Два рази у своєму житті я ходив у походи.

Вперше у 2013-му до Криму. Бахчисарай, Куйбишеве, Чорноріччя... далі не дуже пам'ятаю... потім Гончарне, мис Айя, Інжир.
Дев'ятиденний похід. Ад та Ізраїль перші пару днів, аж допоки організм не пристосувався до незвичних умов: важкого рюкзаку, багатокілометрових переходів (може, і не настільки багатокілометрових, але тоді здавалося саме так), різких перепадів висот, величезної кількості сонця.
Але це було шикарно.

Вдруге, як і першого разу, я "впав на хвіст" майже тій самій компанії, яка знову покликала мене наступного року. Звісно, до Криму ми не могли піти, тому попрямували у Сумську область - шість днів чимчикувати вздовж річки Псел (Псьол?).
І ця подорож також була шикарною. Ось вам декілька вибіркових спогадів звідти.

Фото 1 - маленька місцева ГЕС, біля якої відбулася одна з наших ночівель.
Фото 2 - під час короткої зупинки біля магазину в невеличкому селищі Межиріч ми зазирнули до геокешерської схованки, тут я роблю запис у спеціальному блокноті, який знаходився в захованому контейнері. Перед походом я передивився схованки у місцях ймовірного маршруту та розрукував їх описи. Дві з шести (чи семи) нам вдалося відвідати.
Фото 3 - Шелеховське озеро. Доречі, саме там нами була відвідана друга геокешерська схованка.
Фото 4 - Світанок. За спиною - річка Псел (чи Псьол).
Фото 5 - Їжа. Буде.

Наразі вісім років цим фотографіям)
Фото - не мої.

#places

Маєток сім'ї Миколи Гоголя. Приємне таке місце.
Фото ще доковідної епохи.
#places

Мріяли тут, щоб NewRelic вмів не тільки відображати проблеми сервісів, але ще й показувати аномальну метушню русні. Бажано заздалегідь.
Прийшли до висновку, що NewRelic-агент, нажаль, неможна встановити на кацапський танк, інакше наші девопси це давно зробили б.
Відмітили, що девопси з ЗСУ на ті танки навчилися встановлювати Javellin-агентів, причому дистанційно. Але там вже наявна інша проблема, хардварна: оркське залізо не тягне. А на більш потужні інстанси грошенят немає.

Вкрадено в Аббата з ФБ. Нахабний копіпаст.
Здається, саме отакої штуки мені звездець як не вистачало.


Тут мав бути текст про моральний дух. Про внутрішнього цензора, мараторій на зраду, і вигулювання своіх тараканів подалі від людних місць. Але мені підігнали ідеальний лайфхак для тих, хто відчуває провину за рутинні буденні справи і маленькі приємні речі, яким я хочу поділитися з вами:
Кожного разу, коли вас починає чимось таким накривати — потрібно до кожної справи, яку ви робите додавати «на зло руssнi». «На зло руssнi» я випив сьогодні смачної кави, а вони скоро будуть шишки сосати. «На зло руssнi», я сьогодні поспала вісім годин і з‘їла тістечко. Хуй їм в сраку, а не моя уставша зайобана тушка, яка не здатна нормально функціонувати. «На зло руssнi» я випила свої ад, поняшила крис, зробила собі грим… Тому що кількість щастя в світі не має скорочуватися через одичалих свнсбк.
На зло руssнi ми живі. Живі, як ніколи до цього, і не збираємось ставати мертвими, як би їм цього не хотілось. Тому що з нами Боги. А Боги, як відомо, носять піксель. ( ну і мультикам, оливу, койот, навіблу, чорнуху, бундесвер, дпм, флектарн, і спортивки з резиновими тарками), багато матюкаються, курять і роблять смерть ворогам.
Ми обовязково переможемо. Ні, не так. Ми кожного дня перемагаємо. Кожної години і хвилини.
Пам’ятайте про це.

...І пам'ятайте головне, йуні падавани: на співбесіді не сплутайте "джей дабл'ю ті" з "дабл'ю ті еф".

Джава без Спрингів - це як Рубі без Рейок 😁
(с) один підкаст

Жила-була собі одна система, суміжна з нашою.

У цю систему наша система REST-ом відправляла деякі дані, деяку ДТО.
Одне з полів цієї ДТО у нас опціональне. Якщо даних немає, то відправляється null, еге ж?
Та ні. Суміжна система не дозволяє null у цьому полі. Тому ми використовували високотехнологічне рішення - символ "-", який клали замість відсутнього значення.
І поле ігнорується суміжною системою. Ні, не тому що там дефіз, а тому що повинно ігноруватися відповідно до певних умов, що вираховується відповідно до інших даних, що прийшли в цій ДТО. Але дефіз все одно поклади, я сказав!
Чому саме дефіз? А біс його знає, так склалося. З тим же успіхом ми б могли покласти туди число пі (у вигляді рядка та якоїсь там кінцевої точності) або інструкцію для русскава карабля. Не принципово.

Одного разу до розробників цієї суміжної системи звернулися з запитом прибрати NotNull-обмеження для даного поля. Щоб ніяких лівих символів більше не слати.

Зроблено.
Наша проблема з зайвими символами вирішена.
Тепер, якщо даних в полі немає, слати "-" не потрібно.
Потрібно лише покласти у поле пустий рядок, ""...

Якщо після
entityManager.createQuery("...", YourEntity.class)
ви раптово побачили у консолі
"... QuerySyntaxException: YourEntity is not mapped",
але оцими ось руками ставили @Entity на ваш class YourEntity та буквально пів-години тому успішно працювали з YourEntity через якийсь там SpringData-репозиторій - не поспішайте казати "WTF" та перевіряти себе на адекватність.

Для початку пригадайте, чи єдиний у вас DataSource у проекті.
Якщо ні - то чи вірний EntityManager заінжекчений.
І буде вам щастя.

Це ж сьогодні опівночі треба шукати квітку папороті, а потім займатися цим... безконтрольним коханням з першим-ліпшим?

Рівно п'ять років тому я закінчив працювати на попередній роботі, великому державному підприємстві.
Сумарно вісім років, коли "інженер" - це твоя основна справа, а "кодер" - хобі. Хобі ще з початку нульових, але сьогодні не про це.

Чи корисним був цей восьмирічний досвід? Так, він був корисним.
Чи жалкую я про "згаяні" роки? Ні, я не жалкую. За цей час я познайомився з величезною кількістю людей. Невелика частина з них зараз у моїх месенджерах. Декілька - у маленькому колі моїх найближчих друзів.

Чи жалкував я, що покинув попередню роботу? Жодної миті. Не зупинятися, йти вперед та не боятися кардинальних змін.
Шукайте - і знайдете.