#сон
все почалося з переміщення у часі у 1988.
пам'ятаю, що тепнулись я, Єгор, Андрій, Юля і Макс; У 1988 був ще ранок-при-ранок, ледве світало.
Потім ми почали ходити по пустим вулицям, ринкам, вокзалам, фотографувались тощо... Поводились, неначе справжні туристи.
З часом почали виходити люди і нам необхідно було сховатись від них про всяк випадок і повертатись додому. Сховались за невеличким возом чи стойкою. Відкрили портал до майбутнього; По своїй незграбності перед тим як увійти в портал я зачепив якийсь кошик, але оскільки я йшов останній, то а ні підняти його, а ні розгледіти наслідки я не встиг.
Повернувшись у наш світ, як ми гадали, йшли по домівках. Але то був не наш світ, не наші домівки і не наші життя: Максу, Юлі і Єгора, по їх словам, взагалі не існувало; я і Андрій ніколи не були знайомі, бо ніколи не поступали в універ і наші життя теж перекосило до невпізнаності; щодо всього іншого: їжа - жахлива, навколо - тільки бидло, людей, яких я знав або не існує, або краще б я не дізнавався про їхнє тутешнє існування.
Тому ми вирішили повернутись у 1988 і поправити це безглуздя. Ми сховалися у одному із покинутих будинків, недалеко від того місця, де ми відправились у майбутнє. Всі залишились тут, окрім нас із Єгором - ми пішли на розвідку і стеження за "іншими нами". Залізли на той візок, за яким "інші ми" ховалися. Виявилося, що саме через той кошик все і змінилося...
про кошик: до міста 1988 приїхав один чолов'яга - хотів робити тут бізнес: продавати курячі яйця та куряче філе; для того, щоб отримати інвестиції від партнерів - необхідна була демонстрація продукту. чолов'яга збирався презентувати свій продукт і поклав його у в'язаний з лози кошик. Перед презентацією йому закортіло до вбиральні і кошик він лишив просто біля своєї вагонетки. Саме у той момент з'явилися "перші ми" і перевернули кошик...
*не пам'ятаю як ми це виправили😓*
повернулись ми у покинуту будівлю і вирішили, що все виправлено: повернулись знов у наш час.
але: (1) повернулись ми у одну і ту ж кімнату - вона була чиста, охайна і доглянута, (2) ми були вбрані у інший одяг, (3) випадково помітив, що на мені каблучка;
Був вечір - орієнтовно восьма година. Пройшовшись по хаті я натикнувся на якісь дитячі кімнати, знайшов якихось інших людей - здавалося, що тут вечірка. Я пройшов до виходу і за дверима побачив вечірнє небо у червоних хмарах. Я, намагаючись видавати себе за іншого, спитав:
- Уявімо, що я забув свої останні років... 20. Хто я є зараз і що б я робив?
на що мені відповіли з іронією:
- Якби ти забув останні 20 років - то купив би собі байк і був вільною людиною.
все почалося з переміщення у часі у 1988.
пам'ятаю, що тепнулись я, Єгор, Андрій, Юля і Макс; У 1988 був ще ранок-при-ранок, ледве світало.
Потім ми почали ходити по пустим вулицям, ринкам, вокзалам, фотографувались тощо... Поводились, неначе справжні туристи.
З часом почали виходити люди і нам необхідно було сховатись від них про всяк випадок і повертатись додому. Сховались за невеличким возом чи стойкою. Відкрили портал до майбутнього; По своїй незграбності перед тим як увійти в портал я зачепив якийсь кошик, але оскільки я йшов останній, то а ні підняти його, а ні розгледіти наслідки я не встиг.
Повернувшись у наш світ, як ми гадали, йшли по домівках. Але то був не наш світ, не наші домівки і не наші життя: Максу, Юлі і Єгора, по їх словам, взагалі не існувало; я і Андрій ніколи не були знайомі, бо ніколи не поступали в універ і наші життя теж перекосило до невпізнаності; щодо всього іншого: їжа - жахлива, навколо - тільки бидло, людей, яких я знав або не існує, або краще б я не дізнавався про їхнє тутешнє існування.
Тому ми вирішили повернутись у 1988 і поправити це безглуздя. Ми сховалися у одному із покинутих будинків, недалеко від того місця, де ми відправились у майбутнє. Всі залишились тут, окрім нас із Єгором - ми пішли на розвідку і стеження за "іншими нами". Залізли на той візок, за яким "інші ми" ховалися. Виявилося, що саме через той кошик все і змінилося...
про кошик: до міста 1988 приїхав один чолов'яга - хотів робити тут бізнес: продавати курячі яйця та куряче філе; для того, щоб отримати інвестиції від партнерів - необхідна була демонстрація продукту. чолов'яга збирався презентувати свій продукт і поклав його у в'язаний з лози кошик. Перед презентацією йому закортіло до вбиральні і кошик він лишив просто біля своєї вагонетки. Саме у той момент з'явилися "перші ми" і перевернули кошик...
*не пам'ятаю як ми це виправили😓*
повернулись ми у покинуту будівлю і вирішили, що все виправлено: повернулись знов у наш час.
але: (1) повернулись ми у одну і ту ж кімнату - вона була чиста, охайна і доглянута, (2) ми були вбрані у інший одяг, (3) випадково помітив, що на мені каблучка;
Був вечір - орієнтовно восьма година. Пройшовшись по хаті я натикнувся на якісь дитячі кімнати, знайшов якихось інших людей - здавалося, що тут вечірка. Я пройшов до виходу і за дверима побачив вечірнє небо у червоних хмарах. Я, намагаючись видавати себе за іншого, спитав:
- Уявімо, що я забув свої останні років... 20. Хто я є зараз і що б я робив?
на що мені відповіли з іронією:
- Якби ти забув останні 20 років - то купив би собі байк і був вільною людиною.
Мозг, в частности мысли, устроины так, что если абстрактную мысль(та, которая еще в голове) не имеет никаких отражений на материальный мир, то она прокручивается в голове, тем самым отвлекает на себя внимание и, как следствие, кушает много энергии. Чтобы избежать потери мысли и(или) не тратить на нее внимание надо их отображать на реальный мир. Это может быть записка, программа, рисунок, модель, система, граф, блог и т.п.
Помимо того, что мысль при отображении(записи) не будет потеряна, её удастся более глубоко осмыслить. Ведь при записи мозг формулирует более точные мысли, из-за чего может быть и расширена вся идея(получается бесконечное обучение).
Лучшим вариантом для использования будет блог или книга, поскольку человеческая головешка утроина так, что ежели что-то важное делаешь и видишь результат только ты один, то этим сложно не принебрегать. Соответственно вся проделанная работа будет держатся на чесном слове и силе воли. Если же ты публикуешь это, то ты это делаешь для прочтения другим людям, которые могут: подправить, подсказать, покритиковать,..., и это будет очень полезно, т.к. материал будет проработан с очень высокой точностью.
Помимо того, что мысль при отображении(записи) не будет потеряна, её удастся более глубоко осмыслить. Ведь при записи мозг формулирует более точные мысли, из-за чего может быть и расширена вся идея(получается бесконечное обучение).
Лучшим вариантом для использования будет блог или книга, поскольку человеческая головешка утроина так, что ежели что-то важное делаешь и видишь результат только ты один, то этим сложно не принебрегать. Соответственно вся проделанная работа будет держатся на чесном слове и силе воли. Если же ты публикуешь это, то ты это делаешь для прочтения другим людям, которые могут: подправить, подсказать, покритиковать,..., и это будет очень полезно, т.к. материал будет проработан с очень высокой точностью.