Нарешті закінчили! З гордістю представляємо Вам новий альбом проекту dada vs evil. Ми (особливо я) задоволені зробленою роботою. Слухайте та діліться (це приємно та ще й допоможе нам закласти вуха більшій кількості людей)

#музика

https://dadavsevil.bandcamp.com/album/suneater

Новий альбом! Не логічне продовження першого. Так, ми ще граємо(ся) у музику. Скоро буде цікаве та нове на каналі, тож не біжіть з нашого корабля. І дякуємо тим хто з нами від початку, та тим, хто тільки долучився.

#музика

https://dadavsevil.bandcamp.com/album/sunbringer

Усім привіт та з усіма святами, що ми не встигли вас привітати! Я не знаю, що написати після такого довгого затишшя. На жаль, увесь цей час — рік за гаком — в мене не було ані сил, ані нормальної можливості щось писати, а після того, як втратив файли з великим перекладом в мене взагалі опустилися руки. А потім почалися "домашні проблеми"...
Не думаю, що готовий повернутися до того напрямку, який задав каналу раніше. Переклади будуть, але не знаю як часто. Буду викладати те, що зробив за минулий і цей рік пов'язане з музикою та колажами, малюнками. І ні, канал не перетворюється на звалище, та не помирає. Я поступово нароблюю матеріали, але поки так. Розумію, що такий шлях каналу може багатьом не сподобатися, але сподіваюся, що мене розуміють. Дякую новим та старим підписникам за те що ви досі з нами.

"Талант"
Цю картинку я зробив під впливом сновидіння. Я побачив фігуру, яка грає з формами. Вона не зважала на мене увагу, повністю захоплена експериментом. Чомусь я відчув, що це якийсь експеримент.
Я намагався передати усе як побачив уві сні, але все одно не зміг схопити те відчуття.

#картинки #сновидіння

І наостанок, мій нещодавній трек. Також є на bandcamp. Зараз я працюю, ну, типу, над новим альбомом. Ось що маємо. Та ще два/три треки, які ви можете знайти на soundcloud.  Слухайте, пишіть, що думаєте та усе таке інше☺️🌙

P.s
Також закинув трек у коментарі.

https://soundcloud.com/dadavsevil/the-light-and-the-dark

Ода Вугрю

I
Втома лягає на плечі
поки відкриваються вхідні двері вечору.
Двері в одну сторону.
Бархатом тіней покрити речі.
Ледачий погляд видумує для них обриси.
Шерех падаючого взуття.
У темряві він здається важким.
Як дзвін колоколу.
Рухнув у крісло скелетом дня,
дивлюся у темряву.
Не хочеться включати світло пам’яті.
Вітер колише парус гардини.
Шурхіт прикидається піснею.
Рев старого автобуса
тане у темряві.
Час — це перехожий,
ніби змія одягнута в шубу,
що сміється над замерзлим бездомним.
І нікого не залишиться щоб сміятися чи плакати.
Нехай зріють ягоди тіней,
погляд грає у свої ігри,
поки ти не дивишся,
повільно засинаючи
серед видуманих речей.
Тік-так! Тік-так!
Посипалися останні слова галькою.
Обтесані вітром вони ріжуть долоні.
Підіймає погляд незнайомка.
Я ховаюсь за карими очима.
Незнайомка грає у карти.
Вітер схопив одну й кинув —
перехрестя у твоїх ніг.
Скрип ножа.
Сонце розтіклося по тарілці.
Здається ти закохався,
але не пам’ятаєш у кого.
Чому ти промовчав її зеленим очам?
Чи блакитним?
«я, він, вона, вони — ми почнемо знову»
І так по голу карих очей.
У самий центр чорної райдуги.
«я, він, вона, вони — ми почнемо знову»
Утопаючи угору.
Натягаючи простирадла.
«я, він, вона, вони — ми почнемо знову»
Ти рвешся вниз,
щоби знову піднятись.

II
Якось мені наснився сон,
у якому все було таким, яким воно є;
і не залишилося жодних питань...
З коробки розсипалися іграшки.
«Back in the can! Put them back, now!
Back! Put them back! Back in the can...»
Кричить жіночий голос.
Посмішкою блиснув кулон.
Під блакитним світлом Місяця з вибитим оком.
Серед дитячих іграшок...
Скатертина покриває дахи.
Хмарочоси затягнуті у саван.
Мураха вимазана у чорнилах
повзе по білосніжних простирадлах,
залишаючи неясні невми.

III
Жовтопінна електрика краде у Ночі її темряву.
Ніби божевільний молодий старик, що підібрав зміїну шубу,
іскрами покритий пляше.
Світло туманить його розум.
Світло й музика.
Ніч комом котиться по шосе,
під звуки танців та плескіт води.
«Я бачив Загибель Смерті! Її кров осяяла обрій!
Її відтята голова котиться небом!»
Звідки тобі знати, безсоромне,
хто зніме Сонце?
Відкине прядку сивого волосся з лобу Місяця?
Останнім хто бачив зорі - був електрик.
Так може він размонтує небеса,
щоб нарешті стало світліше та тихше?

IV
“Ammoniumnitrat-Orange steckt im Hals
während du ersticktest, eingewickelt in eine Plastiktüte,
Masturbieren die letzten Lebenstropfen auf dem Teppich”
Що ще ти скажеш про час?
Яку забігайлівку вибереш у центрі п’ятикутника?
Чи можна не обирати, мається на будь-який смак?
Самовдоволений пентакль.
Такий самий орел був обезголовлений.
Тепер він, потворний, потурає мерцю зі Сходу,
прикидаючись вільним.
Сліпі собаки скликали собі рівних,
щоб нарешті поглинути небо.
Розп'яття шприцу проходить у вену.
Відкидаючи батіг друкарського верстата,
бліду, як кінь без вершника:
пройшовши через кладовище
ти знайдеш ім’я своєї майбутньої дружини.

V
Самовдоволений перехрестя плескіт.
Незнайомка відтята
Хмарочоси рівних кров останні
долоні ріжуть.
Чому Шурхіт цих божевільний?
Що волосся оком вибитим
між мною у часі?
Орел світлоледачих очей.
Ти Вітер Ледачий.
Ти стіною, ти зеленим будь, галькою засинаючи покритий,
поки навіть сон електрика
грає, повзе до кладовища.
Залишилася Ода мерцю.
Дахи вниз.
Останнім карти відкидаючи осяяла та розум піснею закохався
- чутно падаючого.
Промовчав
"Обереш час?"
lascerà
"З'їж вершника дзвін!"
Столом заскрипіли Що у словах Як.
У лобі райдуги забігайлівки "Ніч".
Обезголовлений підібрав коробки і, вільним над ними,
він вибитим небесам:
"Туманить мене ще плакати.
Підіймає води! я ножа пентакль, тіней самий центр"

#словауцифрі

Одного разу, якось налаштувався на дуже дивну хвилю. Йшов по коридору чужого мозку та бачив якісь дивні образи, поки не зрозумів куди потрапив... якщо йому можна так відноситися до людей, то і людям можна так відноситися до нього.

https://telegra.ph/Den-z-zhittya-Borisa-F-03-12

Маленький оффтоп. Зараз почався доволі дивний рух навколо "Філатова і ко". Коли викладав маленьку розповідь про нього я навіть не знав, що там щось відбувається. А все почалося як раз увечері того ж дня, тобто позавчора. І тепер, дивлячись на цю розповідь, мене не покидає відчуття, що якимось метафізичним чином попав у струю. Щось по типу текст відкриває доволі дивні збіги. Берроуз був би задоволений.

#реаліністьтатекст

Новий альбом вже тут! Час шуміти!