І так, донецькі партизани. Клуб за інтересами з числа небайдужих громадян, ветеранів окупаційного корпусу Ерефіі на Донбасі. Ворог мого ворога, за визначенням, мій друг (хоч і ситуативний). Тим більше, що до витягування їх голів з жоп, ваш покірний слуга причетний безпосередньо. Партизани погоджуються, що пропагандистська магія, на восьмий рік війни, розсіюється. А все через систематичне кидалова з боку загарбників. З прокурорами у них окремі рахунки, з огляду на безбожною роботи репресивного апарату. Тому і тренують їх листами щастя. Перші ластівки полетіли 9 березня, ніякої реакції. Чи то проігнорували, то чи розбиралися емгебе иль хто інший спамить.У відповідь лише тиша. Тоді, східноєвропейські герільяс, дужче повторили свої вимоги 10 березня. Неохоче, але все ж, в співвідношенні 2 до 3, прокурорські до 12 березня абияк спрацювали. Тобто, якби тривога була реально бойова, а не навчальна, сонні мухи вирушили до свого кумира Вишинського. У будь-якому випадку хвалю за оперативність. Далі грунт для роздум
#туз