Багато років тому... на радіоринку "Метеор" було роздано величезну кількість прайсів.
Пару таких папірців з двох невеличких фірм, для яких я ці прайси роздавав протягом декількох років, було знайдено днями у мотлоху. Оцей - найстаріший з них: третє листопада 2006-го.
А чи пам'ятає ще хтось, чому саме "еноты"?
Пару таких папірців з двох невеличких фірм, для яких я ці прайси роздавав протягом декількох років, було знайдено днями у мотлоху. Оцей - найстаріший з них: третє листопада 2006-го.
А чи пам'ятає ще хтось, чому саме "еноты"?
Зі сторінки Дмитра Чекалкіна.
Читаю спогади про окупацію на Київщині. Коли росіяни пошкодили електрику, перестали працювати насоси на дамбі й річка Ірпінь розлилася.
Російські солдати захопили в полон місцевого інженера і вимагали сказати, як прибрати воду. Той порадив їм... її випити.
Це не люди, це титани…
Інженер вижив. Його катували, а за слова про випити поламали пальці. Але він, на щастя, залишився живим.
Читаю спогади про окупацію на Київщині. Коли росіяни пошкодили електрику, перестали працювати насоси на дамбі й річка Ірпінь розлилася.
Російські солдати захопили в полон місцевого інженера і вимагали сказати, як прибрати воду. Той порадив їм... її випити.
Це не люди, це титани…
Інженер вижив. Його катували, а за слова про випити поламали пальці. Але він, на щастя, залишився живим.
Я ніколи не був фанатом цього музичного гурту. Ото десь з дев'яностих-нульових пам'ятаю "Рамамба хару мамбуру" (у тому числі завдяки кліпу) та "Хочу иметь детей я только от тебя", які... просто запам'яталися, не більше.
І навіть не можу нічого сказали про їх позицію з 2014-го - не цікавився ніколи, бо зазвичай тобі фіолетово щодо позиції тих, на кого тобі вцілому плоско-паралельно. Здається, мовчали, як і більшість тих. Навіть гуглити зараз лізти не хочеться.
Декілька днів тому ютуб підсунув мені оцей кліп. І ось тут музика, голос та міміка виконавця, неприхований сарказм, спливаючі цитатки - усе це вкупі мені взяло і зайшло. Залишає якийсь такий скоріше позитивний осад. Який саме - я не беруся зараз описати словами, не зможу.
Передивлявся/переслухував разів п'ять.
І навіть не можу нічого сказали про їх позицію з 2014-го - не цікавився ніколи, бо зазвичай тобі фіолетово щодо позиції тих, на кого тобі вцілому плоско-паралельно. Здається, мовчали, як і більшість тих. Навіть гуглити зараз лізти не хочеться.
Декілька днів тому ютуб підсунув мені оцей кліп. І ось тут музика, голос та міміка виконавця, неприхований сарказм, спливаючі цитатки - усе це вкупі мені взяло і зайшло. Залишає якийсь такий скоріше позитивний осад. Який саме - я не беруся зараз описати словами, не зможу.
Передивлявся/переслухував разів п'ять.
YouTube
Ногу Свело! - Поколение Z
Официальный видеоклип группы «Ногу Свело!» на песню «Поколение Z»
Дорогие наши друзья! Мы очень благодарны Вам за те комментарии, которые нас поддерживают и дают нам понимание того, что мы не одни.
На самом деле, пропорция людей, находящихся в здравом уме…
Дорогие наши друзья! Мы очень благодарны Вам за те комментарии, которые нас поддерживают и дают нам понимание того, что мы не одни.
На самом деле, пропорция людей, находящихся в здравом уме…
Трохи стіни вам. Сфотографовано рівно 15 років тому за приблизно 30 км від центру Дніпра.
Motorola C650, ~0.3 Мпкс.
#places
Motorola C650, ~0.3 Мпкс.
#places
Два рази у своєму житті я ходив у походи.
Вперше у 2013-му до Криму. Бахчисарай, Куйбишеве, Чорноріччя... далі не дуже пам'ятаю... потім Гончарне, мис Айя, Інжир.
Дев'ятиденний похід. Ад та Ізраїль перші пару днів, аж допоки організм не пристосувався до незвичних умов: важкого рюкзаку, багатокілометрових переходів (може, і не настільки багатокілометрових, але тоді здавалося саме так), різких перепадів висот, величезної кількості сонця.
Але це було шикарно.
Вдруге, як і першого разу, я "впав на хвіст" майже тій самій компанії, яка знову покликала мене наступного року. Звісно, до Криму ми не могли піти, тому попрямували у Сумську область - шість днів чимчикувати вздовж річки Псел (Псьол?).
І ця подорож також була шикарною. Ось вам декілька вибіркових спогадів звідти.
Фото 1 - маленька місцева ГЕС, біля якої відбулася одна з наших ночівель.
Фото 2 - під час короткої зупинки біля магазину в невеличкому селищі Межиріч ми зазирнули до геокешерської схованки, тут я роблю запис у спеціальному блокноті, який знаходився в захованому контейнері. Перед походом я передивився схованки у місцях ймовірного маршруту та розрукував їх описи. Дві з шести (чи семи) нам вдалося відвідати.
Фото 3 - Шелеховське озеро. Доречі, саме там нами була відвідана друга геокешерська схованка.
Фото 4 - Світанок. За спиною - річка Псел (чи Псьол).
Фото 5 - Їжа. Буде.
Наразі вісім років цим фотографіям)
Фото - не мої.
#places
Вперше у 2013-му до Криму. Бахчисарай, Куйбишеве, Чорноріччя... далі не дуже пам'ятаю... потім Гончарне, мис Айя, Інжир.
Дев'ятиденний похід. Ад та Ізраїль перші пару днів, аж допоки організм не пристосувався до незвичних умов: важкого рюкзаку, багатокілометрових переходів (може, і не настільки багатокілометрових, але тоді здавалося саме так), різких перепадів висот, величезної кількості сонця.
Але це було шикарно.
Вдруге, як і першого разу, я "впав на хвіст" майже тій самій компанії, яка знову покликала мене наступного року. Звісно, до Криму ми не могли піти, тому попрямували у Сумську область - шість днів чимчикувати вздовж річки Псел (Псьол?).
І ця подорож також була шикарною. Ось вам декілька вибіркових спогадів звідти.
Фото 1 - маленька місцева ГЕС, біля якої відбулася одна з наших ночівель.
Фото 2 - під час короткої зупинки біля магазину в невеличкому селищі Межиріч ми зазирнули до геокешерської схованки, тут я роблю запис у спеціальному блокноті, який знаходився в захованому контейнері. Перед походом я передивився схованки у місцях ймовірного маршруту та розрукував їх описи. Дві з шести (чи семи) нам вдалося відвідати.
Фото 3 - Шелеховське озеро. Доречі, саме там нами була відвідана друга геокешерська схованка.
Фото 4 - Світанок. За спиною - річка Псел (чи Псьол).
Фото 5 - Їжа. Буде.
Наразі вісім років цим фотографіям)
Фото - не мої.
#places
Мріяли тут, щоб NewRelic вмів не тільки відображати проблеми сервісів, але ще й показувати аномальну метушню русні. Бажано заздалегідь.
Прийшли до висновку, що NewRelic-агент, нажаль, неможна встановити на кацапський танк, інакше наші девопси це давно зробили б.
Відмітили, що девопси з ЗСУ на ті танки навчилися встановлювати Javellin-агентів, причому дистанційно. Але там вже наявна інша проблема, хардварна: оркське залізо не тягне. А на більш потужні інстанси грошенят немає.
Прийшли до висновку, що NewRelic-агент, нажаль, неможна встановити на кацапський танк, інакше наші девопси це давно зробили б.
Відмітили, що девопси з ЗСУ на ті танки навчилися встановлювати Javellin-агентів, причому дистанційно. Але там вже наявна інша проблема, хардварна: оркське залізо не тягне. А на більш потужні інстанси грошенят немає.
Вкрадено в Аббата з ФБ. Нахабний копіпаст.
Здається, саме отакої штуки мені звездець як не вистачало.
Тут мав бути текст про моральний дух. Про внутрішнього цензора, мараторій на зраду, і вигулювання своіх тараканів подалі від людних місць. Але мені підігнали ідеальний лайфхак для тих, хто відчуває провину за рутинні буденні справи і маленькі приємні речі, яким я хочу поділитися з вами:
Кожного разу, коли вас починає чимось таким накривати — потрібно до кожної справи, яку ви робите додавати «на зло руssнi». «На зло руssнi» я випив сьогодні смачної кави, а вони скоро будуть шишки сосати. «На зло руssнi», я сьогодні поспала вісім годин і з‘їла тістечко. Хуй їм в сраку, а не моя уставша зайобана тушка, яка не здатна нормально функціонувати. «На зло руssнi» я випила свої ад, поняшила крис, зробила собі грим… Тому що кількість щастя в світі не має скорочуватися через одичалих свнсбк.
На зло руssнi ми живі. Живі, як ніколи до цього, і не збираємось ставати мертвими, як би їм цього не хотілось. Тому що з нами Боги. А Боги, як відомо, носять піксель. ( ну і мультикам, оливу, койот, навіблу, чорнуху, бундесвер, дпм, флектарн, і спортивки з резиновими тарками), багато матюкаються, курять і роблять смерть ворогам.
Ми обовязково переможемо. Ні, не так. Ми кожного дня перемагаємо. Кожної години і хвилини.
Пам’ятайте про це.
Здається, саме отакої штуки мені звездець як не вистачало.
Тут мав бути текст про моральний дух. Про внутрішнього цензора, мараторій на зраду, і вигулювання своіх тараканів подалі від людних місць. Але мені підігнали ідеальний лайфхак для тих, хто відчуває провину за рутинні буденні справи і маленькі приємні речі, яким я хочу поділитися з вами:
Кожного разу, коли вас починає чимось таким накривати — потрібно до кожної справи, яку ви робите додавати «на зло руssнi». «На зло руssнi» я випив сьогодні смачної кави, а вони скоро будуть шишки сосати. «На зло руssнi», я сьогодні поспала вісім годин і з‘їла тістечко. Хуй їм в сраку, а не моя уставша зайобана тушка, яка не здатна нормально функціонувати. «На зло руssнi» я випила свої ад, поняшила крис, зробила собі грим… Тому що кількість щастя в світі не має скорочуватися через одичалих свнсбк.
На зло руssнi ми живі. Живі, як ніколи до цього, і не збираємось ставати мертвими, як би їм цього не хотілось. Тому що з нами Боги. А Боги, як відомо, носять піксель. ( ну і мультикам, оливу, койот, навіблу, чорнуху, бундесвер, дпм, флектарн, і спортивки з резиновими тарками), багато матюкаються, курять і роблять смерть ворогам.
Ми обовязково переможемо. Ні, не так. Ми кожного дня перемагаємо. Кожної години і хвилини.
Пам’ятайте про це.
...І пам'ятайте головне, йуні падавани: на співбесіді не сплутайте "джей дабл'ю ті" з "дабл'ю ті еф".