Жбурляння залізяк, серія 3
Матеріали для початківців, що потрапляли до мого поля зору, давали приблизно одні й ті самі рекомендації щодо дистанції до цілі та положення ножа: більше трьох, ала менше чотирьох метрів, ніж у руці вістрям до себе, ріжучою кромкою від долоні.
Ніж виходить приблизно паралельно землі (насправді ні, але нехай) руків'ям вперед, робить у польоті півоберта та входить вістрям. Таким чином ми реалізуємо метання ножа з обертанням.
Можна відійти трохи подалі та жбурляти за руків'я, у цьому випадку ніж зробить один повний оберт. Можна відійти ще далі та жбурляти на півтора оберта. Або ще далі - і на два.
Більша дистанція - більше вплив збурень, що ми завдаємо ножу, коли він вислизає з долоні. В результаті збурень він обертається не у площині кидку, має додаткові обертання навколо своєї "осі", і тут ота вся фізика з проекціями сил на площину цілі і т.ін.
Менше досвіду - більше збурень. Тому нєфіг ходити далеко, вчись жбурляти свої залязяки з отих трьох метрів та радій.
У попередніх серіях Раніше я дотримувався цих рекомендацій, та цього разу почав експериментувати. Збільшив дистанцію, що збільшило кількість обертів (з 0.5 до 1) та змінило початкове положення ножа - "руків'я до себе, ріжуча кромка від долоні".
Та-а-ак, він приходив у ціль... принаймні, в дерево влучав (майже завжди, ага). Не будемо уточнювати, якими саме частинами, під якими кутами та куди потім був рикошет. З понад 15 кидків лише два були вдалими, результат одного з них - на третьому фото.
Медитативний процес, скажу я вам... Тим більше, якщо додати до нього термос з чаєм. Ранок видався не занадто теплим, тому гарячий вміст досить гармонічно заповнював паузи у жбурлянні.
Доречі, термос цей був подарований у 2012-му однією хорошею людиною, з якою ми тоді працювали на одному підприємстві та періодично ходили геокешити. Геокешинг відбувався восени та взимку, тому термос ставав у нагоді і там.
#knives
Матеріали для початківців, що потрапляли до мого поля зору, давали приблизно одні й ті самі рекомендації щодо дистанції до цілі та положення ножа: більше трьох, ала менше чотирьох метрів, ніж у руці вістрям до себе, ріжучою кромкою від долоні.
Ніж виходить приблизно паралельно землі (насправді ні, але нехай) руків'ям вперед, робить у польоті півоберта та входить вістрям. Таким чином ми реалізуємо метання ножа з обертанням.
Можна відійти трохи подалі та жбурляти за руків'я, у цьому випадку ніж зробить один повний оберт. Можна відійти ще далі та жбурляти на півтора оберта. Або ще далі - і на два.
Більша дистанція - більше вплив збурень, що ми завдаємо ножу, коли він вислизає з долоні. В результаті збурень він обертається не у площині кидку, має додаткові обертання навколо своєї "осі", і тут ота вся фізика з проекціями сил на площину цілі і т.ін.
Менше досвіду - більше збурень. Тому нєфіг ходити далеко, вчись жбурляти свої залязяки з отих трьох метрів та радій.
Та-а-ак, він приходив у ціль... принаймні, в дерево влучав (майже завжди, ага). Не будемо уточнювати, якими саме частинами, під якими кутами та куди потім був рикошет. З понад 15 кидків лише два були вдалими, результат одного з них - на третьому фото.
Медитативний процес, скажу я вам... Тим більше, якщо додати до нього термос з чаєм. Ранок видався не занадто теплим, тому гарячий вміст досить гармонічно заповнював паузи у жбурлянні.
Доречі, термос цей був подарований у 2012-му однією хорошею людиною, з якою ми тоді працювали на одному підприємстві та періодично ходили геокешити. Геокешинг відбувався восени та взимку, тому термос ставав у нагоді і там.
#knives
Про скомпонованих портових вантажників,
що не бажають працювати
Пишемо свій docker-compose.yml з блекджеком і плюхами, робимо
Але є потреба зайти в оболонку такого сервісу з метою виконати якусь магію у ввімкнутому контейнері.
Наші дії?
*
Не прокатить, сервіс не запущено.
*
Сервіс стартане та одразу й зупиниться, ніякого шеллу ми не отримаємо. Та і команду всунути нікуди.
*
А це взагалі створить новий сервіс.
* І так, тут не вистачає двох фрагментів.
То які наші дії? Добре було б мати щось накшталт опцій
Так маємо ж!
Перед тим, як робити перший "
що не бажають працювати
Пишемо свій docker-compose.yml з блекджеком і плюхами, робимо
docker-compose up. Сервіси піднялися, та деякі з них одразу ж і зупинилися. Бува. Залежить від того, як було зібрано image.Але є потреба зайти в оболонку такого сервісу з метою виконати якусь магію у ввімкнутому контейнері.
Наші дії?
*
docker-compose exec <service> <command> ?Не прокатить, сервіс не запущено.
*
docker-compose start <service> ?Сервіс стартане та одразу й зупиниться, ніякого шеллу ми не отримаємо. Та і команду всунути нікуди.
*
docker-compose run <service> <command> ?А це взагалі створить новий сервіс.
*
rm -rf /
Оу, а це тут звідки? Воно... фіксить трохи інші проблеми. Не намагайтеся виконати це на свої машині. -it , як у docker run ...Так маємо ж!
Перед тим, як робити перший "
up", відкриваємо docker-compose.yml та додаємо до сервісуstdin_open: true # це як docker run -iІ далі
tty: true # це як docker run -t
docker-compose up. Сервіс створюється, стартує та не зупиняється. При необхідності може бути зупинений та знову запущений через docker-compose stop та docker-compose start.Жбурляння залізяк, серія 4 [20 вересня]
Коли я тільки-но починав цим займатися, то майже не звертав уваги на рекомендації щодо стійки: виконуючи кидок лівою рукою, ліва нога була трохи попереду, або стояв фронтально. Так здавалося зручніше.
Цього разу я перечитав рекомендації та намагався їм слідувати.
Правостороння стійка. Ліва нога позаду, замах лівою рукою супроводжується одночасним жестом правої руки в сторону цілі, кидок виконується з розворотом корпусу, а в кінці задня нога ще й довертається у напрямку розвороту. Для правші - те ж саме, але дзеркально.
“Добре, - сказав я. - Спробуємо”. Кидок, другий, третій… Нєа, фігня якась виходить. Рука оця права до цілі - нашо? Довертання ногою - незручно.
Жбурляв, жбурляв… І якоїсь миті, коли почав замахуватися, щось в голові перемикнулося: права рука сама пішла на реверс в сторону цілі (ну реверс же! як в ножовому бої та в бойових мистецтвах!), а в кінці руху ліва нога сама довернулася у напрямку развороту. Випустивши ніж, ліва рука “за інерцією” пішла вправо через низ по дузі та, коли повністю погасила швидкість, опинилася десь у районі захисту “зони вішалки” (© Valde Khan) з правої сторони корпусу. Ймовірно, готувалася до наступного руху.
Тіло самостійно запозичило вже знайомі рухи з діагонального порізу:)
Ось так вдруге у житті я зрозумів на власних відчуттях, як це воно, коли одна техніка автоматично накладається на чимось схожу іншу.
P.S.
Трохи потренувавшись, спробував жбурнути декілька п'ятиметрових однообертових (відстань приблизно 5.5 м, один повний оберт), застосовуючи нову стійку. З чотирьох чи п'яти кидків два підряд увійшли в ціль. Не дуже стабільно та нижче, ніж треба було, але увійшли. На фото НЕ вони, на фото "традиційні" 3.5-метрові на півоберу.
#knives
Коли я тільки-но починав цим займатися, то майже не звертав уваги на рекомендації щодо стійки: виконуючи кидок лівою рукою, ліва нога була трохи попереду, або стояв фронтально. Так здавалося зручніше.
Цього разу я перечитав рекомендації та намагався їм слідувати.
Правостороння стійка. Ліва нога позаду, замах лівою рукою супроводжується одночасним жестом правої руки в сторону цілі, кидок виконується з розворотом корпусу, а в кінці задня нога ще й довертається у напрямку розвороту. Для правші - те ж саме, але дзеркально.
“Добре, - сказав я. - Спробуємо”. Кидок, другий, третій… Нєа, фігня якась виходить. Рука оця права до цілі - нашо? Довертання ногою - незручно.
Жбурляв, жбурляв… І якоїсь миті, коли почав замахуватися, щось в голові перемикнулося: права рука сама пішла на реверс в сторону цілі (ну реверс же! як в ножовому бої та в бойових мистецтвах!), а в кінці руху ліва нога сама довернулася у напрямку развороту. Випустивши ніж, ліва рука “за інерцією” пішла вправо через низ по дузі та, коли повністю погасила швидкість, опинилася десь у районі захисту “зони вішалки” (© Valde Khan) з правої сторони корпусу. Ймовірно, готувалася до наступного руху.
Тіло самостійно запозичило вже знайомі рухи з діагонального порізу:)
Ось так вдруге у житті я зрозумів на власних відчуттях, як це воно, коли одна техніка автоматично накладається на чимось схожу іншу.
P.S.
Трохи потренувавшись, спробував жбурнути декілька п'ятиметрових однообертових (відстань приблизно 5.5 м, один повний оберт), застосовуючи нову стійку. З чотирьох чи п'яти кидків два підряд увійшли в ціль. Не дуже стабільно та нижче, ніж треба було, але увійшли. На фото НЕ вони, на фото "традиційні" 3.5-метрові на півоберу.
#knives
Одне з місць, що довелося мені відвідати під час останього геокешингу минулої весни.
Ось так зібралися та поїхали за сотню кілометрів. Майже так само, як колись у 2012-2013, але тоді радіус доступних нам точок був більш обмежений - насамперед маршрутними транспортними засобами та "своїми двома".
Колишня будівля парового млину минулого сторіччя. І дотепер її називають "Шишкин млин" на честь поміщика Федора Шишкина - того, хто збудував її та був першим власником.
#places
Ось так зібралися та поїхали за сотню кілометрів. Майже так само, як колись у 2012-2013, але тоді радіус доступних нам точок був більш обмежений - насамперед маршрутними транспортними засобами та "своїми двома".
Колишня будівля парового млину минулого сторіччя. І дотепер її називають "Шишкин млин" на честь поміщика Федора Шишкина - того, хто збудував її та був першим власником.
#places
Жбурляння залізяк, серія 5 [27 вересня]
Тими вихідними я не дійшов до місця "постійного базування" - не сприяла погода, декілька разів зривався дощ. Знайшов інше місце поближче до цивілізації.
Вийшла така собі лайт-версія.
#knives
Тими вихідними я не дійшов до місця "постійного базування" - не сприяла погода, декілька разів зривався дощ. Знайшов інше місце поближче до цивілізації.
Вийшла така собі лайт-версія.
#knives
Парсив я вчора логи.
Небагато, десь двадцять три гігабайти тексту.
Заюзав старий добрий grep.
Показати кільканадцять рядків до чи/або після рядка, де знайдено співпадіння?
Бо зазвичай, якщо файли були задані маскою, рядок префіксується іменем свого файлу.
Небагато, десь двадцять три гігабайти тексту.
Заюзав старий добрий grep.
grep [ОПЦІЇ] ЩОШУКАЄМО [ДЕШУКАЄМО...]
Програма має величезну кількість опцій, і ось вам ті, які не раз ставали мені у нагоді.Показати кільканадцять рядків до чи/або після рядка, де знайдено співпадіння?
-Bкількістьдо , --before-context=кількістьдо
-Aкількістьпісля , --after-context=кількістьпісля
Виділити кольором ті частини рядка, що співпали?--color
Чи, може, показати ЛИШЕ те, що співпало?-o
Не бажаємо бачити імена файлів, в яких були знайдені співпадіння?Бо зазвичай, якщо файли були задані маскою, рядок префіксується іменем свого файлу.
-h , --no-filename
Тре зазирнути рекурсивно в усі директорії (та не слідувати за сімлінками)?-r , --recursive
Не хочу бачити ніякого тексту, лише покажи мені кількість співпадінь. Якщо файлів декілька, покаже для кожного.-c , --count
І нарешті моє улюблене. Шукати за повноцінним PCRE-регекспом.-P , --perl-regexp
А вчора було щось накшталтgrep
--color -P -B5 -A5 --no-filename
"тутРегуляркаДесьСередньогоРівняДеструктивноїДіїНаМозок"
*.log
#linuxЖбурляння залізяк, серія 6 [4 жовтня]
Перші ж два півобертових були вдалими. На відміну від попередніх разів, коли доводилося розігріватися та пристрілюватися по 5-10 кидків, і лише після цього ножі починали більш-менш адекватно приходити в ціль.
Три години медитативного відпочинку з невеликою кількістю експериментів.
Ну і нарешті... Кожен ножовик повинен хоча б раз жбурнути свій EDC-ніж в дерево - [ВИКОНАНО]
#knives
Перші ж два півобертових були вдалими. На відміну від попередніх разів, коли доводилося розігріватися та пристрілюватися по 5-10 кидків, і лише після цього ножі починали більш-менш адекватно приходити в ціль.
Три години медитативного відпочинку з невеликою кількістю експериментів.
Ну і нарешті... Кожен ножовик повинен хоча б раз жбурнути свій EDC-ніж в дерево - [ВИКОНАНО]
#knives