🇮🇷 Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, у своєму дописі в Facebook описав групи в іранській опозиції

До першої групи відноситься внутрішньосистемна опозиція:

📌Клан колишнього президента Хатамі, який залишається духовним лідером реформаторів. Попри заборону на згадування в медіа, він має вплив на інтелігенцію.
📌 Спадкоємці колишнього президента Рафсанджані. Хоча він помер у 2017, його діти та політичні союзники продовжують критикувати КВІР і вимагати обмеження влади Хаменеї.
📌 Мір-Хосейн Мусаві та Мехді Кярубі: Лідери «Зеленого руху» 2009 року, які вже понад 15 років перебувають під домашнім арештом. У 2023–2025 роках Мусаві відкрито закликав до повної зміни конституції та переходу до «світської демократії».
📌 Ще один клан, який діє також всередині правлячої групи очолює Хасан Роухані. Це людина, яку часто називають «духовним сином» Рафсанджані. Саме він у 2013 році «благословив» Роухані на президентство після своєї дискваліфікації. Роухані мав реалізувати стратегію Рафсанджані — вивести Іран з ізоляції, зняти санкції через ядерну угоду і модернізувати економіку. Йому вдалося укласти угоду у 2015 році, що стало піком впливу поміркованого клану. У 2024–2025 роках йому заборонили балотуватися до Ради експертів (органу, що обирає Верховного лідера), попри те, що він був її членом десятиліттями. Хасан Роухані не пішов на відкритий конфлікт, але він залишається лідером так званих «технократів». Його клан чекає моменту смерті або зміни влади Хаменеї, сподіваючись, що система знову покличе їх, коли економіка остаточно розвалиться.

До другої групи відноситься релігійна опозиція. Не все вище духовенство підтримує Хаменеї. Багато великих аятол вважають концепцію «вілаят-е факіх» (влада богослова) політичним спотворенням ісламу. Вони зосереджені переважно в центрі шиїтського богослов’я — м. Кум. Їхня головна вимога — відокремлення релігії від політики. Найбільш впливові серед них:

📌 Клан Монтазері: Прихильники покійного аятоли Монтазері (який мав бути наступником Хомейні) залишаються в опозиції, захищаючи права людини.
📌Аятола Абдолхамід: Найвпливовіший сунітський священнослужитель Ірану (з провінції Систан і Белуджистан). Він став потужним голосом проти репресій, закликаючи до референдуму та захисту прав меншин.

Третьою групою є закордонна опозиція:

📌 Монархісти та прихильники Пехлеві активізувалися з моменту, коли спадкоємець іранського престолу розпочав активну політичну діяльність. На тлі поточної кризи 2026 року популярність цього напряму значно зросла. Етнічно його підтримують переважно перси. Клан Пехлеві, очолюваний сином останнього шаха Резою Пехлеві, базується в США, але має значну підтримку серед молоді в самому Ірані. На вулицях Тегерана та інших міст у 2025–2026 роках усе частіше чути гасла: «Це остання битва, Пехлеві повернеться».

📌Світські республіканці (Ліберально-демократичний блок). Ця група представляє інтереси нового покоління іранців, які виросли з інтернетом і прагнуть побудови сучасної держави без будь-яких домішок релігійної чи монархічної ідеології. Вони вимагають створення світської республіки на основі загального виборчого права. Серед них найактивніші:
Коаліція «Махса» та лідери еміграції: Це об’єднання навколо таких фігур, як Хамід Ісмаїліон (активіст, що об’єднав родини жертв збитого літака PS752) та Масіх Алінеджад (відома борчиня за права жінок). Хоча вони базуються за кордоном, їхній вплив на протестну молодь через соціальні мережі є колосальним.

Етнічні та регіональні рухи — найбільш радикальні, вони часто представляють собою озброєну опозицію, яка посилилася на початку 2026 року. Найактивнішими тут є курдські групи (коаліція з семи організацій, зокрема Демократична партія Іранського Курдистану), які організовують загальні страйки, а також белуджі («Народний фронт Мобарізун» та група «Джайш аль-Адль»), які ведуть партизанську війну на південному сході країни.