хутір Льгівка, як виправив Максим

- Мій дід вернувся з фронту без ноги. Ото прийде весна, зробить самокрутку і сяде на межі. Покурить та й каже: "Рано ще картоплю садить, бо задниці холодно". І так каждий день. А ото буває покурить і каже: " Тепер можна садить. Задниці вже тепло".
Бо воно знаєш, картопля любить теплу землю. Хто ото в теплу землю картоплю вкинув у того раніше і зійшла
(Народна мудрість почута на курилці)

"Вбив тьотку (яку до того посилав за самогоном) і пішов у сільсовєт, і заявив".

(то якась ображіївська драма минулих літ -- перепитати маму)

Колись наша корова народила десь в кущах.

с. Ображіївка, може, 2016 рік

#Сумщина

а ось версія з Кіровоградської області в один голос:

Із записів проєкту "Баба Єлька". Експедиція у с.Розумівка Олександрівського району Кіровоградської обл. 24.04.2019 р.

#налиймати

@chornytsi

снилося, що мама дуже швидко вишиває нетиповий нашому регіону орнамент на старому відрізі льону зі скрині прабаби Насті -- не на тому сірому, що його було багато і поділили між ще живими жінками роду (бо скриню відкрили чомусь лиш кілька років тому), а ніби на біленому і вже протертому полотні, відрізаному від сорочки. і ми знов почали лаятися за льон, як і в житті, а зупинить я її не змогла.

в нас є не одна груба лляна простиня -- на ній справді божественно спати, якщо спина хвора. не знаю, чим це пояснити, але воно дійсно працює. компреси теж прийнято робити з домотканих старих тканин. мені було 9 років, коли б. Маша на наших очах порвала одну з прабабиних сорочок мені на гірчичники. ми з дідусем оніміли, а тоді почали сварити її, але що поробиш. залишилися рукава -- ще в дитинстві перешивала ті взори кудись собі.

цінність льону для моїх рідних найперше практична, і я не знаю, як переконувати, що краще би його зберегти. тим паче, б. Надя до того льону сама докладалася в дитинстві -- і сіяли, і тріпали, і ткали разом з прабабою Настею. то ж чому не передати його своїй донці та онукам в Гамерику? хай сплять і лікуються.

хоча, звісно, спробую викупити чи видурити всі відрізи у всіх родичок, коли доїду додому.

ще з Дніпропетровської обл. є:

Петропавлівський район Дніпропетровської обл.

@chornytsi

агов, чи є тут ще поліщуки? маю питаннячко

на Зелені свята ми з дідом їздили за клечанням: найперше -- різали аїр на болоті, багато-багато, ще ламали кленові гілки. і отою зеленню завішували усе в хаті: гілки клали на вікна, чіпляли над порогом, а аїром застеляли підлоги. пам'ятаю, з сестрою вічно їли корінь аїру чи бодай оту серцевинку над коренем -- таке дивне сезонне ласування (написати про іншу кормову дитячу зелень).

так от: в Ображіївці (чи то тілько в нашій родині?) рослина зветься не "аїром", а "явором" (вимовляється [яувор]). хтось ще таке чув чи знає?

upd: згадала, що інколи кажуть "ягур". тре терміново дзвонити бабі в село, не заспокоюсь.

upd 2: "ягур" -- то кажуть старші люде, наприклад, наша баба Валя (хоча яка ж вона стара?!) -- за словами мами

#Сумщина

ще раз покажу світлину. це ми власне нарізали аїру. його тре прям на місці троха почистити

це ось до цьої для порівняння

Налий мати стакан рому

с. Корбині Івани, Богодухівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина

Збирачi: Д. О. Лебединський, О. А. Балака

за кришміткою #налиймати можна послухати інші варіанти цієї пісні

@folklore21