на жаль, не знайшла версію з зачином "туман яром, туман долиною"

@folklore21

мені було роки три, коли баба навчила цеї пісні. друга свідомо вивчена в тому ж віці — "Марічка", така романтична, майже жорстокий романс, але нє. ця "Подоляночка" записана до народження моєї баби. їх, певно, зо десяток існує, тих "подоляночок", а баба співала щось отаке. нарешті знайшла.

хочу додому (і назавжди), хочу, щоб ніхто не помирав, хочу, щоб ми далі одна одній передавали ці пісні, мов найміцнішу і найживішу воду в долонях. щоб ми були, працювали, любили і раділи на своїй землі. а ті заволоки най ліпше гниють в своїм краї, аніж нидіють в нашім.

(се була типова п'ятихвилинка "зібрати себе до купи і йти працювати во ім'я неньки". який час, такі й daily routines)

@folklore21

тим часом російський фольклор з мого життя зник. ще треба продати костюм, бо відчуваю холод.
поки хворію, потроху роблю дилетантські вилазки в народознавство та культури сусідів+- & інших етносів.
слухаю мову карпатських русинів, читаю білоруською та польською, вивчаю сербську, болгарську, югославську поезії.
розглядаю вишиті сорочки львівські, тернопільські і т.д., та випадково знайшла румунські, і боже, наскільки вони схожі! а ще стрій одеської області (умовно, точну локацію не пам'ятаю) та молдовський, по іншу сторону кордону ааа як красиво.

NB написать мини-исследование об образе врага в укр нар песнях. в моей коллекции "москаль" встречается чаще всего -- география предсказуема и упс, это не западные области.

фантастичні пісні Білорусі -- це новий світ

@folklore21

це вже третя чи четверта версія, скільки ж їх ще знайдеться

гарний горяк 🖤

@folklore21

плакати/не плакати

це Домініка Чекун, народна співачка з Полісся. певно, в неї найсильніший голос ever

Через батьков двір да тотера летіла — Домініка Чекун, Рівненська обл., Зарічне

співають на Зелені свята

@folklore21

поки моє серце вчергове переповнюється люттю, ненавистю та рішучістю. іншої пори це було б нормальним пальним, але не коли гинуть наші люди, а росіяни крадуть наше зерно, нищать землю, сують свою "культуру і язик" в усі щілини, а світ навколо розказує про "мєньшє оружия — мєньшє жертв" (йдіть нахуй, до речі).

Ваші коні в плузі,
А козак за плугом,
А вітер сумує
Та говорить з лугом:
«Кинь плуг, козаче, бери ніж,
Та де здиблеш воріженька, там і ріж».

ця народна пісня літературного походження спочатку мала назву "Вже більше літ двісті", але час минав, і стало "Триста літ минає". слова написані десь в 1850-х роках Анатолем Свидницьким, а пізніше відбулася фольклоризація вірша, і пісня стала народною. в 1850-60-х роках її співали київські студенти, а за словами Франка, її через 50 років полюбляла галицька молодь.
і далі вже молодь "Січі"* переспівувала на свій лад.
за часів імперії та в срср вона, звісно що, була під забороною і знову зазнала змін та архаїзації:

Ой пане Богдане,
Нерозумний сину!
Занапастив Польшу,
Ще й нашу Вкраїну.
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.

рядок "Під московським калавуром у ярмі" подекуди перетворювався на "Під турецьким каравулом у тюрмі”.

@folklore21