спойлер: художник Олександр Івахненко сьогодні ще з'явиться у нас на каналі у "Вечірній читанці"
❤10
твори Ганни Собачко-Шостак
🌸 Незабутні квіти, 1917;
🌸 Рожеві мрії, 1920;
🌸 Рожеве сяйво, 1917
(збірка Національного музею українського народного декоративного мистецтва)
🌸 Незабутні квіти, 1917;
🌸 Рожеві мрії, 1920;
🌸 Рожеве сяйво, 1917
(збірка Національного музею українського народного декоративного мистецтва)
❤61🔥6
28 липня 1940 року народився Іван Остафійчук. Сьогодні Іван Васильович відзначає своє 83-річчя
його творчість не раз протистояла викликам часу. Митцеві довелося жити в обставинах обструкції тоталітарного режиму, але ні жорсткі ідеологічні межі, ні переслідування, ні допити у студентські роки не зруйнували моральних основ його світогляду і не перетворили самого художника на пасивного споглядача чи учасника ідейно заангажованої радянської мистецької спільноти. Навпаки, його пошуки художньо-образної мови, які відбувалися за цих умов, призвели до виразного протистояння тодішнім нормам і мали виразні національні ознаки
особистість Івана Остафійчука формувалась в оточенні національно свідомих та прогресивних митців і активістів: Охріма Кравченка, В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Леопольда Левицького, Романа Сельського, Романа Турина та інших. Згодом знайомство в Києві з Георгієм Якутовичем і Григорієм Гавриленком, вимушена еміграція спершу до Югославії, а потім до Канади наприкінці 1980-х проявилися вже новими особливостями мислення і формальними змінами мови графіки та живопису Остафійчука
у 1992 році Іван Остафійчук повернувся в Україну. Творча манера художника зазнала чергових змін. Він віддає перевагу живописним працям. У них ще помітнішими стають вияви експресіонізму, захоплення творчістю знаменитого Едварда Мунка, австрійських і німецьких експресіоністів, модерністів. Ця стилістика вповні відповідає емоційним реакціям митця на виявлення історичної правди про трагічні події в Україні
знайомлячись із хронологією творчості Івана Остафійчука, з тематикою та ідейним змістом його творів, важко виокремити певні етапи. Перебуваючи в постійному творчому пошуку, художник працює циклами, які різняться технічними прийомами та засобами вираження, проте об’єднані властивим авторові інтелектуальним складником і балансом метафізичного відчуття комплексності світу та спокійного, в міру раціоналізованого способу творення довершених естетичних композицій
твори художника і надалі органічно адаптують модерні тенденції світового мистецтва й одночасно зберігають те, що найважливіше для нас сьогодні, – національну ідентичність, менталітет і душу українського народу
його творчість не раз протистояла викликам часу. Митцеві довелося жити в обставинах обструкції тоталітарного режиму, але ні жорсткі ідеологічні межі, ні переслідування, ні допити у студентські роки не зруйнували моральних основ його світогляду і не перетворили самого художника на пасивного споглядача чи учасника ідейно заангажованої радянської мистецької спільноти. Навпаки, його пошуки художньо-образної мови, які відбувалися за цих умов, призвели до виразного протистояння тодішнім нормам і мали виразні національні ознаки
особистість Івана Остафійчука формувалась в оточенні національно свідомих та прогресивних митців і активістів: Охріма Кравченка, В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Леопольда Левицького, Романа Сельського, Романа Турина та інших. Згодом знайомство в Києві з Георгієм Якутовичем і Григорієм Гавриленком, вимушена еміграція спершу до Югославії, а потім до Канади наприкінці 1980-х проявилися вже новими особливостями мислення і формальними змінами мови графіки та живопису Остафійчука
у 1992 році Іван Остафійчук повернувся в Україну. Творча манера художника зазнала чергових змін. Він віддає перевагу живописним працям. У них ще помітнішими стають вияви експресіонізму, захоплення творчістю знаменитого Едварда Мунка, австрійських і німецьких експресіоністів, модерністів. Ця стилістика вповні відповідає емоційним реакціям митця на виявлення історичної правди про трагічні події в Україні
знайомлячись із хронологією творчості Івана Остафійчука, з тематикою та ідейним змістом його творів, важко виокремити певні етапи. Перебуваючи в постійному творчому пошуку, художник працює циклами, які різняться технічними прийомами та засобами вираження, проте об’єднані властивим авторові інтелектуальним складником і балансом метафізичного відчуття комплексності світу та спокійного, в міру раціоналізованого способу творення довершених естетичних композицій
твори художника і надалі органічно адаптують модерні тенденції світового мистецтва й одночасно зберігають те, що найважливіше для нас сьогодні, – національну ідентичність, менталітет і душу українського народу
👍9🔥2
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
Іван Остафійчук
Аркан. 1965 р. Лінорит
Музики. 1968 р. Лінорит
Серія "Довбуш". 1973 р.
Аркан. 1965 р. Лінорит
Музики. 1968 р. Лінорит
Серія "Довбуш". 1973 р.
❤38🔥2
"Тарас Шевченко. Садок вишневий коло хати"
київське видавництво "Веселка", 1985
книга зібрала вірші та уривки з поем Кобзаря, які, на думку редакторів видавництва, особливо відгукувалися молодому поколінню читачів
видання ілюстроване гравюрами Олександра Івахненка. У 1970-80-х рр. художник створив чимало акварелей та офортів до творів видатних українських письменників, але особливу увагу приділяв постаті Тараса Шевченка
книгу друкували на львівській книжковій фабриці "Атлас". Тираж видання - 450,000 примірників
#вечірня_читанка
київське видавництво "Веселка", 1985
книга зібрала вірші та уривки з поем Кобзаря, які, на думку редакторів видавництва, особливо відгукувалися молодому поколінню читачів
видання ілюстроване гравюрами Олександра Івахненка. У 1970-80-х рр. художник створив чимало акварелей та офортів до творів видатних українських письменників, але особливу увагу приділяв постаті Тараса Шевченка
книгу друкували на львівській книжковій фабриці "Атлас". Тираж видання - 450,000 примірників
#вечірня_читанка
❤36
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
30 липня 1884 року у Лодзі народилася українська мисткиня польського походження Софія Налепинська-Бойчук
вона вчилася в художній школі Ціонглінського в Петербурзі і в студії Холоші в Мюнхені, в Академії Рансона в Парижі, але познайомившись у Парижі з українським малярем Михайлом Бойчуком, одружившись і ставши його ученицею, в історію мистецтва Софія Налепинська-Бойчук ввійшла як "бойчукістка", послідовниця творчого методу і школи свого чоловіка Михайла Бойчука
Софія Налепинська-Бойчук працювала в галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці гравюри на дереві. Всі її твори вирізняються високою графічною культурою та увагою до промовистих деталей
з 1922 року майстриня очолила ксилографічну майстерню Київського інституту пластичних мистецтв, а згодом(1925-1929) стала професоркою перейменованого на КХІ закладу
Софію Налепинську-Бойчук спіткала жахлива доля: 1937 р. за справою Михайла Бойчука її засудили до смертної кари та розстріляли
/за матеріалами NAMU/
вона вчилася в художній школі Ціонглінського в Петербурзі і в студії Холоші в Мюнхені, в Академії Рансона в Парижі, але познайомившись у Парижі з українським малярем Михайлом Бойчуком, одружившись і ставши його ученицею, в історію мистецтва Софія Налепинська-Бойчук ввійшла як "бойчукістка", послідовниця творчого методу і школи свого чоловіка Михайла Бойчука
Софія Налепинська-Бойчук працювала в галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці гравюри на дереві. Всі її твори вирізняються високою графічною культурою та увагою до промовистих деталей
з 1922 року майстриня очолила ксилографічну майстерню Київського інституту пластичних мистецтв, а згодом(1925-1929) стала професоркою перейменованого на КХІ закладу
Софію Налепинську-Бойчук спіткала жахлива доля: 1937 р. за справою Михайла Бойчука її засудили до смертної кари та розстріляли
/за матеріалами NAMU/
❤33😢4
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
"Дівчата з книжкою", 1927
Софія Налепинська-Бойчук
Софія Налепинська-Бойчук
❤59
Альфонс Муха. Плакати
Каталог виставки у Львівському музеї етнографії та художнього промислу, 1989
у фондових збірках Музею етнографії та художнього промислу у Львові є чимала колекція ужиткової європейської графіки, але впродовж радянських часів вона практично не експонувалася. Ймовірно, у зв’язку з поступовим послабленням політичного гніту, вкінці 1980-х рр. музейники вирішили вперше у такому широкому обсязі показати найцінніші графічні твори кінця 19 початку 20 століття на спеціальній виставці
для показу тоді відібрали серію творів датованих 1890-1900 роками одного з провідних майстрів європейського плаката Альфонса Мухи. Львів’яни та гості міста мали змогу побачити плакати театральних вистав “Жісмонда” (1894) та “Дама з камеліями” (1896) з портретом Сари Бернар, афіші паризького “Салону ста” (1896 і 1897), рекламні банери популярних європейських брендів, наприклад, “Nestle”, рекламний плакат залізниці “Монако — Монте-Карло”, ілюстрований календар “Зодіак”
загалом на виставці, згідно з каталогом, було представлено понад два десятки робіт Альфонса Мухи
але виставка 1989 року — не перший показ творів Мухи у Львові. Роботи видатного плакатиста львів’янам були відомі вже з кінця 1890-х років, завдяки виставкам і публікаціям у пресі. В останні роки 19 ст. і на початку 20 ст. їхній вплив можна помітити у творчості львівських митців — в ужитковій графіці, декоративно-прикладному мистецтві, архітектурній орнаментиці. 1897 року кілька робіт Альфонса Мухи виставлялися у львівському Промисловому музеї (нині — Музей етнографії та художнього промислу), 1900 року афіші митця були на виставці “Товариства прихильників красних мистецтв”
“Муха завжди залишається великим майстром — чи коли малює афішу, яка рекламує бісквіти та лікери, чи коли сповіщає нову роль Сари Бернар”, — пише про митця львівська преса на початку 20 ст.
#вечірня_читанка
Каталог виставки у Львівському музеї етнографії та художнього промислу, 1989
у фондових збірках Музею етнографії та художнього промислу у Львові є чимала колекція ужиткової європейської графіки, але впродовж радянських часів вона практично не експонувалася. Ймовірно, у зв’язку з поступовим послабленням політичного гніту, вкінці 1980-х рр. музейники вирішили вперше у такому широкому обсязі показати найцінніші графічні твори кінця 19 початку 20 століття на спеціальній виставці
для показу тоді відібрали серію творів датованих 1890-1900 роками одного з провідних майстрів європейського плаката Альфонса Мухи. Львів’яни та гості міста мали змогу побачити плакати театральних вистав “Жісмонда” (1894) та “Дама з камеліями” (1896) з портретом Сари Бернар, афіші паризького “Салону ста” (1896 і 1897), рекламні банери популярних європейських брендів, наприклад, “Nestle”, рекламний плакат залізниці “Монако — Монте-Карло”, ілюстрований календар “Зодіак”
загалом на виставці, згідно з каталогом, було представлено понад два десятки робіт Альфонса Мухи
але виставка 1989 року — не перший показ творів Мухи у Львові. Роботи видатного плакатиста львів’янам були відомі вже з кінця 1890-х років, завдяки виставкам і публікаціям у пресі. В останні роки 19 ст. і на початку 20 ст. їхній вплив можна помітити у творчості львівських митців — в ужитковій графіці, декоративно-прикладному мистецтві, архітектурній орнаментиці. 1897 року кілька робіт Альфонса Мухи виставлялися у львівському Промисловому музеї (нині — Музей етнографії та художнього промислу), 1900 року афіші митця були на виставці “Товариства прихильників красних мистецтв”
“Муха завжди залишається великим майстром — чи коли малює афішу, яка рекламує бісквіти та лікери, чи коли сповіщає нову роль Сари Бернар”, — пише про митця львівська преса на початку 20 ст.
#вечірня_читанка
🔥26❤14😢1