Мої роки в General Motors (My Years With General Motors) — Альфред Слоун

Оце — бинго. Там, де, як кажуть, не чекав.

Чомусь усі більше знають Генрі Форда як генія бізнесу. І все ніби правильно. От тільки Слоун і General Motors просто уделали Форда.

Уделали тими фокусами, які сьогодні ми називаємо маркетингом.

Якщо ви колись чули вирази «виробничо-орієнтована компанія» і «ринково-орієнтована компанія» — то це ідеальні визначення Ford і General Motors відповідно.

Форд робив так: одна модель авто → нескінченна оптимізація виробництва → зниження ціни → більше людей можуть купити → більше прибутку.

General Motors змагатися у виробництві не могли. Тому придумали спочатку дослідження споживачів… а потім авто різного кольору, потім модельний ряд, потім портфель брендів під різні сегменти.

А потім, мені здається, Котлер просто взяв усе це і назвав “маркетинг”.

У інфо-циганських виступах часто люблять вставляти цитату Генрі Форда:

«Якби я спитав людей, чого вони хочуть, вони б попросили швидшу коняку».

Звучить як візіонерська мудрість. Тільки є нюанс: Форд сказав це вже тоді, коли його буквально умоляли почати робити те, що давно й успішно робив General Motors.

Бо на той момент GM вже розрізняв споживачів, робив модельні ряди, запускав бренди під сегменти і продавав машини в кольорі.

А Форд усе ще гнав свої “чорні конячки” — і стрімко програвав ринок.

Ця цитата — не про бачення майбутнього. Це, скоріше, гарно сформульоване вперте небажання слухати зміни.

І окремий кайф — читати, як топменеджери всередині GM чинили опір усім цим новаціям. Там є прямі цитати. І ти розумієш, що в небажанні робити щось по-новому, ми за 100 років не змінилися навіть на рівні відмазок.

#28книг

___

📱 Водоканал

Психлікарня в руках пацієнтів (The Inmates Are Running the Asylum), Алан Купер

Про поведінкові сценарії, персони, дизайн досвіду — і все те, що давно стало основою сучасного UX.

Інтерпретовані думки з цієї книжки креативники часто використовують, щоб тикнути бізнес у те, що він не думає, як його клієнт.

Але, як на мене, людям, які роблять рекламу, цю книжку варто (пере)читати, дивлячись у дзеркало.

Бо так само, як програмісти ігнорують здоровий глузд звичайної людини, створюючи інтерфейси під свою логіку, так і стратеги часто ігнорують його, створюючи бренди.

Ми настільки зашорені власними визначеннями та уявленнями про бренд, лояльність, місію, позиціювання, що зовсім не дивимось на те, як самі обираємо, наприклад, продукти в магазині, чи кросівки. І як самі дивимося і реагуємо на рекламу, коли знімаємо робочий костюм.

Якби дивились — менше б обговорювали, яку роль відіграє бренд майонезу в житті людей.


#28книг

___

📱 Водоканал

У всій мережі Будинку Іграшок можна на касі придбати турнікет.

Для всіх стане нормою мати з собою турнікет, якщо він буде продаватися не тільки в спеціалізованих точках.

І якщо це зробив магазин іграшок, то це може зробити будь-який рітейл в Україні.

Скажіть Будинку Іграшок, що вони молодці. Уявляю, як на рівні ідеї було страшно приймати це рішення.


___

📱 Водоканал

Щойно вперше українське агентство отримало золото на Каннських Левах. Вітаю Saatchi & Saatchi

___

📱 Водоканал

Структура в кулаці (Structure in Fives), Мінцберг

Якщо ви коли-небудь заходили в нову компанію і через два тижні ловили себе на думці: «щось тут не так, але не можу пояснити» — ця книжка пояснює.

Мінцберг показує, що структури компаній — це не про діаграми в презентації, а про те, хто реально приймає рішення, чому все тягнеться, і чому всі все обговорюють, але нічого не змінюється.

Головна думка — немає ідеальної структури. Є різні моделі для різних ситуацій. І якщо структура не відповідає середовищу — система починає ламати людей.

Після цієї книжки в тебе з’являється мова, щоб називати відчуття.
І бачити причини, а не людей.

Після неї також бачиш, що в компанії немає “однієї” структури.
Є формальна, неформальна, бажана, історично складена, умовно змодельована…

А головне — структура завжди результат: контексту, стратегії, віку організації і навіть характеру керівника.

Мінцберг описує п’ять базових типів:
проста (є бос і всі решта),
машинна бюрократія (процеси важливіші за людей),
професійна бюрократія (люди важливіші за процеси),
дивізіональна (кожен напрям — як окрема компанія),
і адхократія (хаос, з якого народжуються інновації).

Дуже рекомендую всім, хто хоч раз думав, що в новій компанії буде інакше — а потім щось пішло… як завжди.

Книга допоможе вам зорієнтуватися і, можливо, цього разу ви не опустите руки.

#28книг

___

📱 Водоканал