Постманґовські думки

Фух, виявилося, щоб самостійно перекласти, відреставрувати та оформити навіть таку маленьку манґу, треба доволі багато часу. У мене на це пішло чотири вечори повноцінної роботи. Проте досвід цікавий: я наче завжди хотів зробити щось подібне, але не було достатньої наснаги.

Тепер у планах знайти щось реально «загублене» та чисто японське, до чого ще не дотягнулися руки англомовних шукачів. Звісно, по тематиці блогу. Думаю, десь в інтернеті лежить унікальна японська манґа, наприклад, про «Термінатора» — ось щось таке й буду шукати.

Дякую всім за поширення, коментарі та реакції! Я також завантажив манґу на сайт ZENKO, тож якщо ви ведете там список прочитаного, її вже можна додати.

Ну а зараз на деякий час повертаємося до щоденного постингу різноманітних цікавинок!

STAY DINO 🦖

Цей маловідомий офіційний арт до першого DOOM наштовхнув мене на думку: The Dark Ages — перша за довгі роки гра серії, яку я реально чекаю. Востаннє подібне було з DOOM 3 — тоді я відкладав кишенькові з обідів, аби купити власну майже ліцензійну копію.

Цікавий факт: у 1992-му, коли команда id Software тільки починала роботу над DOOM, у них був зовсім інший план. Кармак та Ромеро хотіли зробити deep dark fantasy-гру з монстрами, магічними порталами й мечами — щось між Dungeons & Dragons і Conan the Barbarian. Епічний сюжет, діалоги, живий світ і дуже пафосна назва — Inferno. Ось що планувалося.

І десь на цьому етапі, коли здавалося, що все вже ухвалено, Кармак сказав культове:

Сюжет у грі — це як сюжет у порнофільмі. Очікується, що він буде, але насправді це не так вже й важливо.

Тоді команда вирішила зробити гру не про мечі, а про рушниці. Швидку, дику, металеву. Без кат-сцен і зайвого тексту. Так і народився DOOM, яким ми його знаємо.

Виходить, The Dark Ages — це не екстравагантний експеримент, а майже повернення до ідеї, з якої все починалося 😈

Ви знали, що безперечно культовий вампірський бойовик режисера Роберта Родріґеса за сценарієм Квентіна Тарантіно — «Від заходу до світанку» (1996) — насправді є доволі об’ємною медіафраншизою, яка налічує сиквел, приквел, відеогру-сиквел і серіал у тому ж всесвіті?

Критики негативно відреагували на продовження: фільми виходили одразу для домашнього перегляду, минаючи кінотеатри. Родріґес і Тарантіно тепер значилися продюсерами, але насправді майже не втручалися у виробництво. А з оригінального касту вдалося затащити хіба що, здається, готового на все Денні Трехо. Проте…

Друга та третя частини сподобалися фанатам. Звісно, не всім. Але ті, хто виріс на фільмах категорії B, хто був готовий трохи знизити стандарти в обмін на криваві практичні ефекти та грубі вампірські жарти — залишилися задоволені. Дехто взагалі вважає приквел «Від заходу до світанку 3: Донька ката» рівним оригіналу.

Щодо серіалу — він теж має власну фанбазу. І, здається, лише пряме сюжетне продовження першого фільму, гра From Dusk Till Dawn (2001), не здобула фанатської любові. Вона просто перебуває в забутті, залишаючись чимось для обраних — для тих, хто хоче знати про цей світ аж надто багато… 🧛

#WatchlistWonders #RandomPearls

Так, у 90-х Майкл Джексон був справжнім геймером. Король поп-музики обожнював аркадні автомати та компанію SEGA. А у його приватному парку Neverland стояли десятки аркад із класикою — від Mortal Kombat до Space Invaders.

Крім цього, існує легенда (а може, й ні), що Майкл працював над музикою для Sonic the Hedgehog 3. Його ім’я не вказане в титрах, але фанати та ретро-дослідники стверджують: стилістика треків, акорди й семпли — стовідсотково «джексонівські». І це ще не все: Юджі Нака, один із творців Соніка, у 2022-му неофіційно підтвердив, що Джексон справді був залучений до створення саундтреку, проте його ім’я прибрали — ймовірно, через скандали того часу 😓

#RandomPearls

«Як тримати ґремліна?
Дуже обережно.»

Gremlins 2: The New Batch для Game Boy — усього-на-всього ще один посередній платформер початку 90-х, за мотивами непоганого фільму. Тому нас тут цікавить виключно крутий рекламний постер 👋

На цьому все. Надобраніч!

#PrintEraRevival

Бачили, що всі зараз тільки й говорять про нову Clair Obscur: Expedition 33? Але не тут! У Disks ’n Dinosaurs ми починаємо ранок понеділка з японської реклами Breath of Fire III (1997).

Головний герой — хлопчик-дракон на ім’я Рю, який вирушає у свою подорож змалку, а дорослішає разом із гравцем. Вперше у серії геймплей поділили на два великі етапи: дитинство і доросле життя, що давало відчуття справжнього розвитку персонажа.

Трансформація у драконів, казковий візуал, де спрайтові герої досліджують тривимірний лоу-полі світ, експериментальний саундтрек, риболовля та історія про дружбу, боротьбу й пошук свого місця у світі. Breath of Fire III отримала змішані відгуки критиків, але для мене стала однією з найулюбленіших ігор жанру.

Це класика JRPG: ти просто бродиш світом, розмовляєш із незнайомцями, уважно стежиш за сюжетом і готуєшся до великих змін 💎

А, ну й звісно — потерпаєш від випадкових битв.

#VirtualVault #RandomPearls

Як думаєте, чи наважиться Capcom усе ж таки зробити нову частину або ремейк Dino Crisis?

Мені здається, ремейк — все ж таки більш реалістичний варіант, але… Чи захочуть вони взагалі ворушити минуле, зважаючи на те, що це все ж таки ризик порівняно з Resident Evil, серією, яка весь цей час трималася на плаву та приносила мільйони? 🦖

#PrintEraRevival #VirtualVault