Моя ти, голубко, йди, сядь біля мене ⧸⧸⧸ polyphonyproject.com
Виноградне, Вінницька обл.
@chornytsi
@chornytsi
❤1
с. Ображіївка
це Святвечір десь 2005 чи 2006 року
на перших фото ми з Дашкою колядуємо у баби Валі (сестра нашого діда) і діда Петра Гузя. діда Петю на селі кликали Гібридом. він спився колись до бєлочки і щовечора виганяв бабу Валю з хати. вона плакала, але після його смерті сказала: "як посадили б переді мною чоловіків і сказали "вибирай любого!", я би знов вибрала Петю".
дядя Андрій, їх старший син, тепер має позивний "Гібрид", він заряджає хаймарс -- це вчора брат розказав.
"мені кажуть: 'Андрюха, їбаш!'"
дядя Андрій приїздить у відпустку і пропиває в селі купу грошей. власне, так було завжди. і завжди за ним бігали-страждали жінки.
на останньому фото я чомусь в бориславській прабабиній блузі і неідентифікованих інших речах, ну, я дуже старалась буть максимально святковою (м-да).
привіт, моє Макондо
#Сумщина
це Святвечір десь 2005 чи 2006 року
на перших фото ми з Дашкою колядуємо у баби Валі (сестра нашого діда) і діда Петра Гузя. діда Петю на селі кликали Гібридом. він спився колись до бєлочки і щовечора виганяв бабу Валю з хати. вона плакала, але після його смерті сказала: "як посадили б переді мною чоловіків і сказали "вибирай любого!", я би знов вибрала Петю".
дядя Андрій, їх старший син, тепер має позивний "Гібрид", він заряджає хаймарс -- це вчора брат розказав.
"мені кажуть: 'Андрюха, їбаш!'"
дядя Андрій приїздить у відпустку і пропиває в селі купу грошей. власне, так було завжди. і завжди за ним бігали-страждали жінки.
на останньому фото я чомусь в бориславській прабабиній блузі і неідентифікованих інших речах, ну, я дуже старалась буть максимально святковою (м-да).
привіт, моє Макондо
#Сумщина
❤9
поле болото 21 💀
с. Очкине, Середино-Будський район, Сумська обл. – Чого Десна у плин пошла
2. (це не вся бригада)
ми їдемо гребти сіно
1. (це не вся бригада)
ми обідаємо в тіньочку. дітям наливали самогону "по п'ять капель" в кришечки з-під мінєралки "для бодрості і шоб глистів потравити". чогось Десни на фото того часу нема. і сіна нема. ну хоч он граблі на возі.
с. Ображіївка, 2001 р.
#Сумщина
ми їдемо гребти сіно
1. (це не вся бригада)
ми обідаємо в тіньочку. дітям наливали самогону "по п'ять капель" в кришечки з-під мінєралки "для бодрості і шоб глистів потравити". чогось Десни на фото того часу нема. і сіна нема. ну хоч он граблі на возі.
с. Ображіївка, 2001 р.
#Сумщина
❤6
б. Надя кілька десятків років жила в Сумах (40 років? чи більше?), але говорить по-ображіївськи класично.
с. Ображіївка
#Сумщина
с. Ображіївка
#Сумщина
❤2
моя покійна б. Маша (Марія Батуринець у дівоцтві, 1940-2014) тримає на руках б. Надю, рідну сестру. це ось по селу ходив фотограф і робив світлини тим, в кого були копійки. рік запитаю.
в сім'ї Батуринців було шестеро дітей: один помер в дитинстві, один повісився, один застрелився, один спився і, здається, замерз в нас в селі на вулиці. бабуся теж померла непросто.
добре пам'ятаю всіх, окрім того, хто повісився. а ще прадіда Андрія і прабабу Настю, бо жила з нею. б. Маша виховувала мене на сімейних історіях про їх роботящість, чесність і скрути, замість казок -- розповіді про те як прабаба поралася біля печі, прадід вів господарство, діти допомагали старшим і т.д.. при цьому мене вона запрограмувала вчитися-вчитися-вчитися, бо сама після 7 класів вчитися далі не змогла (а була неймовірно розумною). коли я після школи отримала стипендію і поїхала в берлін, вона не заспокоїлася і продовжувала застерігати мене від безділля і гульок. вчора був її ДН, і да, я все ще живу її заповідями, хіба лиш більш анархічно.
в сім'ї Батуринців було шестеро дітей: один помер в дитинстві, один повісився, один застрелився, один спився і, здається, замерз в нас в селі на вулиці. бабуся теж померла непросто.
добре пам'ятаю всіх, окрім того, хто повісився. а ще прадіда Андрія і прабабу Настю, бо жила з нею. б. Маша виховувала мене на сімейних історіях про їх роботящість, чесність і скрути, замість казок -- розповіді про те як прабаба поралася біля печі, прадід вів господарство, діти допомагали старшим і т.д.. при цьому мене вона запрограмувала вчитися-вчитися-вчитися, бо сама після 7 класів вчитися далі не змогла (а була неймовірно розумною). коли я після школи отримала стипендію і поїхала в берлін, вона не заспокоїлася і продовжувала застерігати мене від безділля і гульок. вчора був її ДН, і да, я все ще живу її заповідями, хіба лиш більш анархічно.
❤10
оце приїхала додому вперше за два роки і таке враження, шо скоро вмру -- настільки щемко записувати, хоча ж записую років з 12. тьотя позавчора подарувала прабабині рушники і сорочки, які я ще не бачила до того. б. Надя каже, що прабаба не вишивала, а ми ж всі пам'ятаємо, ніби вишивала. постійно хочеться плакати (wie immer) і вже чи то продовжувати рід, чи то відхреститися від усього (нормальна дихотомія). і це я захворіла та застрягла в Шостці, не доїхавши до села.
Шостка стала ще жахливішою, бо природні руїни прикривають руїнами такого несмаку, який навіки затримується лиш на периферії. моє любиме озеро в центрі остаточно загородили, а воно розлилося мов в останні часи. мер міста (він в нас незмінний як путін, рілі) краде й найобує. тріщини розростаються. всі мовчать. але -- салони краси, ювелірні, продуктові -- їх ніби ще побільшало. говорять російською. на мене в хустці дивляться як на дуру -- точнісінько як дивились в 2008. і не сум, а сміх, бо тепер мені майже 30 і я точно знаю, що все так не буде. найперше -- все так не буде в мені. я би знов вдалася до герметичної поезії, але це вже хай за 7 км звідси, на благословенній ображіївській землі.
гори, моє болото
Шостка стала ще жахливішою, бо природні руїни прикривають руїнами такого несмаку, який навіки затримується лиш на периферії. моє любиме озеро в центрі остаточно загородили, а воно розлилося мов в останні часи. мер міста (він в нас незмінний як путін, рілі) краде й найобує. тріщини розростаються. всі мовчать. але -- салони краси, ювелірні, продуктові -- їх ніби ще побільшало. говорять російською. на мене в хустці дивляться як на дуру -- точнісінько як дивились в 2008. і не сум, а сміх, бо тепер мені майже 30 і я точно знаю, що все так не буде. найперше -- все так не буде в мені. я би знов вдалася до герметичної поезії, але це вже хай за 7 км звідси, на благословенній ображіївській землі.
гори, моє болото
❤9🔥1
умні люде, хто в цім розуміється, скажіть, як нашвидкуруч скласти опитувальник, щоб от приблизно про все в людини в селі розпитати -- і особисте, і локальне? які є поради щодо ситуативної комунікації імпровізованих інтерв'ю?
бо я знаю, як говорити про гулаг, депортації і тюрми -- з політв'язнями чи репресованим, але це специфічні розмови. приблизно розумію, що і як можна випитати у родичів, а от з малознайомими, якщо я не знаю +- їх біографій, все вилітає з голови.
бо я знаю, як говорити про гулаг, депортації і тюрми -- з політв'язнями чи репресованим, але це специфічні розмови. приблизно розумію, що і як можна випитати у родичів, а от з малознайомими, якщо я не знаю +- їх біографій, все вилітає з голови.
нашвидкуруч
-- все прабаби Насті, окрім останнього. з початку вторгнення допускала, що не побачу всі наші речі, і тепер думаю, чи вивезти їх поки в берлін про всяк випадок (дуже не хочу).
#Сумщина
-- все прабаби Насті, окрім останнього. з початку вторгнення допускала, що не побачу всі наші речі, і тепер думаю, чи вивезти їх поки в берлін про всяк випадок (дуже не хочу).
#Сумщина
❤7