The SQL standard defines one additional level, READ UNCOMMITTED. In PostgreSQL READ UNCOMMITTED is treated as READ COMMITTED.

Годину витратив, щоб зрозуміти, якого біса я не бачу іншою транзакцією зафлашені дані в базці до комміту основної транзакції.
Врешті решт з'ясувалося 🫠

Ютуб підкинув одну цікаву та досить атмосферну річ:
Перше сталкерське радіо - "Воля": Частина 1.
Працюю, поставив у фоні. Це прекрасно. Особливо коментарі ведучого між піснями.
2007-й, студентство - і перший Сталкер, що щойно вийшов і ледве-ледве йшов на моєму ПК і який був тоді пройдений не раз і не два.
Сталкер - то любов, як вже колись казав.

Аварійне відключення завітало і в наші степи. Штошш.

Першою думкою було підключити комп'ютер до свого джерела електрохарчування і ще трохи попрацювати.
З часів блекаутів більш ніж річної давнини маю збірку "автомобільний акумулятор" плюс "безперебійник, перепаяний на інвертор" плюс "розумний зарядний пристрій".
"Інвертор" мені організував колега. Він тоді багато кому з наших зробив такі собі дешево-сердиті девайси з мертвих УПСів, які віддали нам якраз для цих цілей. Чому і звідкіля мертвих? Вони простоювали ще з доковідних часів, тобто 2+ роки - з тих пір, коли люди покинули офіси і пішли працювати по домівках.
Єдине шо, колега сказав "пару годин працюєш, десять хвилин даєш йому відпочити". Бо ніякого охолодження в девайсі немає. Можна, звісно, заморочитися та вкрутити якийсь кулер, але графік з десяти-двадцятихвилинною паузою на чотирьохгодинне відключення (які тоді зазвичай мали місце) мене досить влаштовував: дві години працюєш, 10-20 хвилин пауза, ще ~1.5 години працюєш - а тут і світло з'являється.
Для ноутбука, додаткового монітора і настільної лампи вистачало.

Попри бажання підключити акумулятор і попрацювати, я вирішив піти пройтися. І раптово та непередбачувано заглянув до місцевого пивного павільйончику, який поодиноко виділявся серед похмурих темних силуетів інших вже не працюючих павільйонів, бо був відкритий і працював у світлі "блогерського кола". І лише за готівку. Єдине шо - ніяких рибов до пива ти собі не придбаєш, бо ваги - як і більшість наших сучасних девайсів - електронні. Штошш.

А повернувшись додому, можна посидіти в напівтемряві (джерел світла вистачає, просто я люблю напівтемряву) і почитати/подивитись щось цікаве. Інтернети - присутні, бо оптика.

UPD: Забув додати: русня - гній. Але ви це і без мене знаєте.

The ICQ messaging app is shutting down on June 26th, marking the end of a much-beloved communication application.

Як же ми тепер без нього 😱
А якщо серйозно, то ох скільки часу було проведено в Аськє. Користуватися нею я перестав орієнтовно в 2013-му, але свій номер (дев'ятизнак) ще дооовго пам'ятав.
А ще добре запам'яталося, що там була повністю відкрита історія листування, яка зберігалася в txt-файлах у теці документів користувача. Я собі тоді навіть якусь нескладну локальну PHP-мордашку написав, щоб при необхідності читати свою переписку в браузері, не заходячі в сам мессенджер.

Як то кажуть, press F.

Скріншот - з інтернетів.

Це були дев'яності. Ми грали, як могли. Частина 4.
(третя частина - тут)

У 2002-му я вперше доторкнувся до артефакту під назвою "інтернет". Ні, не у себе вдома. Навіть комп'ютер з'явиться в домівці лише через 3.5 роки, а про world wide web і годі й казати. Джерелом павутиння була міська бібліотека, куди ми безкоштовно записувалися "на інтернет": два рази на тиждень по одній годині. Попри прадавній Internet Explorer 5.5, швидкість рівня "та тут равлик наздожене і пережене" та майже лише текстові сторінки - це було дуже цікаво і це захоплювало, зокрема і своєю малознайомістю.

Якщо подобаються інтернет та настілки, то чому не зробити настілку про інтернет?

Продовження та трохи фото - в коментарях.

#boardGames

Фото не сучасне, зроблено шість років тому.
#places