маю то переглядати, бо тааак гарно!

Щемливо згадати ці миті! Як багато хорошо було зроблено😊 Люблю вас тусовка💕

слухаю пісні станиці Старонижнєстеблієвської (Кубань) і думаю, чому ось ця така затяжна?

@folklore21

Сухомейло Галина Федотівна — Ой учора ізвечора пасла Маланка два качура

село Старі Бабани, Уманскький район, Черкащина

@folklore21

Андрій Паславський відповів про гуслі та українську музику:

"гуслі побутували на теренах України приблизно до 14-15-го століття. Ясна річ жодних записів з того часу не може бути. Пізніше були дуже поодинокі знали про "гуслярів", але зовсім немає певності, що то були гравці саме на гуслах, а не те що так могли називати різного штибу музикантів, та й крім тих згадок немає ані збережених інструментів, чи хоча б їх описів, не кажучи вже про стрій чи репертуар. Тому гуслі і Україна в принципі розходяться в часопросторі як в морі кораблі:)) традиція збереглася трішки в росії та країнах Балтики, там аналогічний інструмент має назву кантеле."

і як тепер тебе забути? душа до краю добрела, як писала Ліна Василівна.

я люблю гуслі, але стійка асоціація з російськими духовними та ін. піснями викликає відразу. не граю на них півроку і не розумію, як тут бути.

скільки би не слухала і не співала, щоразу виймає серце

@folklore21

Сьогодні - велике свято, день захисників і захисниць України. Тисячі воїнів і воїнок боронять Україну зараз як сотні років тому це робили наші рідні з інших поколінь.

І ми вирішили поділитися з вами ось цим не прилизаним, дуже простим життєвим відео — бо війна вже стала буденністю, вона з нами у кожному дні. Це ми із друзями співаємо на проводах до війська нашого товариша Максима Бортника. За звичаєм, дівчата в‘язали йому стрічки і проливали доріжку. А потім ми співали і грали. Як і триста років тому.

А ось і слова пісні, дуже промовисті:

«А вже років триста,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
“Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із біди!”
…
Що кінь, то у плузі, а козак за плугом,
Понад Дніпром ходить, розмовляє з лугом.
“Гей, гей, козаченько, бери ніж,
Де побачиш кацапуру, там заріж!”»

Такі часи тепер, що давні пісні промовляють як наче написані щойно.
Хай вони оберігають всіх наших воїнів і воїнок 💛

Наше військо потужне. Пишаємося 🔥

з інстаграму @tettiana_s

<<Пісня: "Ви галочки, ви чорнопірочки" (рекрутська), із с. Нова Басань Чернігівської області. Зйомка: Денис Страшний Співають: @oh__anno @telychuk @maxym.leo @lovasylyna (@shum.ya.project)>>

#нефольклор, #Сумщина

OUN-UPA_na_Sumschyni_t1.pdf

NB!

завантажити потім запис

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0fYfy9QXann8FPmnwcGYaRQMT3y63F2nackc7Kxw5FHmUu2JVTv5xV48zYzhm6w8wl&id=100009134976651

бурлацька пісня "Та забіліли сніги"

виконує Ганна Мовчан (баба Сіриха, 1911 р.н.)

записано Марією Пилипчак у 1984 р. у с. Жван, Муровано-Куриловецького району Вінницької обл.

@folklore21

"Усі гори зеленіють", гурт "Комишанське надвечір'я"

с. Комиші Охтирського району Сумської обл.

#Сумщина
@folklore21

катойконім мого села -- ображуни, сам по собі дуже поетичний. це одне з найзвичніших слів моєї самоідентифікації, бо я знала, що я -- ображунка, ледь заговоривши. але лише написавши ось зараз угледіла та вчула інші смисли.
в місті, навіть в напівпровінційній Шостці, тебе все одно кликатимуть за назвою села, звідки ти і твій рід.
ображунам властивий неймовірний локальний патріотизм (на День села чи День народження Кожедуба прилетіти з усіх усюд -- святе)... та іронічний сепаратизм. не можу зрозуміти, звідки це пішло: люди завжди жартують, що Ображіївка -- то столиця чи навіть окрема республіка (боже, як воно несмішно зараз, але як є). ну і пиздять приїжджих, як і в усіх селах, або йдуть пиздитися з шосткинськими.
впізнати ображуна можна по специфічній вимові слів [куонь], [вуоз], [крyозь], [вилисипидист] -- то тре записати з чийогось голосу, дай бог, взимку.

антропоніми ображунів (тут прізвища та прізвиська), котрих пам'ятаю (записую, як вимовляється):

Блощиця, Блохи (рід батька моєї двоюрідної сестри)
Ромчикова (Маша)
Богунша (Нінка)
Бурбониха
Апалоник (прєдсідатєль села і кориш моїх бабів, "разом з одної миски їли" -- казала баба Валя про нього з бабою Славою)
Юдичева (Катя -- однокласниця діда Льоні, співає в ансамблі)
Жукова (Таня)
Грачиха (баба, від якої маю строї)
Гібрид (дід Петро, покійний чоловік моєї баби Валі)
Мециха
Малишчиха
Мурчиха
Раганиха (співає в церковному хорі, баба-легенда)
Кульома (ще одна легенда)
Авторітєт
Канарейчиха
Соньчини
Ле(и)мєшка
Метелиця
Вашенчиха
Пугаля (від прізв. Пугач) — Тронішині
Хведоряка
Плюсик, Плюсичка (Мирчикова уличка)
Люкс
Ліпа (насправді Ніна) — Твоньчині, Твонька
Снігуриха
Бука
Мошкіни
Чижики
Зайчикова
Нестор або Нестер
Куркуль
Табалини (мій дідів рід по мамі)
Тарапуньки (саме дід, мамин батько, та його діти й онуки)
Гамоліха (теж ми, по татовому тату. скоріше, так називали покійну бабусю, я про себе чула "Осипенкова")

#Сумщина

--> про локальний патріотизм: "бо ніде в світі нема більш села з тричі героєм льотчиком-іспитатілєм, такою церквою і такими людьми" -- так казав якийсь дідо, що прилетів чи не з Канади на свято випускників

б. Надя про прадідову хату, видіння моєї покійної б. Маші, свої віщі сни, наше сімейне прокляття та мого діда Івана, котрий повісився

тут цікава вимова слова [двуор]

(ні, я не питала згоди на запис, бо маю про це все іншу думку)

[частина 1.]

12.06.2021

#Сумщина