Для нас це маркер реальності: хто свій, а хто ворог. Поки є ті, хто вивішує його на руїнах, носить на формі, малює на стінах, шиє з клаптів на колінах - ми є.

Це тригер для ворога. Це те, що вони виривають зубами, палять, топчуть і зривають, бо розуміють: доки він є, їх «русскій мір» буде горіти.

Кожен шматок прапора, який піднімають над окопом чи над селом після деокупації, це вирок москві, брехні, дугіним, мільчаковим та решті імперськогоо сміття

Прапор ріже по їх свідомості, він нагадує шо ми не зламалися тоді, коли вони думали, що нас вже нема. Ми не стали їх «насєлєнієм», а залишилися українцями.

Тому кожен раз, коли синьо-жовтий майорить над нашими містами, для них це поразка. Бо він означає: ви вбивали, катували, тягнули дітей в Сибір, а ми все одно стоїмо.

Бо Прапор - це символ того, що на цій землі живе народ, який не можна стерти.

Тримаємо стрій, пані та панове, тримаємо стрій

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- [email protected]

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано

Драсьте

Страшно?)

Шо ты скулишь? Пей давай, она полезная

Нове відео спільно з Фашиком Донецьким: https://youtube.com/playlist?list=PLS6aOL2kOhITtfVLHS8pBXN-k6rMDHmg-&si=TnuEjiw8z8eMAszk

Про одну звичайну жінку, яка під час Другої світової рятувала людей.
І про тих, хто рятував наших з-під Іловайська.
Різні часи, різні країни — але вибір той самий.

Дивіться, підписуйтесь, поширюйте. Бо такі історії варті того, щоб їх памʼятали.

Як гадаєте, це взагалі лікується?