Імперія ображених: як росія реанімує дух СРСР, щоб виправдати війну проти Заходу
Преамбула. В статті «Новий ворог путіна біля воріт? Той самий, що й старий» автор Ніко Ланге, опублікованій 9 травня 2025 року на сайті CEPA, аналізує, як путін використовує історію Другої світової війни для виправдання сучасної агресії росії, зокрема проти України
Зробив рерайт цієї статті і відкинув все зайве
Кремль перетворив Другу світову війну на релігію, а Захід — на диявола. В центрі цієї ідеології — фантомна біль по імперії, яка зникла.
В путінській риториці немає місця випадковостям. В його світі не існує автентичних протестів, самостійних держав або демократії як форми політичної організації. Є лише змови, шпигуни й геополітичні пастки.
Будь-який внутрішній провал — це змова Заходу. Будь-яка спроба сусідньої країни вийти з-під впливу москви — це «антислов’янський проєкт» ЦРУ. Головна теза - росія завжди в облозі. Ще з часів татаро-монголів, Наполеона і Гітлера.
В цій параної «ворог біля воріт» не лише метафора, ай дешевий інструмент мобілізації суспільства, виправдання репресій і збереження влади.
Російська пропаганда переписує історію другої світової війни
Гітлер і Захід — це тепер майже синоніми.
Бандера — колективний Захід.
Україна — перевдягнута Німеччина 1941-го.
В цій новій «альтернативній» версії історії росія «ніколи» не була агресором. Навіть Катинь — провокація, а «звільнення» Берліна — акт жертовної «любові».
Кремль відверто вдається до історичного ревізіонізму і створює нову, «сакралізовану» реальність, в якій сучасний російський солдат — не загарбник, а онук ветерана, який «доповідає діду, що все йде за планом».
Якщо вірити риториці москви, то росія воює не проти України. І не проти НАТО. А проти «фашизму».
Проте в цій боротьбі слово «фашизм» втратило будь-яке зв’язок з Муссоліні, Гітлером чи расовими теоріями. Тепер фашист — це:
Українець, який говорить українською.
Німець, який постачає зброю Києву.
Росіянин, який проти війни.
Це слово-паспорт на вбивство. Кремль називає «фашистами» всіх, хто йому не подобається — і цим виправдовує будь-яке насильство. Не треба доводів, не треба фактів: сказав «фашист» = можна бомбити, саджати, знищувати. Слово перетворилось на універсальне виправдання для злочинів
Іронія і фарс в тому шо в прагненні боротися з «неонацизмом» російська держава поступово копіює саме ті риси, які колись були притаманні Третьому рейху
Культ фюрера, де путін — не просто лідер, а «сакральна» фігура. Мілітаризація суспільства: від шкіл до TikTok — все в стилі «будь готовий померти за батьківщину». Пропаганда - єдина правда, альтернативної думки не існує — вона криміналізована. Чистки, доноси, страх
Борючись із «нацизмом», росія сама ним стала — з російською специфікою та православним хрестом в руці.
Без ворога імперія розсипається.
Пострадянський простір не захотів бути васалом, Європа — не погодилася на сферу впливу, Україна — обрала свободу. У відповідь Кремль увімкнув режим самознищення: замість інтеграції — війна, замість економіки — зброя, замість майбутнього — фантоми минулого.
Зовнішній ворог — це зручно. Він об’єднує, він пояснює провали і створює атмосферу облоги. В такому стані можна продовжувати репресії, замінити соціальні блага мілітаризмом, пояснити будь-яку поразку «диверсією ворога».
Якшо брехню повторювати достатньо довго, воно стає «правдою». В російському суспільстві вже десятиліття звучить одна і та сама мантра:
«Росія — «жертва» Заходу, який нас боїться, ненавидить і хоче знищити».
Цю ідею вбивали в росіян з раннього дитинства в школах, на телебаченні, в армії. І тепер, в 2025 році, коли на вулицях умовної єкатєрінбурга ховають 20-річних росіян, родичі не питають «навіщо». Вони знають «правильну» відповідь - «аби не було війни тут».
Російська машина пропаганди вже давно живе у власній Нарнії. Навіть якщо реальність кричить шось інше, вона не пробиває броню віри. Бо ця віра не про факти, а про ідентичність. Бути росіянином — це бути у вічному конфлікті з усім світом. Бути правим — це вірити в неправду.
👇
Преамбула. В статті «Новий ворог путіна біля воріт? Той самий, що й старий» автор Ніко Ланге, опублікованій 9 травня 2025 року на сайті CEPA, аналізує, як путін використовує історію Другої світової війни для виправдання сучасної агресії росії, зокрема проти України
Зробив рерайт цієї статті і відкинув все зайве
Кремль перетворив Другу світову війну на релігію, а Захід — на диявола. В центрі цієї ідеології — фантомна біль по імперії, яка зникла.
В путінській риториці немає місця випадковостям. В його світі не існує автентичних протестів, самостійних держав або демократії як форми політичної організації. Є лише змови, шпигуни й геополітичні пастки.
Будь-який внутрішній провал — це змова Заходу. Будь-яка спроба сусідньої країни вийти з-під впливу москви — це «антислов’янський проєкт» ЦРУ. Головна теза - росія завжди в облозі. Ще з часів татаро-монголів, Наполеона і Гітлера.
В цій параної «ворог біля воріт» не лише метафора, ай дешевий інструмент мобілізації суспільства, виправдання репресій і збереження влади.
Російська пропаганда переписує історію другої світової війни
Гітлер і Захід — це тепер майже синоніми.
Бандера — колективний Захід.
Україна — перевдягнута Німеччина 1941-го.
В цій новій «альтернативній» версії історії росія «ніколи» не була агресором. Навіть Катинь — провокація, а «звільнення» Берліна — акт жертовної «любові».
Кремль відверто вдається до історичного ревізіонізму і створює нову, «сакралізовану» реальність, в якій сучасний російський солдат — не загарбник, а онук ветерана, який «доповідає діду, що все йде за планом».
Якщо вірити риториці москви, то росія воює не проти України. І не проти НАТО. А проти «фашизму».
Проте в цій боротьбі слово «фашизм» втратило будь-яке зв’язок з Муссоліні, Гітлером чи расовими теоріями. Тепер фашист — це:
Українець, який говорить українською.
Німець, який постачає зброю Києву.
Росіянин, який проти війни.
Це слово-паспорт на вбивство. Кремль називає «фашистами» всіх, хто йому не подобається — і цим виправдовує будь-яке насильство. Не треба доводів, не треба фактів: сказав «фашист» = можна бомбити, саджати, знищувати. Слово перетворилось на універсальне виправдання для злочинів
Іронія і фарс в тому шо в прагненні боротися з «неонацизмом» російська держава поступово копіює саме ті риси, які колись були притаманні Третьому рейху
Культ фюрера, де путін — не просто лідер, а «сакральна» фігура. Мілітаризація суспільства: від шкіл до TikTok — все в стилі «будь готовий померти за батьківщину». Пропаганда - єдина правда, альтернативної думки не існує — вона криміналізована. Чистки, доноси, страх
Борючись із «нацизмом», росія сама ним стала — з російською специфікою та православним хрестом в руці.
Без ворога імперія розсипається.
Пострадянський простір не захотів бути васалом, Європа — не погодилася на сферу впливу, Україна — обрала свободу. У відповідь Кремль увімкнув режим самознищення: замість інтеграції — війна, замість економіки — зброя, замість майбутнього — фантоми минулого.
Зовнішній ворог — це зручно. Він об’єднує, він пояснює провали і створює атмосферу облоги. В такому стані можна продовжувати репресії, замінити соціальні блага мілітаризмом, пояснити будь-яку поразку «диверсією ворога».
Якшо брехню повторювати достатньо довго, воно стає «правдою». В російському суспільстві вже десятиліття звучить одна і та сама мантра:
«Росія — «жертва» Заходу, який нас боїться, ненавидить і хоче знищити».
Цю ідею вбивали в росіян з раннього дитинства в школах, на телебаченні, в армії. І тепер, в 2025 році, коли на вулицях умовної єкатєрінбурга ховають 20-річних росіян, родичі не питають «навіщо». Вони знають «правильну» відповідь - «аби не було війни тут».
Російська машина пропаганди вже давно живе у власній Нарнії. Навіть якщо реальність кричить шось інше, вона не пробиває броню віри. Бо ця віра не про факти, а про ідентичність. Бути росіянином — це бути у вічному конфлікті з усім світом. Бути правим — це вірити в неправду.
👇
👍238💯155❤9🤬3😡2👎1🥱1
Погано те, шо цей колективний психоз не лише внутрішня справа росії, а реальна загроза для всього регіону. Держава, що не вміє жити без війни, буде цю війну безкінечно проєктувати на інших. Тому під загрозою Балкани, Молдова та краї Балтії
Кремль шукає нові точки напруги, де може «знайти фашиста». І він його знайде навіть в бібліотеці Гваделупи, якщо буде треба.
Захід довго не вірив шо на росії все реально погано зі сприйняттям реальності. Занадто абсурдно все це виглядало - ідея, що у XXI столітті хтось може на повному серйозі говорити про «військове звільнення Києва від нацистів», здавалася хворою фантазією.
В цей час хвороба прогресувала на росії. І тепер вже не питання чи кудись полізуть росіяни. Питання в тому, чи встигне світ зреагувати
Найбільший страх кремля і путіна в тому, шо без ідеї зовнішнього ворога, все розвалиться. Тому він воює не з фашистами, а з майбутнім — бо там для нього місця вже нема.
І спеціально для партнерів знову нагадаю шо кремль веде семантичну війну: підмінює значення термінів, бере нормальні слова, перекручує їх і продукує брехню, схожу на правду.
Це війна, в якій «фашист» — це будь-хто, хто не згоден із кремлем. «Русофобія» — це небажання підкоритися москві. «Денацифікація» — це масові вбивства і депортації. «Звільнення» — це знищення міст.
«Гуманітарна допомога» — це російська бронетехніка в мирних містах
Слова втратили свій сенс і стали інструментами зомбування. Тепер це зброя масового психозу, яка знищує критичне мислення.
Смисл «перемоги» змінився в тому числі
Під виглядом «антифашистської» риторики кремль знищив усе, за що дійсно боролись солдати червоної армії в 1941–45 роках.
«Перемога» в кремлівській версії — це не мир, а вічна війна. Не свобода, а тотальна лояльність. Не пам’ять, а фантом.
Коли слова перестають мати сенс, будь-яку реальність можна пояснити як завгодно. Словами і тільки словами можна знищити істину
Кремль воює і ракетами, і словами. Він спеціально плутає все так, щоб ніхто вже не розумів, що правда, а що брехня, і хто насправді винен.
В такій реальності перемогти лише зброєю неможливо - навіть після перемоги залишаться мільйони людей, в свідомість яких вживили фальшиві смисли.
Україну бореться не лише за кордони чи території. Вона бʼється за сенси, за мову, за правду, за саму здатність мислити.
Росія будує імперію не на фактах, а на міфах. Її солдати йдуть у бій не заради правди, а проти неї. Фронт цієї війни не лише Донбас і не Крим, а розум та здатність розрізняти добро і зло, реальне й вигадане, свободу і покору.
Кремль давно зрозумів: легше переписати історію, ніж змінити майбутнє. Легше посіяти сумнів, ніж збудувати довіру. Легше вселити страх, ніж запропонувати надію. Саме тому його війна — це війна проти майбутнього, в якому путінізму тупо не залишилося місця.
Тому український опір — це спротив тотальній брехні, в якій слова стали зброєю масового ураження. Бо якщо ми не назвемо війну війною, агресора — агресором, а перемогу — перемогою, то замість правди залишиться лише мовчазне «Z» у тіні згаслих смислів.
Україна сьогодні — єдина країна у світі, яка не просто стримує армію. Вона стримує нову темряву, що намагається стерти саму здатність думати.
Погано лише те, шо багато хто цього так і не зрозумів
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Кремль шукає нові точки напруги, де може «знайти фашиста». І він його знайде навіть в бібліотеці Гваделупи, якщо буде треба.
Захід довго не вірив шо на росії все реально погано зі сприйняттям реальності. Занадто абсурдно все це виглядало - ідея, що у XXI столітті хтось може на повному серйозі говорити про «військове звільнення Києва від нацистів», здавалася хворою фантазією.
В цей час хвороба прогресувала на росії. І тепер вже не питання чи кудись полізуть росіяни. Питання в тому, чи встигне світ зреагувати
Найбільший страх кремля і путіна в тому, шо без ідеї зовнішнього ворога, все розвалиться. Тому він воює не з фашистами, а з майбутнім — бо там для нього місця вже нема.
І спеціально для партнерів знову нагадаю шо кремль веде семантичну війну: підмінює значення термінів, бере нормальні слова, перекручує їх і продукує брехню, схожу на правду.
Це війна, в якій «фашист» — це будь-хто, хто не згоден із кремлем. «Русофобія» — це небажання підкоритися москві. «Денацифікація» — це масові вбивства і депортації. «Звільнення» — це знищення міст.
«Гуманітарна допомога» — це російська бронетехніка в мирних містах
Слова втратили свій сенс і стали інструментами зомбування. Тепер це зброя масового психозу, яка знищує критичне мислення.
Смисл «перемоги» змінився в тому числі
Під виглядом «антифашистської» риторики кремль знищив усе, за що дійсно боролись солдати червоної армії в 1941–45 роках.
«Перемога» в кремлівській версії — це не мир, а вічна війна. Не свобода, а тотальна лояльність. Не пам’ять, а фантом.
Коли слова перестають мати сенс, будь-яку реальність можна пояснити як завгодно. Словами і тільки словами можна знищити істину
Кремль воює і ракетами, і словами. Він спеціально плутає все так, щоб ніхто вже не розумів, що правда, а що брехня, і хто насправді винен.
В такій реальності перемогти лише зброєю неможливо - навіть після перемоги залишаться мільйони людей, в свідомість яких вживили фальшиві смисли.
Україну бореться не лише за кордони чи території. Вона бʼється за сенси, за мову, за правду, за саму здатність мислити.
Росія будує імперію не на фактах, а на міфах. Її солдати йдуть у бій не заради правди, а проти неї. Фронт цієї війни не лише Донбас і не Крим, а розум та здатність розрізняти добро і зло, реальне й вигадане, свободу і покору.
Кремль давно зрозумів: легше переписати історію, ніж змінити майбутнє. Легше посіяти сумнів, ніж збудувати довіру. Легше вселити страх, ніж запропонувати надію. Саме тому його війна — це війна проти майбутнього, в якому путінізму тупо не залишилося місця.
Тому український опір — це спротив тотальній брехні, в якій слова стали зброєю масового ураження. Бо якщо ми не назвемо війну війною, агресора — агресором, а перемогу — перемогою, то замість правди залишиться лише мовчазне «Z» у тіні згаслих смислів.
Україна сьогодні — єдина країна у світі, яка не просто стримує армію. Вона стримує нову темряву, що намагається стерти саму здатність думати.
Погано лише те, шо багато хто цього так і не зрозумів
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍400💯298🔥18❤12🖕2❤🔥1🥱1
Мммммммммуууу
Мммммммммууууу
Ммммммммммууууу
Кон Чен Ий, тікай з міста
Мммммммммууууу
Ммммммммммууууу
Кон Чен Ий, тікай з міста
🤣670🤮128😁25🤡15🖕7💊5🙉4👍2❤1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
І тут я прихуїв)
😁554🤮338🤣122💊86🤯28💩18🙈13👍8🍌4❤3👏2
Проблема кацапів в тому, шо століття окупації інших країн вони називають «дружбою», і відмовляються прийняти те, шо колишні колонії рф часів срср хуй клали на те шоб їх любити.
Бо мають факти і етноциду, організованих росіянами в себе на території, і статус узкого йазика в якості «арійського» + знищення культури росіянами, а також брехню в історії, повʼязаною з рф
Фішка не Бандері, а в тому шо росіян не має їбати в принципі, кому українці захотіли поставити памʼятник
Проте кацапня завжди вважає і буде вважати колишні території срср - своїми. Тому до кінця своїх днів росіяни будуть чекати слушного моменту шоб спиздити шматок території в сусіда-захопити всю краіну
Так буде тривати до тих пір, поки росіяни не будуть впевнені шо за спробу вкрасти чи вторгнутися, вони отримають пизди такого масштабу, шо страшно буде навіть дивитися в сторону сусіда, в якого «фашисти» зʼявились несподівано
До цих істот доходить лише через біль. Інші форми діалогу вони не сприймають. Крапка
Бо мають факти і етноциду, організованих росіянами в себе на території, і статус узкого йазика в якості «арійського» + знищення культури росіянами, а також брехню в історії, повʼязаною з рф
Фішка не Бандері, а в тому шо росіян не має їбати в принципі, кому українці захотіли поставити памʼятник
Проте кацапня завжди вважає і буде вважати колишні території срср - своїми. Тому до кінця своїх днів росіяни будуть чекати слушного моменту шоб спиздити шматок території в сусіда-захопити всю краіну
Так буде тривати до тих пір, поки росіяни не будуть впевнені шо за спробу вкрасти чи вторгнутися, вони отримають пизди такого масштабу, шо страшно буде навіть дивитися в сторону сусіда, в якого «фашисти» зʼявились несподівано
До цих істот доходить лише через біль. Інші форми діалогу вони не сприймають. Крапка
1💯1.39K👍84❤35🤡3👌1🖕1
Промова з палати № 6
Передивися вчора шо та хуйня несла вночі. Не виспався і злий шопизда. Інсайдів з кремля чи білого дому не побачив, тому коротко напишу з інформаційної точки зору шо побачив
По-перше, залупенфюрер відверто тягнув час, бо відом був розрахований на Америку - якшо не помиляюсь, то 2 години за Києвом = 18 за Вашингтона. Нє прагнулся, ні разу, угу
Друге. 19 хвилин типу промови -16-17 хвилин Йоб Ну Тий тупо відволікав публіку пабєдою та іншою хуйнею про партньорав, які приїхали на дівятамая і т д
Третє. Особисто мені здалося шо цього разу в нього ну дуже бігали очі - пенсіонер постійно з листочка подивлявся на публіку і шукав там схвалення. Так не говорить впевнений в собі диктатор - на думку журналістів, навіть придворних, йому абсолютно насрати.
Нахуа він це робив? Поняття не маю. Є фізіоногмісти, вони краще розбираються в темі. Мені ж здалося також шо в придурка червоні очі (на саратов довго дивився, інфа сотка) + шо руки не трусилися, що доволі дивно. Ну або він тримався обома руками за листочки шоб не видати тремор
Далі вмикаємо буквожеера, ідемо по риториці та заявах, і знову переконуємося шо воно наглухо йобнуте
“Некоторые страны пытается разговаривать с россией языком ультиматумов, даже в дни 80-летия Победы”
“даже в дни победы” — сакралізація дати.
"ультиматумы” — улюблений ярлик для будь-яких санкцій або вимог до кремля.
Мета - показати Захід як цинічний, бездушний і невдячний. Вибудовується шаблон сприйняття - “ми перемогли фашизм, а ви нам тепер диктуєте умови”, “Захід– невдячні діти, що забули, кому зобов’язані життям.”
“Несмотря на угрозы и шантаж, на юбилей победы приехали некоторые европейские лидеры”. Тут підміна понять: «приїзд» васалів та китайського власника рф заради дипломатичного етикету подається як акт героїзму. Для чого - шоб дати сигнал Заходу: ті, хто приїхав — молодці, інші — зрадники
“Москва ценит их мужество” - маніпуляція. Кремль привласнює право оцінювати моральну гідність західних лідерів.
росія ділить усіх європейців на “хороших” і “поганих”: ті, хто приїхали до москви — молодці, сміливі, розумні, всі інші — боягузи, русофоби, маріонетки США.
“Предлагаем Киеву, несмотря ни на что, возобновить переговоры - без всяких предварительных условий”. Тут семантична пастка, бо “без условий” = прийміть наші умови негайно, інакше ви загроза миру + вдавана “царська милість” — путін виступає як “величний” лідер, який пробачає і готовий говорити.
”Мир потрібен усім” = лише на умовах кремля
“Ультиматуми Заходу” = санкції, вимоги про деокупацію = тиск на агресора
“Шантаж та погрози” = будь-яка критика москви
Суть риторики - “Ми – великі та прощаємо”, навіть коли ви злі. “Україна – не самостійна”, ми пропонуємо “їм” переговори, але знаємо, що рішення ухвалюють куратори.
“Мир с лихорадочным рытьем окопов не нужен никому”. Маніпуляція - росія сама риє окопи тисячами кілометрів, але приписує “військову гарячку” Україні. Це класична техніка інверсії агресора і жертви
(коли нападник прикидається жертвою) - винні не ті, хто вторгся, а ті, хто готується захищатися.
Центральна теза всього виступу - росія хоче миру, а Київ продовження війни. Мета - виправдати власну агресію як “оборонну” та “вимушену”, нав’язати уявлення про себе як “раціонального” та “відповідального” актора.
“Київ не откликнулся”, “ВСУ атаковали”, “москва предлагает”, “россия готова хоть с утра”.
Кремль описує дії ЗСУ як реакцію на мирну ініціативу, хоча бойові дії тривають постійно. Цей трюк створює ілюзію, коли “мирна угода”нібито була жертвою
“ВСУ предприняли атаки после предложения о перемирии” = спроба сформувати в зовнішнього спостерігача відчуття, шо саме Україна несе відповідальність за зрив “потенційного миру”.
Маніпуляції термінами: “Перемир’я”, “побєда”, “Ювілей”, “в дни юбилея Победы” робиться для того шоб прив’язати “святу” дату до імперського наративу про «визвольну місію» та представити дії України як святотатство.
👇👇👇
Передивися вчора шо та хуйня несла вночі. Не виспався і злий шопизда. Інсайдів з кремля чи білого дому не побачив, тому коротко напишу з інформаційної точки зору шо побачив
По-перше, залупенфюрер відверто тягнув час, бо відом був розрахований на Америку - якшо не помиляюсь, то 2 години за Києвом = 18 за Вашингтона. Нє прагнулся, ні разу, угу
Друге. 19 хвилин типу промови -16-17 хвилин Йоб Ну Тий тупо відволікав публіку пабєдою та іншою хуйнею про партньорав, які приїхали на дівятамая і т д
Третє. Особисто мені здалося шо цього разу в нього ну дуже бігали очі - пенсіонер постійно з листочка подивлявся на публіку і шукав там схвалення. Так не говорить впевнений в собі диктатор - на думку журналістів, навіть придворних, йому абсолютно насрати.
Нахуа він це робив? Поняття не маю. Є фізіоногмісти, вони краще розбираються в темі. Мені ж здалося також шо в придурка червоні очі (на саратов довго дивився, інфа сотка) + шо руки не трусилися, що доволі дивно. Ну або він тримався обома руками за листочки шоб не видати тремор
Далі вмикаємо буквожеера, ідемо по риториці та заявах, і знову переконуємося шо воно наглухо йобнуте
“Некоторые страны пытается разговаривать с россией языком ультиматумов, даже в дни 80-летия Победы”
“даже в дни победы” — сакралізація дати.
"ультиматумы” — улюблений ярлик для будь-яких санкцій або вимог до кремля.
Мета - показати Захід як цинічний, бездушний і невдячний. Вибудовується шаблон сприйняття - “ми перемогли фашизм, а ви нам тепер диктуєте умови”, “Захід– невдячні діти, що забули, кому зобов’язані життям.”
“Несмотря на угрозы и шантаж, на юбилей победы приехали некоторые европейские лидеры”. Тут підміна понять: «приїзд» васалів та китайського власника рф заради дипломатичного етикету подається як акт героїзму. Для чого - шоб дати сигнал Заходу: ті, хто приїхав — молодці, інші — зрадники
“Москва ценит их мужество” - маніпуляція. Кремль привласнює право оцінювати моральну гідність західних лідерів.
росія ділить усіх європейців на “хороших” і “поганих”: ті, хто приїхали до москви — молодці, сміливі, розумні, всі інші — боягузи, русофоби, маріонетки США.
“Предлагаем Киеву, несмотря ни на что, возобновить переговоры - без всяких предварительных условий”. Тут семантична пастка, бо “без условий” = прийміть наші умови негайно, інакше ви загроза миру + вдавана “царська милість” — путін виступає як “величний” лідер, який пробачає і готовий говорити.
”Мир потрібен усім” = лише на умовах кремля
“Ультиматуми Заходу” = санкції, вимоги про деокупацію = тиск на агресора
“Шантаж та погрози” = будь-яка критика москви
Суть риторики - “Ми – великі та прощаємо”, навіть коли ви злі. “Україна – не самостійна”, ми пропонуємо “їм” переговори, але знаємо, що рішення ухвалюють куратори.
“Мир с лихорадочным рытьем окопов не нужен никому”. Маніпуляція - росія сама риє окопи тисячами кілометрів, але приписує “військову гарячку” Україні. Це класична техніка інверсії агресора і жертви
(коли нападник прикидається жертвою) - винні не ті, хто вторгся, а ті, хто готується захищатися.
Центральна теза всього виступу - росія хоче миру, а Київ продовження війни. Мета - виправдати власну агресію як “оборонну” та “вимушену”, нав’язати уявлення про себе як “раціонального” та “відповідального” актора.
“Київ не откликнулся”, “ВСУ атаковали”, “москва предлагает”, “россия готова хоть с утра”.
Кремль описує дії ЗСУ як реакцію на мирну ініціативу, хоча бойові дії тривають постійно. Цей трюк створює ілюзію, коли “мирна угода”нібито була жертвою
“ВСУ предприняли атаки после предложения о перемирии” = спроба сформувати в зовнішнього спостерігача відчуття, шо саме Україна несе відповідальність за зрив “потенційного миру”.
Маніпуляції термінами: “Перемир’я”, “побєда”, “Ювілей”, “в дни юбилея Победы” робиться для того шоб прив’язати “святу” дату до імперського наративу про «визвольну місію» та представити дії України як святотатство.
👇👇👇
1💯479👍89😡14❤7👏3💩2🔥1