Думка, яку я давно хочу тут написати. Я читала спогади Суровцевої, і загалом багато бачила краєм ока кейсів, де людина їде в совіцьку Україну, щиро бажаючи її будувати. І завжди така над текстом - ой ніт, наступною зупинкою буде ГУЛАГ, нініні, стій, ти куди. А тепер доперло. Це ж не перший раз, коли ми намагаємося будувати свій державний проект у рамках іншого державного проекту. І у нас навіть виходить, але супутні обставини (йобана русня) такі, що всі їдуть по сибірах.

До речі, під час війн із дорогими сусідами під ударом постійно були козацькі родини і мирне населення в цілому, часто це впливало на військові рішення. Діапазон - від "арештувати дружину кошового з маленькими дітьми і старих батьків, кинути в тюрячку" до "закатувати максимально жорстоко всіх від 0 до 80, тих, хто вижив, змусити дивитись". Що змінилося за триста років, спитаєте ви? Тільки те, що у них не виходить нас фізично вирізати там, куди вони не дійшли ногами, і це гарна новина, що стала можливою завдяки війську. Тобто це змінилося у нас. У них нічого. Хоча ви не спитаєте, ви в курсі.

Це мапа Європи згідно із стереотипами японців
На якій забули Атілу)

Два поважні пана з Шарухані дивляться на тебе. Вони чекають на твою допомогу - докупити рупорні антенни, докупити зовнішні монітори. Та й аптечки, як я казав, закінчуються, тож треба добрати також. Sergii Moroz і Danil Hieonya воюють в різних підрозділах, проте - однаково нищать ворога. Підключайтесь, друзі, нам лишилось менше 100к, щоб закрити цей запит… і вирушити до наступних. Дякую!


Реквізити:
Приват: 5169360001419872
Моно: 5358380883850003
Банка: https://send.monobank.ua/jar/AfZ8fMLpKT
Tether (USDT TRC20): TEPh3Jy9dEFMQJQpQB1w7mQ2NtsJSfGh7S
Tether (USDT ERC20): 0xa9e23Fd8aa8EDBF39E6a1E33BEF10131e51f99B4
Paypal: [email protected]

Посилання для допомоги в ФБ: https://www.facebook.com/theflamberge/posts/pfbid02xQzcb54CDDFG7WLv6VobCCjFdscMR3hfdkQVeuf7iNa8AvF8eo8iGeYwiVmWWi9Yl