🌀 Financial Times пише, що путінські розповіді про «стратегічну ініціативу» і «невпинний наступ» РФ — результат спотворених доповідей від генералів і спецслужб, які перебільшують успіхи й завищують втрати ЗСУ.

Логіка зрозуміла:
система в Росії винагороджує не правду, а приємні для “царя” цифри, а війна — джерело кар’єр і повноважень.

Але тут FT помиляється в головному.

Путін — не наївний заручник «потьомкінських деревень».
Він чудово знає ціну брехні — і з радянського досвіду (Афганістан, Чечня), і з власного (Україна з 2014 року).

👉 Путін бреше свідомо.
Це не помилка, а тактика.

Його мета — не переконати себе, а переконати Захід у “неминучості російської перемоги”.
І, як бачимо, це працює: частина західних політиків — зокрема в команді Трампа — охоче ігнорує оцінки власних спецслужб, підміняючи аналіз казками Путіна.

ОТЖЕ:
путінська брехня — не симптом слабкості інформації,
а інструмент війни, спрямований насамперед назовні.

І саме тому вона така небезпечна.

🌀 1️⃣ $34 за Urals — це майже межа виживання бюджету РФ
Російський бюджет зводиться з розрахунку значно вищої ціни. Коли Urals падає до $34:
різко зменшується валютна виручка;
скорочуються ресурси на війну;
зростає дефіцит і потреба в «ручному режимі».
Фактично: війна стає дорожчою, ніж держава може собі дозволити без емісії й проїдання резервів.
2️⃣ Санкції США працюють не символічно, а по механіці
Тут важливе формулювання: падіння не через ринок, а через знижки, викликані санкціями.
Це означає:
проблеми зі страхуванням;
проблеми з флотом;
проблеми з платежами;
зростання транзакційних витрат.
Це не просто «дешево», це токсично.
3️⃣ Росія втрачає контроль над ціноутворенням
Коли:
Brent ≈ $61
Urals ≈ $34
це не ринок — це диктат покупця.
Індія, Китай, трейдери:

«Або знижка — або не беремо».

Це колоніальна модель експорту. Для «енергетичної наддержави» — приниження.
Але є і небезпечний нюанс

❗ Дешева нафта = спокуса обходу санкцій
Чим нижча ціна:
тим більше НПЗ готові ризикувати;
тим легше маскувати походження;
тим більший тіньовий обіг.
Це вже було раніше: після обвалів ціна частково відновлювалась саме через сіру торгівлю.
Тобто це не автоматичний нокаут — а тиск, який треба постійно підтримувати.

Політичний сенс (ключовий)
Це сигнал не лише про економіку, а про час:
Росія може воювати, але дешево і дедалі гірше.
Кремль входить у фазу, де кожен місяць війни — мінус стратегічна стійкість.
Саме тому Москва так поспішає з «мирними» маневрами і переговорами.

ОТЖЕ
Так, це дуже хороша новина —
бо $34 за Urals означає:

у Росії забирають не просто гроші,
а здатність довго фінансувати війну без системної деградації.

Але це не фінал —
це момент, коли санкції треба не послаблювати, а дотискати.
І саме тут Європа й США вирішують:
це буде повільне задушення —
чи ще один «відскок» за рахунок тіні.

🌀 Як у Росії поводяться з росіянами, які надто чесно говорять про росіян
У російській культурі є дивна, але стабільна закономірність.
Поки ти оспівуєш народ — ти геній.
Щойно починаєш описувати його таким, яким бачиш — ти ворог.

🔥Кумир раннього Пушкіна
Пьотр Чаадаєв був близьким другом молодого
Олександр Пушкін.
Саме йому Пушкін присвятив вірш «К Чаадаеву» (1818) — маніфест віри у свободу Росії:

«Товаришу, вір: зійде вона,
зоря чарівної свободи…»

Це був момент, коли частина російської еліти щиро вірила, що Росія може стати нормальною європейською державою.
А потім Чаадаєв сказав вголос те, що не можна
У 1836 році Чаадаєв публікує «Філософічний лист».
І пише те, що для імперії було смертельною образою:

«Ми не належимо ні до Заходу, ні до Сходу,
ми не дали світові жодної ідеї»

«Народ, який не має історичної традиції,
не здатен до свободи»

«Росія — країна, що живе поза часом,
поза історією, поза сенсом»

Це не заклик, зауважте, до повстання.
Це діагноз.

Реакція держави — показова
Цар Микола І не дискутує.
Він підписує указ:

Чаадаєва оголосити божевільним.
Встановити поліцейський нагляд.
Заборонити публікації.

Не суд.
Не спростування.
А психіатричне клеймо.
Бо в Росії:
з ворогом сперечаються,
свого, який сказав правду, — знищують репутаційно.
Це не виняток — це система

🔥Так само:
Михайло Лермонтов писав про «країну рабів» — і був засланий;
Іван Бунін називав народ жорстоким — і опинився у вигнанні;
Олександр Герцен не вірив у російську свободу — і став емігрантом.

Росія часом терпить критику влади.
Але не терпить ніколи критики народу як такого.
Бо імперія тримається не на інститутах,
а на міфі про “великий народ”.

Пушкін — той, хто зупинився
Пушкін був поруч із Чаадаєвим — але злякався зробити наступний крок.
Він обрав:
не конфлікт із народом,
не діагноз,
а примирення з імперією.
Чаадаєв — не обрав.
Тому й став «божевільним» за указом.

ОТЖЕ — про пам’ятники
Коли нас повчають через пам’ятники:
україноненависникам Булгакову чи Катерина II,
нам варто пам’ятати просту річ:
Росія завжди ставить пам’ятники тим,
хто зневажав інші народи —
І пам'ятники Булгакова та Катерині ІІ саме з тієї імперської традиції.

🇺🇦 Шановна громадо!
Без ЗСУ, без 428 ОББпС ТІНЬ, часу без інших підрозділів, свято не наблизилось би!
Згадайте про це донатом!
Ми збираємо на пікап для дронарів!

Вже є 3️⃣1️⃣7️⃣.0️⃣0️⃣0️⃣!
ХТОСЬ ГОТУЄ СВЯТО ТІЛЬКИ СОБІ
А МИ ДБАЄМО І ПРО НАШИХ ЗАХИСНИКІВ!

🔗https://send.monobank.ua/jar/3KnTyu9gUQ

PayPal [email protected]

Конверт Приват24
https://www.privat24.ua/send/39aly

Номер картки конверта
5168 7521 3468 2213

Слава ЗСУ!

📊Нове опитування на моєму ютуб-каналі: Коли ви святкуєте Різдво?

🙏Прошу проголосувати!!!

🇺🇦 ДС пише, що 47% українців підтримують проведення виборів під час війни.
Я сумніваюсь у цій цифрі, то провожу своє опитування.
Прошу долучитися

Ізоляція Зеленського: бажана і фатальна
Ізоляція Зеленського не сталася випадково.
Він прагнув її сам — і зрештою отримав.
З перших місяців каденції Зеленський будував модель влади, в якій: — Захід мав слухати, а не радити;
— внутрішні інституції — не заважати;
— громадянське суспільство — мовчати назовні.
Він послідовно загострював стосунки з Заходом:
демонстрував зневагу до процедур;
намагався перегравати вже узгоджені домовленості;
сприймав підтримку як належне, а не як партнерство.
Це не був конфлікт «цінностей».
Це був конфлікт стилю і довіри.
Захід терпів. Але не приймав.

Продовження 👇

Початок ☝️

Після 2022 року Захід допомагав, але дедалі менше довіряв.
А довіра — це єдина валюта у війні на виснаження.
Коли:
корупційні скандали перестали бути винятком;
громадянське суспільство витіснили з адвокації;
внутрішня критика була оголошена «шкідливою»;
Захід зробив простий висновок:
цей партнер не чує сигналів.
А Схід ніколи не приймав
З іншого боку, Зеленський намагався «поговорити» з Кремлем.
Але переговорів з їжею не ведуть.
Для Росії Зеленський:
не був рівним;
не був суб’єктом;
був тимчасовою фігурою, яку можна або використати, або зламати.
Будь-яка спроба «домовитись напряму» лише: — знижувала його ціну; — демонструвала слабкість; — підтверджувала, що він самотній.
Результат
Захід — втомлений і стриманий.
Схід — ворожий і зневажливий.
Громадянське суспільство — відтиснуте.
Інституції — під контролем.
Це і є ізоляція, якої Зеленський прагнув: — без альтернативних голосів; — без стримувань; — без посередників.
Але саме вона стала його вироком.
Бо в момент, коли:
довіра стала головною зброєю;
репутація — головним активом;
а війна — глобальною;
Зеленський залишився наодинці.
ОТЖЕ
Ізоляція — зручна для контролю.
Але смертельна для лідера у війні.
Захід не кидає — він відходить убік.
Схід не домовляється — він чекає.
А між ними — людина, яка вирішила, що може грати без команди.

Фото у когось украв. Не пригадаю у кого. Вибачте.

🌀 Як Путін методично «здуває» Реджеп Таїп Ердоган
1. Путін переводить Туреччину з партнера в об’єкт тиску
Удар по турецькому судну — це не військова випадковість, а перевірка реакції.
Коли після інциденту Ердоган не підвищує ставок, Туреччина перестає бути суб’єктом і стає фоном для російських дій.
Перший удар — тест.
Другий — фіксація результату: реакції не буде.
2. Зустріч одразу після удару — пастка для статусу
Ключовий момент — зустріч через кілька годин після атаки.
У дипломатії це читається однозначно:

“Ми можемо бити — і ти все одно приїдеш говорити”.

Цим Путін:
ламає образ Ердогана як “того, хто стримує Москву”;
демонструє асиметрію: РФ діє, Туреччина реагує;
переводить діалог з рівня рівних у рівень пояснень.
3. Повторний удар після зустрічі — публічне приниження
Другий удар — уже не ризик, а зневага.
Це означає, що в Кремлі зробили висновок:
Туреччина не відповість силою;
протоки не стануть інструментом тиску;
Чорне море — не зона турецького контролю.
Тобто Ердоган більше не є “червонoю лінією”.
4. Путін б’є не по Туреччині, а по міфу про Ердогана
Найважливіше:
Путін атакує не судна, а конструкцію турецького лідерства.
Руйнуються одразу три опори:
“Я контролюю Чорне море”
“Я єдиний, хто може говорити з Путіним”
“Я регіональний арбітр між Заходом і Сходом”
Без жорсткої відповіді ці тези перестають працювати.
5. Фінальний ефект: Ердогана починають ігнорувати інші
Найнебезпечніший наслідок — ефект доміно.
Якщо Росія може бити по турецьких інтересах без наслідків:
регіон перестає сприймати Анкару як гаранта;
Захід бачить Туреччину як слабку ланку;
союзники починають страхуватися без неї.

👉 ОТЖЕ:
Путін не конфліктує з Ердоганом —
він повільно знижує його вагу, переводячи з рівня гравця на рівень статиста.
І поки відповіддю залишаються зустрічі та заяви,
кожен новий крок Москви лише закріплює цю ієрархію.
Це не криза. Це процес.

Підписуйся на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦

👉 Трамп заявив, що збудує «золотий флот» для США. Новий клас кораблів він назвав на свою честь — Trump Class.
В інтернет злили фото з випробувань...

🌀ЦВК відновила роботу "Державного реєстру виборців" уперше за час повномасштабного вторгнення, — керівник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія

У своїх мріях про вибори зелені зайшли найдальше за час війни
Зразу виникає питання:
А чого ж 2024 вибори не провели?

🌀 Літак із начальником Генерального штабу армії Лівії на борту впав під Анкарою, повідомляє телеканал NTV.

🌀 Як Росія б’є по авторитету Ердогана: логіка грудневих ударів

✔️ Серія, а не випадковість
Удари по турецьких суднах 12 і 23 грудня у Чорному морі + катастрофа літака з начальником Генштабу Лівії на турецькій території — це не розрізнені події.
Це ланцюг сигналів, вибудуваний у часі, де кожен наступний інцидент підвищує ставки.
Росія рідко діє одинично. Вона працює серіями, щоб створити відчуття неминучості й безкарності.

✔️ Удар не по флоту, а по ролі Туреччини
Туреччину б’ють не як військового противника, а як гаранта безпеки:
гаранта судноплавства;
гаранта домовленостей;
гаранта “особливого каналу” між Росією і Заходом.
Коли турецькі судна атакують двічі, а відповіді немає, меседж простий:
Туреччина не контролює простір, за який взяла відповідальність.

✔️ Лівійський епізод — підрив турецької архітектури впливу
Начальник Генштабу армії Лівії — це ключова фігура турецького проєкту в Триполі.
Його загибель або усунення:
дестабілізує військову вертикаль;
послаблює позиції Анкари в Лівії;
демонструє, що навіть турецька територія не є “червонною лінією”.
Це не про Лівію — це про Туреччину як патрона.

✔️ Російська тактика: без війни, але з ефектом війни
Росія уникає прямого зіткнення з Туреччиною, але:
б’є по інтересах;
не бере відповідальності;
залишає Анкару без зручного варіанту відповіді.
Будь-яка реакція Ердогана — погана:
мовчання = втрата авторитету;
жорстка відповідь = ризик ескалації;
дипломатія = вигляд слабкості.
Це пастка посередника.

🔥ОТЖЕ
Грудневі події — це системна спроба зламати роль Ердогана:
як контролера Чорного моря;
як регіонального гаранта;
як гравця, що “вміє домовлятися з усіма”.
Росія перевіряє межу:
чи готова Туреччина перейти від балансування до жорсткого вибору.
Якщо серія інцидентів продовжиться — це означатиме, що в Кремлі не вірять у відповідь Анкари.
Якщо ні — значить, частина сигналів була почута кулуарно.

🌀 Добре. Роблю прогноз як продовження, у тій самій логіці й тоні. 5 пунктів.
Прогноз: як може відповісти Ердоган і що зробить Росія далі

🎁 Перший крок Ердогана — тиша і кулуари
Найближчі тижні Туреччина не піде на публічну ескалацію.
Буде:
мінімум заяв;
акцент на “розслідування”;
максимум закритих контактів.
Це спроба перевірити, чи можна зупинити серію без публічного приниження.
Ердоган ще сподівається, що сигнал був “попередженням”, а не стартом кампанії.

🎥 Росія чекатиме саме цього
Якщо Анкара мовчатиме — Москва сприйме це як підтвердження правильної тактики.
Тоді можливі:
нові інциденти з турецькими інтересами (не обов’язково в Чорному морі);
удари по проксі-структурах Туреччини (Лівія, Сирія);
посилення інформаційного тиску: “Туреччина не контролює ситуацію”.
Росія завжди підвищує ставки, якщо не отримує відповіді.

⛴️ Поворотний момент — ще один публічний інцидент
Ключова точка — третя подія.
Якщо станеться ще один:
удар по судну;
знищення турецького проксі;
приниження турецьких гарантій безпеки,
Ердоган буде змушений вийти з ролі посередника.
Бо третій удар — це вже не тест, а демонстрація домінування

🚀Ймовірна відповідь Туреччини — не пряма і не симетрична
Ердоган не битиме напряму по Росії.
Його стиль — асиметрія:
Можливі кроки:
різке посилення співпраці з НАТО у Чорному морі;
негласне закриття “сірих” каналів для Росії;
жорсткіші дії проти російських проксі у Сирії;
зняття частини обмежень для України (логістика, оборона, море).
Це буде покарання без оголошення війни.

🔥ОТЖЕ
Ми зараз у фазі взаємного очікування.
Росія перевіряє:
чи готовий Ердоган проковтнути втрату авторитету заради стабільності.
Ердоган перевіряє:
чи це серія, чи одиничний сигнал.
Якщо у січні–лютому інциденти продовжаться — Туреччина буде змушена зробити вибір,
і тоді балансування закінчиться.

Посередник, якого б’ють і який мовчить, перестає бути посередником.
Він стає зручним.

🌀 Це не “бла-бла”, але й не оголошення війни.
Це юридично-політичне оголошення полювання, а не вторгнення.
Пояснюю по суті 👇

Що саме сказав постпред США в ООН Mike Waltz
Ключове не риторика, а формулювання:
США не визнають режим Ніколас Мадуро;
Мадуро названий:
втікачем від американського правосуддя;
керівником іноземної терористичної організації (Cartel de los Soles);
заявлено, що вибори вкрадені, і “є докази”;
Дональд Трамп “використає всю міць США” для знищення наркокартелів у Західній півкулі.
Це дуже конкретна рамка.

Чого тут НЕМА
❌ Нема:
оголошення війни Венесуелі;
мандату на вторгнення;
згадки про армію США як інструмент.
Тобто це не casus belli у класичному сенсі.

Що тут Є НАСПРАВДІ
1. Криміналізація режиму
Мадуро не як “диктатор”, а як голова терористичної структури.
Це ключ.
👉 Така формула:
знімає з нього будь-який суверенний імунітет;
дозволяє діяти поза війною.
2. Юридичне вікно для силових операцій
Якщо режим = терористи, тоді можливі:
спецоперації;
затримання;
удари по логістиці;
санкції + блокади + арешти активів;
морські перехоплення.
І все це — без оголошення війни.
3. Сигнал не Каракасу, а союзникам і ринку
Це меседж:
Латинській Америці;
нафтовому ринку;
Китаю та Росії;
транснаціональним банкам.
Переклад:

“Будь-яка співпраця з режимом Мадуро = співпраця з терористами”.

Чому це не “бла-бла”
Бо така ж схема вже була:
проти ІДІЛ;
проти Аль-Каїди;
проти іранських проксі;
проти венесуельських наркоструктур раніше (частково).
Це підготовка правової бази, а не телевізійна заява.

Чому це НЕ війна
Бо США:
не хочуть наземної операції;
не хочуть нової Іраку/Афганістану;
хочуть демонтаж режиму без вторгнення.

ОТЖЕ

Це не оголошення війни.
Це оголошення режиму Мадуро нелегітимною злочинною організацією,
що відкриває США руки для силових дій без війни.

Найближчі кроки — не танки, а:
арешти;
блокади;
спецоперації;
удари по грошах і нафті.

Чекаємо🔥

Не прогавте 👉
https://youtube.com/shorts/-JNS0PjdOgA?si=lZJHDMDlMrvFNJwo