Блять

🇬🇧Британська вантажівка підривається на міні. Битва за Ель-Аламейна. Жовтень 1942 року

🇺🇦Французька 155мм гаубиця TRF1 з протиланцетною сіткою. Точні місце та дата зйомки невідомі.

🇻🇳Піонери проводжають солдатів ВНА по дорозі назад до казарми. У кожного з бійців сітчаста каска СШ-60, а той, хто попереду йде, тримає РПК. 1974 рік

🇺🇦Добраніч. Нарізка боїв від першого обличчя від бійця підрозділу Химера 126-ї бригади ТрО. Херсонщина, жовтень 2022 року

🇮🇶Іракський МТ-ЛБу, захоплений коаліційними військами під час операції "Буря у пустелі". 17 березня 1991 року

🇰🇼Кувейтські БМ 9А52 «Смерч» під час військового параду. 26 лютого 2011 року

Рік тому відрізані на правому березі Маріуполя сили «Азову» і суміжних підрозділів морської піхоти здійснили прорив на «Азовсталь».

Ворог постійно завдавав артилерійських ударів по єдиному мосту, яким можна було дістатись «Азовсталі». Частина бійців «Азову» змогли прорватись по мосту під пекельним вогнем противника. Інша — переправлялася по воді на човнах та вплав.

Під шквальними обстрілами, не залишивши напризволяще своїх поранених побратимів, азовці евакуювали їх, ризикуючи життями. Втрачаючи життя.

15 квітня — чорна сторінка в історії «Азову». Тоді полк втратив багатьох славних бійців. Справжніх воїнів. Безстрашних та відданих Україні.

Проте, ця чорна сторінка осяяна подвигом. Подвигом самовідданості, мужності та вірності. Ніхто і ніколи не зітре його з історії.

Наші побратими, які загинули під час прориву, назавжди в нашій пам'яті. Головне завдання «Азову» — не зганьбити їх чин. Не зганьбити пам'ять тих, хто поліг у жорстоких битвах з окупантом до них, і тих, хто загинув після. Гідно продовжити спільну святу справу — визволення України, і довести її до кінця.

Лиш тоді, коли будуть покарані всі кати українського народу; коли додому з полону повернуться всі наші брати; коли останній клаптик української землі знову стане вільним — тільки тоді ми зможемо сказати, що цю справу завершено. Їхню справу. Нашу справу.