У розмові потрібно було згадати книгу. Я чітко пам'ятав, чого вона мене навчила. І взагалі не пам'ятав, як вона називалася.

Добре, що я вже 14 років з Kindle. Пішов переглядати.

І виписав 28 книг, які дійсно вплинули на мене з моменту, як я став креативним директором.

Коротше, ці книги — причина всіх моїх недоліків. А значить, і всіх достоїнств.

📖📖📖📖

1. Мартін Рівз — Стратегії теж потрібна стратегія
2. Джон Перкінс — Сповідь економічного вбивці
3. Генрі Мінцберг — Стратегічне сафарі
4. Клейтон Крістенсен — Дилема інноватора
5. Алан Купер — Психлікарня в руках пацієнтів
6. Патрік Ленсіоні — П’ять вад команди
7. Станіслав Лем — Ніщо, або Послідовність
8. Маршалл Мак-Люен — Розуміння медіа
9. Ґреґ МакКеон — Есенціалізм
10. Олег Матвейчев — Вуха махають ослом
11. Барбара Мінто — Принцип піраміди
12. Генрі Мінцберг — Структура у кулаці
13. Ед Кетмелл — Корпорація геніїв
14. Сергій Нечаєв — Катехізис революціонера
15. Девід Оманд — Прицільне мислення
16. Іван Павлов — Рефлекс свободи
17. Керрі Паттерсон — Серйозна розмова про відповідальність
18. Кріс Андерсен — Безкоштовне. Майбутнє радикальних цін
19. Зиґмунд Фройд — Невдоволення культурою
20. Гаррі Франкфурт — Про брехню
21. Ніал Ферґюсон — Сходження грошей
22. Ніал Ферґюсон — Імперія: чим сучасний світ завдячує Британії
23. Альфред Слоун — Мої роки в General Motors
24. Герман Саймон — Приховані чемпіони XXI століття
25. Альберт Шпеєр — Третій Рейх зсередини
26. Аркадій і Борис Стругацькі — Важко бути богом
27. Байрон Шарп — Як зростають бренди
28. Джордж Акерлоф, Роберт Шиллер — Полювання на простака

📖📖📖📖

Напевно, в наступних постах спробую брати їх по одній і розповідати, що саме вона мені відкрила. Наприклад:

Принцип піраміди (The Pyramid Principle), Барбара Мінто

Після цієї книги я почав інакше говорити.
Спочатку — що ти хочеш або пропонуєш.
Потім — чому, як і з чого це випливає.

Більшість робить навпаки:
починають із причин, пояснень, свого ходу думок.
А тільки потім — що їм потрібно.

У результаті слухати важко, бо в голові одне:
«До чого він веде?»

#28книг

___

📱 Водоканал

Подумав, що не дохвалив Мінцберга.

Коротше, я вважаю його найкрутішим автором про стратегію з усіх, кого читав.

У «Стратегічному сафарі» Мінцберг описує 10 шкіл стратегічного мислення, кожна з яких бачить стратегію по-своєму:
1. Школа дизайну — стратегія як відповідність внутрішніх можливостей і зовнішніх загроз.
2. Школа планування — стратегія створюється через формальний, поетапний процес.
3. Школа позиціонування — стратегія як вибір правильної позиції на ринку (Портер).
4. Підприємницька школа — стратегія формується баченням лідера.
5. Когнітивна школа — стратегія як відображення ментальних моделей керівника.
6. Школа навчання — стратегія поступово «виникає» в процесі навчання організації.
7. Школа влади — стратегія — це результат боротьби інтересів і політичних ігор.
8. Культурна школа — стратегія виникає з колективних цінностей та культури.
9. Екологічна школа — стратегія — це адаптація до середовища, а не вільний вибір.
10. Конфігураційна школа — стратегія змінюється стрибкоподібно, коли компанія переходить із одного стану в інший.

#28книг

___

📱 Водоканал

Effie Worldwide назвали нас у banda — найефективнішим незалежним агентством Європи.

Effie відзначає роботи, в яких креативність підтверджена результатами для клієнтів.

Effie Index — це глобальний рейтинг, що підсумовує всі перемоги на Effie по всьому світу. І перетворює їх на таблицю ефективності агентств, брендів і ринків.

Як і в будь-якого рейтингу — є свої недоліки. Але це не скасовує приємності в моменті. Плюс будь-які недоліки завжди компенсуються учасниками, які визнають рейтинг. Я, наприклад, не проти змагатися, а потім стояти у світовій 10-ці разом з Mischief.

Тут можна покопатися і почитати про Effie Index, про інших учасників рейтингу і так далі https://www.effieindex.com/


___

📱 Водоканал

Дилема інноватора (The Innovator’s Dilemma), Клейтон Крістенсен

Є книжки, які чіпляють однією думкою — і ти носиш її в собі роками.

Ось ця думка:

Атакуй сам себе
Щоб вижити, лідер повинен створювати продукти, які на перший погляд канібалізують основний бізнес.

13 років мріяв перевірити цю думку в якомусь проекті. В результаті, застосував для banda три роки тому.

#28книг

___

📱 Водоканал

Про мозок, увагу та картину світу.

З усіх будинків, по яких ковзав погляд того дня, на цьому я затримався. І всього через кілька секунд зрозумів, що він трохи кривий.

Можна, звичайно, розмірковувати про красу недосконалості, але я чомусь уперся, як баран, і пішов шукати відповідь, яка задовольнила б упертого барана.

Чому мозок звертає увагу на помилки?

Коротше кажучи, в 1999 році якісь Рао і Баллард публікують роботу під назвою Predictive coding in the visual cortex — тобто Прогнозуюче кодування в зоровій корі мозку.

У ній вони описують, що мозок працює не як камера, а як механізм очікувань. Спочатку він припускає, що повинен побачити, а потім звіряє це з реальністю.

Тобто ми не бачимо світ таким, яким він є — ми очікуємо його побачити, а далі тільки перевіряємо, наскільки вгадали.

Якщо зовсім просто: коли ми повертаємо голову і починаємо щось вловлювати боковим зором — мозок спочатку «малює» очікувану картинку. Якщо реальність збігається з прогнозом — мозок не турбується, залишається в режимі економії.

А якщо ні — виникає prediction error (помилка передбачення) — і мозок вмикає «тривожний сигнал». Запускається увага і аналіз.

Правда, не на кожну помилку реакція однакова. Якщо вона виглядає випадковою або несуттєвою — мозок навішує на неї тег «шум» і перестає її помічати.

А ось якщо помилка має потенціал змінити картину світу — вся увага різко фокусується на ній.

І ми зупиняємося і починаємо думати: гарний він чи потворний, цей будинок? Ну, як приклад.

___

📱 Водоканал

Мої роки в General Motors (My Years With General Motors) — Альфред Слоун

Оце — бинго. Там, де, як кажуть, не чекав.

Чомусь усі більше знають Генрі Форда як генія бізнесу. І все ніби правильно. От тільки Слоун і General Motors просто уделали Форда.

Уделали тими фокусами, які сьогодні ми називаємо маркетингом.

Якщо ви колись чули вирази «виробничо-орієнтована компанія» і «ринково-орієнтована компанія» — то це ідеальні визначення Ford і General Motors відповідно.

Форд робив так: одна модель авто → нескінченна оптимізація виробництва → зниження ціни → більше людей можуть купити → більше прибутку.

General Motors змагатися у виробництві не могли. Тому придумали спочатку дослідження споживачів… а потім авто різного кольору, потім модельний ряд, потім портфель брендів під різні сегменти.

А потім, мені здається, Котлер просто взяв усе це і назвав “маркетинг”.

У інфо-циганських виступах часто люблять вставляти цитату Генрі Форда:

«Якби я спитав людей, чого вони хочуть, вони б попросили швидшу коняку».

Звучить як візіонерська мудрість. Тільки є нюанс: Форд сказав це вже тоді, коли його буквально умоляли почати робити те, що давно й успішно робив General Motors.

Бо на той момент GM вже розрізняв споживачів, робив модельні ряди, запускав бренди під сегменти і продавав машини в кольорі.

А Форд усе ще гнав свої “чорні конячки” — і стрімко програвав ринок.

Ця цитата — не про бачення майбутнього. Це, скоріше, гарно сформульоване вперте небажання слухати зміни.

І окремий кайф — читати, як топменеджери всередині GM чинили опір усім цим новаціям. Там є прямі цитати. І ти розумієш, що в небажанні робити щось по-новому, ми за 100 років не змінилися навіть на рівні відмазок.

#28книг

___

📱 Водоканал