#сон
все почалося з переміщення у часі у 1988.
пам'ятаю, що тепнулись я, Єгор, Андрій, Юля і Макс; У 1988 був ще ранок-при-ранок, ледве світало.
Потім ми почали ходити по пустим вулицям, ринкам, вокзалам, фотографувались тощо... Поводились, неначе справжні туристи.
З часом почали виходити люди і нам необхідно було сховатись від них про всяк випадок і повертатись додому. Сховались за невеличким возом чи стойкою. Відкрили портал до майбутнього; По своїй незграбності перед тим як увійти в портал я зачепив якийсь кошик, але оскільки я йшов останній, то а ні підняти його, а ні розгледіти наслідки я не встиг.
Повернувшись у наш світ, як ми гадали, йшли по домівках. Але то був не наш світ, не наші домівки і не наші життя: Максу, Юлі і Єгора, по їх словам, взагалі не існувало; я і Андрій ніколи не були знайомі, бо ніколи не поступали в універ і наші життя теж перекосило до невпізнаності; щодо всього іншого: їжа - жахлива, навколо - тільки бидло, людей, яких я знав або не існує, або краще б я не дізнавався про їхнє тутешнє існування.
Тому ми вирішили повернутись у 1988 і поправити це безглуздя. Ми сховалися у одному із покинутих будинків, недалеко від того місця, де ми відправились у майбутнє. Всі залишились тут, окрім нас із Єгором - ми пішли на розвідку і стеження за "іншими нами". Залізли на той візок, за яким "інші ми" ховалися. Виявилося, що саме через той кошик все і змінилося...
про кошик: до міста 1988 приїхав один чолов'яга - хотів робити тут бізнес: продавати курячі яйця та куряче філе; для того, щоб отримати інвестиції від партнерів - необхідна була демонстрація продукту. чолов'яга збирався презентувати свій продукт і поклав його у в'язаний з лози кошик. Перед презентацією йому закортіло до вбиральні і кошик він лишив просто біля своєї вагонетки. Саме у той момент з'явилися "перші ми" і перевернули кошик...
*не пам'ятаю як ми це виправили😓*
повернулись ми у покинуту будівлю і вирішили, що все виправлено: повернулись знов у наш час.
але: (1) повернулись ми у одну і ту ж кімнату - вона була чиста, охайна і доглянута, (2) ми були вбрані у інший одяг, (3) випадково помітив, що на мені каблучка;
Був вечір - орієнтовно восьма година. Пройшовшись по хаті я натикнувся на якісь дитячі кімнати, знайшов якихось інших людей - здавалося, що тут вечірка. Я пройшов до виходу і за дверима побачив вечірнє небо у червоних хмарах. Я, намагаючись видавати себе за іншого, спитав:
- Уявімо, що я забув свої останні років... 20. Хто я є зараз і що б я робив?
на що мені відповіли з іронією:
- Якби ти забув останні 20 років - то купив би собі байк і був вільною людиною.
все почалося з переміщення у часі у 1988.
пам'ятаю, що тепнулись я, Єгор, Андрій, Юля і Макс; У 1988 був ще ранок-при-ранок, ледве світало.
Потім ми почали ходити по пустим вулицям, ринкам, вокзалам, фотографувались тощо... Поводились, неначе справжні туристи.
З часом почали виходити люди і нам необхідно було сховатись від них про всяк випадок і повертатись додому. Сховались за невеличким возом чи стойкою. Відкрили портал до майбутнього; По своїй незграбності перед тим як увійти в портал я зачепив якийсь кошик, але оскільки я йшов останній, то а ні підняти його, а ні розгледіти наслідки я не встиг.
Повернувшись у наш світ, як ми гадали, йшли по домівках. Але то був не наш світ, не наші домівки і не наші життя: Максу, Юлі і Єгора, по їх словам, взагалі не існувало; я і Андрій ніколи не були знайомі, бо ніколи не поступали в універ і наші життя теж перекосило до невпізнаності; щодо всього іншого: їжа - жахлива, навколо - тільки бидло, людей, яких я знав або не існує, або краще б я не дізнавався про їхнє тутешнє існування.
Тому ми вирішили повернутись у 1988 і поправити це безглуздя. Ми сховалися у одному із покинутих будинків, недалеко від того місця, де ми відправились у майбутнє. Всі залишились тут, окрім нас із Єгором - ми пішли на розвідку і стеження за "іншими нами". Залізли на той візок, за яким "інші ми" ховалися. Виявилося, що саме через той кошик все і змінилося...
про кошик: до міста 1988 приїхав один чолов'яга - хотів робити тут бізнес: продавати курячі яйця та куряче філе; для того, щоб отримати інвестиції від партнерів - необхідна була демонстрація продукту. чолов'яга збирався презентувати свій продукт і поклав його у в'язаний з лози кошик. Перед презентацією йому закортіло до вбиральні і кошик він лишив просто біля своєї вагонетки. Саме у той момент з'явилися "перші ми" і перевернули кошик...
*не пам'ятаю як ми це виправили😓*
повернулись ми у покинуту будівлю і вирішили, що все виправлено: повернулись знов у наш час.
але: (1) повернулись ми у одну і ту ж кімнату - вона була чиста, охайна і доглянута, (2) ми були вбрані у інший одяг, (3) випадково помітив, що на мені каблучка;
Був вечір - орієнтовно восьма година. Пройшовшись по хаті я натикнувся на якісь дитячі кімнати, знайшов якихось інших людей - здавалося, що тут вечірка. Я пройшов до виходу і за дверима побачив вечірнє небо у червоних хмарах. Я, намагаючись видавати себе за іншого, спитав:
- Уявімо, що я забув свої останні років... 20. Хто я є зараз і що б я робив?
на що мені відповіли з іронією:
- Якби ти забув останні 20 років - то купив би собі байк і був вільною людиною.