Не здається 😑
А ще сміттєвоз.
СМІТТЄВОЗ

Як би хуйово не було вночі, але вдень я єбошу на якомусь adrenaline rush 😅
І настрій не зовсім лайняний, і встигла змотатися до суду за документами, і з мамою зустрілася, і роботу якусь зробила... Для моїх нормальних днів це вже забагато, але тут ще тримаюся.

⚖️ Про судовий позов щодо несплати боргів. Частина 1 ⚖️

Версія "ви прописані в квартирі на яку було покладено хуй":

1. Не панікуйте. Це може бути важко якщо раніше ви не мали справу із судами, а сума боргу величенька.
2. Поїдьте за матеріалами справи в суд. Так, прям у фізичний суд — там буде повна інформація та докази. Онлайн не видають, а воно дуже помічне.
3. За можливості — випишіться з квартири. Це додасть вам трохи очок у справі і не стане приводом для наступних позовів.
4. Якщо ви проїбалися, і протягом зазначеного у позові терміну не підготували відзив з доказами про те, що ви там не живете, — в подальшому довести це дуже складно.
5. Якщо ви не виключили себе зі справи, то перед судом відповідачі рівні. Так, навіть якщо це "я прописаний, але не живу там 13 років" vs "я власник квартири, живу там весь час, але мені похуй".
5.1. На свою користь ви в процесі можете навести аргументи (т.я. статус ВПО, докази проживання в іншому місці, та ж сама виписка з квартири), але вони впливають на справу мінімально.
6. Є така штука, як "позивна давність". Зверніть увагу, за який термін вимагають оплату, і якщо більше, ніж за три роки — можна спробувати трохи скосити.
7. Більша частина таких справ — програшна. За можливості не потрапляйте в це лайно.

Окремим пунктом про "солідарну відповідальність", якщо відповідачів декілька:

Можна було б подумати, що "солідарно" = "чесно", але є нюанс.
Сума лягає на всіх відповідачів, але блокувати рахунки можуть по черзі — поки не буде погашений весь борг.
Якщо так сталося, що на рахунку відповідача N були всі потрібні кошти, то їх і спишуть. Далі їбіться із цим як хочете відповідач N може вимагати від відповідача В його частину боргу.
Якщо відповідач В — довбойоб, який на хую вертів цю всю ситуацію, то ви можете подати на нього в суд. У відповідача В немає грошей на рахунках чи якоїсь власності? Це зійде йому з рук. Тепер у вашому арсеналі хіба що наведення порчі чи фізична розправа (але я вам цього не казала).

Підсумовувала, підсумовувала, й зовсім засумувала 😅
Так, скоріш за все мені доведеться сплатити всі 120 тис боргу поки мій батько продовжить робити ніхуя, і моє закриття кредиту в Моно піде по пизді.

З очевидних причин я багато думала про батьківський обов'язок, сімейні зв'язки та безумовну любов, і маю сказати, що в чому мої батьки (не) проїбалися — так це в нав'язуванні певних наративів*. Мене обійшли всі традиційні "ти повинна", які були у більшості моїх однолітків — вийти заміж, гарно вчитися, народити дітей, поважати старших і т.д. Постійно повторювалося, що я нікому нічого не винна. І мені нічого. Так, в т.ч. дорослі, які ніби як мали б мною опікуватися. Але ні. Тут кожен сам за себе.

І от коли ти отак ростеш, а потім нізвідки тобі починають розповідати, що сім'я — це дуже важливо, і треба всіх любити, цей тейк не натягується на голову. Ти в принципі не розумієш, що воно таке "любити", і чи воно дасть тобі хоч щось. Любов — це, мабуть, добре, але як щодо базової безпеки та підтримки?

Я до чого... Будь-які відносини — це обмін. Якщо з іншої сторони не приходить нічого хорошого (і ви не чекаєте нічого корисного), то ці відносини варто передивитися та, можливо, припинити. Навіть якщо це рідні. Сакральність кровної родини не варта життєвих сил, які ви могли б присвятити тим, хто по-справжньому вас любить і приносить щастя.
________________________

*тут маю зауважити, що хоча й відчуваю певну перевагу перед нав'язуванням чужих цінностей, в доросле життя я вийшла абсолютно дезорієнтована, повторивши шлях навчання плаванню, коли мене просто кинули з човника посеред річки. чи вмію я плавати? так. чи люблю? абсолютно ні

Томатний суп з кокосовими виєбонами вершками 🥥

Це дуже приємне поєднання кислого та ніжного солодкуватого. Додаєте туди трохи імбиру, і це +10 до зігріву при цьому не перекривачи основні смакові нотки.

Як готувати? Я варила картоплю та сочевицю, а потім заливала томатною пастою і давала ще хвилин 10. За бажанням можна перебити то все до стану пюре. Кокосові вершки чи молоко краще додавати окремо в тарілку "за смаком".

шановні кияни я рекомендую вам виїхати із міста

*звуки води в батареях*
Мда, збиття балістики над домом не сприяє утепленню

Корисна порада щодо енергоефективності:
Перевірте, чи вікна не відкрилися від вибухової хвилі

Ледь не винесло в стратосферу ☄️

Вчора пів дня наярював батько, але я вирішила собі не псувати вихідні й не відповідала. Виявляється, йому треба було взнати, де купити євро, бо ж в Європі євро ходить, і взагалі, як у мене справи, що цікавого...

ЩО ЦІКАВОГО БЛЯТЬ

В Європу він надумав їхати. Заєбісь, оце життя без журби та тривог.

Коли вже те судове впровадження, бо я хочу знати, скільки і з кого знімуться гроші.

Ніколи не дивилась на їжу з точки зору «класності», але така градація існує. Тут не про "не можу це ніяк довести, але помідор головніше за огірок, а ковбаса важливіша за сир"😁

Натрапила на статтю про регіональні види піци в США, історія така.
Коли різні хвилі іммігрантів масово прибували до США, їхні кулінарні знання зазвичай чекала одна з двох доль: або рецепти потрапляли у «пристойні» ресторани з білими скатертинами, або ж осідали в закусочних нижчого статусу з ярликом «етнічна їжа». Крішненду Рей, доцент з харчових досліджень у NYU, пояснює це поняттям культурного престижу, тим, як оцінюється репутація тієї чи іншої культури. У книзі «Етнічний ресторатор» (яка мені тепер конче потрібна) він описує так звану «глобальну ієрархію смаку». За цією логікою паніні виглядає солідніше за тортилью не через склад, а через просте правило: чим більше економічного чи військового впливу має країна і чим заможніші її емігранти, тим дорожче і «пристойніше» сприймається її кухня. Це добре видно на прикладі японської та китайської кухонь у США. Японська за останні десятиліття стала еталоном для високої гастрономії: західні шефи їздять у Японію вчитись не лише готувати, а й правильно подавати їжу. Рей пов’язує це з високим міжнародним престижем Японії як економічної держави. Натомість китайська кухня досі часто страждає від упередженого ставлення — її сприймають як щось дешеве й неякісне, що радше говорить не про їжу, а про ставлення до самої країни.

Так от показова історія з піцою в США. До 1950-х більшість американців взагалі не знали, що це таке. Наприкінці XIX століття піца була дешевою «етнічною» їжею італо-американців, яку їли або в закритих спільнотах, або просто на вулиці. Визнання прийшло лише тоді, коли італійські американці соціально й економічно піднялися та почали сприйматись як частина «білого» мейнстриму. Зміни пришвидшилися після Другої світової війни. Солдати повертались з Європи, де встигли полюбити піцу, і хотіли бачити її вдома. Хтось відкривав власні ресторани, хтось просто приводив родину до італійських закладів — і ці місця поступово ставали міжкультурними.

Далі підключилися технології: масове виробництво, заморожена піца, ресторанні мережі. Піца швидко поширилась країною, особливо там, де італійських громад майже не було. А в містах на кшталт Нью-Йорка, Детройта чи Чикаго у 40–50-х сформувалися регіональні стилі піци, які згодом теж роз’їхались по країні.
Ось першоджерело, тут про піцу Нью-Йорку, Детройту, Нью-Хевену, Чикаго та ЛА.

А я зараз думаю про регіональні піци, якими вони могли б бути в Україні і згадую Південно-Бузьку піцу з Миколаєва (Запічок) і піцу з сезонними карпатськими грибами (Івано-Франківськ, Fabbrica). Якщо маєте приклади, діліться будь ласочка, дуже сильно цікаво.

Маю гіпотезу, яку не можу ні підтвердити, ні спростувати, але виглядає цілком переконливо:

Більшість людей* досі не самовипилилися просто тому що у них немає часу про це достатньо подумати.

*яким ця думка приходила
бо до мене прийшли з ідеєю, що більшості людей може це й не цікаво взагалі, але ж і мова й не про цих щасливчиків

Любі друзі, а раптом у когось з вас є хороший перевірений орнітолог в Києві? У подруги хворіє домашній голуб, Йонду дуже класний птах, хочеться, аби був здоровенький!

і зайти нормально

Власне, те, про що я писав раніше.
Поки одні машини в ремонті, інші теж ловлять дрони, втрачають боєздатність і теж встають в чергу на ремонт. І це довбані перегони, хто кого.
На щастя, поки жодна з машин не згоріла вщент, всі вони ремонтопридатні. На щастя, люди цілі і (майже) неушкоджені. Але ремонтувати швидко означає ремонтувати власним коштом.
Прошу долучитися, хто має змогу.
Дякую усім.

Поповнити конверт через Приват24
https://www.privat24.ua/send/in8aa

Номер картки конверта
5168752158590532

Мета: 150000.0 UAH
Орієнтовний ремонт однієї машини ~50000 UA
Разом до перемоги🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Дуже вузькопрофільна ідея для дуже локального та дуже сезонного бізнесу: pagan feast bundle 🎁

До кожного свята Колеса Року заготовані тематичні сети страв — майже як великодні кошики. Бо от мені готувати якусь дивну срань подобається, але зазвичай це займає чимало часу та сил, які більшість людей вкладати не готові.

Можливо колись "після перемоги" повернуся до цього.