Імена цих хлопців ви не знайдете в списку нагороджених за мужність, за заслуги чи хоч якихось нагород.

Проте мужності у них в рази більше, ніж у більшості з того списку. Справжні герої, які навіть після отриманих поранень думають лише про те, як замінити плити простреленого броніка, купити нову каску і знову піти в бій.

Несправедливість цього світу мені давно відома, але як це пояснити хлопцям, яких подібні речі дуже демотивують?

Як пояснити цим хлопцям, які виходили вночі крізь заміновані ліси, ризикуючи власним життям, успішно знищуючи ворожу техніку, що бойових виплат за місяць їм не буде, тому шо якийсь папірець десь там в штабах неправильно оформлений. А дехто взагалі півроку воює без зарплати, і хлопці скидуються зі своїх.

Звісно ми не за медальки і зарплату пішли воювати, а за свою країну. Будемо і далі воювати. Але можна хоча б не створювати демотивуючих речей в тилу.

Бо скоро воювати буде нікому.