в кримській Феодосії рухнула стіна Вірменської церкви Архангелів Михаїла і Гавриїла

це сталося вночі 15 березня, про подію повідомило кілька вірменських медіа. Цьогоріч у лютому, ймовірно, через занедбаність, повністю впала дзвіниця цієї церкви

перша згадка про вірменський храм Архангелів Михаїла і Гавриїла датована 1408 роком. На першій світлині — святиня на літографії 1858 року в французькому Album historique et pittoresque de la Tauride

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

пожежа в Джардіні (одна з локацій Венеційської бієнале), ймовірно, займання почалося у павільйоні Сербії

#бієнальне

таки сербський павільйон горів. Але пожежу локалізували і вже гасять

до слова, сьогодні доповнила матеріал світлиною Емми Андієвської 1960-х рр., яка так гарно пасує до портрета художниці, виконаного Яковом Гніздовським у техніці дереворита

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

Дощ яблуневих квітів, весняний ліс і львівська школа живопису: що подивитися у львівських галереях та музеях цього тижня

🔹 “Григорій Дядченко з Керелівки” у Національному музеї імені Андрея Шептицького. На виставці представлені ліричні композиції, квіткові студії й пейзажі українського художника-реаліста Григорія Дядченка. Пристрасть художника з Керелівки – витончена краса природи, яку він умів так майстерно зображати. У впізнаваній манері, з притаманним споглядальним настроєм, відвідувачам представлені виняткові “дядченківські” настурції, лілії, кульбаби, змальовані в різних ракурсах та на різних стадіях цвітіння чи формування. “Той феєричний дощ яблуневих, вишневих та ромашкових квітів” – так писав про роботи Дядченка його біограф та колега-художник, Юхим Михайлів

🔹 “Контр АЖУР” у Zenyk Art Gallery. Виставка робіт живописця та монументаліста Богдана Сойки, представника плеяди вихованців неофіційної “Академії” Романа Сельського та Карла Звіринського, пропонує увазі глядача центральний та циклічний у його творчості мотив – дерево. Сойку на цій виставці представлено передовсім як Майстра світла. У його інтерпретації дерево постає як образ тиші та часу – свого роду вертикаль внутрішнього переживання природи, водночас символ самотності та присутності, тихого співбуття зі світом. У своїх роботах Богдан Петрович вправно працював з силуетними формами, тінями й світлом, звідси й назва виставки – Контр Ажур

🔹 “Повернення Ієви” у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького, Палац Лозинського. Персональна виставка латвійської мисткині Ієви Царук, однієї з помітних фігур в культурному процесі Львова 1980-х років, зібрала в експозиції її великоформатне малярство, художню кераміку та арт-текстиль. Частина виставки – це своєрідний діалог творів мисткині 1980-х років з роботами її неформальних наставників, подружжя Лободів та Володимира Патика. Авторка вказує і на біблійний підтекст назви своєї виставки – “Повернення Ієви”, мовляв, вона повертається до Львова, як до “раю”, – міста своєї весни (молодості)

🔹 “Володимир Риботицький. Малярство” у Музеї Володимира Патика. Виставка презентує серію робіт знаного представника Львівської школи живопису Володимира Риботицького. Експозиція зібрала 20 живописних полотен різних років, частина з яких не експонувалася понад 30 років. Приурочена до уродин художника, виставка відкриває космічну символіку буття напередодні Великодня

[естéт]-ичних вихідних!