бурлацька пісня "Та забіліли сніги"

виконує Ганна Мовчан (баба Сіриха, 1911 р.н.)

записано Марією Пилипчак у 1984 р. у с. Жван, Муровано-Куриловецького району Вінницької обл.

@folklore21

"Усі гори зеленіють", гурт "Комишанське надвечір'я"

с. Комиші Охтирського району Сумської обл.

#Сумщина
@folklore21

катойконім мого села -- ображуни, сам по собі дуже поетичний. це одне з найзвичніших слів моєї самоідентифікації, бо я знала, що я -- ображунка, ледь заговоривши. але лише написавши ось зараз угледіла та вчула інші смисли.
в місті, навіть в напівпровінційній Шостці, тебе все одно кликатимуть за назвою села, звідки ти і твій рід.
ображунам властивий неймовірний локальний патріотизм (на День села чи День народження Кожедуба прилетіти з усіх усюд -- святе)... та іронічний сепаратизм. не можу зрозуміти, звідки це пішло: люди завжди жартують, що Ображіївка -- то столиця чи навіть окрема республіка (боже, як воно несмішно зараз, але як є). ну і пиздять приїжджих, як і в усіх селах, або йдуть пиздитися з шосткинськими.
впізнати ображуна можна по специфічній вимові слів [куонь], [вуоз], [крyозь], [вилисипидист] -- то тре записати з чийогось голосу, дай бог, взимку.

антропоніми ображунів (тут прізвища та прізвиська), котрих пам'ятаю (записую, як вимовляється):

Блощиця, Блохи (рід батька моєї двоюрідної сестри)
Ромчикова (Маша)
Богунша (Нінка)
Бурбониха
Апалоник (прєдсідатєль села і кориш моїх бабів, "разом з одної миски їли" -- казала баба Валя про нього з бабою Славою)
Юдичева (Катя -- однокласниця діда Льоні, співає в ансамблі)
Жукова (Таня)
Грачиха (баба, від якої маю строї)
Гібрид (дід Петро, покійний чоловік моєї баби Валі)
Мециха
Малишчиха
Мурчиха
Раганиха (співає в церковному хорі, баба-легенда)
Кульома (ще одна легенда)
Авторітєт
Канарейчиха
Соньчини
Ле(и)мєшка
Метелиця
Вашенчиха
Пугаля (від прізв. Пугач) — Тронішині
Хведоряка
Плюсик, Плюсичка (Мирчикова уличка)
Люкс
Ліпа (насправді Ніна) — Твоньчині, Твонька
Снігуриха
Бука
Мошкіни
Чижики
Зайчикова
Нестор або Нестер
Куркуль
Табалини (мій дідів рід по мамі)
Тарапуньки (саме дід, мамин батько, та його діти й онуки)
Гамоліха (теж ми, по татовому тату. скоріше, так називали покійну бабусю, я про себе чула "Осипенкова")

#Сумщина

--> про локальний патріотизм: "бо ніде в світі нема більш села з тричі героєм льотчиком-іспитатілєм, такою церквою і такими людьми" -- так казав якийсь дідо, що прилетів чи не з Канади на свято випускників

б. Надя про прадідову хату, видіння моєї покійної б. Маші, свої віщі сни, наше сімейне прокляття та мого діда Івана, котрий повісився

тут цікава вимова слова [двуор]

(ні, я не питала згоди на запис, бо маю про це все іншу думку)

[частина 1.]

12.06.2021

#Сумщина

2011 рік, стрій баби Грачихи. повністю нею створено все, окрім корсетки та поясу.
(прикрас в мене нормальних тоді не було, facepalm). в дитинстві вдягалась так на свята до церкви, на коляду і ось на шкільний спектакль, потім ще кілька разів виступала в старих сорочках вже в Берліні -- ні, для мене не було самоочевидним, що так робити не можна, навіть до недавнього часу. (а я збираю текстиль свого села десь з 2006 року і, блін, навіть трохи працювала в речовому архіві з текстилем. тобто могла і своєю головою дійти, але ніт. це все про не-марність просвітницької роботи, я саме приклад metanoia)

#Сумщина

хутір Льгівка, як виправив Максим

- Мій дід вернувся з фронту без ноги. Ото прийде весна, зробить самокрутку і сяде на межі. Покурить та й каже: "Рано ще картоплю садить, бо задниці холодно". І так каждий день. А ото буває покурить і каже: " Тепер можна садить. Задниці вже тепло".
Бо воно знаєш, картопля любить теплу землю. Хто ото в теплу землю картоплю вкинув у того раніше і зійшла
(Народна мудрість почута на курилці)

"Вбив тьотку (яку до того посилав за самогоном) і пішов у сільсовєт, і заявив".

(то якась ображіївська драма минулих літ -- перепитати маму)

Колись наша корова народила десь в кущах.

с. Ображіївка, може, 2016 рік

#Сумщина

а ось версія з Кіровоградської області в один голос:

Із записів проєкту "Баба Єлька". Експедиція у с.Розумівка Олександрівського району Кіровоградської обл. 24.04.2019 р.

#налиймати

@chornytsi

снилося, що мама дуже швидко вишиває нетиповий нашому регіону орнамент на старому відрізі льону зі скрині прабаби Насті -- не на тому сірому, що його було багато і поділили між ще живими жінками роду (бо скриню відкрили чомусь лиш кілька років тому), а ніби на біленому і вже протертому полотні, відрізаному від сорочки. і ми знов почали лаятися за льон, як і в житті, а зупинить я її не змогла.

в нас є не одна груба лляна простиня -- на ній справді божественно спати, якщо спина хвора. не знаю, чим це пояснити, але воно дійсно працює. компреси теж прийнято робити з домотканих старих тканин. мені було 9 років, коли б. Маша на наших очах порвала одну з прабабиних сорочок мені на гірчичники. ми з дідусем оніміли, а тоді почали сварити її, але що поробиш. залишилися рукава -- ще в дитинстві перешивала ті взори кудись собі.

цінність льону для моїх рідних найперше практична, і я не знаю, як переконувати, що краще би його зберегти. тим паче, б. Надя до того льону сама докладалася в дитинстві -- і сіяли, і тріпали, і ткали разом з прабабою Настею. то ж чому не передати його своїй донці та онукам в Гамерику? хай сплять і лікуються.

хоча, звісно, спробую викупити чи видурити всі відрізи у всіх родичок, коли доїду додому.

ще з Дніпропетровської обл. є:

Петропавлівський район Дніпропетровської обл.

@chornytsi