Також, є така класна вправа у менеджменті: коли тіммейт запитує фідбек, повертати йому питання у форматі: «А як би ти оцінив(-ла) ситуацію?».
Відповідальні тіммейти не потребують оцінку - вони потребують команду.
Відповідальні тіммейти не потребують оцінку - вони потребують команду.
❤4
Друзі, бачу цікаві коментарі у повідомленні вище - рада, що змушує подумати та порефлексувати над питанням обміну фідбеку.
Тут ще раз підкріплю, що фідбек - це 100% важливо.
Ключова задача інструменту, що обговорювали вище - це щоб кожен з нас був здатен до рефлексії та відповідальності. А також, це інструмент роботи із тривожними та гіпер-відповідальними людьми, які вже самостійно оцінили ситуацію і їх необхідно підштовхнути до спільного вектора, а не мікроменеджерити.
У мене також були такі етапи у кар‘єрі, коли я приходила до менеджера та впроваджувала фідбек сесії, бо мені не вистачало їх.
Щоб фідбек вам від вашого менеджера був підкріпленим та обдуманим, створіть для цього також умови, якщо ваш менеджер це не робить, або це відсутнє у культурі компанії:
1. Запитуйте у команди регулярний 360.
2. Робіть NPS/CSAT опитування в кінці важливих операційних процесів. Наприклад, якщо вам важлива оцінка hand-off - запустіть опитування після релізу.
3. Проводьте ретро по ваших процесах.
І ключове - ми всі різні, ваші менеджери також вчаться. Я за те, щоб кожен був дорослим, а разом ми всі були командою
Тут ще раз підкріплю, що фідбек - це 100% важливо.
Ключова задача інструменту, що обговорювали вище - це щоб кожен з нас був здатен до рефлексії та відповідальності. А також, це інструмент роботи із тривожними та гіпер-відповідальними людьми, які вже самостійно оцінили ситуацію і їх необхідно підштовхнути до спільного вектора, а не мікроменеджерити.
У мене також були такі етапи у кар‘єрі, коли я приходила до менеджера та впроваджувала фідбек сесії, бо мені не вистачало їх.
Щоб фідбек вам від вашого менеджера був підкріпленим та обдуманим, створіть для цього також умови, якщо ваш менеджер це не робить, або це відсутнє у культурі компанії:
1. Запитуйте у команди регулярний 360.
2. Робіть NPS/CSAT опитування в кінці важливих операційних процесів. Наприклад, якщо вам важлива оцінка hand-off - запустіть опитування після релізу.
3. Проводьте ретро по ваших процесах.
І ключове - ми всі різні, ваші менеджери також вчаться. Я за те, щоб кожен був дорослим, а разом ми всі були командою
❤6👍2
Мікроменеджмент
Давайте спершу зафіксуємось на тому, що кожен сприймає мікроменеджмент по-своєму. І давайте зафіксуємо, що це залежить від рівня зрілості менеджера (!) та команди (!).
1. Є доручення
Це коли вам дали задачу із чіткою інструкцією.
Якщо вам дали доручення, то усвідомте це та зробіть як вам сказали.
Наприклад, до мене прийшла Оля, моя керівниця, і сказала: «Заповни борду із трендами у дизайні. Цікавлять XYZ теми». Я виконую доручення і мені із цим ок. Оля спокійно може прийти та дати фідбек і я оновлю борду. Тому що це не моя моя відповідальність за кінцевий результат.
2. Є делегування
Це коли ви наділені повноваженнями за реалізацію та результат.
Усі задачі, які входять у мої повноваження - мені делеговані (стратегія дизайну, управління командою тощо).
У делегуванні є системи контролю - це системні етапи рев‘ю, оцінки, чеклісти, звітування по статусу.
Якщо ви, як тіммейт не керуєте очікуваннями менеджерами, то він/вона може вас мікроменеджерити. Просто тому що люди схильні хотіти контролю, а коли його немає, то намагаються його набути.
Насправді, коли керівники не дають щось своїм підпорядкованим, коли ті щось від них очікують, то підпорядковані також починають челенжити та менеджерити своїх керівників. (замисліться про це).
Висновок
Знову ж таки, будьте дорослими та спробуйте бути командою із своїм керівником. Він або вона може не знати, що присутній мікроменеджмент. Запропонуйте у форматі експерименту збільшити повноваження та подивитись на результат. Але не забувайте, що деякі задачі - це доручення. І їх потрібно просто виконати за інструкцією, якого б рівня спеціаліст ви не були.
Давайте спершу зафіксуємось на тому, що кожен сприймає мікроменеджмент по-своєму. І давайте зафіксуємо, що це залежить від рівня зрілості менеджера (!) та команди (!).
1. Є доручення
Це коли вам дали задачу із чіткою інструкцією.
Якщо вам дали доручення, то усвідомте це та зробіть як вам сказали.
Наприклад, до мене прийшла Оля, моя керівниця, і сказала: «Заповни борду із трендами у дизайні. Цікавлять XYZ теми». Я виконую доручення і мені із цим ок. Оля спокійно може прийти та дати фідбек і я оновлю борду. Тому що це не моя моя відповідальність за кінцевий результат.
2. Є делегування
Це коли ви наділені повноваженнями за реалізацію та результат.
Усі задачі, які входять у мої повноваження - мені делеговані (стратегія дизайну, управління командою тощо).
У делегуванні є системи контролю - це системні етапи рев‘ю, оцінки, чеклісти, звітування по статусу.
Якщо ви, як тіммейт не керуєте очікуваннями менеджерами, то він/вона може вас мікроменеджерити. Просто тому що люди схильні хотіти контролю, а коли його немає, то намагаються його набути.
Насправді, коли керівники не дають щось своїм підпорядкованим, коли ті щось від них очікують, то підпорядковані також починають челенжити та менеджерити своїх керівників. (замисліться про це).
Висновок
Знову ж таки, будьте дорослими та спробуйте бути командою із своїм керівником. Він або вона може не знати, що присутній мікроменеджмент. Запропонуйте у форматі експерименту збільшити повноваження та подивитись на результат. Але не забувайте, що деякі задачі - це доручення. І їх потрібно просто виконати за інструкцією, якого б рівня спеціаліст ви не були.
❤9
Підведемо результати Проджекту.
Консультацію або каву виграють:
1) Artem Militsyn
2) Polina Artykulna
3) Anton
Оцінювала по відповідності механік до цінностей нашої команди та на цікавість самої ідеї.
Переможці, напишіть мені у телеграм @anna_lishchynska - заплануємо на березень.
Консультацію або каву виграють:
1) Artem Militsyn
2) Polina Artykulna
3) Anton
Оцінювала по відповідності механік до цінностей нашої команди та на цікавість самої ідеї.
Переможці, напишіть мені у телеграм @anna_lishchynska - заплануємо на березень.
🔥8❤4👍1
Аня, це було неймовірно ✨
Дякуємо тобі за цей тиждень. Дуже круті теми, думки, контент, питання що змушують задуматись і подискутувати.
Вау. Це крутий внесок в життя спільноти.
На Аню підписуйтесь обов'язково (пост вище). А ми входимо в новий тиждень.
- Projector
Дякуємо тобі за цей тиждень. Дуже круті теми, думки, контент, питання що змушують задуматись і подискутувати.
Вау. Це крутий внесок в життя спільноти.
На Аню підписуйтесь обов'язково (пост вище). А ми входимо в новий тиждень.
- Projector
❤14
Цього тижня радимо такі курси:
- Mobile Apps Design — база для всіх, хто хоче додати до веба навички створення дизайну додатків.
- UX Design — теж база для тих, хто хоче зануритись у клієнтські дослідження, JTBD і прототипування.
- Інтенсив Design Systems — проєктування консистентних систем з дизайн лідом Wolt Франческо Кутоло (eng).
💙
- Mobile Apps Design — база для всіх, хто хоче додати до веба навички створення дизайну додатків.
- UX Design — теж база для тих, хто хоче зануритись у клієнтські дослідження, JTBD і прототипування.
- Інтенсив Design Systems — проєктування консистентних систем з дизайн лідом Wolt Франческо Кутоло (eng).
💙
Prjctr
Mobile Apps Design | Курс з дизайну мобільних застосунків
За два місяці курсу ви навчитеся створювати прототипи мобільних застосунків, опануєте гайдлайни iOS та Android і дізнаєтесь, як зробити апку прибутковою.
❤7
Спільното, цього тижня ми віддаємо канал в чудові руки Ані Дем'яненко.
Аня — Lead Product Designer у Lazarev. Працює з користувацьким досвідом AI, FinTech та Web3 продуктів.
Брала участь у понад 200 проєктах як дослідниця та лід дизайнерка. 3 Webby Awards і безліч реддотів 🌚
Ну і, головне, багато років як кураторка курсу UX Advanced, на якому вже дуже глибоко занурюємось в дослідження і користувацькі сценарії.
Очікуємо на чудовий і цікавий тиждень ✨
Аня — Lead Product Designer у Lazarev. Працює з користувацьким досвідом AI, FinTech та Web3 продуктів.
Брала участь у понад 200 проєктах як дослідниця та лід дизайнерка. 3 Webby Awards і безліч реддотів 🌚
Ну і, головне, багато років як кураторка курсу UX Advanced, на якому вже дуже глибоко занурюємось в дослідження і користувацькі сценарії.
Очікуємо на чудовий і цікавий тиждень ✨
❤63
Всім привіт-привіт.
Сьогодні не залетіла з самого ранку — бо в мене нетипова задача інтерфейс-дизайнера (але дуже типова для ліда) — найм. І поспілкувавшись із командою, кандидатами і замапивши ICP vs кандидат, я буквально посунула весь свій контент-план, щоб написати філософський пост по гарячих слідах про очікування від дизайнерів в таких командах як моя.
Працюючи НЕ з українськими продуктами, а здебільшого із зарубіжними стартапами, особливо в сфері штучного інтелекту, я помітила одну річ: зараз (звісно, завжди, але саме зараз як ніколи) для дизайнерів критично важливим стає скіл швидко генерувати ідеї на ходу й підлаштовуватися під стрімкі зміни в настроях, очікуваннях і векторах думок стейкхолдерів.
При цьому, під час роботи навіть від своїх колег я очікую балансувати інновацію із очевидними патернами. Не вигадувати велосипед там, де рішення вже давно існують на ринку: date pickers, drag-n-drop, списки, дошки, таблиці, сортування — добрі знайомі елементи UI мають бути основою комфортного і передбачуваного UX для користувачів. Так, коли ChatGPT став масовим у 2022 році, UX-спільнота одразу почала говорити про обмеження чисто чат-ботного інтерфейсу — бар’єр артикуляції, складність швидко сформулювати запит, і лише з часом продукти почали шукати більш креативні, гібридні рішення. Отож, від своїх дизайнерів я прошу з одного боку, ✨ креативність✨ як необхідність, з іншого — відповідальність і зрілість у роботі з уже сформованими патернами.
Шарю, шо слово «креативність» дуже розмите, але в умовах такого розвитку воно набуває нового-старого сенсу. Коли можливості інтерфейсів і функціоналу ростуть майже космічно разом із розвитком AI, десь у цьому наративі з’являється міфічна ідея ідеального інтерфейсу — умовної «однієї кнопки», яка просто робить користувача щасливим. Типу: “зроби те, що я хочу, одним кліком”. Цю ідею я все частіше чую від натхненних підприємців, яким кОнЧе необхідно продати її далі інвесторам, а мені — продати ідею продуктовій команді, якій потім треба придумати як продати її споживачам в інтерфейсі :)
Саме тому для мене зараз один із найцінніших скіллів у креативних і UX-командах — це здатність швидко придумувати ідеї на ходу. А для лідів і проєкт-менеджерів — ще й уміння ці ідеї швидко комунікувати: замальовувати, структурувати, пояснювати команді й стейкхолдерам, постійно жонглюючи реквайрементами, обмеженнями та реалістичністю впровадження.
Я зараз подумую, що навіть на позицію Middle дизайнера буду експериментувати із проведенням whiteboard-челенджів прямо під час проведення співбесіди, хоча раніше, як я знаю, такий метод тестував здібностей кандидатів лише Senior або лід-рівня.
Ще про "надивленість" — важливо спостерігати, як різні продукти розвиваються паралельно, як народжуються нові UX-патерни під нові технології, яких раніше просто не існувало. І тут дуже доречно згадується принцип “steal like an artist”: креативність — це не створення з нуля, а вміння поєднувати те, що вже є, з тим, що може з’явитися.
У цьому сенсі робота в агенції для мене відчувається як перебування на вістрі ножа або на острові технологічного розвитку. За один день, спілкуючись із двома-трьома різними підприємцями, ти отримуєш інсайти з різних індустрій, бачиш референси й підходи, які неможливо зібрати навіть через повноцінний фултайм-ресерч одного продукту. Так формується візуальна й концептуальна бібліотека, яку складно відтворити в інших умовах.
Як думаєте, наскільки такий навичок підхоплювати на льоту важливий в продуктах (на відміну від агенцій)? Чи він завжди був? Бо мені щось здається, що ми сильно наполягаємо на дослідженнях і спостереженнях, що сильно сповільнює процес, який в штатах, наприклад практикується як "давай зробимо 100 пострілів навмання, одна ідея точно кудись попаде". Ваші думки, панове!
Сьогодні не залетіла з самого ранку — бо в мене нетипова задача інтерфейс-дизайнера (але дуже типова для ліда) — найм. І поспілкувавшись із командою, кандидатами і замапивши ICP vs кандидат, я буквально посунула весь свій контент-план, щоб написати філософський пост по гарячих слідах про очікування від дизайнерів в таких командах як моя.
Працюючи НЕ з українськими продуктами, а здебільшого із зарубіжними стартапами, особливо в сфері штучного інтелекту, я помітила одну річ: зараз (звісно, завжди, але саме зараз як ніколи) для дизайнерів критично важливим стає скіл швидко генерувати ідеї на ходу й підлаштовуватися під стрімкі зміни в настроях, очікуваннях і векторах думок стейкхолдерів.
При цьому, під час роботи навіть від своїх колег я очікую балансувати інновацію із очевидними патернами. Не вигадувати велосипед там, де рішення вже давно існують на ринку: date pickers, drag-n-drop, списки, дошки, таблиці, сортування — добрі знайомі елементи UI мають бути основою комфортного і передбачуваного UX для користувачів. Так, коли ChatGPT став масовим у 2022 році, UX-спільнота одразу почала говорити про обмеження чисто чат-ботного інтерфейсу — бар’єр артикуляції, складність швидко сформулювати запит, і лише з часом продукти почали шукати більш креативні, гібридні рішення. Отож, від своїх дизайнерів я прошу з одного боку, ✨ креативність✨ як необхідність, з іншого — відповідальність і зрілість у роботі з уже сформованими патернами.
Шарю, шо слово «креативність» дуже розмите, але в умовах такого розвитку воно набуває нового-старого сенсу. Коли можливості інтерфейсів і функціоналу ростуть майже космічно разом із розвитком AI, десь у цьому наративі з’являється міфічна ідея ідеального інтерфейсу — умовної «однієї кнопки», яка просто робить користувача щасливим. Типу: “зроби те, що я хочу, одним кліком”. Цю ідею я все частіше чую від натхненних підприємців, яким кОнЧе необхідно продати її далі інвесторам, а мені — продати ідею продуктовій команді, якій потім треба придумати як продати її споживачам в інтерфейсі :)
Саме тому для мене зараз один із найцінніших скіллів у креативних і UX-командах — це здатність швидко придумувати ідеї на ходу. А для лідів і проєкт-менеджерів — ще й уміння ці ідеї швидко комунікувати: замальовувати, структурувати, пояснювати команді й стейкхолдерам, постійно жонглюючи реквайрементами, обмеженнями та реалістичністю впровадження.
Я зараз подумую, що навіть на позицію Middle дизайнера буду експериментувати із проведенням whiteboard-челенджів прямо під час проведення співбесіди, хоча раніше, як я знаю, такий метод тестував здібностей кандидатів лише Senior або лід-рівня.
Ще про "надивленість" — важливо спостерігати, як різні продукти розвиваються паралельно, як народжуються нові UX-патерни під нові технології, яких раніше просто не існувало. І тут дуже доречно згадується принцип “steal like an artist”: креативність — це не створення з нуля, а вміння поєднувати те, що вже є, з тим, що може з’явитися.
У цьому сенсі робота в агенції для мене відчувається як перебування на вістрі ножа або на острові технологічного розвитку. За один день, спілкуючись із двома-трьома різними підприємцями, ти отримуєш інсайти з різних індустрій, бачиш референси й підходи, які неможливо зібрати навіть через повноцінний фултайм-ресерч одного продукту. Так формується візуальна й концептуальна бібліотека, яку складно відтворити в інших умовах.
Як думаєте, наскільки такий навичок підхоплювати на льоту важливий в продуктах (на відміну від агенцій)? Чи він завжди був? Бо мені щось здається, що ми сильно наполягаємо на дослідженнях і спостереженнях, що сильно сповільнює процес, який в штатах, наприклад практикується як "давай зробимо 100 пострілів навмання, одна ідея точно кудись попаде". Ваші думки, панове!
❤31
Як ви вже зрозуміли, буду говорити трошки (багато) про дизайн для AI-first або AI-native продуктів. Давайте заглибимось в контекст.
McKinsey: “Generative artificial intelligence (AI) describes algorithms (such as ChatGPT) that can be used to create new content, including audio, code, images, text, simulations, and videos.”
IBM: “Generative AI, sometimes called gen AI, is artificial intelligence (AI) that can create original content such as text, images, video, audio, or software code in response to a user’s prompt or request.”
NVIDIA: “Generative AI models use neural networks to identify the patterns and structures within existing data to generate new and original content. One of the breakthroughs with generative AI models is the ability to leverage different learning approaches, including unsupervised or semi-supervised learning for training.”
Microsoft: “While conventional AI typically analyzes data to find patterns, generative AI works differently — it creates new data… Instead of following set rules, generative AI studies the basic structure of training data and uses advanced machine learning to generate new content. This lets it make new outputs that match what it's learned.”
Що ми можемо винести з цих визначень? Структурну парадигму, на якій побудовані AI-системи. І вона виглядає так:
- Витягування патернів із великих масивів даних
- Усереднена, “probabilistic” генерація
- Навчання на масштабних, узагальнених датасетах
- Узагальнення між доменами, форматами та задачами
- І як вишенька на торті, prompt-driven взаємодія для керування
Це виливається в те, що більшість способів використання генеративного AI сьогодні — болісно базові. За даними Nielsen Norman Group, домінуючі сценарії:
1. Пошук інформації (57–75%)
2. Редагування (52%)
3. Створення драфтів контенту (47%)
Значно менше людей використовують AI для глибшої роботи — аналітики, підтримки кодування, генерації ідей або створення мультимедійного контенту.
Чому?
Тому що більшість інструментів досі залишаються універсальними, контекстно сліпими та слабо узгодженими з реальними робочими задачами. І ще тому що я великий хейтер conversational та prompt-driven інтерфейсів :)
Що робити?
Завтра зранку напишу який тренд спостерігаю працюючи в індустрії AI-first та AI-native продуктів, і який може бути відповіддю на це питання.
А поки, які здогадки є у вас, шановні колеги? Що робити із таким посереднім застосуванням такого мощнєйшего інструменту?
McKinsey: “Generative artificial intelligence (AI) describes algorithms (such as ChatGPT) that can be used to create new content, including audio, code, images, text, simulations, and videos.”
IBM: “Generative AI, sometimes called gen AI, is artificial intelligence (AI) that can create original content such as text, images, video, audio, or software code in response to a user’s prompt or request.”
NVIDIA: “Generative AI models use neural networks to identify the patterns and structures within existing data to generate new and original content. One of the breakthroughs with generative AI models is the ability to leverage different learning approaches, including unsupervised or semi-supervised learning for training.”
Microsoft: “While conventional AI typically analyzes data to find patterns, generative AI works differently — it creates new data… Instead of following set rules, generative AI studies the basic structure of training data and uses advanced machine learning to generate new content. This lets it make new outputs that match what it's learned.”
Що ми можемо винести з цих визначень? Структурну парадигму, на якій побудовані AI-системи. І вона виглядає так:
- Витягування патернів із великих масивів даних
- Усереднена, “probabilistic” генерація
- Навчання на масштабних, узагальнених датасетах
- Узагальнення між доменами, форматами та задачами
- І як вишенька на торті, prompt-driven взаємодія для керування
Це виливається в те, що більшість способів використання генеративного AI сьогодні — болісно базові. За даними Nielsen Norman Group, домінуючі сценарії:
1. Пошук інформації (57–75%)
2. Редагування (52%)
3. Створення драфтів контенту (47%)
Значно менше людей використовують AI для глибшої роботи — аналітики, підтримки кодування, генерації ідей або створення мультимедійного контенту.
Чому?
Тому що більшість інструментів досі залишаються універсальними, контекстно сліпими та слабо узгодженими з реальними робочими задачами. І ще тому що я великий хейтер conversational та prompt-driven інтерфейсів :)
Що робити?
Завтра зранку напишу який тренд спостерігаю працюючи в індустрії AI-first та AI-native продуктів, і який може бути відповіддю на це питання.
А поки, які здогадки є у вас, шановні колеги? Що робити із таким посереднім застосуванням такого мощнєйшего інструменту?
🔥13❤6
Тренд який я зараз спостерігаю в продуктах, — це рух у бік графічних, фрістайл-канвасів із нодами, особливо в AI-інструментах. Ноди — це простір без жорстких обмежень, де можна вільно додавати текстові промпти, зображення, референси, мудборди, підключати файли та будувати з цього візуальні воркфлоу.
Такий підхід давно існує у відео- та графогенерації, але тепер він поступово переходить і в інші категорії продуктів. Компанії, що працюють не лише з креативною генерацією, а й з аналітикою даних чи складними ентерпрайз-системами, також починають переходити на workflow-орієнтовані інтерфейси.
Приклади із тих, що розбирала буквально за минулий квартал із декількома різними клієнтами із різних індустрій:
https://n8n.io/ — обробка даних
https://go.nodeflowai.com/ — аналіз СММ трендів
https://www.jeda.ai/visual-ai-canvas — багато темплейтів, здебільшого для аналізу і рапортів.
І купа незліченна для генерації зображень і відео:
https://www.weavy.ai/
https://www.recraft.ai/
https://flora.ai/
https://www.nodespell.com/
До речі, розглядаючи приклади, я все частіше помічаю як зараз теж набувають популярності гібридні методи вводу — де додати графічний контролер простіше, ніж текстом описувати бажаний результат. Зверніть увагу на контролери довкола поля вводу в цих двох прикладах:
https://toolkit.artlist.io/image-video-generator
https://higgsfield.ai/cinema-studio
Ще один фактор популярності фрістайл-канвасів — стрімке зростання генеративних можливостей AI. Сучасні інструменти можуть виконувати величезний спектр функцій, працювати з різними форматами вводу, обробляти складні взаємозалежності між даними, підключеними до продукту. Один і той самий інструмент може мати десятки сценаріїв використання, різні рівні складності та абсолютно різні аудиторії.
І тут, зверніть увагу, я починаю говорити про сценарії взаємодії. Usecases, job stories, user needs, робочі потреби — називайте як хочте. Мені здається, тут наш з вами священний double-diamond почне ламатись, тому що: а як ви прорахуєте всі можливі сценарії використання генеративної тули, яка може вам створити будь що? Такий собі магічний шар із якого можна дістати і high-converting email marketing лист для підписників e-commerce магазина диванів, і аналіз персон для вашого пет-проєкту, і есе на довільну тему про життя, і, потенційно, креслення космічної ракети? (З останнім я загнула, ми ще далеко, але вектор вже прийнятий). І от, я думаю, що коли-небуть у дуже близькому майбутньому ми матимемо проектувати інтерфейси які допоможуть користувачам самим створювати “прецеденти” використання.
Такий підхід давно існує у відео- та графогенерації, але тепер він поступово переходить і в інші категорії продуктів. Компанії, що працюють не лише з креативною генерацією, а й з аналітикою даних чи складними ентерпрайз-системами, також починають переходити на workflow-орієнтовані інтерфейси.
Приклади із тих, що розбирала буквально за минулий квартал із декількома різними клієнтами із різних індустрій:
https://n8n.io/ — обробка даних
https://go.nodeflowai.com/ — аналіз СММ трендів
https://www.jeda.ai/visual-ai-canvas — багато темплейтів, здебільшого для аналізу і рапортів.
І купа незліченна для генерації зображень і відео:
https://www.weavy.ai/
https://www.recraft.ai/
https://flora.ai/
https://www.nodespell.com/
До речі, розглядаючи приклади, я все частіше помічаю як зараз теж набувають популярності гібридні методи вводу — де додати графічний контролер простіше, ніж текстом описувати бажаний результат. Зверніть увагу на контролери довкола поля вводу в цих двох прикладах:
https://toolkit.artlist.io/image-video-generator
https://higgsfield.ai/cinema-studio
Ще один фактор популярності фрістайл-канвасів — стрімке зростання генеративних можливостей AI. Сучасні інструменти можуть виконувати величезний спектр функцій, працювати з різними форматами вводу, обробляти складні взаємозалежності між даними, підключеними до продукту. Один і той самий інструмент може мати десятки сценаріїв використання, різні рівні складності та абсолютно різні аудиторії.
І тут, зверніть увагу, я починаю говорити про сценарії взаємодії. Usecases, job stories, user needs, робочі потреби — називайте як хочте. Мені здається, тут наш з вами священний double-diamond почне ламатись, тому що: а як ви прорахуєте всі можливі сценарії використання генеративної тули, яка може вам створити будь що? Такий собі магічний шар із якого можна дістати і high-converting email marketing лист для підписників e-commerce магазина диванів, і аналіз персон для вашого пет-проєкту, і есе на довільну тему про життя, і, потенційно, креслення космічної ракети? (З останнім я загнула, ми ще далеко, але вектор вже прийнятий). І от, я думаю, що коли-небуть у дуже близькому майбутньому ми матимемо проектувати інтерфейси які допоможуть користувачам самим створювати “прецеденти” використання.
❤22
Іноді я ловлю себе на думці, що саме такі моменти в роботі я люблю найбільше.
Натовп дизайнерів зібрався разом і обговорюють елементарну кнопку, які розмір, колір, відступи, текст треба зробити. Хтось не погоджується, хтось наполягає, з’являються аргументи, сумніви, і поступово формується спільне рішення.
Усе відбувається швидко й без формальностей. Я дуже ціную такі проміжні живі моменти. Вони не фінальні, але саме в них закладається те, як продукт відчуватиметься згодом. І, мабуть, саме заради цього мені й подобається працювати в команді.
А що у вашій роботі приносить вам найбільше задоволення? 🌚
Натовп дизайнерів зібрався разом і обговорюють елементарну кнопку, які розмір, колір, відступи, текст треба зробити. Хтось не погоджується, хтось наполягає, з’являються аргументи, сумніви, і поступово формується спільне рішення.
Усе відбувається швидко й без формальностей. Я дуже ціную такі проміжні живі моменти. Вони не фінальні, але саме в них закладається те, як продукт відчуватиметься згодом. І, мабуть, саме заради цього мені й подобається працювати в команді.
А що у вашій роботі приносить вам найбільше задоволення? 🌚
❤29
В коментарях позавчора зачепили тему підходу до досліджень і валідації в ентерпрайзах VS молодих продуктах.
Мій досвід якось співпав, що навіть великі ентерпрайзи зараз починають активно інтегрувати AI або, щонайменше, намагаються додати якусь інноваційність — більш “молоду” стилістику, нові підходи в UI — щоб залишатися конкурентоспроможними й не випадати з ринку.
Стартапи при цьому часто збирають навколо себе надзвичайно сильні команди з точки зору продукту, growth, UX-дизайну. Але коли доходить до реального розуміння користувацьких потреб, багато хто все ще «плаває». Ніхто до кінця не знає, який має бути core продукту, де саме value proposition, який сегмент ринку справді варто закривати. Всі перебувають у стані намацування, хаотичного пошуку й постійних півотів.
Живучи в Лісабоні і спілкуючись із місцевими підприємцями-на-расслабоні спостерігаю таку тенденцію: no-code білдери і вайбкодінг зробили розробку MVP дуже доступною, і дозволяють провалідувати ідею випустивши фічу буквально за вихідні. Це створює нову парадигму: якщо раніше ми навчали про необхідність досліжень перед будь-яким мокапінгом і, тим більше, розробкою, то тепер просто швидше випустити 10 різних ідей навмання і подивитись який напрямок відгукується у аудиторії краще. Прийнамні в очах самих підприємців. Я особисто все ще бачу цей підхід дуже витратним, і зовсім не завжди швидшим, і абсолютно неінформативним — часто фіча або ідея провалюється, але незрозуміло чому. Але таким чином у підприємців і інвесторів створюється враження швидких результатів, і відчуття контролю над процесом "сам зробив — сам поламав".
Ентерпрайзи — повна протилежність. Вони дуже консервативні, часто слабо орієнтуються в growth-механіках, чи сучасному UX. Але водночас вони неймовірно глибоко знають своїх користувачів. Вони знають фідбек цитатами з customer support, точно розуміють болі, сценарії й очікування. Проблема починається там, де потрібна смілива креативність і швидке прийняття рішень — те, чим живуть молоді команди.
Для себе ще не вирішила який процес подобається більше, бо у стартапах є враження фантазії, де треба придумати вау-ефект здебільшого для інвесторів, а у ентерпрайзах фантазувати хочуть, але не дають, зате все по правилах і більш безпечно, комфортно.
Як думаєте, живу в своїй бульбашці, чи у вас таке ж? Який процес вам більше до душі?
Мій досвід якось співпав, що навіть великі ентерпрайзи зараз починають активно інтегрувати AI або, щонайменше, намагаються додати якусь інноваційність — більш “молоду” стилістику, нові підходи в UI — щоб залишатися конкурентоспроможними й не випадати з ринку.
Стартапи при цьому часто збирають навколо себе надзвичайно сильні команди з точки зору продукту, growth, UX-дизайну. Але коли доходить до реального розуміння користувацьких потреб, багато хто все ще «плаває». Ніхто до кінця не знає, який має бути core продукту, де саме value proposition, який сегмент ринку справді варто закривати. Всі перебувають у стані намацування, хаотичного пошуку й постійних півотів.
Живучи в Лісабоні і спілкуючись із місцевими підприємцями-на-расслабоні спостерігаю таку тенденцію: no-code білдери і вайбкодінг зробили розробку MVP дуже доступною, і дозволяють провалідувати ідею випустивши фічу буквально за вихідні. Це створює нову парадигму: якщо раніше ми навчали про необхідність досліжень перед будь-яким мокапінгом і, тим більше, розробкою, то тепер просто швидше випустити 10 різних ідей навмання і подивитись який напрямок відгукується у аудиторії краще. Прийнамні в очах самих підприємців. Я особисто все ще бачу цей підхід дуже витратним, і зовсім не завжди швидшим, і абсолютно неінформативним — часто фіча або ідея провалюється, але незрозуміло чому. Але таким чином у підприємців і інвесторів створюється враження швидких результатів, і відчуття контролю над процесом "сам зробив — сам поламав".
Ентерпрайзи — повна протилежність. Вони дуже консервативні, часто слабо орієнтуються в growth-механіках, чи сучасному UX. Але водночас вони неймовірно глибоко знають своїх користувачів. Вони знають фідбек цитатами з customer support, точно розуміють болі, сценарії й очікування. Проблема починається там, де потрібна смілива креативність і швидке прийняття рішень — те, чим живуть молоді команди.
Для себе ще не вирішила який процес подобається більше, бо у стартапах є враження фантазії, де треба придумати вау-ефект здебільшого для інвесторів, а у ентерпрайзах фантазувати хочуть, але не дають, зате все по правилах і більш безпечно, комфортно.
Як думаєте, живу в своїй бульбашці, чи у вас таке ж? Який процес вам більше до душі?
❤17👏4