MSX FAN — японський журнал, присвячений домашнім комп’ютерам MSX, який видавався в 1980-х і 1990-х роках. Він пропонував не лише огляди програм і техніки, а й оригінальні ігри, коди для програмування, новини індустрії та… яскраві, веселі обкладинки!

Більше ніж просто журнал: MSX FAN став джерелом натхнення і культури. Завдяки йому юні ентузіасти відкривали світ технологій, вчилися програмувати й навіть знаходили однодумців.

Дивимося добірку та занурюємося в атмосферу тогочасної далекосхідної технокультури! 🕹

#PrintEraRevival

Ральф Бакши — справжній бунтар від світу анімації, який у 70-х роках перевернув уявлення про цей вид мистецтва. Його внесок важко переоцінити, адже саме Бакши довів, що анімація може створюватися не лише для дітей. Фірмовий стиль Ральфа — це поєднання традиційної мультиплікації, ротоскопіювання та сміливості в розкритті табуйованих тем.

Серед його робіт є безперечно проривні речі:

🟣Fritz the Cat (1972) — перший анімаційний фільм із рейтингом X (зараз NC-17), наповнений гострою сатирою на американське суспільство.

🟣Екранізація фентезійної класики The Lords of the Rings (1978), яка хоч і не завоювала любові фанатів книг, але стала натхненням для Пітера Джексона, який назвав її «сміливою та амбітною спробою».

🟣Перший «дорослий» анімаційний серіал Spicy City (1997) — еротична кіберпанк-антологія, створена на замовлення HBO. Над сценарієм якої працювали люди з різних верств суспільства, щоб передати максимально автентичну «спайсі-атмосферу».

Я згадав про Ральфа Бакши, коли натрапив на його Instagram. Там він регулярно ділиться і виставляє на продаж оригінальні скетчі, малюнки та кадри зі своїх фільмів. Наприклад, цю ілюстрацію з Ґендальфом можна придбати всього за $795, ще й отримати автограф як бонус!

На сьогодні Ральф залишив активну роботу в анімації, зокрема через постійні конфлікти зі студіями та втручання продюсерів у творчий процес. Він присвятив себе живопису й у свої 86 років продовжує доводити, що свобода митця для нього важливіша за будь-які компроміси. Його провокаційне бачення, яке часто випереджало час, залишило потужний спадок, вплинувши на ціле покоління авторів 🗣

P.S. Цікавий факт: Бакши походить із родини кримчаків — найменшого корінного народу Криму.

#AnimatedMagic

Сідайте зручніше, зараз розповім вам, що це за стрічка така. Якщо моя розповідь вам сподобається, не забудьте продемонструвати це реакціями під постом.

Почну трішки здалеку. Є такий піджанр фентезі, як Sword & Sorcery — буквально «меч і чаклунство», іноді його ще називають «героїчним фентезі». Протагоніст тут завжди могутній воїн (бажано варвар), який бореться з найжахливішим лиходієм (бажано чаклуном), а «дівчина в біді» стає обов’язковою вишенькою на торті. Бо ж який герой не мріє врятувати принцесу?! По суті, книги про Конана-варвара сформували цілу течію, що залишалася популярною аж до кінця ХХ століття.

Deathstalker (1983) — класичний представник цієї модної течії, але, скажімо так, із розпродажного кошика. Це фільм категорії «B» з низьким бюджетом (457 тисяч доларів). Проте то були часи, коли всі прагнули повторити успіх Conan the Barbarian (1982), який зібрав близько 80 мільйонів доларів із бюджетом в 20 мільйонів. Глядачі жадали чогось подібного, і студії поспішали задовольнити цей попит.

Стрічка розповідає про воїна на ім’я... Дезсталкер, якого посилають знайти три магічні артефакти, щоб перемогти кровожерного чаклуна Мункара. На своєму шляху герой стикається з монстрами, інтригами, зрадою та вражаючою кількістю випадкової оголеності. Чесно кажучи, стільки еротики я, здається, не бачив у жодному іншому фентезі-фільмі. Фінальна битва завершується знищенням артефактів, а натовп рабів буквально розриває Мункара на частини.

Кумедні моменти:

⏺️Бій зі свинолюдом, який використовує відірвану руку як зброю.

⏺️Чаклун перетворює свого слугу на спокусливу жінку, щоб звабити головного героя.

⏺️Сценки, де другорядні персонажі виглядають і діють настільки карикатурно, що це складно сприймати серйозно.

Однак є й менш веселі аспекти. Я розумію, що то були вісімдесяті, що це художній вимисел зі своїми законами та правилами, але складається враження, що у світі Deathstalker майже всі жінки зазнають домагань від усіляких покручів. Попри це, стрічка може похвалитися сильною персонажкою — воїтелькою Кайрою, яка своїми характером і вчинками значно цікавіша за головного героя.

Фільм мав величезний комерційний успіх, заробивши понад 5 мільйонів доларів у прокаті й майже 12 мільйонів загалом. Продюсер Роджер Корман славився тим, що створював франшизи з мінімальним бюджетом і максимумом експлуатації популярних тем. Успіх стрічки призвів до появи ще трьох продовжень, хоча критики відзначали, що якість із кожною частиною лише погіршувалася.

Сьогодні «Дезсталкер» привертає увагу своїм стилем і атмосферою. Візуально автори надихалися роботами Боріса Вальєхо — справжньої ікони фентезі-арту, і це помітно. Але чи заслуговує фільм на вечірній перегляд? Імовірніше, ні. Насправді, про такі стрічки цікавіше читати, ніж їх дивитися. Проте зрозуміти, чому це стало хітом 80-х, можна. Відеокасета з Deathstalker у ті часи, мабуть, була повноцінним артефактом для підлітків. І здається, що тамтешній сценарій написав якийсь нерд, захоплений D&D, у розпалі статевого дозрівання 💥

#TrashOrTreasure #RandomPearls