щойно зрозуміла, що жодного фото халадьонок не маю, хоча це одна з найголовніших святково-поминальних страв в Ображіївці. в дитинстві цеє дійство починалося з таємничого й лякаючого слова "булдижка" -- її приносив дідусь. я тоді думала, що булдижка -- то ящик, який вішають над газовою плитою попід стелею (don't ask)*.

халадьонки, здавалося, варилися півночі, дідусь перебирав кістки, відриваючи м'ясо, бабуся поїла мене ще гарячим жирнючим бульйоном, і десятки емальованих прямокутних форм вишиковувались на балконі. жир застигав жовтим густим шаром, його ми відколупували, а тоді хлібом з виделки знімали, бо не смакувало (от дурні!). смакувало собаці (до речі, описати собаче меню і побут). неочікуваними в холодьонках були хрящі. найсмачніше -- їсти їх з жаренкою щойно з печі. оцей контраст холодного й гарячого, що вбиває зубну емаль, ммм...
боже, як я скучила. не за їжею, звісно, а за тактильними відчуттями, звучанням мови і звучанням простору/господарства, болотом, де наші гуси гуляли, заплавою Десни, що ми називаємо поймою, за рухами цих людей, за Снігурами (старим і Льошиком), за голосінням бабів, за прокльонами сусідок, коли наші гуси перлися в їх конюшину чи куди там ще...

*можливе ономатопоетичне пояснення: в спальні діда з бабою напроти печі під стелею є металевий посуд-ящик-паралелепіпед, навіть не знаю, як назвати. до газифікаційної ери дід протоплював хату і з зимньої кухні теж, заливав воду в цей ящик, вона йшла по трубам і булькала з таким страшним звуком, що для його опису підходить слово "булдижка".
["булдижка" -- слово непевного зеленого кольору, як ті лоскути атласу, що ми з сестрою за них дралися й кусалися, а тоді тьотя Інна перерізала навпіл, і ми дралися ще дужче, бо комусь вийшов ширший, комусь вужчий шмат, а в 11 класі я пошила з нього намисто, перемежувавши текстиль із котячим оком того ж відтінку, і подарувала Лорі Кожедубовій -- вона теж ображунка, але переїхала в Одесу. всі ми зрадниці, як писала Ахматова. брешу.]

цю ми співали з Іриною Данилейко

#веснянка
@chornytsi

🖤🖤🖤
а оце золото!

@chornytsi

вик. Надія Петрівна Шевченко, 1943 р.н.

посилання на цей запис проєкту "Баба Єлька" в коментарях

#якпоїхавсинванюша
@folklore21

про блакитні хвартушки Сіверщини. оцей шила баба Грачиха.

с. Ображіївка, на Спаса, 2009 чи 2010 рік

#Сумщина

люблю Десну як мало що в цім світі. ми своє сіно косили теж над Десною на пагорбах. баба домовлялася з Аполоником, аби щороку та ділянка була нашою


#веснянка
#Сумщина

с. Очкине, Середино-Будський район, Сумська обл.
@chornytsi

Коли ти в армію ідеш
вик. Богдан Малик та Олексій Заєць

теж не ожидалі, да?

@folklore21

с. Мутин, Кролевецький район, Сумська обл.

#Сумщина
@folklore21

с.Лука, Бучанський район, Київська обл.

@folklore21

Виноградне, Вінницька обл.
@chornytsi

с. Ображіївка,
27.04.1997, Великдень

Анастасія Івнівна Батуринець (Проценко, 1915-2008, нар. в с. Палєєвка)
і я