я все ще жду, що наприкінці сього дєйства хтось із посольства Латвії чи Литви притягне до вогнища москаля, і ми його спалимо, наспівуючи щось купальське

москалів не палили, але ритуали в них агонь, канєшно. кидали у вогонь зерно і ще щось, палили минулорічні (!) вінки, водили подвійні хороводи, співали колискову сонцю, яке заходило

я виперла Соломію до бубна, і вона там вжирала так шо дай боже (але ми вже танцювали і не знімали)

це щось естонське чи я забула?

трошечки ідіотизму в стилі Умберто Еко

а тут естонська гра: треба у витягнутій руці на ложці з сирим яйцем пробігти навколо дуба

це отут Соломія на бубні

трошки дуже бракує сил писати в особисті, окрім як коли прошу про репост. п'ятеро людей, що це побачать, знають про наш берлінський гурт "Отакої" (і вас могло би бути більше, але я -- mon dieu! -- видалила звідси маму і колишнього коханого). ми нарешті спромоглися записати частину наших пісень і навіть виклали щось на ютуб.

якби я мала стільки часу, як середньовічна японська придворна пані (так, та сама), то написала би квазіфілософський трактат про переваги тихої непублічної творчої роботи і нікому, окрім кількох друзів, його би не показала [власне, певною мірою, слава богу, так і є з переважною більшістю моїх робіт, але тут йшлося про час]. [господи боже блядь да коли вже я виїду з цієї нестерпної країни і ментально спаскудженої Європи в свій рідний поліський заболочений топос_поза_всім]

Дивная година