38 років тому, у теплий квітневий день відбулася аварія на Чорнобильській АЕС. Через людську халатність та недосконалість конструкції реактора відбувся викид ядерного палива, еквівалентний по забрудненню 300 Хіросім. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, а й велику частину Європи.
Наслідки аварії були катастрофічними - спустошені села та місто Прип'ять і Чорнобиль, забруднені землі, радіоактивні опади у багатьох країнах, тисячі людей отримали надвисокі дози радіації. Майже чотири десятки років потому Чорнобиль продовжує відгукуватися на українцях онкологічними захворюваннями та аномаліями розвитку.

Але найстрашнішим у цій катастрофі стало цинічне ставлення до неї та до людей влади колишнього СРСР. Сотні ліквідаторів отримали смертельні дози радіації через відсутність елементарних засобів захисту, тисячі не отримали хоча б найпростішої медичної допомоги. Солдати-строковики та резервісти буквально голими руками розгрібали радіоактивний шлак на даху енергоблоку. Населення в умовах інформаційної блокади майже не знало про аварію. Кияни спокійно святкували травневі свята, дихаючи радіоактивним пилом, в той час як втрачаючі свідомість від страху партійні функціонери погнали населення на першотравневі демонстрації, нібито "аби не допустити паніки". Чорнобиль став останнім ударом по агонізуючому Совку, показавши всю прогнилість тодішньої системи та її тотальну байдужість до людського життя.

Сьогодні, 38 років потому, ми вшановуємо пам'ять героїв-ліквідаторів. Ми згадуємо та аналізуємо ті події, ми робимо висновки, щоб запобігти катастрофам у майбутньому.
Чорнобильська Зона вже давно перетворилася на заповідник, а над четвертим енергоблоком побудовано новий саркофаг.

Але Чорнобиль ще багато років буде для людства пам'яттю. Пам'яттю про людську байдужість і зухвалість та про руйнівну силу "мирного атому" в недолугих комуністичних руках...