NB! у щоденниках 2018 (чорний? фіолетовий?) про т.зв. типажі Веймарської республіки

мама розказала, що наша баба Лєна вмерла. чи варто додавати, що я сподівалася з нею поговорити про Табалиних (особливо, про прадіда Василя) та її ткацтво, і питань були сотні? чи варто додавати, що я жила і живу в наївній впевненості у часі, який попереду і поряд, але ніколи не колись?
це лагідне нагадування донатити на FPV аби вбитих москалів було більше говорити з тими, з ким хочеться говорити, буквально, вже. я говорю-записую-говорю-записую з дитинства і завжди не встигаю. не для когось і не для чогось, точніше, не для чогось загальноприйнятого, що конвертується в публічні тексти і, простибоже, проєкти (блядське слово).

якими б огидними не були контексти афоризму, та все ж deus conservat omnia (Господи, прости мене і за це). ми ж маємо відвойовувати у безіменного все, що робить нас нами. іноді це історія про марлю, жованку і Діву Марію, і я могла би свого часу це не почути, якби не запитала. а отже, і не перетворитися.

питайте частіше (звісно, не тільки старших людей). записуйте, бо забудете.
перечитуйте, бо втратите.

це серпень 2020, вперше взяла в руки дев'ятиструнні (??) гуслі (чомусь до того майже три роки вони абсолютно мене не цікавили), і в чужій порожній квартирі з тонкими стінами після зливи згадалася "Стоїть козак на чорній кручі", яку вивчила в 2013 від Дарини Кот в кімнаті гуртожитку Schlachtensee.

просто саме ті гуслі звучали так, як мають. мої власні -- вже ні. цей інструмент все ще є акустичним маркером московитської традиційної музики, найперше ж він асоціюється з наскрізно шизофренічними йобнутими фольклористами/музикантами, яких, на жаль, знаю особисто.

перепривласнення струнних -- це теж задача, до речі.

upd: є!

сьогодні рік, відколи відкрила першу допоміжну банку. тоді це був гуртовий збір на екіп, який зробили Поля і Христя [здається, мою банку тоді закрив хлопець з тіндеру, боже, золоті часи].
зараз Поля і Христя збирають 2,7 млн грн на автівки для 7 підрозділів, а я -- 20 000 і розігрую таємну прикрасу в інстаграмі.

донатити можна просто так:

PayPal [email protected]
5375 4112 2001 1048
https://send.monobank.ua/jar/6mSLi8UJuV

kurze Reflexion: мені все ще так само огидно заходити в інсту, але тепер це поширилося і на телеграм. це найгірша зрада моїх принципів в цивільному житті. збори -- це нескладно, нудно, іноді довго. і жодної ілюзії допомоги. просто вони стали обов'язком, який не обговорюється.

і все ж повторюю сто мільйонів раз: допоміжні банки неймовірно* пришвидшують збори, волонтерки не вивозять нинішню кількість запитів, і якби я мала гроші, то доплачувала би за репости і допоміжні банки, аби мати на одне щоденне розчарування менше.

*тут був мат. а слово "неймовірний" ненавиджу теж

на хвилі повернення в контекст FU і знищення конспектів з семінарів про Веймарську республіку шукала типовий музон 1926 року, який всіх тоді бісив, як нас Винник та Полякова, а знайшла оце

@folklore21

"внучечки -- собачі сучечки,
а внучочки -- золоті човничочки."

(дитяча травма моєї мами, бо так казала її баба Галя)

ого, виявляється, в нашого нового бенду "панна вмерла" вже два тижні існує ютуб-канал, і я би написала 1000 слів про цю пісню, але краще продовжу писати курсову (jawohl, mein Herr), а може, і не постила би тут це взагалі, але раптом хтось з Ображіївки колись побачить оцей канал і вже нарешті перестане сплєтнічать про мене, альо, на себе там подивіться

https://www.youtube.com/watch?v=4YCqC2psQm8

цього разу прошу задонатити не на мій збір (звісно, в мене є новий збір), а Кайфарикам (78 полк, @kayfarikigroup) на ремонт авто.

ось сюди: https://send.monobank.ua/jar/SkerFvoFC?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAaY_TSv7S18M6JgQ9bd9sVYORhx0lqyKI3r51CTIiLE3H3h3oRyjE3tZatI_aem_eRJMDr-EOF0Rm8lTzkduSA

або сюди, якщо на українську картку не можете:
https://www.paypal.com/paypalme/Kayfariki

це знайомі знайомих ♡
збори на авто чи ремонт часто ігнорять (господи, невже я це пишу?)

якщо вам раптом подобаються мої прикраси -- можемо бартернутися: ви донатите на збір, а я роблю щось на замовлення (наразі не беру нових замовлень і взагалі суперрідко роблю щось українцям за гроші. господи, невже я це пишу [2]).

моїм берлінським+європейським друзям+знайомим, які це читають і підтримають збір, -- обійми при зустрічі, листівочка з моєї нової серії колажів і нуль злих рефлексій про блядську сучасність, обіцяю♡

є на світі temna_radist (і це знову не про фольклор) -- мені пощастило її знати, обіймати і знайти в ній подругу (що за нинішніх часів дорівнює божественному втручанню). вона пише (робить? створює? яке тут дієслово?) музику. ось її остання композиція на всіх платформах. там я на фото, канєшно, курю папіросу.

це дуже красиво, і якби я все ще вживала якісь речовини, то утворився би цикл взаємонатхнення.
трошечки не встигаю зізнаватися в любові, бо слова вже остаточно/знову (?) втратили щось, що не функція.

люблю тебе, слухаю твою музику і не хочу плакати. може, все ще буде.

вкотре: допоміжна банка на виробництво fpv для підрозділів УДА.
основний збір у любимої-прекрасної Ксенії Кальмус.

https://send.monobank.ua/jar/7SL4TAGMkN
PayPal [email protected]
5375 4112 2094 6979

поширте збір де-небудь, будь ласка♡ дедалі довше сидіти в інсті я готова і звикла, але який же це мазохізм.


[це ніколи не просто слова, я можу вмирати, та лишатимусь в захваті від жінок. Ксенія паяє дрони, літає на них, має кілька фондів, бувала і в Паліївці, і в Шостці (навіщо?), і в Берліні. чорт, ну і до чого тут це. час від часу Ксенія постить відео роботи дронів в інстаграмі, ну і я теж]

і це правда і це правда і це правда

мене вкотре розйобує від розмов про відпустки та вигорання, а я вкотре зайобую всіх довкола допоміжними банками (нині в сторіз, але й у офлайні теж. не підходьте, якщо не збираєте гроші, кароч)

якщо у вас є сили-бажання-час допомогти двом моїм знайомим волонтер*кам дозбирати на РЕБи, напишіть мені @gamolina (або маякніть тут в коментарях, якщо я знову перегнула з налаштуваннями конфіденційності)

і хай це буде 1000 грн, але хай вона буде!

❗️❗️присутня ображіївська говірка. декому її боляче чути❗️❗️

з тих пір це мій коронний номер. в тому сенсі, що всім це розказую, але мало хто сміється, бо я починаю реготати ще на фразі "хочеш, розкажу гумореску, яку я в дитинстві чула?". не артістка я, словом.

ну шо, вже Ілля в воду насцяв

[зазвичай це казала моя сестра Даша або баба Валя. хоча купатися в серпні ніхто не припиняв, адже попереду було одне з головних свят року -- День села]

русня розбила позицію підрозділу ударних БПЛА 95 бригади, тому хлопці відкрили терміновий збір на все, що було знищено (екофлов 2кВт -3 шт; старлінк -2 шт; нінзя -4 шт; дрони м3; акумулятори до dронів м3; планшети xiaomi; планшети samsung. і це неповний список).
ми неодноразово допомагали їм протягом року, всі звіти є в мене в інстаграмі. відео, як вправно вони вбивають русню, теж (або у Альони Буряченко. питайте)

відкрила допоміжну банку для цього збору:
https://send.monobank.ua/jar/2UNKTV6tgH

а завтра в Берліні будуть традиційні танці:
18:00-19:30, під Humbold-Forum, з боку Rathausbrücke, через дорогу від Schloßpl. 7, 10178 Berlin
це безкоштовно, але збиратимемо донати для 95ї

поки не встигаю зробити в інстаграмі допис про збір, бо взагалі-то відкрила банку на РЕБ, РЕР і ремонт авто 116й бригаді. буду невимовно вдячна за поширення і донати.

а якщо наважитеся відкрити допоміжну банку -- ох, нема більше слів.

дуже дуже дуже дуже дуже вдячна за репости цього збору! давно ми так швидко не збирали💔

банка перевалила за 30 тис. -- поки збиратимемо далі, тим часом хлопці частинами купують все необхідне. а я зосереджуюсь на зборі для 116 бригади.

сьогодні (вчора) на танцях був військовий, який лікується в берліні, і теж задонатив, бо в 95 бригаді є його друзі. (це фрагмент для мого щоденника вопшето, але ділюся і тут, і в інстаграмі, бо раптом це ще кому цінно).

коли там було Маковія?

в Ображіївці 2009 року воно ось.
позаду на паркані церкви мальована футбольна афіша. тоді в нас ще була футбольна команда "Колос", вони їздили в інші райони навіть. для малої мене футбол був подією, адже все село збиралося на стадіоні, а нам давали по 50 коп чи навіть по 2 грн на сухарики, морозиво і отето всьо. отето всьо продавалося "у бабки". "бабка" -- це якась прєдпріімчива родина спочатку зробила магазин прямо в своїй хаті, а згодом все ж перенесла його в гараж (тобто покупці підходили до двору, а не заходили у двір і перлися в хату). торгувала баба, тому "бабка". покійний дід Льоня посилав нас за папіросами "Прима". ще можна було вибрати жуйки з наклейками (яке ж гівно) і здати дідові пивні пляшки.

всі натовпи дорослого життя не відчуваються такими грандіозними, як ображіївські під час футболу чи святкування річниці з ДН Івана Кожедуба.

пам'ятаю: всі дивляться футбол, а я дивлюсь, як на рівні з верхів'ям тополь летить поліетиленовий кульок-маєчка.

я вже тоді була поетом.

зненацька ми навчилися танцювати щось отаке

"старци палєєвскі" -- я навіть не знаю, хто в нас так казав, але казали, я чула. а нещодавно мама нагадала, я -- хвать за телехвон! і тут вона: "ой вей, а ца вже ап'ять записує. я не буду нічо гаварить".

з Паліївки ([паліеєвка] чи як це записувать? Максиме, памажи!) була моя прабаба Настя -- вже мільйон разів то писала і всім розказувала, того шо раптом тебе в Берліні чи ще де стрєне якась людинка з тих крайов, прелєсть -- і Палєєвка (може, отак?) була відчутно біднішим за Ображіївку селом.

хух, 5 днів не могла це записати.

[я переформатувала свідомість настільки, що нарешті, мов нормальна людина корінням з ренесансних текстів (який то правопис?), стала знов писати переважно від руки/п е р е п и с у в а т и і трошечки абстрактно вишивати, а отже ніяких блядь тобі/вам/їм блядських хіпстерських замальовок, які можна перетворити в листівки і продати/розіграти за донат, ніяких концептів та іншої хуєти. повноцінна підписка на кришталеву добірку всього про Ображіївку була через тіндер або через бухі розмови зі мною, adieu]