Знаєте, що я зрозумів після перегляду? Насправді Small Soldiers (1998) має занадто багато сенсів, як для бойовика в мініатюрі. А загальний посил стрічки сьогодні сприймається доволі неоднозначно.

Може здатися, наче режисер Джо Данте прикольно переосмислив свою ж франшизу про інших кишенькових монстрів, «Гремленів», геніально змішавши її з ідеями гайпового анімаційного хіта Toy Story (1995). І воно наче й так, але не без нюансів.

Головний герой, тінейджер Алан, отримує нову лінійку екшн-фігурок ще до офіційного релізу. В одному наборі — елітні командос, загін бійців, створених за образом американських військових. У другому — Ґорґоніти, страшезно… миролюбні прибульці. Ось тільки є одна проблема: замість іграшкової начинки фігурки були оснащені реальними військовими чипами X-1000! Але не всі вони налаштовані однаково. Виявляється, жваві солдати — це не доброзичливі герої класичних бойовиків, а справжні божевільні машини смерті, натомість монстри Ґорґоніти — інтелігентні істоти, які просто хочуть вижити.

Не стану тягнути: лейтмотив фільму — маленька антивоєнна кампанія. Глядачі очікують, що герої — це круті вояки, а монстри просто монстри. Проте не все так однозначно. Командос були запрограмовані на знищення ворога будь-якою ціною, а прибульці виявилися здатними до рефлексії, логіки й емпатії. Але ж ми чудово розуміємо: істинний ворог не солдатики, а ті, хто їх створив. Менеджери, маркетологи й виробники, що керуються лише прибутками, — ось хто з самого початку хотів розсварити братські народи, ось хто встановив цю кляту прошивку в невинні пластикові голови. І нехай Ґорґоніти не такі, як люди, ми все одно вчимося співпереживати їм. Адже навіть ці дивакуваті почвари заслуговують бути почутими. Здавалося, фінал мав би бути про примирення? Аж ніяк! Після масштабної, видовищної бійки всіх командос підсмажують завдяки ЕМІ, а вцілілі чудиська рушають у далеку подорож шукати новий дім, де їх приймуть.

Пам-пам!

Але якщо не копати настільки глибоко, то можна просто подивитися дуже бадьору екшн-стрічку для всієї родини. Із дійсно крутими практичними та компʼютерними ефектами. По-перше, за створення моделей ляльок та анімацію роботизованих фігурок відповідала Stan Winston Studio — команда майстрів, що працювали над справжніми хітами: Terminator 2, Jurassic Park і Aliens. Все, де задіяна аніматроніка, у Small Soldiers виглядає без перебільшень круто. По-друге, над CGI трудилася інша студія — Industrial Light & Magic. І знову ж таки, це були справжні першопрохідці тривимірних моделей і компʼютерної анімації. Вони взагалі були задіяні майже у всіх хітових бойовиках того часу: від «Зоряних війн» до «Зоряного десанту».

Фільм виглядає чудово. Голови воюючих фракцій — Арчер та майор Газард — настільки класні, що мені, як і в дитинстві, знову захотілося поставити їх на поличку. А про винахідливий і яскравий дизайн другорядних персонажів можна взагалі окремий текст написати.

Але чи вартий фільм «Солдатики» перегляду сьогодні? Чому він може навчити наших дітей, чи виправдана тутешня лялькова жорстокість наративом? Чим цей фільм є насправді? Ладно, я приколююся: найімовірніше, ця плутана антивійськова агітка виникла просто через те, що над сценарієм працювали аж четверо людей, і кожен хотів вкласти щось від себе.

Загалом, це все ще дуже приємне кіно прямісінько з кінця 90-х, яке, до речі, традиційно критикували за надмірну жорстокість. Мабуть, батьки були не готові побачити катування-трансформування цілої групи ляльок, схожих на Барбі… Та що там — я й сам був не дуже готовий. Проте подібні сцени цілком укладаються в рейтинг PG-13. А якщо ви читаєте цей текст і вам вісім, то краще все ж таки пару рочків зачекати 🪖

#TrashOrTreasure #EssentialDinoPick

Виглядає круто? Ще б пак! Що це? Горор-мальопис «Катарсис» від українського художника Михайла Малишева!

Чесно кажучи, ще минулого тижня я не знав ані про Михайла, ані про його творчість, і абсолютно випадково побачив новину, що ось вийшов якийсь там четвертий розділ якогось коміксу. Мені одразу запала в око обкладинка у стилі VHS-касети, і я поліз копати, що воно таке… Наступного дня «Катарсис» уже мчав до мене.

Я знайшов у цьому творі все, що люблю, і навіть те, чого мені давно не вистачало. Це доросла, містична історія в декораціях українського провінційного містечка: поросле бур’яном футбольне поле, панельні п’ятиповерхівки та кав’ярня, що, здається, ще вчора була генделиком. Побачивши це, я наче перенісся у своє рідне, нині окуповане місто. Стало сумно…

Ось і головний герой, спеціаліст із серійних убивств Гриша, теж, м’яко кажучи, не в доброму настрої. З невідомих причин він повертається на малу батьківщину й майже одразу потрапляє у водоверть із загадкових убивств, окультних сект та привидів минулого.

Не бачу сенсу спойлерити щось ще. Це невелика історія, тож вона точно заслуговує уваги, якщо вам теж бракує ґрайндгауз-творів із вайбом першого сезону True Detective та рідним колоритом. Я таке обожнюю, тому й закликаю вас зайти прямісінько в Instagram автора, подивитися на ілюстрації, почитати анотації, написати йому в особисті — і придбати собі хоча б парочку синглів «Катарсису».

Наскільки я зрозумів, Михайло друкує та «видає» свій мальопис власним коштом і без видавництва, тому підтримати талановитого автора, купивши його твір, — це найменше й найпростіше, що ми можемо зробити для розвитку індустрії незалежних коміксів у нашій країні.

Ми тут зазвичай говоримо про західну поп-культуру минулого, але це той випадок, коли хочеться говорити про наше сьогоднішнє. Адже навіть Черепашки-нінджя колись були авангардним самодруком, який вистрелив тільки завдяки підтримці зацікавлених ентузіастів. Тож все в наших руках! Можливо через 5 років побачимо серіал із рейтингом 7+ за мотивами кривавого та містичного «Катарсису» 🤬

#PrintEraRevival #EssentialDinoPick

Пол-Едуар Флорес — ілюстратор із Франції, чиї роботи — це вибухова суміш усього, що ми так любимо в поп-культурі ХХ сторіччя: лазери, м’язисті чоловіки та відеоігри.

Свій стиль він знайшов у 2015 році, коли опинився у лондонській психлікарні, де без телефона й комп’ютера весь час присвятив малюванню та вивченню перспективи.

Сьогодні Флореса впізнають за шаленими ретро-фантазіями на межі провокації… І це круто! 💥

#RandomPearls