Дощ яблуневих квітів, весняний ліс і львівська школа живопису: що подивитися у львівських галереях та музеях цього тижня

🔹 “Григорій Дядченко з Керелівки” у Національному музеї імені Андрея Шептицького. На виставці представлені ліричні композиції, квіткові студії й пейзажі українського художника-реаліста Григорія Дядченка. Пристрасть художника з Керелівки – витончена краса природи, яку він умів так майстерно зображати. У впізнаваній манері, з притаманним споглядальним настроєм, відвідувачам представлені виняткові “дядченківські” настурції, лілії, кульбаби, змальовані в різних ракурсах та на різних стадіях цвітіння чи формування. “Той феєричний дощ яблуневих, вишневих та ромашкових квітів” – так писав про роботи Дядченка його біограф та колега-художник, Юхим Михайлів

🔹 “Контр АЖУР” у Zenyk Art Gallery. Виставка робіт живописця та монументаліста Богдана Сойки, представника плеяди вихованців неофіційної “Академії” Романа Сельського та Карла Звіринського, пропонує увазі глядача центральний та циклічний у його творчості мотив – дерево. Сойку на цій виставці представлено передовсім як Майстра світла. У його інтерпретації дерево постає як образ тиші та часу – свого роду вертикаль внутрішнього переживання природи, водночас символ самотності та присутності, тихого співбуття зі світом. У своїх роботах Богдан Петрович вправно працював з силуетними формами, тінями й світлом, звідси й назва виставки – Контр Ажур

🔹 “Повернення Ієви” у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького, Палац Лозинського. Персональна виставка латвійської мисткині Ієви Царук, однієї з помітних фігур в культурному процесі Львова 1980-х років, зібрала в експозиції її великоформатне малярство, художню кераміку та арт-текстиль. Частина виставки – це своєрідний діалог творів мисткині 1980-х років з роботами її неформальних наставників, подружжя Лободів та Володимира Патика. Авторка вказує і на біблійний підтекст назви своєї виставки – “Повернення Ієви”, мовляв, вона повертається до Львова, як до “раю”, – міста своєї весни (молодості)

🔹 “Володимир Риботицький. Малярство” у Музеї Володимира Патика. Виставка презентує серію робіт знаного представника Львівської школи живопису Володимира Риботицького. Експозиція зібрала 20 живописних полотен різних років, частина з яких не експонувалася понад 30 років. Приурочена до уродин художника, виставка відкриває космічну символіку буття напередодні Великодня

[естéт]-ичних вихідних!

японська Метеорологічна служба опублікувала, можливо, один з найочікуваніших прогнозів країни вранішнього Сонця — прогноз квітування сакури. Пік цвітіння цьогоріч припаде на кінець березня — початок квітня (хоч у південних регіонах цим казковим явищем можна було помилуватися ще у січні-лютому)

споглядання за розпуском ніжно-рум’яних, а подекуди і малинових, пелюсток, – справа трепетна. Тендітний цвіт триматиметься на деревах лише близько двох тижнів, недарма в японській культурі існує естетичний принцип споглядання “сумної чарівності речей”

не знати який “квітучий” прогноз у нас, напевне, стати свідками дощу вишневого та яблуневого цвіту теж можна буде вже дуже скоро

а поки зібрали роботи українських художників, присвячені квітуванню цих чарівних дерев:

🌸”Гілка яблуні”, Катерина Білокур, 1955 р.
🌸“Яблуневий цвіт”, Іван Северин, 1910 р.
🌸“Весна”, Петро Мегик, 1977 р.
🌸акварель Григорія Дядченка

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

🔹 "Благовіщення", 1907-8 рр., Олександр Мурашко
🔹 ескіз до картини "Благовіщення", 1907-8 рр.
🔹 "Благовіщення" в інтер'єрі квартири Антона Собкевича, світлина 1940-х рр.

полотно "Благовіщення" Олександра Мурашка належить до знакових в історії українського мистецтва, і є однією з окрас колекції Національного художнього музею України (NAMU). В інвентарних книгах музею робота має назву "Тераса"

в колекції NAMU також зберігається й ескіз до цієї картини. в початковому задумі художника було чимало відмінностей. "Благовіщення" мало бути більш канонічним. Наприклад, Архангел Гавриїл і Марія представлені з німбами (яких в завершеній картині немає), Архангел Гавриїл заходить з лілеєю до кімнати, коли Марія читає, а не вишиває. Але постава Марії, її напівзаплетені коси, приспущене плаття, що відкриває плечі, білі фіранки, які роздуваються від подуву вітру яскраво-сонячного дня — всі ці елементи, що зачаровують глядача у відомому полотні Мурашка, присутні й в ескізі майстра

до того як стати частиною музейної колекції, картина, ймовірно, була у приватній збірці Антона Собкевича (1883–1945), знаного лікаря-фтизіатра, доктора медицини та професора Київського медичного інституту. Антон Іванович зібрав понад 600 творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва — від класичного західноєвропейського до вітчизняного авангарду (Пальмов, Крюков, Бурлюк, Богомазов та ін.)
1947 року спадкоємці Собкевича передали до київських музеїв значну частину збірки – понад 200 творів. До NAMU за книгою вступу тоді надійшло 196 художніх творів

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета