❌Схоже, комусь категорично не хотілося ані миру, ані компромісів.

Але є вірогідність, що він переоцінює свої сили. І, граючи долями народів, може програти свою.

🌿☦️СВЯЩЕННИК, ЯКИЙ СТВОРЮЄ ЦЕРКОВНУ ВИШИВКУ ТА МИТРИ. КОГО ХОТІЛИ ВКРАСТИ ТЦК НА ЗАКАРПАТТІ

Цей невеличкий сюжет був снятий ще в грудні 2020 на Закарпатті місцевим телеканалом.

Він розповідає про священнослужителя УПЦ о. Василя Гука. Нещодавно його, разом з братом — теж священником — намагалися викрасти працівники ТЦК.

Отців захистили мужні православні жителі с. Іза, які домоглися, щоб їм повернули їх священників.

Окрім свого пастирського служіння, о. Василь є відомим майстром священницького одягу.

Він виготовляє митри. Справжню красу, яку замовляє в нього духовенство зі всієї України та православного світу.

❗️ЗАВТРА СУД ЗНОВУ ОБИРАТИМЕ ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД ВЛАДИЦІ АРСЕНІЮ

4 жовтня в Слов'янському міськрайонному суді відбудеться чергове засідання по справі владики Арсенія.

Святогірська Лавра повідомляє, що суд розгляне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу для митрополита у вигляді тримання під вартою.

Обитель просить молитов за митрополита Арсенія та братію!

У результаті, як бачимо, до такого важливого кроку в житті Левченка підштовхнули не релігійні та не віровчальні мотиви. Він не має претензій до УПЦ з погляду догматичного богослов'я чи аскетичної практики. Він визнає Таїнства Української Православної Церкви, Її благодатність та спасительність. І тим більше дивно, що про свою заборону, яка з канонічної точки зору має бути визнана дійсною, Левченко говорить з єхидною усмішкою, посміюючись над формулюваннями та бравуючи тим, що «навіть не читав» її. Тобто, як бачимо, йому просто глибоко байдуже все, що стосується реально церковних питань – лише політика та «служіння народу», а не Богу.

«Сповідь» одного священника
Не менш показовою виявилася і сповідь невідомого священника з УПЦ, який хоче піти в ПЦУ, але не може. Цей священник пояснює, що його дружина, його брати (також священники УПЦ) і навіть його літня мати (монахиня в миру) категорично проти такого кроку. Він відверто пише, що цей перехід може зруйнувати його сім'ю, тому що дружина категорично проти цього. Проте сам священник зізнається, що вже кілька років хоче перейти до ПЦУ. Каже, що є безліч причин, «які не дають зробити так, як каже вже давно тобі твоє сумління». І далі ми маємо право розраховувати на те, що цей клірик УПЦ розповість нам, що ж такого твориться в його Церкві, що не може винести його християнське та пастирське сумління. Зрозуміло, що йдеться про якісь грубі порушення правил життя у Христі, канонів, догматів, ще чогось, пов'язаного безпосередньо з Церквою.

Але натомість ми читаємо, що його совість реагує на якісь зовсім інші речі, не пов'язані з Євангелієм. В УПЦ цього священника утримує «не заборона в служінні від архієрея», а сім'я. Аргумент важливий, не сперечаємось. Але чи має він виправдання згідно Євангелія? Ні, звісно. Тому що Христос чітко говорить про те, Кого треба любити більше за сім'ю і близьких. З іншого боку, якби цей священник сказав, що він не може служити в УПЦ, тому що ієрархи відступили від Бога, перестали бути християнами, пішли в дрімучі єресі, то зміг би він залишитися в такій «церкві», навіть якби сім'я була проти? Навряд. А отже, УПЦ – це Церква Христова (і тому вона залишається в ній), і його совість виступає не проти віровчальних помилок, а проти зовсім інших речей, які з християнством ніяк не пов'язані.

І справді, він не наводить жодного церковного аргументу, який би пояснив його бажання піти до ПЦУ. Водночас, усі аргументи, завдяки яким він все ще в УПЦ – теж не церковного характеру: дружина їздитиме причащатися до благочинного, перестане готувати в пост за новим стилем, не буде святкувати свята тощо. Погодьтеся, якби людина прагнула істини, всі ці «труднощі» можна було б і потерпіти. Отже, знову ж таки, питання не в істині, а в чомусь зовсім іншому. У результаті цей священник зізнається, що він і такі як він «вечорами, коли всі заснуть, тихенько виють на місяць». Тобто замість того, щоб молитися, вони вважають за краще робити саме таким чином. Дивно, погодьтеся.

Що таке життя в Церкві і чому не треба «вити на місяць»?
Приклад Левченка і «сповідь» невідомого нам священника – це яскрава ілюстрація того, як особисті та політичні амбіції можуть стати вищими за духовні цінності. Проте християнин завжди ставить віру на перше місце. Політика, соціальний статус, матеріальне становище, патріотичні почуття тощо ніколи не повинні впливати на духовний вибір послідовника Христа. Він шукає на землі найголовнішого: миру з Богом і з ближнім. Все, що так чи інакше суперечить цій основній установці, має відсуватися убік. Але на даний момент прихильники Думенка роблять все, щоб їхня «церква» носила на собі відбиток агресивної та не християнської організації, застосовуючи насильство щодо вірян УПЦ та її храмів. А що може бути спільного у Христа з веліаром? Тобто, як можна «з'єднати» Літургію та зламування храму ломом і болгаркою, чи молитву Ісусову та слова «смерть ворогам»? Віруючі УПЦ цього не розуміють і не зрозуміють, а в ПЦУ подібні речі ні спротиву, ні здивування не викликають.

Священники та миряни, які залишилися вірними УПЦ, говорять про те, що життя в Церкві – це насамперед участь у Літургії, молитва, смирення та служіння Богу. Вони не ставлять на особисте благополуччя, не намагаються догодити світу, не прагнуть політичного самоствердження чи самовизначення. Для них бути з Христом дорожче, ніж бути з усім світом.

У той же час, багато хто з тих, хто перейшов до ПЦУ, зробили це не через любов до Бога, а через бажання уникнути тиску з боку влади, отримати комфортніші умови для життя або догодити начальникам віку цього. Однак у Євангелії чітко сказано: «Не можете служити двом панам» (Мф. 6, 24). Людина не може одночасно служити Богу і догоджати земній владі, прагнути духовної чистоти та легкого життя. Перехід до ПЦУ – це вибір тих, хто хоче мирських благ, а не тих, хто готовий служити Богу навіть за таких умов, як зараз.

Ми знаємо, що в Церкві завжди знайдуться ті, хто готовий зрадити свою віру заради вигод. Історія повна прикладів того, як деякі священнослужителі відмовлялися від своєї віри заради земних благ чи політичних уподобань. Але таких завжди була меншість, а сама Церква завжди залишалася вірною Христу, незважаючи на зрадників.

У той же час, готовність зрадити свою паству і Церкву через політичні причини – це наочний приклад того, як особисті амбіції та «внутрішня шизофренія» у поєднанні з відсутністю молитви можуть просто викреслити з життя духовні цінності.

За великим рахунком, на прикладі цих двох священників ми вкотре переконуємося, що бажання перейти до ПЦУ говорить про те, що людина більше цікавиться мирськими благами, політикою, вимогою моменту, ніж духовним життям. І порадити їм ми можемо лише одне: замість того, щоб «вечорами вити на місяць», візьміть до рук молитвослов»

Стаття СПЖ https://bit.ly/4ePRBca

Коли вчергове рагулі в погонах, при владі та без затягують своє "не подобається, геть до московії!", "чемодан-вокзал...", "п'ята колона" та інші шедеври інтелектуальної неспроможності стосовно тих, хто не вписується у їх жлобський світ, справді хочеться нарешті відповісти #відкрийте_кордони і подивимося, з чим ви залишитеся і скільки протримаєтеся у своїй "чистій від малоросів, ватників, московських попів і незручних персонажів справжній українській Україні".

Вже спробуйте нарешті👇

Не нравится - «поживіть на Росії»… скажите кто-нибудь Полтавским ТЦК, что это вот «чемодан-вокзал…» уже не в тренде, было в 2014 - в 2024 уже даже слушать/читать неинтересно. Придумайте чего-нибудь пооригинальнее, голубчики. Лучше в Испанию, Италию, Монако отправляйте. Вы же там себе недвижимость скупаете, святые военкомы?!

МЕЖДУНАРОДНАЯ КРИТИКА ЗАКОНА "О ЗАПРЕТЕ УПЦ". СТРАТЕГИЯ ЗАЩИТЫ УПЦ, МОБИЛИЗАЦИЯ КЛИРИКОВ. ОЛЕГ ДЕНИСОВ

Директор "NGO Public Advocacy" предупреждает верующих, что свою веру придется защищать и действовать можно и надо УЖЕ СЕЙЧАС:
"Религиозные общины УПЦ должны уже сейчас готовиться к судебным процессам с опорой на международные инстанции. Международную адвокатуру, ЕСПЧ в комитетах ООН и спецдокладчиками, которые могут в ускоренном порядке выдать юридическую реакцию - в формате обязательных решений по отношению к Украине"

❗️Форма запроса правовой помощи: 👉https://www.protiktor.com/ua/legalsupport/


Мы благодарим Олега и поддерживаем эту инициативу. Однако принцип реализма требует у нас отметить, что рассмотрение и вынесение вердиктов от (например) ЕСПЧ требует в среднем от 3 до 1,5 лет, иногда больше, но редко быстрее. Если это ни какое-то геополитически мотивированное дело с кучей лоббистов как "Навальный против России", например.

Такая ситуация едва ли удовлетворит многих и остановит лавину захватов и запретов. Но делать это нужно. Этот бумеранг рано или поздно имеет высокие шансы прилететь в гонителей. Время летит быстро.
Только это точно не должно быть единственным методом борьбы.
Спаси Господи инициативных людей, которые борются за справедливость для православных!

СВЯЩЕННИКА ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ ЗАТРИМАЛИ "ЗА ДЕЗЕРТИРСТВО" І ХОЧУТЬ ПОСАДИТИ НА 12 РОКІВ

Затримано диякона Володимира Петровція, якого звинувачують у самовільному залишенні військової частини та ухиленні від мобілізації, пише «Еспресо.Захід»:

«Диякона Хустської єпархії УПЦ МП Володимира Петровція, якого раніше оголосили в розшук за дезертирство, затримали... племінник митрополита Марка, втік із військової частини і переховувався на Закарпатті

20 вересня ДБР вручило йому підозру за ч. 4 ст. 408 КК України – дезертирство. За рішенням суду, утримуватимуть під вартою без права на заставу, чоловікові загрожує до 12 років ув’язнення»

🔺22 червня 2024 мобілізували келейника Хустського митрополита - протодиякона Володимира Петровція.

🔺20 березня 2024 Тячівський ТЦК відвіз в невідомому напрямку секретаря єпархії прот. Іоанна Розмана. Пізніше з'ясували, що священика відправили на полігон ЗСУ.

🔺27 березня 2024 повідомили про примусову мобілізацію єпархіального скарбника – багатодітного (!) прот. Іоанна Петечела.

#суто_субєктивно
І знову Хустська єпархія. Щоправда, поки що диякон, не священик.
Дезертирство - не найкращий варіант. На наш погляд, краще вимагати альтернативну службу і прямо відмовитися служити, якщо це суперечить твоїм релігійним переконанням.

Це чесна розмова, яка навіть із тоталітарною державою, якою стала Україна, буде вам на користь.

Будучи священнослужителем Церкви, яку влада принижує, жене і прагне знищити, досить справедливо відповісти їй відмовою помирати і вбивати за її наказом на полі бою.

На наш погляд, краще термін у в'язниці, ніж рабська покірність і готовність порушити присягу священнослужителя. Страх Божий вищий за страх перед князями, тим паче тими, що зрадили закони і заповіти.

"НА ГРІХ МОВЧАТИ НЕ МОЖНА!" КЛІРИК ПЦУ ЗВИНУВАТИВ ТЦК
у насильницькій мобілізації та викраденні парафіян, назвавши це позором та створенням з громадян ворогів один одному.

«На гріх мовчати НЕ МОЖНА!!!
Вчора 02.10.2024 р.Б. під час виконання ремонтних робіт в храмі арх. Михаїла с. Лосятин Тернопільської єпархії ПЦУ, Кременецьке тцк ввірвалося в церкву і викрало одного із парафіян, який прийшов допомагати в ремонтних роботах. При цьому не був викликаний настоятель храму і не був проінформований про це безчинство...

В храмі архистратига Михаїла ПЦУ с. Лосятин люди не переховуються, а приходять на молитву, або для виконання покладених на них обов'язків... Розумію в Україні триває війна, відбувається мобілізація, а не викрадання людей!!!

Доки буде тривати той жах і безлад, який шириться Україною?..
допомагає українському війську і нині ви їм такими діями віддячуєте...

Безсовісні і безтидники... Такими діями в тилу ми станемо всі ворогами і головний наш ворог прийде без бою до кожного із нас... Сором і ганьба»

Не гріх тепер згадати як влітку, під час співслужіння у "патріаршому соборі" УГКЦ, глава греко-католиків Святослав Шевчук обговорював з "митрополитом" ПЦУ Драбинко, що вони переховують від мобілізації своїх робітників.

І з приводу посту засудження ТЦК від клірика ПЦУ: засуджувати насильницьку мобілізацію та одночасно засуджувати, що "в 2022 році схід, південь України безперешкодно втік"... Втікали, але не всі, від розбитих домівок, від могил вбитих рідних, хто з Божою допомогою зміг вижити. А більшість українців, не чужинців, і досі там! Без світла, їжі, навіть води. З прильотами та кулями виживає сім'ями, наодинці з бідою.
Як можна було так зневажливо згадати біженців?!
Здалося, чи він натякає, що якби хапали тільки тих, "зі сходу та півдня" - тоді б тернопільському клірику ПЦУ все ок?

НА СВОБОДУ ВЫШЕЛ СВЯЩЕННИК УПЦ, ПОСАЖЕННЫЙ В СИЗО "ВЛАСТЯМИ ЛНР"

Архимандрит Феогност (Пушков), задержанный на оккупированной территории Украины, освобожден из СИЗО г. Старобельска. В заточении он находился более трех месяцев, с июня этого года, сообщает канал «Мир Всем».

«Отец архимандрит был задержан силовиками т.н. ЛНР, на оккупированных украинских территориях. «Мир Всем» и «Христиане против Войны» держали связь со священником и его близкими (у отца Феогноста тяжело больная мама). Благодаря поддержке неравнодушных людей удалось обеспечить священника адвокатской защитой и добиться его освобождения», – говорится в сообщении.

Теперь отцу Феогносту потребуется время, чтобы восстановить здоровье после тяжелейших условий следственного изолятора.