відчула прихід весни на фізичному рівні

піду зараз співати лісним звіряткам

і себе я віднайду…
і нікому не скажу…

я думаю нам всім треба пройти шкільні курси по новій

собор паризької твоюматері

Громада Протасового Яру виходить на мирну акцію! Північний апеляційний господарський суд Києва виніс рішення, через яке історична місцевість опинилася під загрозою забудови.

Мирна акція відбудеться 8 березня о 13:00 біля заправки WOG (нижня) по вул. Солом’янська, 40а.

Збір «МАЙБУТНЄ ЗА НАМИ» на РЕБ для взводу Condor Team підрозділу NOVA ЗОШБр, а також закриття термінових запитів від бійців до БФ «Партнери Перемоги»

Відкриваю дружню банку на суму 5000 грн

Наші воїни щодня стоять на передовій не за щось абстрактне. Вони стоять за майбутнє України – вільне, гідне й незалежне.

За наше право жити, працювати, любити, створювати й будувати своє завтра на своїй землі.

Це – про майбутнє кожного з нас. І від наших дій, особистих і спільних – залежить, яким воно буде.
Від нашої готовності діяти, підтримувати й не стояти осторонь.

Обирай діяти зараз заради майбутнього.
Пиши «+» в коментарях.

Бо майбутнє – за нами.

Організатори збору:
@svitlo.speed × @victory.partners.ua

https://send.monobank.ua/jar/2bB4YExqUn

тут таке діло треба 5 тисяч

збір це єдині часікі які в мене тікають

подавилась повітрям

доїла за дідом

вже 5 днів їм слайтлі прострочену їжу (я отруїлась 8 днів тому)

Збираю 5000 грн з загальної суми у 20 000 на ремонт трьох автівок артилерії 41-ї окремої механізованої бригади.

Відремонтована нашими коштами техніка буде регулярно використовуватися для підвозу людей, обладнання та боєприпасів на позиції.

Репост та донат на будь-яку суму вітається, звіт зробить @porozhnie (інст)

🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/7Px9Vtdjp1

я хочу таку фотосесію

чим ближче до поїздки додому тим більше в мене їде дах. в моїй голові вже цілодобова трансляція гугл стріт вʼю рандомних місць в Україні, всі афірмації що я почуваюсь вдома за кордоном враз зникли, я знову починаю уявляти як воно зараз вдома, як зараз виглядає квартира, дім, подвірʼя, вулиці якими я ходила. слухаю ту саму музику що й в ті моменти. я сумую за перехрестям в себе на районі, за рандомною заправкою, за туалетом у Фастові де штиняло і де мене чуть не забув водій автобуса, за дорогою якою я пішки йшла в центр Києва годину, і за багатьма іншими місцями, містами і закутками. коли я згадую про них, я почуваюсь наче дитина в якої забрали іграшку (хоч вибір тимчасово переїхати на навчання я зробила сама). чомусь я почуваюсь вдома не коли заходжу в свою квартиру, а як тільки переходжу український кордон. харківʼянка у Відні у якої більше немає фізичного дому сказала що якщо я за цей час не почуваюсь як вдома то це відчуття ніколи не прийде. я їй вірю. тепер вона їздить додому до Києва, бо через росіян наше поняття дому розтеклося. я нічого не хочу донести, я просто хочу додому і хочу щоб всі мали куди повернутись. до зустрічі