А ось класні люди, з якими ми записували щедрівки такими, якими вони мають бути, а не рекламно-переробленими.

Смішний ролик.

Ну, принаймні це та легкість, гумор і простота, які мені хочеться більше бачити в рекламі. Національне свято в Австралії, коли всі роблять гриль (звісно, комерціоналізоване свято). Зроблено без «серйозних щей» і навіть без «щирих щей». Вже не впевнений, що мене дратує більше тепер. Напевно, друге.

Дуже класно ідея розкривається на 6 секунді і ти хочеш дивитися далі, бо смішна ідея, а не тому що хтось хоче морочити тобі голову хвилину і тримати інтригу. Продукт (свято) розкривається тільки наприкінці, але це особливість продукту - реклама на День Австралії це вже феномен, на який всі чекають раз на рік. Типу такий собі локальний «John Lewis на різдво».

Коротше, так співпало, що знову це The Monkeys (Droga 5 ANZ) і креативний директор, книжку якого рекомендував вище.

Цікаво те, що The Monkeys працюють із клієнтом уже щонайменше 9 років. У кейсі 2016 року вони розповідали підхід рівно такий самий, який можна побачити в кампанії цього року. Тут ще опис кейса 2017-го з цими ж словами:

«Більшість людей з різним культурним фоном люблять баранину».

Так просто ❤️. Завжди показують які австралійці різні, але щоразу знаходять нову тему в культурі, на якій це смішно показати. Наприклад, минулого року це були срачі між поколіннями.

Що нам із цього. По-перше, це завидна послідовність. По-друге, це рідкісний випадок, коли можна порозбиратися в тому, що таке повідомлення, стратегія та ідея.

Просто дивіться всі 9 реклам поспіль і стежте за тим, як на те саме повідомлення придумали нову ідею. А потім бачите, що ідея знову повторюється, але змінюється тема і сценарій. І так далі.

Загалом, усім бажаю поспіль подивитися 9 реклам Дня Австралії.

Передивився «Джобса» Бойла-Соркіна. Вразила сцена конфлікту із тодішнім CEO Скаллі, якого захантили з Пепсі. Сперечались, звісно ж, про іміджево-продуктову рекламу.

Лонг сторі шорт у 4 наїздах:

— Дж: Мак провалився, бо ціна була зависока.

— Ск: Жодне дослідження на це не вказує. Людям не подобалось, що на ньому нічого не можна зробити, бо це закрита система.

— Ти намагався вбити цей ролик, 1984!

— Ні, але я розумів застереження борду, що дія відбувається на темній планеті, де не живуть люди, і яка є повною протилежністю нашому бренду. І так: ми не показали продукт. Люди говорять про рекламу, але не знають, що ми продаємо.

— Ти придумав лайфстайл-рекламу. Але наш бренд — це був мій бренд!

— Ми показували, як багато щасливих людей п’ють Пепсі — не те, що світу хана, якщо ти купиш Доктор Пеппер. І ми показували продукт! Як він відкривається, шипить і п’ється.

— Ти думаєш, що твій секрет в тому, що люди не знають як пити содову?..

— Ми закупили три місця на Супербоулі і борд попросив мене віддати їх назад. 30-ки повернули, але якщо б не було і 60-ки — я би не засмутився.

Мак таки провалився, а ролик став одним з найвідоміших в історії. Джобс і Скаллі виявились правими і помилялися одночасно: зараз у комунікації і в Пепсі, і в Епла можна побачити обидва формати під різні задачі. Фільм доступний в підписці на Мегого.