На Nintendo Direct показали аксесуар-репліку Nintendo Virtual Boy, ігри для якого з’являться у підписці Switch Online.

Чому це круто? По-перше, це дуже сміливий і справді важливий крок від Nintendo у бік збереження власної відеоігрової історії. По-друге, чуваки, Virtual Boy — це культова провальна консоль, яка має мінімум 3 (!) файні тайтли, і в них тепер можна буде пограти так, ніби на дворі знову 1995-й! 💥

#RandomPearls

Памʼятаєте, я писав про маньхву, засновану на Resident Evil 2, що була офіційно ліцензована Capcom, але створювалася та розповсюджувалася лише на території Китаю? Що ж, виявляється, це ще не все.

Зустрічайте, вільна адаптація першої гри серії 恐龍危機… Добре, ці жарти не працюють із постами з картинками, так, це Dino Crisis. Цікаво, що на відміну від чтива по «Оселі зла», де було аж 60 випусків, «Динозаврова криза» заслужила у десять разів менше уваги й автори обмежилися лише шістьома номерами. Що насправді пішло цій історії тільки на користь.

Завʼязка тут буквально як і у грі: Регіна (Реджина?) разом із командою спецпризначенців висаджується на острів Айбіс, щоб захопити доктора Кірка, який після інсценованої смерті веде таємні дослідження для ворогів США. Ну а далі серед хаосу, де динозаври винищують людей, саме Регіна крок за кроком пробивається крізь жахи комплексу, стаючи ключовою постаттю в боротьбі за виконання місії.

Також я трішки заглибився в тему, й ось що мене вразило навіть більше за 2D-Регіну. Знаєте, чому Capcom взагалі давала зелене світло на подібні приколи?

У середині 90-х Китай був завалений піратською продукцією, повʼязаною з інтелектуальною власністю сусідніх (і не дуже) країн. Тож хитрі японці пішли ва-банк: вони самостійно звʼязалися зі студіями, що малювали маньхву, й запропонували їм ліцензійні контракти на адаптацію своїх серій: Resident Evil, Street Fighter та Dino Crisis. Ось так японський прагматизм переміг китайську тягу до піратства, яка в них, здається, присутня вже на генетичному рівні.

Вердикт: це точно не щось на 10/10, але маньхва швидко читається, а деякі панелі виглядають справді епічно. Для мене, як для зголоднілого фаната франшизи, було дуже кайфово доторкнутися хоч до якогось медіапродукту, повʼязаного з однією із найулюбленіших відеоігрових героїнь 🤩

#PrintEraRevival #EssentialDinoPick

Знаєте, що я зрозумів після перегляду? Насправді Small Soldiers (1998) має занадто багато сенсів, як для бойовика в мініатюрі. А загальний посил стрічки сьогодні сприймається доволі неоднозначно.

Може здатися, наче режисер Джо Данте прикольно переосмислив свою ж франшизу про інших кишенькових монстрів, «Гремленів», геніально змішавши її з ідеями гайпового анімаційного хіта Toy Story (1995). І воно наче й так, але не без нюансів.

Головний герой, тінейджер Алан, отримує нову лінійку екшн-фігурок ще до офіційного релізу. В одному наборі — елітні командос, загін бійців, створених за образом американських військових. У другому — Ґорґоніти, страшезно… миролюбні прибульці. Ось тільки є одна проблема: замість іграшкової начинки фігурки були оснащені реальними військовими чипами X-1000! Але не всі вони налаштовані однаково. Виявляється, жваві солдати — це не доброзичливі герої класичних бойовиків, а справжні божевільні машини смерті, натомість монстри Ґорґоніти — інтелігентні істоти, які просто хочуть вижити.

Не стану тягнути: лейтмотив фільму — маленька антивоєнна кампанія. Глядачі очікують, що герої — це круті вояки, а монстри просто монстри. Проте не все так однозначно. Командос були запрограмовані на знищення ворога будь-якою ціною, а прибульці виявилися здатними до рефлексії, логіки й емпатії. Але ж ми чудово розуміємо: істинний ворог не солдатики, а ті, хто їх створив. Менеджери, маркетологи й виробники, що керуються лише прибутками, — ось хто з самого початку хотів розсварити братські народи, ось хто встановив цю кляту прошивку в невинні пластикові голови. І нехай Ґорґоніти не такі, як люди, ми все одно вчимося співпереживати їм. Адже навіть ці дивакуваті почвари заслуговують бути почутими. Здавалося, фінал мав би бути про примирення? Аж ніяк! Після масштабної, видовищної бійки всіх командос підсмажують завдяки ЕМІ, а вцілілі чудиська рушають у далеку подорож шукати новий дім, де їх приймуть.

Пам-пам!

Але якщо не копати настільки глибоко, то можна просто подивитися дуже бадьору екшн-стрічку для всієї родини. Із дійсно крутими практичними та компʼютерними ефектами. По-перше, за створення моделей ляльок та анімацію роботизованих фігурок відповідала Stan Winston Studio — команда майстрів, що працювали над справжніми хітами: Terminator 2, Jurassic Park і Aliens. Все, де задіяна аніматроніка, у Small Soldiers виглядає без перебільшень круто. По-друге, над CGI трудилася інша студія — Industrial Light & Magic. І знову ж таки, це були справжні першопрохідці тривимірних моделей і компʼютерної анімації. Вони взагалі були задіяні майже у всіх хітових бойовиках того часу: від «Зоряних війн» до «Зоряного десанту».

Фільм виглядає чудово. Голови воюючих фракцій — Арчер та майор Газард — настільки класні, що мені, як і в дитинстві, знову захотілося поставити їх на поличку. А про винахідливий і яскравий дизайн другорядних персонажів можна взагалі окремий текст написати.

Але чи вартий фільм «Солдатики» перегляду сьогодні? Чому він може навчити наших дітей, чи виправдана тутешня лялькова жорстокість наративом? Чим цей фільм є насправді? Ладно, я приколююся: найімовірніше, ця плутана антивійськова агітка виникла просто через те, що над сценарієм працювали аж четверо людей, і кожен хотів вкласти щось від себе.

Загалом, це все ще дуже приємне кіно прямісінько з кінця 90-х, яке, до речі, традиційно критикували за надмірну жорстокість. Мабуть, батьки були не готові побачити катування-трансформування цілої групи ляльок, схожих на Барбі… Та що там — я й сам був не дуже готовий. Проте подібні сцени цілком укладаються в рейтинг PG-13. А якщо ви читаєте цей текст і вам вісім, то краще все ж таки пару рочків зачекати 🪖

#TrashOrTreasure #EssentialDinoPick