сьогодні 16 березня, і це означає, що рівно чотири роки тому у моєму рідному місті не стало драмтеатру, а разом з ним – невідомого числа (але, можливо, до кількох сотень) людей

я той день майже не памʼятаю (я взагалі мало що з тих часів памʼятаю), але маю дуже чіткий спогад про величезний стовп диму, який я бачила зі свого вікна, і про сусіда, який трохи пізніше повернувся пішки від родичів з центру і абсолютно мертвим голосом сказав, що «драм рознесло в нуль»

це було єдине, як ми тоді дізнавалися новини, і всі масштаби трагедії я дізналася і усвідомила тільки тоді, коли вже виїхала з окупації

це те, що я ніколи не забуду і не пробачу, і через що ніколи не горюватиму по жодному руснявому цивілу

і вам не раджу

я сподіваюсь у Лізи Бачмаги все складеться найкращим чином

словарний напас

припустимо я їм щось крихке в людному місці і мені ну так сталось величезна крихта падає на волосся що я її викинути маю???

онігіркін

батончик пікмі

треба б ще 4 тищі якось добить

забавне спостереження шо часто мої нинішні друзі обслуговують моїх колишніх друзів у закладах харчування

міста-подхаліми

дорогі езотерики розшифруйте будь ласка надмірну наявність смугастих речей в моєму гардеробі

треба було йти на міжнародні відносини

не називайте генделики спікізі

бля може всьо-таки подивитись той лалаленд

спілкування з вашими батьками може бути шкідливим для вашого здоровʼя (але дуже інтересно)