Доречі, на "Сталевій Грані" я вперше доторкнувся до творчості "Колодача" (місто Вінниця). Ножі, сокири, кукрі, мачетє... Уууух! Біля їх стенду я провів сумарно десь дві години, перемацав майже все та нарешті вибрав ось цього красеня.
Знайомтеся, "Добер". Колоритний та, як показав час, досить практичний.
#knives

В далекі-предалекі часи ми зі співробітником надумали створити один проект.

Кодова назва - "phone", мета - спростити комунікацію між співробітниками досить великого підприємства. Така собі розширена концепція телефонного довідника з плюшками. На той момент я працював вже десь рік, а до цього - ще півтора року студентом. І якоїсь подібної штуки мені ду-у-у-уже не вистачало.

Базку проектував я. Це був мій перший нештучний проект за участю РСКБД, і я не до кінця ще розумів, що до чого.
Дано: співробітник, що має одну чи більше посад. Посади можуть бути "стандартними" (вони винесені в окрему таблицю) та "нестандартними" (вони вносяться в спеціальне поле).
"Зроблю отак..." - сказав я і додав звичайне текстове поле, в яке будуть записуватися приблизно такі дані:
"+4|+1|Досить головний спеціаліст".

Відчуваєте усю дикість підходу, ага?
Вказано цілих ТРИ посади (нормальні форми? нє, не чув). Вони розділені вертикальною рискою. 4 та 1 - це айді "стандартних" посад. "Досить головний спеціаліст" - "нестандартна" посада.

Спочатку програма розбиває строку по "|", а потім прискіпливо дивиться на кожен отриманий фрагмент: якщо перший символ "+", тре його відкусити, а з числом, що залишилося, чимчикувати в таблицю "стандартних" посад. Якщо ні - то беремо, як є.

Щоразу, як це пригадую, виникає бажання надавати собі по пальцях важким підсвічником:)

P.S.
Проект тоді трохи загальмувався, його програмна частина досить довго припадала пилом. А потім все було переписано майже з нуля - дизайн, код, структура бази. Нащастя - вже з нормалізацією, за яку не соромно. Майже.
Він "вийшов у лайв" влітку 2014-го і дотепер живе в локальній мережі мого (вже колишнього) підприємства. Живе, функціонує і приносить користь. Що дуже приємно.
Нажаль, проект має постійні проблеми з актуалізацією інформації. Він не є офіційним. Так, пройшло майже шість років, та на папері його не існує. Проблема актуалізації частково вирішується за допомогою активних користувачів та добровільних модераторів, але таких небагато: мало хто хоче витрачати трохи часу та зусиль задля спільної користі. Але це вже зовсім інша історія...

P.P.S.
Ви - перші, кому я розказую про цей майже-фейл з минулого:)

SpaceX Crew Dragon пішов!

Якщо в вас не збуваються гіроскопи, то астролябія не винна.
Навіяно грою слів на фоні низки космічних підкастів.

Люблю шорткати.
Не те, щоб вони дозволяли робити деякі буденні речі набагато швидше, ні. Вони трохи прискорюють та додають динамічності, як на мене.

Увесь час свого знайомства з ПеКа (а це приблизно 20 років з Windows та 9 років з *bunu-подібними ОС) використовую "Alt+Tab", проте лише досить недавно дізнався про комбінацію "Super+`" (апостроф, "Ё", тільда) - перемикання між вікнами одного й того самого додатку. В мене завжди то дві-три IDE з різними проектами відкрито, то PgAdmin з декількома вікнами, то ще щось подібне, і по альт-табу перемикатися в межах додатку - таке собі задоволення.

А для ноутбуків, що не мають клавіші "контекстне меню", в Наутилусі/Немо/іншомуФайловомуМенеджері буде в нагоді комбінація "Shift+F10".

#linux

Гострота, що віддзеркалює
#knives

От тільки шо перейшов на одну з табочок github-а та помітив, шо в нього змінився дизайн. Тепер - більш material та більше корисної площі використовається.
Мені довподоби. А вам?

P.S.
В контексті того, шо деякі наші проекти зараз переживають редизайн (та все ніяк не переживуть), наша PM/BA пошуткувала: "хоть кто-то редизайн уже выкатил" 😄

UPD: ...а хлопець з проекту додав: "Главное, что не Martyrial".

За час, що пройшов з тієї пори, коли я змінив роботу з інженера на девелопера (спочатку фулстек, але згодом вирішив спеціалізуватися лише на бекенді), в мене декілька разів питали щось накшталт:

Скільки-скільки ти співбесід пройшов? Вісім? І шо - тільки з восьмої спроби взяли?.. А з якої?.. З другої? А чому не пішов туди? Нашо було далі вчитися, моніторити ринок вакансій, розсилати резюме десятками, ходити далі по співбесідах?.. Можна ж було одразу "войті в ойтішечку" та "поднімать бабло на джавє" .

Тільки шо хотів накидати декілька речень на цю тему, але зрозумів, що міркування можуть затягнутися, а спати трохи хочеться. Тому накидаю їх найближчим часом. Не перемикайте.

Про співбесіди, офери і т.ін.
Вийшов лонґрід.

Перший офер я отримав від невеликої продуктової компанії. Досить зручне розташування, невимушена атмосфера в офісі, цікаві технології (вже по-о-отім я дізнався, шо одна з тих технологій вже мертва, але про це далі), відсутність вертикалі керівників - усе це дуже сприяло.
Так, оце останнє, хоча і є нормою для більшості IT-компаній, та для мене то було дивним дивом. Я майже 10 років пропрацював на великому підприєстві, де, нажаль, була вибудувана багаторівнева система керівництва, яка, як мінімум, гальмувала ініціативи та "спускала зверху" рішення. Такі рішення майже ніколи неможливо було виконати в означені терміни, і терміни тре було переносити, переносити, переносити, а для переносів тре було вигадувати причини. Ніколи не забуду, як переносив видання одного технічного документу за тематикою циклонів/антициклонів:) десь 12 разів упродовж півроку.
Чому так? Все просто: рішення приймалися без залучення спеціалістів, які будуть їх виконувати.
...Чотири вечори та два вихідних дні я вивчав невідомий тоді мені java-фреймворк (ні, не Spring) та робив тестове завдання. Фронтенд, бекенд, реляційна базка... було дуже цікаво.
Отримавши офер, я світився від радості. Але на наступний день, коли ще не встиг дати свою згоду, дізнався, що продукт, на який мене беруть, по-перше, орієнтований на країни СНД, а в першу чергу - на московію, а по-друге, продукт пов'язаний з рекламою. Ну, ви зрозуміли... Та і від процесу "рекламувати щось" мене трохи блювати тягне.

Одна з компаній мала аутсорс-проекти в специфічній, але цікавій доменній області, та все там було на Java 6. І дотепер ці проекти живуть на ній, на шостій. Це був 2016-й, вже навіть тоді Java 6 була не дуже.
Я мав вибір - цікава доменна область, але технології, в яких, найвірогідніше, не буде шансів підвищувати свої скілли. Так, завжи є pet-проекти, але на них треба мати час і натхнення.
Перемогло бажання користуватися найсучаснішим.

Інколи незручне розташування, плюс дев'ятигодинний робочий день, плюс неможливість працювати з дому (навіть, якщо "зима-сніг-хуртовина-мости-заметені-йти-вгору-вночі-за-десять-кілометрів") теж ставили хрест.
Воно мені тре? Та нє, лісом, лісом.

Інколи і місце, і умови можуть були добрими, та стек технологій і тематика - ну зовсім нецікаві. Наприклад, для мене таким виявилося Salesforce. Я подивився на мову програмування (як java, але досить урізана), на місцеві аналоги JSP, ORM - і стало сумно. Ще додам, шо десь 70% стаффу тре буде будувати мишею через GUI - так розказували хлопці, що проводили мені співбесіду, - і лише 30% - через написання коду. А з IDE на той час були лише онлайн-IDE (ага, в браузері) та плагін на Eclipse... Так, там були приємні люди, атмосфера, сама компанія дуже мала, затишна, все таке... Але я зрозумів, що десь через пів-року така робота набридне і я піду шукати нову.
Тому я не там.

Так, і звісно ж були компанії, які після свівбесіди давали фідбек у дусі "Дякуємо, але ні". Ну шо ви хочете, джуніор без комерційного досвіду роботи.
Та негативний фідбек - це теж результат! Нажаль, була одна компаанія, що не дала ніякого. Навіть коли через два тижні мовчання я звернувся до рекрутера email-ом з проханням про фідбек. Але ні, тиша. Ну що ж, буває.
В ті часи я хотів потрапити до них на безоплатне стажування, з шансом отримати роботу. Мені сподобалося відношення до людей, яке я побачив на співбесіді. Бува.
Через декілька років декілька гарних спеціалістів прийшли звідти працювати до нас, в мою команду. Чому я впевнений, що вони гарні? Я якраз був одним з тих, хто проводив їм співбесіди, та деякий час ми працювали разом "в одному коді" :)
Я послухав, чому хлопці пішли. Знаєте, я дуже зрадів, що колись мене туди не взяли:)
Так ось. Навіть негативні фідбеки - це насправді позитивні фідбеки. З кожної співбесіди виносиш одну-два-декілька нотаток - я для цього зі спеціальним блокнотом ходив. Інколи навіть декілька аркушів нотаток виносив. І потім все це розбирав.

До чого я оцю всю єресь пишу?

Коли є час - не тре спішити. Так, у мене були деякі складнощі, які неможливо було вирішити на попередній роботі, але деякий запас часу в мене був. Тре шукати себе і мацати те, що подобається, те, що надихає.
Якщо новою роботою має стати хобі - це прекрасно. В мене воно так і вийшло - кодінг, реляційні базки, гіт - це любов. Деяка - давня та чиста. Ось один мій друг (у минулому - теж інженер на великому державному підприємстві) мав добрі скіли в лінуксі та в ангєльській мові - і після DevOps-курсів, до яких була додана величезна крихта самонавчання, величезна крихта бажання щось міняти та не менш величезна крихта не-бажання сидіти на дупі рівненько, він пішов у девопси. Консоль, лінукси, ssh, ансібли та інші загадкові слова. І зараз десь у хмарах тусить, норкоман чьортов:)
Відволікся...

Так, завжди є ризик. Не було ніякої гарантії, шо через день-два після якоїсь відмови від оферу трапиться щось, що додасть проблем до пошуку роботи. Та шо там, воно так і було. І тоді я ставав на паузу та декілька тижнів жив "амьобкою". Коли нічого не хотілося, все падало з рук, а "з-під пера" виходив лише смердючий гівнокод.
Але вийшло. Ще одне тестове завдання, ще одна співбесіда, ще один офер, нова робота. За номером - восьма співбесіда.
Звісно, і зараз буває режим "амьобка", і зараз бувають часи, коли ніщо не надихає і важко працювати, і зараз інколи пишиш рядки, на які не те, що компілятор блює, а й самому дивитися фу... Не без цього. Але - хоббі стало роботою. І не з першого оферу. І тим паче - не з першої співбесіди. І крапка.

Десь так.