#про_інтернет
Одного погожого ранку Джон Сміт вирушив у мандрівку усього свого життя — він почав своє паломництво до Єрусалиму. Узявши до рук патерицю та перекинувши через плече дорожню сумку, він запитавсь в алдермена: "Як мені дістатися Єрусалиму?". На що отримав відповідь: "Спочатку дійди до Некствілю та запитайся там".

Джон докрокував до містечка, де його спрямували до Сімплтонського абатства, а там — до міста Беквотер. Далі його шлях пролягав манівцями й королівськими трактами, дорогою він відвідав безліч міст та містечок, побував у найбільших соборах Європи та бачив незліченні дива, аж поки, за пів року мандрівки, дістався місця свого призначення. І на кожній зупинці він робив завжди одне й те саме — питав дорогу до Єрусалиму, а натомість отримував керунок до наступного місця, де можна було б спитати дорогу.

Минуло сім століть, а ми з вами мандруємо світом в той же спосіб. Ну, не особисто. Коли сидимо в інтернеті. І не ми самі, а маленькі жваві пакети, якими обмінюється наш пристрій, поки ми гигикаємо над черговим тіктоком, сидячи у вбиральні.

Дійсно, подорож одного пакета надзвичайно схожа із подорожжю Джона Сміта, хіба займає тепер незрівнянно менше часу. Коли наш пристрій хоче надіслати кудись пакуночок даних, він не знає усього шляху, натомість усе, що йому відомо — це пункт призначення та найближче місце, де можна спитати дорогу. У випадку вашої локальної мережі — у вашого домашнього роутера, який недарма має таку назву. Коли пакет приходить до нього, то отримує вказівку мандрувати далі, до роутера вашого інтернет-провайдера, який направляє мандрівника далі.

І так відбувається доти, поки він не досягне мети. Протягом цієї подорожі пакет може відвідати багато різних роутерів, і жоден з них не буде знати повного шляху. Лише приблизний напрямок.

Чому? Все просто — Інтернет занадто великий. Ваш пристрій просто не може знати повний шлях до кожного сервера на планеті. Та навіть якби й знав, цей шлях може зненацька змінитися наступної миті через низку причин, як-от перевантаження ліній, аварії на вузлах, зміни в політиках провайдерів, недоступність окремих мереж або маршрутів та інші негаразди. Ну а ще різними мережами володіють різні організації, що можуть мати власні правила маршрутизації, і маршрут для нього може змінитися, бо наступні роутери почнуть спрямовувати трафік інакше.

Тому набагато ефективніше визначати подальший напрямок руху в кожній контрольній точці замість спроби дотримуватись одного-єдиного шляху. І надійніше. Якщо один шлях перестає працювати, то можна завжди дуже швидко визначити інший.

Суттєва відмінність, правда, полягає в тому, що якщо ваш пакет загубився в дорозі, то можна надіслати дані ще раз. Іноді новий пакет піде тим самим шляхом, іноді — іншим, якщо маршрути встигли змінитися. А Джон Сміт, вскочивши в халепу дорогою до Єрусалиму, так і лишився б назавжди безіменною жертвою розбійників десь в глухому закутку Богемії.

Підхід з пунктом призначення дозволяє роутерам пересилати пакети доволі швидко. Якби кожен роутер дбайливо вираховував детальний шлях для кожного окремого пакета, обмін даними займав би вічність. Роутер не вгадує напрямок приблизно, а шукає найкращий збіг у таблиці маршрутизації, після чого направляє пакет до наступної станції.

Не усі ефективні принципи мусять бути виключно новими. Іноді вони існують століттями і доводять свою ефективність у несподіваний спосіб. Чи гадав Джон Сміт колись, що те, як він мандрує світом, так добре пояснюватиме те, як цей самий світ майже миттєво обмінюється знаннями, інформацією, котиками, пропагандою і світлинами голих сідниць? Навряд чи. Хоча ідею з котиками він би точно оцінив.

@babichdev

Що почитати:
• Common Internet Network Interconnection and Charging Practices
• How to properly interpret a traceroute or MTR
• Internet History of 1960s

#партнерський_допис
Товариство, тут SKELAR проводить завтра конференцію Code2Lead, головними темами якої є поточні події в tech-світі та яким буде код завтра. Вони зібрали інженерів з найсильнішою експертизою у BigTech і стартапах, аби вони поділилися з вами свом досвідом та знаннями.

Формат дуже цікавий — такий собі телеміст між Києвом та Варшавою. Відвідати подію можна буде як офлайн в одному з цих міст, так і долучитися віддалено. Участь безкоштовна, але реєстрація — обовʼязкова.

Тож, якщо ви пишете код, будуєте архітектуру, деплоїте в прод і хочете отримати практичні знання, що одразу після події можна забрати у власні проєкти — ця подія для вас.

Детальніше про спікерів та саму подію за посиланням:
https://bit.ly/3QTe3uQ

До речі, серед спікерів фахівці з Netflix, Google, Superhuman, Mono, Perply та інших великих продуктів. Тож не проґавте нагоди та долучіться завтра до конференції Code2Lead від SKELAR!

Доброго понеділкового ранку, товариство!
Поки канал активно набирає нових відписників, приймаю ваші побажання щодо дописів на цей тиждень.

Буду відвертим, особиста фантазія дещо підводить останнім часом, зокрема через несумісність погоди і моїх планів сходити повудити карасів. Тому делегую на вас контент-план )

До речі, хтось ще цими вихідними робитиме собі вікенд ментального здоровʼя на Карибах разом з Едвардом Кенвеєм? Там, якшо шо, ремейк AC IV виходить.

Тож гарного вам усім понеділка і продуктивного тижня вам і вашим Клодам ;)

Товариство, вітаю.
По-перше, хочу поділитися хорошою новиною — РЕБ, на який ми з вами збирали кошти, уже місяць захищає бійців 115 ОМБр, дозволяючи їм безпечніше виконувати бойові завдання, зокрема з матеріально-технічного забезпечення підрозділів на передовій. Дякую усім, хто допоміг з цим збором!

А по-друге, знову маю до вас прохання. Підрозділ з 65-ї бригади просить допомогти з придбанням позашляхових шин для пікапа.
Сума збору — 20 000 гривень. І якби ми з вами змогли швиденько закрити його, я був би найщасливішою людиною у світі.

Посилання на банку — https://send.monobank.ua/jar/4w4LYbMRdy

Як і завжди — надзвичайно вдячний за кожен ваш донат, за кожну вашу гривню.

P.S. Я не зник, просто потрібна невеличка перерва в усьому. Я маю купу ідей для нових дописів, але банально бракує сил. Сподіваюся, це скоро мине, і нові тексти знову поллються нескінченним потоком. Не втрачайте в мене віру )

P.P.S. Якшо шо, я маю дозвіл на публікацію світлини без закритих обличь від бійців.

Останнім часом на роботі я дрєсірую любіму абізяну. Навіть не одну, а ціле стадо. Я розробляю набір LLM агентів під мої власні задачі, і це стало одним з найцікавіших проєктів.

Тривалий час саме написання коду в рамках роботи перестало приносити задоволення, тому я зміщую свій фокус в сторону продуктового мислення та розробки рішень проблем, які переді мною стоять. Так, та сама "продуктова інженерія".

Будемо відверті — коли ти працюєш на великому проєкті з купою легасі, з усталеними практиками і всякими власними дизайн системами, місця для творчості в коді якось особливо й не лишається. Особливо, коли реалізація задач зводиться до кількох типових хуків і збірки UI з готових компонентів.

І тоді вся забава переходить в іншу площину — розробити рішення. А потім його швиденько втілити. І саме для цих цілей я й дресирую своїх цифрових абізян.

Зараз я майже майже завершив кодинг-агента, який робить те, що мені потрібно, і, що головне — так, як мені потрібно. Зараз спробую описати, що за систему я роблю взагалі, а потім вкину кілька цікавих думок, які виникли в процесі.

Я вирішив вийти трошки за рамки стандартного підходу з оркестрацією, і роблю те, що називаю харнесом, тобто комплексом спеціалізованих агентів з власними ролями.

Для щоденної роботи я маю головного агента, з яким я "спілкуюсь", ставлю задачі, сперечаюсь і називаю дурачком. Його відповідальність — такий собі менеджер, який делегує конкретні запити і задачі іншим. Інших зараз двоє: імплементатор і дослідник. Дослідник шариться по коду, джирі, документації і саме він відповідає на головні питання життя, Всесвіту і взагалі. Ну і готує детально поставлені задачі для імплементатора. А той вже бере ці задачі і… імплементує.

Ще у мене є агент для розробки інших агентів, і в процесі зараз харнес для розробки тих самих специфікацій, але фокус — завершити повсякденний харнес.

Так от що цікавого я в процесі визначив. По-перше, те, що працює для вас — цілком не працюватиме для інших. Агенти дозволяють делегувати процес. А він у кожного свій. І отут розробка такого агента дає цікаву можливість — зрозуміти свій процес для себе. Бо ви ж намагаєтесь його відгрузити на цифрові невтомні плечі вашої абізяни.

По-друге — розробка агента це теж програмування. З однією особливістю — у вас немає однієї стандартизованої мови програмування. Але основні прицнипи ті самі — якщо ви хочете передбачуваних результатів, ви повинні описувати їх так само передбачувано.

Тому у мене в агентах є роутинг, який описує типові ситуації, і що в цих ситуаціях робити, куди іти, до кого звертатися. Є описи сценаріїв, є описи дій, є навть своєрідні функції. І це все густо обмазано маленькими скілами, до яких часто роутинг і веде. І це все дуже строго обмежується, аби агент не вигадував. Нема гілки в роутингу — він завершує виконання роботи.

Ще один дуже важливий урок — ви ніколи не виправите помилку в агенті, додаючи розлогі описи і пояснення. Воно тупе. Тому у мене правило — опис бути настільки чітким і малослівним, наскільки це дозволяє інтерпретувати задачу в один єдиний спосіб. Якщо ви додаєте пояснення і приклади — ви лікуєте симптом, а не причину.

А ще я додав кілька шарів для короткострокової та середньостроковї памʼяти у вигляді mcp-сервера для sql. І абізяни самі розрулюють свої тудушки і нотатки через базу даних замість створення гігантських markdown-файлів.

Але, що найголовніше — в усьому цьому майже на кожному кроці є я. Ревʼю документації, специфікацій, код-ревʼю після кожної задачі (я під це навіть власний локальний діф-переглядач з mcp-сервером навайбірував), затвердження описів до пул-ріквестів, і так далі. І, звичайно ж, постійне, постійне покращення та виправлення самих агентів.

А ще я дуже активно використовую worktree, що дозволяє паралельно працювати над кількома задачами і жонглювати пул-ріквестами.

І при всьому цьому я не забуваю, як виглядає код, що найголовніше. Бо які б розумні не були ваші ШІшки, без нагляду вони так говноклодять, що не всяка людина так зуміє.

Поки писав, зрозумів, що про це можна цілу серію про це зробить.
Тож закриваєм збір і буде вам ;)

@babichdev

За смішний мем з вас по дві гривні на збір.

Товариство, лишилось буквально трошечки добить.

https://send.monobank.ua/jar/4w4LYbMRdy

Шини оплачено, дякую усім!

Вийшло навіть трошки менше, 17356грн, тож решту поки переклав в постійну банку до наступного збору.

Ще раз усім дякую, і гарних вам вихідних!

Дощ, чебуреки і розмови про ШІ на березі озера.

Після допису про любімих абізян, себто про ШІ-агентів, мій давній знайомий, а за сумісництвом і постійний читач, запропонував зустрітися і потеревенити на цю тему. На що я з величезним задоволенням погодився.

Це був дуже цікавий вечір, скажу я вам: ми вечеряли чудовими чебуреками під дощем, неспішно прогулювалися стежкою понад берегом, повільно намотуючи кола, і увесь час говорили.

Я люблю поговорити про якісь робочі речі в неформальній обстановці, особливо зараз, навіть дружина жартувала, мовляв, нарешті поговорив з людиною, яка розуміє, що я їй кажу. І, хоча й дійсно саме живої розмови мені дуже не вистачало, особливо цінною ця зустріч стала завдяки іншому.

Теми нашої бесіди стрибали, наче сполохані коники: від практичного застосування ШІ в роботі, від намагань зрозуміти себе і своє місце у галузі, що змінюється найстрімкіше за увесь час свого існування, до заглядання у якесь надзвичайно далеке майбутнє.

Але крутилося усе навколо одного: ми дійсно боїмося змін. В цьому ми не абсолютно відрізняємось від наших далеких родичів з якогось там раннього палеоліту. Однак ми боїмося не самих змін, ми боїмося невідомості, яку вони приносять.

І кожен з цим справляється, як може. Хтось опускає руки, хтось панічно хапається за усе підряд, хтось робить вигляд, що все зрозумів і очолює цю революцію, хтось чухає голову і розводить руками, хтось намагається змінюватись, хтось намагається змінювати.

Але усе це — реакція на шалені зміни. І це — нормально. І не існує єдиного підходу, як з цим справлятися. Якщо я почну давати поради з цього приводу, я буду як той собака в гамаку з мему "Не переживай. Нашо ти переживаєш".

І так, я теж боюсь. Спочатку я займав супер скептичну позицію щодо ШІ — цікава цяцька, побавимся, забудем. Але я не врахував, наскільки цю цяцьку можна було хайпанути. Так, я вважаю, що зараз ми просто посередині бульбашки шаленого хайпу, і вона з часом дуже гучно лусне.

Але при цьому ШІ в розробці зокрема нікуди не зникне. Зміниться, трансформується, народить нові ролі, перемеле й перемішає старі. І на світ зʼявиться щось, що ми сьогодні не в змозі осягнути.

Чи уявляли собі сучасний веб і розробку такою, як вона є, до прикладу, науковці з DARPA десь в 60-х роках? Ні, не уявляли. У них не було не те, що термінів, а навіть концепцій, які для нас сьогодні є банальними.

Тому я й не думаю про те, що буде з індустрією через 5, 10, 20 років. Я не можу хвилюватися через те, що я не можу навіть описати словами, бо я не маю ще цих самих слів.

Тож сьогодні я борюся зі своїм страхом інакше — я змінююсь. Я не кидаюсь стрімголов у прірву вайбкодинга, і не кричу "Паліть токени, а там буде видно!", але й не волаю "Паліть вайбкодерів!".

Я кажу — паліть свої стереотипи. Адаптуйтесь. Змінюйтесь. Зрозумійте, в чому ваша цінність без тих навичок, які сьогодні делегують ШІ. Розвивайте цю цінність. Вчіться.

Коли ми прогулювалися берегом, із розмови матеріалізувалась одна цікава думка: якщо, маючи умовних 15 років за плечима, ви вимірюєте свою цінність виключно в здатності писати код, то це може означати лише дві речі.

Або ви дійсно настільки глибокий фахівець, що ви пишете код, за який просто ніхто не береться, бо він вимагає якоїсь неймовірної експертизи і знань.

Або у мене для вас дуже погані новини.

Саме тому я й раджу переставати виміряти досвід роками реакту чи кількістю бібліотек для стейт-менеджменту, і нарешті почати виражати його в результатах, які відчуває продукт, над яким ви працюєте. Ось це ваш досвід.

І його ніяка шішка не замінить. Вашу чуєчку, ваше розуміння домену, ваші офігітєльні історії — ніякий, навіть надпросунутий алгортим не зможе земулювати.

Змінюйте в першу чергу ваш погляд на себе. Ми більше не можемо дозволити собі бути реакт-абізянами, і лише від кожного з нас залежить куди ми еволюціонуємо — чи станемо Homo Sapiens сингулярної епохи, а чи черговою тупиковою гілкою на задвірках історії цифрових технологій.

Ми ще багато про що розмовляли, але це вже тема для іншого допису ;)

@babichdev

По ходу люди ображаються, що я їх на чебуреки не покликав.

Товариство, тут завтра у Львові буде тусовка, тож, як маєте час і натхнення — долучайтесь!

Буде смішний (сподіваюсь) стендап — про айтішників і їхню любов до ШІ;
Буде збір коштів на потреби ЗСУ;
Будуть танці — DJ set і літній open air, де можна просто відпочити, познайомитися з новими людьми та класно провести вечір.

30 липня, 17:00
«ПРОСТІР», Парк Культури

Участь за донат від 300 грн у фонд KOLO

Отут реєстрація — https://luma.com/u4s1p69b

Маю надію, всі в порядку після цієї ночі.
Задонатьте пару гривень сьогодні на якийсь збір.