"СВОЇ ГРОШІ МИ ВІДПРАЦЮЄМО": #ПРАВОРАДИКАЛИ, НА ЧОЛІ З ЗАСУДЖЕНИМ ЗА ЗБЕРІГАННЯ #ЗБРОЇ КЛІРИКОМ #ПЦУ, ЗРІЗАЛИ ЗАМКИ НА ХРАМІ #УПЦ

4 квітня, у Хрестопоклонну Неділю, у селі #Припутня Чернігівської області близько 20 приїжджих праворадикалів зрізали замки з місцевої церкви.
Очолив бригаду заборонений у служінні в Ніжинській єпархії колишній ієромонах Леонтій #Прощенко, який відбуває… покарання за зберігання зброї умовно та водночас є кліриком ПЦУ.

Як повідомляє секретар єпархії протоієрей Валерій Дашко, звозити молодиків у село почали ще перед початком недільного богослужіння.

«О 7:45 наш настоятель, який живе поблизу храму, побачив, що з’їжджаються автомобілі. Приїхало спочатку три, а потім ще чотири авто та мікроавтобусів – за підрахунками парафіян, вони привезли близько 20 молодиків.
Було ще декілька місцевих жителів. Вони висвердлили серцевину замка й зайшли до храму. Нашого священика з парафіянами, коли ті прийшли, до церкви не пустили. Пізніше дозволили зайти всім, але згодом видворили на вулицю й закрили церкву на свої замки», — розповів отець Валерій.
За словами священика, свої дії #рейдери аргументували тим, що мають документи про реєстрацію громади ПЦУ.

«Проте жодних документів, які б підтверджували права на споруду храму, в них немає. Та й щодо реєстрації громади «ПЦУ» є ряд питань — по-перше, її в селі немає, а по-друге, тривають судові справи з приводу незаконної реєстрації, яка відбулася на основі фіктивних зборів, у яких, як то зазвичай буває, участь релігійна громада не брала».
Як повідомили віруючі, у селі було зібрано близько 300 підписів за те, щоб храм залишився в УПЦ.

#Правоохоронці, які прибули на місце, традиційно вирішили не захищати законних власників й дозволили всю ініціативу взяти у свої руки радикалам.

«Молодики й не ховалися і зухвало повідомили нашим людям про те, що ЇМ ЗАПЛАТИЛИ, тому свої гроші вони відпрацюють і будуть «охороняти» храм стільки, скільки потрібно», - повідомив секретар Ніжинської єпархії.

Протоієрей Валерій також розповів, що «клірик ПЦУ», який керував діями праворадикалів, був засуджений за виготовлення зброї на 3 роки позбавлення волі (умовно) і зараз «ВІДБУВАЄ ПОКАРАННЯ».

Окрім того, відомо, що в поліції є чимало скарг на нього від батьків дітей, які зазнали від «батюшки Леонтія»… непристойних #домагань.

#Рецидивіст. Це не перша спроба захопити храм силоміць. У вересні 2019-го радикали на чолі зі скандальним «священиком» зрізали замки. Коли ж місцевий священник та парафіяни спробували завадити подібним діям, проти них застосували фізичну силу. Одну з парафіянок госпіталізували до лікарні з забоями різного ступеня та підозрою на струс мозку. Дивіться відео нападу тут: https://www.youtube.com/watch?v=OJp8Xd-XbyQ

-2-
Нині - митрополит Чернівецький і Буковинський. Відтоді почалось повноцінне постійне Літургійне життя приходу, яке триває й сьогодні.

Але 31 грудня минулого року закінчився строк договору користування храмом і Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» не спішить продовжувати терміни угоди.

Справа в тому, що директор заповідника залякана діями представників Правого Сектору, які змушують передати храм ПЦУ.

Люди, які зараз хочуть захопити храм – #рейдери, які ніколи не ходили до храму. Чому десяток людей можуть вважати, що вони праві, а інші люди, яких більшість, не мають права на свою думку?!

ПЦУ не буде використовувати храм за призначенням, оскільки вірні не підтримують цю структуру. Церкви, захоплені рейдерами, стоять порожніми.

Тому Миряни звернулись до адміністрації заповідника «Хотинська фортеця» з офіційною письмовою вимогою продовжити термін договору про безоплатне користування храмом Українською Православною Церквою».

Зазначимо, що історія повторюється і нинішні захоплення храмів вже відбувались. Ось уривок статті Надії Мельник – це краєзнавець з Хотину, автор книги “Святі місця землі моєї”:
«Православна церква зазнавала й інших утисків. Річ у тім, що в 1929 році завершувався термін дії прав, запроваджених для неї у Польщі російським урядом. Отже, римо-католицький єпископат порушив цілий ряд процесів з ревіндикації (повернення). Почався масовий процес ревіндикації православних храмів і на Волині. Були спроби і насильного захоплення святинь.
Спроба такого захоплення мала місце і в нашому селі. За переказами старожилів, група невідомих людей прибула в Хотин і робила спроби відкрити храм, щоб заволодіти ним і віддати “у єдність” римо-католицькій церкві. Євдокії Карась вдалося непомітно піднятися на дзвіницю і громовим ударом дзвонів сколихнути село. Збіглися люди. Почали розглядати справу. Прибульцям довелось виплатити якусь суму грошей. Сестриці пішли по хатах, зібрали гроші, виплатили і спроби захоплення не допустили.
Після війни 1941 – 1945 років утворилася Рівненська єпархія. Православ’я входило в мирні умови. Та це не до вподоби було правлячій владі CРСР. Їх нетерпимість до православної церкви відчули і хотинці».

Тепер усю нетерпимість влади та ворожість інших конфесій відчувають православні українці в ХХІ столітті. Знову невідомі люди їздять по селах у храми зовсім не для молитві, а з агресією та корисливою метою. В деяких місцях їм вдалося зачинити церкви УПЦ, припинити молитву Богу. Проте вірні Христу вже не збираються відкупатися чи мовчки терпіти утиски й надалі.