Коротше, пам'ятаєте, я вам казав не заходити ніколи на ebanoe.it, бо це найтупіший спосіб потратити свій час?
Іван - мій одногрупник, колишній, в нього правда на кокоахедс на початку березня свиснули дуже всаджений мак з яким я його напост і бачив, але єбаненька редакція любить все прибрехати і виходить що мак став раптом "новеньким".
Тут подруга в свій канал скидає такий пост і я хочу сказати про нього два слова:
1. Нижче половини не скрольте, там хуйня
2. Загалом тренд дуже правильний.
Коли ми тільки починали робити сайти, вони були такі ж примітивні, як малюнки в печері Ласко, потім з'явився новий стандарт CSS і виникли сайти, які я називаю "бароко веб дизайну". Дизайн наших сайтів повторює дизайн нашого всього і на ньому відбивається настрій епохи. Дизайн - це і чашка з якої я зараз п'ю чай, і мій макбук і труси, в яких я зараз сиджу - все це дизайн. Наші сайти - це наша можливість творити на полотні, якого ніхто до нас ще не мав (і більше ніколи й не матимуть).
1. Нижче половини не скрольте, там хуйня
2. Загалом тренд дуже правильний.
Коли ми тільки починали робити сайти, вони були такі ж примітивні, як малюнки в печері Ласко, потім з'явився новий стандарт CSS і виникли сайти, які я називаю "бароко веб дизайну". Дизайн наших сайтів повторює дизайн нашого всього і на ньому відбивається настрій епохи. Дизайн - це і чашка з якої я зараз п'ю чай, і мій макбук і труси, в яких я зараз сиджу - все це дизайн. Наші сайти - це наша можливість творити на полотні, якого ніхто до нас ще не мав (і більше ніколи й не матимуть).
Така проста річ - слек
Предмети поділені по каналах, викладачам можна написати і отримати відповідь.
Згадую своє "навчання" в КПІ, де вся інформація діставалася через старосту в чатіку VK, з якого я видалився десь на початку третього семестру, коли дівчата почали нити через навчання і дістали мене. Також популярним методом сповіщення студентів було роздруковування важливих оголошень на принтері і приклеювання їх на дошку до таких самих роздруківок.
Роботи здавалися або у вигляді письмовому, або друкованому, або на кампус (глюкава і дирява нанорозробка КПІ), або на мудл, або на пошту викладача. Постійно якісь аврали.
Предмети поділені по каналах, викладачам можна написати і отримати відповідь.
Згадую своє "навчання" в КПІ, де вся інформація діставалася через старосту в чатіку VK, з якого я видалився десь на початку третього семестру, коли дівчата почали нити через навчання і дістали мене. Також популярним методом сповіщення студентів було роздруковування важливих оголошень на принтері і приклеювання їх на дошку до таких самих роздруківок.
Роботи здавалися або у вигляді письмовому, або друкованому, або на кампус (глюкава і дирява нанорозробка КПІ), або на мудл, або на пошту викладача. Постійно якісь аврали.
Молчановський, який зараз крутить датасаєнс в УКУ раніше викладав і в моєї груп в КПІ, але в нас були дошки і чатік вк, і група вк і оце от все.
Щоб отримати пошту університетську, треба було йти в якийсь КПІ Телеком, писати якусь заяву, ще якісь незрозумілі рухи робити. Тут же мені просто дали гуглпошту в домені .edu.ua
Щоб отримати пошту університетську, треба було йти в якийсь КПІ Телеком, писати якусь заяву, ще якісь незрозумілі рухи робити. Тут же мені просто дали гуглпошту в домені .edu.ua
Це яскравий приклад того, як наскрізь гниле оточення не дає людині робити щось кращим.
Як тут не згадати останні тижні на бакалавраті, коли нам робили диплом. "Скиньте копію свого паспорта, ідентифікаційного коду, довідку від венеролога і скріншот стати в доті мені на пошту [email protected]". І це безальтернативний варіант. Скинь свої дані мені на мейл ру, бо мене не єбе.
Як тут не згадати останні тижні на бакалавраті, коли нам робили диплом. "Скиньте копію свого паспорта, ідентифікаційного коду, довідку від венеролога і скріншот стати в доті мені на пошту [email protected]". І це безальтернативний варіант. Скинь свої дані мені на мейл ру, бо мене не єбе.