коли там було Маковія?

в Ображіївці 2009 року воно ось.
позаду на паркані церкви мальована футбольна афіша. тоді в нас ще була футбольна команда "Колос", вони їздили в інші райони навіть. для малої мене футбол був подією, адже все село збиралося на стадіоні, а нам давали по 50 коп чи навіть по 2 грн на сухарики, морозиво і отето всьо. отето всьо продавалося "у бабки". "бабка" -- це якась прєдпріімчива родина спочатку зробила магазин прямо в своїй хаті, а згодом все ж перенесла його в гараж (тобто покупці підходили до двору, а не заходили у двір і перлися в хату). торгувала баба, тому "бабка". покійний дід Льоня посилав нас за папіросами "Прима". ще можна було вибрати жуйки з наклейками (яке ж гівно) і здати дідові пивні пляшки.

всі натовпи дорослого життя не відчуваються такими грандіозними, як ображіївські під час футболу чи святкування річниці з ДН Івана Кожедуба.

пам'ятаю: всі дивляться футбол, а я дивлюсь, як на рівні з верхів'ям тополь летить поліетиленовий кульок-маєчка.

я вже тоді була поетом.

зненацька ми навчилися танцювати щось отаке

"старци палєєвскі" -- я навіть не знаю, хто в нас так казав, але казали, я чула. а нещодавно мама нагадала, я -- хвать за телехвон! і тут вона: "ой вей, а ца вже ап'ять записує. я не буду нічо гаварить".

з Паліївки ([паліеєвка] чи як це записувать? Максиме, памажи!) була моя прабаба Настя -- вже мільйон разів то писала і всім розказувала, того шо раптом тебе в Берліні чи ще де стрєне якась людинка з тих крайов, прелєсть -- і Палєєвка (може, отак?) була відчутно біднішим за Ображіївку селом.

хух, 5 днів не могла це записати.

[я переформатувала свідомість настільки, що нарешті, мов нормальна людина корінням з ренесансних текстів (який то правопис?), стала знов писати переважно від руки/п е р е п и с у в а т и і трошечки абстрактно вишивати, а отже ніяких блядь тобі/вам/їм блядських хіпстерських замальовок, які можна перетворити в листівки і продати/розіграти за донат, ніяких концептів та іншої хуєти. повноцінна підписка на кришталеву добірку всього про Ображіївку була через тіндер або через бухі розмови зі мною, adieu]

[тіндер -- то ціла епоха еміґрантського самообману причетності! як мінімум, я зібрала десятки спогадів про "свему" (саме про фотоплівку, не фабрику), Десну і кілька сіл південносумського прикордоння, що майже не існують]

користуючись тим, що я ще півдня можу робити ніхуя:

якщо ви донатили на один з моїх зборів і я вас не знаю або знаю погано і тому жодного разу не дякувала особисто, а вам не те щоб це нада, але [тут закреслено і потім зацензуровано видалено], то я можу відправити вам листівку нормальною звичайною абсолютно кежуал поштою із цього блядського берліну з легкою алюзією на Ображіївку

@gamolina

під час афтепаті на фольклорному фестивалі у Вільнюсі 2021 р. п'яний А. співав оце
що й на вигоні кози пасла
та й назбирала горшок масла
гоп люба судариня
гоп люба бояриня
вдарила-врезала три раза
три раза, три раза козакові у глаза
барабан громко бйоть, наше войско стройно йдьоть

я ще записувала це бухальне дійство в надії колись переслухати. нахуй ці спогади, кароч.

яка кришмітка в мене для рубрики "в пісні йдеться про горілку", до речі?

@folklore21

а ми на тому фестивалі співали всяке німецьке, між іншим. мій голос тут ще не такий прокурений.
1. Maria durch ein Dornwald ging (чи то різдвяна, чи то паломницька пісня, мелодія десь з XVI. ст.)
2. Nun komm, der Heiden Heiland (а оце вже різдвяна. текст Мартіна Лютера)

варто мені знову п'яною опинитися в церкві (євангелічній!) -- починаю з кантів і гімнів, закінчую Горілочкою-великомученицею

ну а ще я майже закохалася в одну юну польську красуню з Zespół MORE (українських вони теж співають)

CONTRA SPEM SPERO

поділіться, де шукати пісні Вінниччини, окрім Поліфонії?

цікавлять колядки+щедрівки, Гайсинський район

або ж порадьте, в кого спитати, хто може знати

ох, боже мій милий.
Покровський напрямок, 79 ОДШБр. хлопцям треба:

🖤 зарядна станція Bluetti 2 КВт
🖤 комплект всесезонної резини на bmw x5

це моя допоміжна банка, вона на 15тис і вже 10тис зібрано.

всього на цей запит треба 75 000 -- збирає Вікторія, моя подруга, чию електронну композицію я тут десь раніш постила.

зробіть репост♡ бо ми йобнемось сидіти по 8 годин в інстаграмі щодня

не розумію, до речі, оці ось задумливі емодзі -- шо воно вопше виражає? нашо я його залишила?

#Берлін!

• 24.08 з 16:00 на Бранденбурзьких воротах плетемо маскувальну сітку, яка потім поїде на фронт

• 25.08 гурт "Шлях-доріженька" виступатиме та гратиме до танцю. місце: St. Thomas Kirche, Marianenplatz, 10997. з 16ї години (коли кінець -- бог його зна).

принагідно нагадую, що якщо ви в Берліні і маєте дитину або доступ до дітей, попросіть її/їх намалювати малюнки для військових. я це все збираю і регулярно передаю

#танцювати

музика моїх депресивних станів

@chornytsi

я іду іду іду іду
стану та й подумаю
може він мене не любить
а я дура думаю

коротко про мої 4 історії невзаємних кохань

#вишивати

полюбила бригадіра
думала, уон паше
а прийшла к нєму на поле --
уон трусами маше.

десь 2004 рік, на сусідній вулиці ми влаштовуємо вуличні концерти для бабів. у вечірній час -- перед тим, як корови приходять, здається. баби сидять на лавичках чи дровах під двором.
і я співаю оце, мені 10 років.

за рогом вулиці, біля перехрестя з трансформаторною будкою (т.зв. "вісь землі", ми рілі думали, що це центр планети) є канава, заросла кущами і молодими кленами. ми будуємо там халабуди. на тому перехресті баби стрічають корів. по відчутті дійства то схоже на коментарі в соцмережах. у кожної в руках лозина чи палиця. як яка корова зайде не в ті кущі -- то шукають і хазяї, і сусіди, і сусідські діти. час у дні тягнувся безкінечно, перед сном я ховала під подушку зібрані алюмінькі та інший металобрухт і планувала, як збудую хату з моху посеред дороги на Зємік. або як мене підхопить лелека. або як сплету грандіозну хустку з бісеру і закопаю її під горіхом.

мені майже 30 і не змінилось нічого, окрім того, що фізично я (переважно) не в Ображіївці.

зі святом, мій світе.
один військовий написав, що не знає, чи всі ми заслуговуємо на свободу. я теж не знаю. виявляється, свобода -- це привілей, який виборюють.

гордість, любов, радість, вірність, обов'язок.

@folklore21

збір на авто для бригади Холодний Яр в пам'ять про Олексія Гречко.
це кум моєї подруги Яни Долі.

Донецький напрямок.
загальна ціль 250 000 грн
моя банка 15 000 грн
https://send.monobank.ua/jar/2Qo4Wpy4ej

PayPal [email protected]

виступи моєї кімнати поволі стають експозицією збородвіжу та українських демо в берліні. (не викидаю, бо знадобиться, а не тому що це #блядськийконцепт. викину після війни. в кадр не попали плакати про мерзотну русню (висить на вікні, адже в гуртожитку теж живе русня), військовополонених, різні вишивки, аплікації і листівки-подяки).

90% часу я думаю, що всі мої дії не мають сенсу та майже нічого не рухають в загальному масштабі, просто краще робити, аніж не робити.
сьогодні на демо за кілька годин люди сплели велику маскувальну сітку. старі ображунки досі в'яжуть шкарпетки солдатам. моя приятелька створила майстерню fpv. туди приходить робити дрони чоловік 78 років, 2 з них він прожив в окупації. в інший час він плете сітки.

оця рівність "любов=робота" не стала моїм відкриттям після 2022, так мене навчила бабуся. дуже хочу вірити, що це загальноприйнята максима.
і хочу, аби швидкість, взаємодії, цілеспрямована регулярна робота для фронту не були святковою активністю.
бо це на роки.