Я заходжу до крамниці біля залізниці:
- Дайте мені паляницю з смаком полуниці.
Ми сьогодні вечір проводимо в колі друзів:
Намішаємо разом з ними "бандерівське смузі".
(с) BOTASHE

Пароль "Кропивницькі паляниці зі смаком полуниці продаються у крамниці біля Укрзалізниці" - це ж якими нацистами є українці, щоб вигадати таке, це ж ніяка ДРГ ніколи не осилить.
(с) цей ваш хіпстерський твіттер

Запаролений архів на флешці, коло якого поруч файл із паролем лежить — теж формально зашифрований, еге.

(с) з дискусії на Доу про безпечність месенджерів

Тут підкинули ідею, що оце треба роздрукувати та перед собою повісити.

Зі сторінки Дмитра Чекалкіна.

Читаю спогади про окупацію на Київщині. Коли росіяни пошкодили електрику, перестали працювати насоси на дамбі й річка Ірпінь розлилася.
Російські солдати захопили в полон місцевого інженера і вимагали сказати, як прибрати воду. Той порадив їм... її випити.
Це не люди, це титани…
Інженер вижив. Його катували, а за слова про випити поламали пальці. Але він, на щастя, залишився живим.

Я ніколи не був фанатом цього музичного гурту. Ото десь з дев'яностих-нульових пам'ятаю "Рамамба хару мамбуру" (у тому числі завдяки кліпу) та "Хочу иметь детей я только от тебя", які... просто запам'яталися, не більше.
І навіть не можу нічого сказали про їх позицію з 2014-го - не цікавився ніколи, бо зазвичай тобі фіолетово щодо позиції тих, на кого тобі вцілому плоско-паралельно. Здається, мовчали, як і більшість тих. Навіть гуглити зараз лізти не хочеться.

Декілька днів тому ютуб підсунув мені оцей кліп. І ось тут музика, голос та міміка виконавця, неприхований сарказм, спливаючі цитатки - усе це вкупі мені взяло і зайшло. Залишає якийсь такий скоріше позитивний осад. Який саме - я не беруся зараз описати словами, не зможу.
Передивлявся/переслухував разів п'ять.

Але Бог воскресне.
Завтра.
І він носить форму ЗСУ.
Я знаю точно.
(с) Філатов

Трохи стіни вам. Сфотографовано рівно 15 років тому за приблизно 30 км від центру Дніпра.
Motorola C650, ~0.3 Мпкс.
#places

Два рази у своєму житті я ходив у походи.

Вперше у 2013-му до Криму. Бахчисарай, Куйбишеве, Чорноріччя... далі не дуже пам'ятаю... потім Гончарне, мис Айя, Інжир.
Дев'ятиденний похід. Ад та Ізраїль перші пару днів, аж допоки організм не пристосувався до незвичних умов: важкого рюкзаку, багатокілометрових переходів (може, і не настільки багатокілометрових, але тоді здавалося саме так), різких перепадів висот, величезної кількості сонця.
Але це було шикарно.

Вдруге, як і першого разу, я "впав на хвіст" майже тій самій компанії, яка знову покликала мене наступного року. Звісно, до Криму ми не могли піти, тому попрямували у Сумську область - шість днів чимчикувати вздовж річки Псел (Псьол?).
І ця подорож також була шикарною. Ось вам декілька вибіркових спогадів звідти.

Фото 1 - маленька місцева ГЕС, біля якої відбулася одна з наших ночівель.
Фото 2 - під час короткої зупинки біля магазину в невеличкому селищі Межиріч ми зазирнули до геокешерської схованки, тут я роблю запис у спеціальному блокноті, який знаходився в захованому контейнері. Перед походом я передивився схованки у місцях ймовірного маршруту та розрукував їх описи. Дві з шести (чи семи) нам вдалося відвідати.
Фото 3 - Шелеховське озеро. Доречі, саме там нами була відвідана друга геокешерська схованка.
Фото 4 - Світанок. За спиною - річка Псел (чи Псьол).
Фото 5 - Їжа. Буде.

Наразі вісім років цим фотографіям)
Фото - не мої.

#places

Маєток сім'ї Миколи Гоголя. Приємне таке місце.
Фото ще доковідної епохи.
#places

Мріяли тут, щоб NewRelic вмів не тільки відображати проблеми сервісів, але ще й показувати аномальну метушню русні. Бажано заздалегідь.
Прийшли до висновку, що NewRelic-агент, нажаль, неможна встановити на кацапський танк, інакше наші девопси це давно зробили б.
Відмітили, що девопси з ЗСУ на ті танки навчилися встановлювати Javellin-агентів, причому дистанційно. Але там вже наявна інша проблема, хардварна: оркське залізо не тягне. А на більш потужні інстанси грошенят немає.