Корисна порада щодо енергоефективності:
Перевірте, чи вікна не відкрилися від вибухової хвилі

Ледь не винесло в стратосферу ☄️

Вчора пів дня наярював батько, але я вирішила собі не псувати вихідні й не відповідала. Виявляється, йому треба було взнати, де купити євро, бо ж в Європі євро ходить, і взагалі, як у мене справи, що цікавого...

ЩО ЦІКАВОГО БЛЯТЬ

В Європу він надумав їхати. Заєбісь, оце життя без журби та тривог.

Коли вже те судове впровадження, бо я хочу знати, скільки і з кого знімуться гроші.

Ніколи не дивилась на їжу з точки зору «класності», але така градація існує. Тут не про "не можу це ніяк довести, але помідор головніше за огірок, а ковбаса важливіша за сир"😁

Натрапила на статтю про регіональні види піци в США, історія така.
Коли різні хвилі іммігрантів масово прибували до США, їхні кулінарні знання зазвичай чекала одна з двох доль: або рецепти потрапляли у «пристойні» ресторани з білими скатертинами, або ж осідали в закусочних нижчого статусу з ярликом «етнічна їжа». Крішненду Рей, доцент з харчових досліджень у NYU, пояснює це поняттям культурного престижу, тим, як оцінюється репутація тієї чи іншої культури. У книзі «Етнічний ресторатор» (яка мені тепер конче потрібна) він описує так звану «глобальну ієрархію смаку». За цією логікою паніні виглядає солідніше за тортилью не через склад, а через просте правило: чим більше економічного чи військового впливу має країна і чим заможніші її емігранти, тим дорожче і «пристойніше» сприймається її кухня. Це добре видно на прикладі японської та китайської кухонь у США. Японська за останні десятиліття стала еталоном для високої гастрономії: західні шефи їздять у Японію вчитись не лише готувати, а й правильно подавати їжу. Рей пов’язує це з високим міжнародним престижем Японії як економічної держави. Натомість китайська кухня досі часто страждає від упередженого ставлення — її сприймають як щось дешеве й неякісне, що радше говорить не про їжу, а про ставлення до самої країни.

Так от показова історія з піцою в США. До 1950-х більшість американців взагалі не знали, що це таке. Наприкінці XIX століття піца була дешевою «етнічною» їжею італо-американців, яку їли або в закритих спільнотах, або просто на вулиці. Визнання прийшло лише тоді, коли італійські американці соціально й економічно піднялися та почали сприйматись як частина «білого» мейнстриму. Зміни пришвидшилися після Другої світової війни. Солдати повертались з Європи, де встигли полюбити піцу, і хотіли бачити її вдома. Хтось відкривав власні ресторани, хтось просто приводив родину до італійських закладів — і ці місця поступово ставали міжкультурними.

Далі підключилися технології: масове виробництво, заморожена піца, ресторанні мережі. Піца швидко поширилась країною, особливо там, де італійських громад майже не було. А в містах на кшталт Нью-Йорка, Детройта чи Чикаго у 40–50-х сформувалися регіональні стилі піци, які згодом теж роз’їхались по країні.
Ось першоджерело, тут про піцу Нью-Йорку, Детройту, Нью-Хевену, Чикаго та ЛА.

А я зараз думаю про регіональні піци, якими вони могли б бути в Україні і згадую Південно-Бузьку піцу з Миколаєва (Запічок) і піцу з сезонними карпатськими грибами (Івано-Франківськ, Fabbrica). Якщо маєте приклади, діліться будь ласочка, дуже сильно цікаво.

Маю гіпотезу, яку не можу ні підтвердити, ні спростувати, але виглядає цілком переконливо:

Більшість людей* досі не самовипилилися просто тому що у них немає часу про це достатньо подумати.

*яким ця думка приходила
бо до мене прийшли з ідеєю, що більшості людей може це й не цікаво взагалі, але ж і мова й не про цих щасливчиків

Любі друзі, а раптом у когось з вас є хороший перевірений орнітолог в Києві? У подруги хворіє домашній голуб, Йонду дуже класний птах, хочеться, аби був здоровенький!

і зайти нормально

Власне, те, про що я писав раніше.
Поки одні машини в ремонті, інші теж ловлять дрони, втрачають боєздатність і теж встають в чергу на ремонт. І це довбані перегони, хто кого.
На щастя, поки жодна з машин не згоріла вщент, всі вони ремонтопридатні. На щастя, люди цілі і (майже) неушкоджені. Але ремонтувати швидко означає ремонтувати власним коштом.
Прошу долучитися, хто має змогу.
Дякую усім.

Поповнити конверт через Приват24
https://www.privat24.ua/send/in8aa

Номер картки конверта
5168752158590532

Мета: 150000.0 UAH
Орієнтовний ремонт однієї машини ~50000 UA
Разом до перемоги🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Дуже вузькопрофільна ідея для дуже локального та дуже сезонного бізнесу: pagan feast bundle 🎁

До кожного свята Колеса Року заготовані тематичні сети страв — майже як великодні кошики. Бо от мені готувати якусь дивну срань подобається, але зазвичай це займає чимало часу та сил, які більшість людей вкладати не готові.

Можливо колись "після перемоги" повернуся до цього.

нормалізую носіння шапки вдома, бо опалення немає

я гуляла по вікіпедії і знайшла гіпербатон

Більше 48 годин без світла, більше тижня без опалення взимку — не ті рекорди, які хотілося б ставити.

Займатися паверліфтингом входило в мої плани, але не таскаючи 15 кг паверстанції в руках.

Взагалі, дуже хочеться відпочити. Зупинитися у пошуках роботи та намаганнях стрибнути явно вище своєї голови, але я відчуваю цю думку якоюсь невчасною.

Після 60 годин без світла його таки дали, але довелося викликати поліцію, писати купу заяв усюди, ходити в ЖЕК та виловлювати працівників ДТЕК для хоч якоїсь відповіді.

Електрохарчування все ще є не в усьому будинку, але я принаймні нормально прийняла душ та встигла висушити голову.

Не певна, що найближчим часом дозволю собі вмикати електрочайник чи мікрохвильовку, але обережно мрію про прання, якщо за декілька годин світло не зникне...

Ні, вже немає.
Але це були непогані півтори години..

roll for seduction

2026 рік
рівень холоду в квартирі: українці фліртують з цеглою

P.S. теж думаю собі таку купити

Моя психіка тримається тиждень на цьому відео. Може і вам допоможе.

- ви хотіли сказати "какао-бобами"?
- ні

я з'ясую і напишу