Forwarded from The Daily Anarchism
Іван Франко у свої 18 був красенем, одягав стильний німецький костюм. Прозу хтів писати для аристократів і мати з цього добрий гешефт. Однак молитвами і листами Михайла Драгоманова, якій той писав зі Швейцарії, юний Джеджалик навернувся у віру громадівську.
Якщо Ісус Христос був першим анархістом, то Івана Яковича можемо сміливо величати першим українським анархо-комуністом.
Це звісно треба за жарт сприймати, але критика збоку Івана Яковича на адресу інституту держави та центральної влади, очевидна, факт є факт: у повісті «Захар Беркут», містер Франко голосно кричить: центральна влада нас зрадила, рідний край врятує тільки низова ініціатива.
І в тому - головна фішка творчості юного Івана: він свою художню думку дуже конструктивно підсилював реальними історичними фактами та джерелами.
Потім Франко вивчав марксизм і вже тоді бачив, що революція може закінчитися ще більшою тиранією ніж абсолютизм ранньомодерних монархій.
До речі: якобінці це чітко довели…
Іван Франко - це скарб в руках українського суспільства. Але поки ми не вміємо користуватися скарбами.
Як зберегти історичну спадщину Львова?
Займатися цим катанням кожного дня, створювати громадські організації, проводити народні збори.
Час діяти вже років 30 як настав. А бездіяльність, вона - короткочасна. Бо ми - дивимося у вічність, а вічність - дивиться і нас…
Скоро буде цікава стаття про анархістські віяння у думці Каменяра.
Він не був анархістом, наголошуємо, однак певні вайби від анархізму в його творчості простежуються. Бо інакше просто бути не може.
Бо якщо Драгоманов твій ментор і круч - то інакше, сука, бути не може!
Якщо Ісус Христос був першим анархістом, то Івана Яковича можемо сміливо величати першим українським анархо-комуністом.
Це звісно треба за жарт сприймати, але критика збоку Івана Яковича на адресу інституту держави та центральної влади, очевидна, факт є факт: у повісті «Захар Беркут», містер Франко голосно кричить: центральна влада нас зрадила, рідний край врятує тільки низова ініціатива.
І в тому - головна фішка творчості юного Івана: він свою художню думку дуже конструктивно підсилював реальними історичними фактами та джерелами.
Потім Франко вивчав марксизм і вже тоді бачив, що революція може закінчитися ще більшою тиранією ніж абсолютизм ранньомодерних монархій.
До речі: якобінці це чітко довели…
Іван Франко - це скарб в руках українського суспільства. Але поки ми не вміємо користуватися скарбами.
Як зберегти історичну спадщину Львова?
Займатися цим катанням кожного дня, створювати громадські організації, проводити народні збори.
Час діяти вже років 30 як настав. А бездіяльність, вона - короткочасна. Бо ми - дивимося у вічність, а вічність - дивиться і нас…
Скоро буде цікава стаття про анархістські віяння у думці Каменяра.
Він не був анархістом, наголошуємо, однак певні вайби від анархізму в його творчості простежуються. Бо інакше просто бути не може.
Бо якщо Драгоманов твій ментор і круч - то інакше, сука, бути не може!
❤5
Forwarded from Чорнозем
YouTube
Львів'яни назвали масові безлади "Ніччю гніву"
UA - Львів'яни назвали масові безлади "Ніччю гніву". Так назвали львів'яни масові безлади, що почались у місті після пролитої на столичному Майдані крові. Випуск ТСН.19:30 за 24 лютого 2014 року
RU - Львовяне назвали массовые беспорядки "Ночью гнева". Так…
RU - Львовяне назвали массовые беспорядки "Ночью гнева". Так…
Чи приречене наше суспільство на хаос під час революційних змін?
В умовах нинішнього світого порядку диктаторські режими намагаються грати свою роль у визначенні панівного статуск-кво. Кремль, Трамп, Іран — усі вони разом засіяли світ кривавими конфліктами та тортурами. Там, де мали бути мир і стабільність, почалися війни та репресії. У диктатур дуже погано виходить одночасно контролювати безпеку, порядок, злочинність та оберігати права й свободи громадян. Точніше, вони і не намагаються їх охороняти, а скоріше прагнуть позбавити своїх підданих прав і свобод. Яскравими ілюстраціями цього слугують міграційна поліція в США, яка вбиває своїх громадян, або силові органи в РФ та Білорусі.
У новітній історії України є чудовий приклад самоорганізації та підтримки порядку у критичний період без держави: після Ночі гніву у Львові, у результаті якої силові структури були розгромлені, порядок на вулицях цього міста почали підтримувати добровольчі дружини.
Сили самооборони вправно виконували функції патрулювання, а рівень злочинності, як зазначали очевидці подій, значно знизився. Вулиці не окутав хаос вуличного свавілля, а провокації присікали рішучими діями самооборони.
Цей відеосюжет демонструє епізод з української історії, коли суспільство та низова ініціатива працювали разом, творячи дійсно народний порядок. Ознайомтесь із цим матеріалом, адже він може стати для вас корисною знахідкою.
В умовах нинішнього світого порядку диктаторські режими намагаються грати свою роль у визначенні панівного статуск-кво. Кремль, Трамп, Іран — усі вони разом засіяли світ кривавими конфліктами та тортурами. Там, де мали бути мир і стабільність, почалися війни та репресії. У диктатур дуже погано виходить одночасно контролювати безпеку, порядок, злочинність та оберігати права й свободи громадян. Точніше, вони і не намагаються їх охороняти, а скоріше прагнуть позбавити своїх підданих прав і свобод. Яскравими ілюстраціями цього слугують міграційна поліція в США, яка вбиває своїх громадян, або силові органи в РФ та Білорусі.
У новітній історії України є чудовий приклад самоорганізації та підтримки порядку у критичний період без держави: після Ночі гніву у Львові, у результаті якої силові структури були розгромлені, порядок на вулицях цього міста почали підтримувати добровольчі дружини.
Сили самооборони вправно виконували функції патрулювання, а рівень злочинності, як зазначали очевидці подій, значно знизився. Вулиці не окутав хаос вуличного свавілля, а провокації присікали рішучими діями самооборони.
Цей відеосюжет демонструє епізод з української історії, коли суспільство та низова ініціатива працювали разом, творячи дійсно народний порядок. Ознайомтесь із цим матеріалом, адже він може стати для вас корисною знахідкою.
❤3👍1🔥1
#анархоновини станом на 4 квітня 2026 року
У Лондоні ліві протестують проти закриття кооперативного ринку
Суд міста Лондон видав ухвалу про виселення торговців на ринку на Рідлі-роуд у Далстоні, Східний Лондон. На цьому ринку торгують робітники кооперативів, а влада міста просто вирішила незаконно віджати цю територію, щоби віддати її під забудову.
Джентрифікація.
Тому анархісти, соціальні активістки та робітники ринку на Рідлі-роуд повстали, щоби захистити свої трудові права й інтереси.
Побажаємо їм успіху в цій нелегкій борні проти сраної джентрифікації.
В Іспанії верховний суд помилував анархо-синдикалістів у справі «Суїза 6». Як повідомляв журнал «Артіль», ще у липні 2025 року, іспанська влада почала репресії проти іспанських анархістів.
Суть конфлікту: шестеро працівників пекарні La Suiza, що в місті Хіхон, історико-культурний регіон Аструія, вийшли на страйк проти власника пиріжкової. Цей власник не раз влаштовував сексуальні домагання проти працівниць, зарплату знизив, коли вони його відшили, змушував працювати понаднормово.
І от робітники вийшли на страйк, зробили агітаційні плакати. Перехожі підходили до мітингарів, спілкувалися. Іспанці загалом народ дуже традиційний - ходять в одні й ті самі заклади щодня, мають сієсту в день, снідають кавою у пекарнях, вечеряють пивом та морепродуктами в пабах щовечора.
І якщо перестають ходити в якийсь заклад через зашквар власника - то це надовго, а можливо й назавжди.
Власник пекарні La Suiza втратив постійних клієнтів, його прибутки впали й він не вигадав нічого кращого, як подати до суду на своїх працівників. Мовляв, через їхні мітинги й боротьбу за якісь там трудові права, до нього перестали ходили відвідувачі, тому, шановний суд, покарай тих довбаних робітників.
Але то не довбані робітники, нешановний власнику пекарні - то учасники анархо-синдикалістської профспілки CTN, одного з надпотужних анархістських обʼєднань Європи. Мабуть, саме це і стало причиною того, що суд виніс вирок на користь власника пекарні, звинуватив робітників і робітниць у навмисному руйнуванні бізнесу й…УВАГА!
Посадив їх за ґрати на три з половиною роки!
Це політично вмотивоване рішення. Це політичне переслідування проти робітників та анархістів! Іспанські анархісти мають вийти на вулиці й сказати своє слово! А парламентські ліві мають зробити все, аби юридичним шляхом прискорити визволення іспанських анархістів. Інакше вони вкотре доведуть сумну тезу: коли лівий політик йде у парламент, він спочатку прикривається маскою реформ і соціал-демократії, а потім стає слугою…ні, не народу. Слугою капіталізму…
Але добре те, що добре закінчується: іспанський суд повністю виправдав анархістів!
Це хороші новини!
Отакі от анархоновини станом на 4 квітня, на 13:40.
Слідкуйте за анархістськими новинами - скоро буде новий дайджест!
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
У Лондоні ліві протестують проти закриття кооперативного ринку
Суд міста Лондон видав ухвалу про виселення торговців на ринку на Рідлі-роуд у Далстоні, Східний Лондон. На цьому ринку торгують робітники кооперативів, а влада міста просто вирішила незаконно віджати цю територію, щоби віддати її під забудову.
Джентрифікація.
Тому анархісти, соціальні активістки та робітники ринку на Рідлі-роуд повстали, щоби захистити свої трудові права й інтереси.
Побажаємо їм успіху в цій нелегкій борні проти сраної джентрифікації.
В Іспанії верховний суд помилував анархо-синдикалістів у справі «Суїза 6». Як повідомляв журнал «Артіль», ще у липні 2025 року, іспанська влада почала репресії проти іспанських анархістів.
Суть конфлікту: шестеро працівників пекарні La Suiza, що в місті Хіхон, історико-культурний регіон Аструія, вийшли на страйк проти власника пиріжкової. Цей власник не раз влаштовував сексуальні домагання проти працівниць, зарплату знизив, коли вони його відшили, змушував працювати понаднормово.
І от робітники вийшли на страйк, зробили агітаційні плакати. Перехожі підходили до мітингарів, спілкувалися. Іспанці загалом народ дуже традиційний - ходять в одні й ті самі заклади щодня, мають сієсту в день, снідають кавою у пекарнях, вечеряють пивом та морепродуктами в пабах щовечора.
І якщо перестають ходити в якийсь заклад через зашквар власника - то це надовго, а можливо й назавжди.
Власник пекарні La Suiza втратив постійних клієнтів, його прибутки впали й він не вигадав нічого кращого, як подати до суду на своїх працівників. Мовляв, через їхні мітинги й боротьбу за якісь там трудові права, до нього перестали ходили відвідувачі, тому, шановний суд, покарай тих довбаних робітників.
Але то не довбані робітники, нешановний власнику пекарні - то учасники анархо-синдикалістської профспілки CTN, одного з надпотужних анархістських обʼєднань Європи. Мабуть, саме це і стало причиною того, що суд виніс вирок на користь власника пекарні, звинуватив робітників і робітниць у навмисному руйнуванні бізнесу й…УВАГА!
Посадив їх за ґрати на три з половиною роки!
Це політично вмотивоване рішення. Це політичне переслідування проти робітників та анархістів! Іспанські анархісти мають вийти на вулиці й сказати своє слово! А парламентські ліві мають зробити все, аби юридичним шляхом прискорити визволення іспанських анархістів. Інакше вони вкотре доведуть сумну тезу: коли лівий політик йде у парламент, він спочатку прикривається маскою реформ і соціал-демократії, а потім стає слугою…ні, не народу. Слугою капіталізму…
Але добре те, що добре закінчується: іспанський суд повністю виправдав анархістів!
Це хороші новини!
Отакі от анархоновини станом на 4 квітня, на 13:40.
Слідкуйте за анархістськими новинами - скоро буде новий дайджест!
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤4🔥3👍2
ПОДУШНИЙ ПОДАТОК,
ЩО ВБИВ ЗАЛІЗНУ ЛЕДІ
Це історія про те, як низова ініціатива, масовий народний спротив та профспілки Англії перемогли консервативно-фашистську політику щодо податків і зборів. Влада намагалася зробити так, щоби британський лорд платив такі самі податки, як і бабця Сʼюзі із взуттєвого заводу. У простих людей почали відбирати житло, цивілізована країна ніби повернулася в часи огородження, коли людей та овець зганяли із їх рідних земель.
Журнал «Артіль» розповідає вам історію боротьби англійськогонароду за свою свободу, бо саме ліві та анархісти відіграли в цій історії - ключову роль.
1990 рік. Англія. При владі уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Її називають залізна леді - бо вона закрила сотні державних шахт, а зекономлені гроші роздала у вигляді кредитів для малого бізнесу. Підкреслюємо - саме малого бізнесу.
Тисячі колишніх шахтарів і сталеварів ходять на курси з економіки та підприємництва. Кінець курсів і бонус приємний: ти відкриваєш свій паб, крамницю або дзигаревий кіоск і живеш своє краще життя заможного середнього класу. Нащо бути пролетарем, робітником, коли за гроші ліберально-фашистського режиму можна стати підприємцем, буржуа, заможним власником успішного маленького бізнесу.
А британська армія - має тисячі ухилянтів для війни десь на берегах Латинської Америки.
Імперіалізм буває релігійним, ліберальним, правим, інколи лівим - яко СРСР. Маргарет Тетчер не любить радянську систему влади та лівий рух - тому й вона закручує гайки економічні, аби військові рейки британського імперіалізму могли тягнути на собі усю вагу британських неоколоніальних амбіцій.
Та з часом ця політика зазнає повного краху: виявляється, що дрібне підприємництво без найманої праці - неможливе. Власники малих фірм лаштують робітників до себе в кіоски та паби, експлуатують їх, недоплачують і вся «чудова» схема пані Тетчер зазнає краху.
Залізна леді шукає вихід - і вихід є: повністю переглянути податкову систему.
У підсумку влада Англії запроваджує подушний податок. Його мета полягає у збільшенні надходжень до імперської казни. Однак, щоби приховати войовничі амбіції, спецслужби королівської родини дають наказ пані Тетчер - гроші збирати через муніципальні органи влади.
І цей наказ вирішує все…
Політику посилення податків з допомогою державних ЗМІ, таких як телерадіокомпанія «ВВС», висвітлюють у хороших тонах - мовляв, це ж позитив, що маленькі міста та малі громади й мед отримають більше податків та самі зможуть ними розпоряджатися.
Однак всі медіа красиво промовчали про змову - виявляється, усі муніципальні органи влади, разом з урядом Маргарет Тетчер та королівськими спецслужбами, знали що ці податки хоч і підуть на фінансування громад, значною мірою дадуть фінансовий ресурс для виробництва зброї, збільшення чисельності армії.
Аби розпочати нову війну…
Та народ британський повстав!
Схема була такою: якщо старенька бабця не платила подушний податок протягом шести місяців - то держава через суд відбирала в неї майно. Все майно - квартиру, дачу, кота.
Але ж мав відбутися суд. Чисто фізично, з адвокатами, блек-джеком та шлюхами, ой, пардон, з державними виконавцями.
І от на судові засідання приходили анархісти, робітники, активісти і просто зривали судове засідання…
Цей рух переріс в масові протести на центральних вулицях міст. Майдани множилися усіма англійськими містами.
Дух Гая Фокса витав над Англією!
У підсумку - народ переміг. Подушний податок скасували, а Маргарет Тетчер зазнала фіаско і більше не була премʼєр-міністром Великої Британії.
Ця історія - яскравий приклад: коли народ виходить на вулиці та завдає удару у відповідь - жодна влада, жодні податки, жодна залізна леді не зупинить ідею, час якої настав!
Анархізм - це саме та ідея.
Її час настає. Низова ініціатива врятує цей грішний світ!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
ЩО ВБИВ ЗАЛІЗНУ ЛЕДІ
Це історія про те, як низова ініціатива, масовий народний спротив та профспілки Англії перемогли консервативно-фашистську політику щодо податків і зборів. Влада намагалася зробити так, щоби британський лорд платив такі самі податки, як і бабця Сʼюзі із взуттєвого заводу. У простих людей почали відбирати житло, цивілізована країна ніби повернулася в часи огородження, коли людей та овець зганяли із їх рідних земель.
Журнал «Артіль» розповідає вам історію боротьби англійськогонароду за свою свободу, бо саме ліві та анархісти відіграли в цій історії - ключову роль.
1990 рік. Англія. При владі уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Її називають залізна леді - бо вона закрила сотні державних шахт, а зекономлені гроші роздала у вигляді кредитів для малого бізнесу. Підкреслюємо - саме малого бізнесу.
Тисячі колишніх шахтарів і сталеварів ходять на курси з економіки та підприємництва. Кінець курсів і бонус приємний: ти відкриваєш свій паб, крамницю або дзигаревий кіоск і живеш своє краще життя заможного середнього класу. Нащо бути пролетарем, робітником, коли за гроші ліберально-фашистського режиму можна стати підприємцем, буржуа, заможним власником успішного маленького бізнесу.
А британська армія - має тисячі ухилянтів для війни десь на берегах Латинської Америки.
Імперіалізм буває релігійним, ліберальним, правим, інколи лівим - яко СРСР. Маргарет Тетчер не любить радянську систему влади та лівий рух - тому й вона закручує гайки економічні, аби військові рейки британського імперіалізму могли тягнути на собі усю вагу британських неоколоніальних амбіцій.
Та з часом ця політика зазнає повного краху: виявляється, що дрібне підприємництво без найманої праці - неможливе. Власники малих фірм лаштують робітників до себе в кіоски та паби, експлуатують їх, недоплачують і вся «чудова» схема пані Тетчер зазнає краху.
Залізна леді шукає вихід - і вихід є: повністю переглянути податкову систему.
У підсумку влада Англії запроваджує подушний податок. Його мета полягає у збільшенні надходжень до імперської казни. Однак, щоби приховати войовничі амбіції, спецслужби королівської родини дають наказ пані Тетчер - гроші збирати через муніципальні органи влади.
І цей наказ вирішує все…
Політику посилення податків з допомогою державних ЗМІ, таких як телерадіокомпанія «ВВС», висвітлюють у хороших тонах - мовляв, це ж позитив, що маленькі міста та малі громади й мед отримають більше податків та самі зможуть ними розпоряджатися.
Однак всі медіа красиво промовчали про змову - виявляється, усі муніципальні органи влади, разом з урядом Маргарет Тетчер та королівськими спецслужбами, знали що ці податки хоч і підуть на фінансування громад, значною мірою дадуть фінансовий ресурс для виробництва зброї, збільшення чисельності армії.
Аби розпочати нову війну…
Та народ британський повстав!
Схема була такою: якщо старенька бабця не платила подушний податок протягом шести місяців - то держава через суд відбирала в неї майно. Все майно - квартиру, дачу, кота.
Але ж мав відбутися суд. Чисто фізично, з адвокатами, блек-джеком та шлюхами, ой, пардон, з державними виконавцями.
І от на судові засідання приходили анархісти, робітники, активісти і просто зривали судове засідання…
Цей рух переріс в масові протести на центральних вулицях міст. Майдани множилися усіма англійськими містами.
Дух Гая Фокса витав над Англією!
У підсумку - народ переміг. Подушний податок скасували, а Маргарет Тетчер зазнала фіаско і більше не була премʼєр-міністром Великої Британії.
Ця історія - яскравий приклад: коли народ виходить на вулиці та завдає удару у відповідь - жодна влада, жодні податки, жодна залізна леді не зупинить ідею, час якої настав!
Анархізм - це саме та ідея.
Її час настає. Низова ініціатива врятує цей грішний світ!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤1
#анархоновини від журналу «Артіль», розповідають як англійські анархісти наукову конференцію в Оксфорді провели…
⚙️Мережа анархістських досліджень організувала три сесії на конференції Асоціації політичних досліджень 2026 року.
Там було багато цікавих лекцій, семінарів та панельних дискусій.
Особливо цікавою виглядала лекція соціологині Ріаннон Ферт під назвою «Їжте багатих: передвістя екологічної та соціальної перебудови через взаємодопомогу та кооперативні рухи за їжу». Головний мотив лекції - якщо в економіці буде все більше й більше кооперативних підприємств, то з часом вони витіснятимуть підприємства капіталістичні й даватимуть все більше ресурсів та сил анархістському руху й це наблизить революцію.
У прес-службі Мережі анархістських досліджень (ASN) говорять:
«Хоча робота в академічному середовищі створює безліч практичних та етичних викликів, посади, які багато хто з нас обіймає в освітніх закладах, надають нам дуже привілейоване середовище, в якому ми можемо інтегрувати, впроваджувати та узгоджувати наші анархістські погляди у нашій практиці».
Така позиція показує, що англійські ліві розглядають анархізм як академічну науку - питання безнчальства, кооперативної економіки та низового самоврядування, все це - наука, яка має конструктивну теорію. Все це дає світовому анархістському руху чіткі інструменти для дій, які принесуть бажаний результат - побудову кооперативної економіки та низового самоврядування в політичних інститутах та на підприємствах.
📣А тепер питання - чи є в Україні вчені-анархісти? Чи можемо ми тут, у Львові, в Полтаві, в Ужгороді чи Дніпрі організовувати семінари та конференції в галузі анархістської науки.
👉🏾Перший, хто одразу спадає на думку - це доктор історичних наук Віктор Савченко. Це єдиний науковець в Україні, котрий захистив дисертацію про анархізм. Ця праця має історичний характер, вчений досліджує минуле українського анархізму.
🏴Однак анархістська наука в Україні - це не тільки історичні рефлексії. У нас багато молодих вчених - соціологинь, економістів, літературознавців, котрі досліджують суспільство з анархістської точки зору.
Тож потрібно організувати наукові семінари й розвивати анархоосвіту в Україні.
🟥Без якісної анархоосвіти - ми просто не зможемо знищити сей клятий капіталізм та звести вплив держави до символічного і нешкідливого.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
⚙️Мережа анархістських досліджень організувала три сесії на конференції Асоціації політичних досліджень 2026 року.
Там було багато цікавих лекцій, семінарів та панельних дискусій.
Особливо цікавою виглядала лекція соціологині Ріаннон Ферт під назвою «Їжте багатих: передвістя екологічної та соціальної перебудови через взаємодопомогу та кооперативні рухи за їжу». Головний мотив лекції - якщо в економіці буде все більше й більше кооперативних підприємств, то з часом вони витіснятимуть підприємства капіталістичні й даватимуть все більше ресурсів та сил анархістському руху й це наблизить революцію.
У прес-службі Мережі анархістських досліджень (ASN) говорять:
«Хоча робота в академічному середовищі створює безліч практичних та етичних викликів, посади, які багато хто з нас обіймає в освітніх закладах, надають нам дуже привілейоване середовище, в якому ми можемо інтегрувати, впроваджувати та узгоджувати наші анархістські погляди у нашій практиці».
Така позиція показує, що англійські ліві розглядають анархізм як академічну науку - питання безнчальства, кооперативної економіки та низового самоврядування, все це - наука, яка має конструктивну теорію. Все це дає світовому анархістському руху чіткі інструменти для дій, які принесуть бажаний результат - побудову кооперативної економіки та низового самоврядування в політичних інститутах та на підприємствах.
📣А тепер питання - чи є в Україні вчені-анархісти? Чи можемо ми тут, у Львові, в Полтаві, в Ужгороді чи Дніпрі організовувати семінари та конференції в галузі анархістської науки.
👉🏾Перший, хто одразу спадає на думку - це доктор історичних наук Віктор Савченко. Це єдиний науковець в Україні, котрий захистив дисертацію про анархізм. Ця праця має історичний характер, вчений досліджує минуле українського анархізму.
🏴Однак анархістська наука в Україні - це не тільки історичні рефлексії. У нас багато молодих вчених - соціологинь, економістів, літературознавців, котрі досліджують суспільство з анархістської точки зору.
Тож потрібно організувати наукові семінари й розвивати анархоосвіту в Україні.
🟥Без якісної анархоосвіти - ми просто не зможемо знищити сей клятий капіталізм та звести вплив держави до символічного і нешкідливого.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤2
🏴12 АНАРХІСТСЬКИХ КНИЖКОВИХ ЯРМАРКІВ, КОТРІ ВІДБУДУТЬСЯ ЦЬОГОРІЧ тільки в одній Британії!!! А ще ж є ціла Європа та Америка!
🟥Журнал «Артіль» вже розповідав про анархістські книжкові ярмарки, що відбуваються до всьому світу. Нам стало цікаво й надалі досліджувати цю цікавезну тему. Ми дізналися, що тільки у Британії цьогоріч відбудеться аж цілих 12 анархістських книжкових ярмарків.
🥰О, Британіє, ти щедра нива анархізму!
Це справді дуже цікавий феномен - така кількість великих подій, присвячених темі анархізму.
Тож якщо ви раптом десь там - на землі британській, або ж маєте нагоду туди потрапити, залітайте на анархістські книжкові ярмарки!
Для зручності записів у календарі, ось список за датами:
25 квітня: Книжковий ярмарок Hull Radical
26 квітня: Фестиваль радикальної історії в Брістолі
2 травня: Сомерсетський анархістський книжковий ярмарок
9 травня: Единбурзький анархістський книжковий ярмарок
23 травня: Teesside Radical Bookfair
30 травня: Ньюкаслський анархістський книжковий ярмарок імені Юена Брауна
26 вересня: Лондонський анархістський книжковий ярмарок
17 жовтня: Пітербороський радикальний книжковий ярмарок
24 жовтня: Брістольський анархістський книжковий ярмарок
31 жовтня: Манчестерський та Солфордський анархістський книжковий ярмарок
14 листопада: Dorset Radical Bookfair
22 листопада: Белфастський радикальний книжковий ярмарок
Журнал «Артіль» незабаром більш детально розкаже про ці події й ви зможете дізнатися, де вони відбуватимуться та як туди дістатися.
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
🟥Журнал «Артіль» вже розповідав про анархістські книжкові ярмарки, що відбуваються до всьому світу. Нам стало цікаво й надалі досліджувати цю цікавезну тему. Ми дізналися, що тільки у Британії цьогоріч відбудеться аж цілих 12 анархістських книжкових ярмарків.
🥰О, Британіє, ти щедра нива анархізму!
Це справді дуже цікавий феномен - така кількість великих подій, присвячених темі анархізму.
Тож якщо ви раптом десь там - на землі британській, або ж маєте нагоду туди потрапити, залітайте на анархістські книжкові ярмарки!
Для зручності записів у календарі, ось список за датами:
25 квітня: Книжковий ярмарок Hull Radical
26 квітня: Фестиваль радикальної історії в Брістолі
2 травня: Сомерсетський анархістський книжковий ярмарок
9 травня: Единбурзький анархістський книжковий ярмарок
23 травня: Teesside Radical Bookfair
30 травня: Ньюкаслський анархістський книжковий ярмарок імені Юена Брауна
26 вересня: Лондонський анархістський книжковий ярмарок
17 жовтня: Пітербороський радикальний книжковий ярмарок
24 жовтня: Брістольський анархістський книжковий ярмарок
31 жовтня: Манчестерський та Солфордський анархістський книжковий ярмарок
14 листопада: Dorset Radical Bookfair
22 листопада: Белфастський радикальний книжковий ярмарок
Журнал «Артіль» незабаром більш детально розкаже про ці події й ви зможете дізнатися, де вони відбуватимуться та як туди дістатися.
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤2
Forwarded from Artefact Review
🏴Американський репер Каньє Вест відчув, що таке кенсель-культура та справжній британський антифашизм. Через расистські та нацитські висловлювання, влада Великої Британії заборонила йому вʼїзд до країни. А це означає лиш одне - ніяких сольних концертів та ніякого читання репу на території обʼєднаного королівства.
🟥Іронія долі полягає в тому, що містер Вест ці звинувачення відкриває, клянеться, шо він любить євреїв, а свої висловлювання про нацизм пояснює тим, що у нього була…біполярочка.
👉🏾Однак ці випадання не цікавлять британських політиків й ситуація тільки погіршується: слідом за офіційним Лондоном, офіційний Париж теж планує заборонити Каньє Весту вʼїзд до країни гальських півнів.
⚙️Французькі ЗМІ повідомили, що міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс прагне заборонити концерт 11 червня. Неназване джерело, яке, як кажуть, близьке до Нуньєса, повідомило агентству AFP, що міністр «рішуче налаштований» заборонити захід.
У відповідь на цю новину репер сказав:
«Я не нацист і не антисеміт. Я люблю євреїв».
▶️Однак, як бачимо, британські та французькі чиновники не вірять у цю любов.
📣Яка користь із цієї новини для всіх нас, друзі? Просто не треба нічого нести всякої маячні. Ну всім же очевидно, що нацизм, расизм та антисемітизм - це та, що не приймають у західному світі. Тож не треба пороти шлак у соціальних мережах, бо вам прото заборонять вʼїзд до цивілізованих країн - навіть якщо ви не ж зіркою шоу-бізнесу.
🟥Друзі! Нашій команді дуже потрібна ваша підтримка. Ми хочемо регулярно випускати цікавий контент, а для цього потрібні донати!
Банка ось: https://send.monobank.ua/jar/7sygPaNAoG
Підписуйся на @Artefact_Review аби читати конструктивну журналістику про культуру, історію та політику!
🟥Іронія долі полягає в тому, що містер Вест ці звинувачення відкриває, клянеться, шо він любить євреїв, а свої висловлювання про нацизм пояснює тим, що у нього була…біполярочка.
👉🏾Однак ці випадання не цікавлять британських політиків й ситуація тільки погіршується: слідом за офіційним Лондоном, офіційний Париж теж планує заборонити Каньє Весту вʼїзд до країни гальських півнів.
⚙️Французькі ЗМІ повідомили, що міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс прагне заборонити концерт 11 червня. Неназване джерело, яке, як кажуть, близьке до Нуньєса, повідомило агентству AFP, що міністр «рішуче налаштований» заборонити захід.
У відповідь на цю новину репер сказав:
«Я не нацист і не антисеміт. Я люблю євреїв».
▶️Однак, як бачимо, британські та французькі чиновники не вірять у цю любов.
📣Яка користь із цієї новини для всіх нас, друзі? Просто не треба нічого нести всякої маячні. Ну всім же очевидно, що нацизм, расизм та антисемітизм - це та, що не приймають у західному світі. Тож не треба пороти шлак у соціальних мережах, бо вам прото заборонять вʼїзд до цивілізованих країн - навіть якщо ви не ж зіркою шоу-бізнесу.
🟥Друзі! Нашій команді дуже потрібна ваша підтримка. Ми хочемо регулярно випускати цікавий контент, а для цього потрібні донати!
Банка ось: https://send.monobank.ua/jar/7sygPaNAoG
Підписуйся на @Artefact_Review аби читати конструктивну журналістику про культуру, історію та політику!
❤4🤔1
воля
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
ти не державі
ти народу служи
воля
молодість
антифашизм
я служу не партії
я служу не церкві
ходять добрі люди
до нас на концерти
люди ці мої назавжди улюблені
вони всі святі праведні люмпени
ремісники віддані праці
їх не тут знайдуть жодні папараці
рано вранці йдуть хлібороби
чорна земля врожаєм окропить
волю кайдани ви порвіте
що про вас скажуть ваші діти
що про вас скажуть ваші внуки
гени у них інакшої сполуки
сучасна медицина ліки за рецептом
люди так мало ходять до церкви
десь на знесінні куриться ватра
хочеш я стану твоїм психіатром
закриєм гештальти наче кордони
я тебе просив не дивися гордона
я тебе просив писати код да вінчі
бо хто пише книгу той дивиться у вічність
бо хто пише книгу той отрима роялті
хлопці на районі харчуються ролтоном
від час голодному навіть такого не було
бути українцем то смертельне ремесло
риби улов апостол карась
здрастє батюшка купол покрась
йобана мразь хтивий фарисей
отче вже досить єбати дітей
злочин і кара червоний Ікарус
червона ікра вибиті фари
вам не уникнути Божої кари
ей ви стожари дедали ікари
лежали на землі в костюмах зари
пірати з країни імʼя сомалі
тут танцюють мертві королі
тут емачі грають нулі
пташка робить дерево у чорному дуплі
ти дупля дупля не дасиш
святимо паску і трохи ковбаси
моя поезія - сенсів енурес
сечею пишу Христос воскрес
воля
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
тюремні зошити я вже тихо підшив
давай розкажи про культурний марксизм
воля
молодість
антифашизм
Друзі! Вітаємо Вас із Першотравнем!
Не слухайте ліберальних лакеїв, вони зватимуть це свято «совковим», ігноруючи правдиву історію.
Бо це свято кровʼю та потом створили робітники й робітниці в США, серед яких були представники різних народів - британці, німці, суринамці, гвінейці, конголезці, українці, італійці, кубинці, бразильці.
Тобто, 1 травня у корені своїм - інтернаціональне свято.
Робітниче врядування здолає державу та капіталізм, бо молоде покоління має волю, а старіше покоління - досвід помилок, яких нам треба буде уникнути.
Зі святом, товариство!
Воля! Молодість! Антифашизм!
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
ти не державі
ти народу служи
воля
молодість
антифашизм
я служу не партії
я служу не церкві
ходять добрі люди
до нас на концерти
люди ці мої назавжди улюблені
вони всі святі праведні люмпени
ремісники віддані праці
їх не тут знайдуть жодні папараці
рано вранці йдуть хлібороби
чорна земля врожаєм окропить
волю кайдани ви порвіте
що про вас скажуть ваші діти
що про вас скажуть ваші внуки
гени у них інакшої сполуки
сучасна медицина ліки за рецептом
люди так мало ходять до церкви
десь на знесінні куриться ватра
хочеш я стану твоїм психіатром
закриєм гештальти наче кордони
я тебе просив не дивися гордона
я тебе просив писати код да вінчі
бо хто пише книгу той дивиться у вічність
бо хто пише книгу той отрима роялті
хлопці на районі харчуються ролтоном
від час голодному навіть такого не було
бути українцем то смертельне ремесло
риби улов апостол карась
здрастє батюшка купол покрась
йобана мразь хтивий фарисей
отче вже досить єбати дітей
злочин і кара червоний Ікарус
червона ікра вибиті фари
вам не уникнути Божої кари
ей ви стожари дедали ікари
лежали на землі в костюмах зари
пірати з країни імʼя сомалі
тут танцюють мертві королі
тут емачі грають нулі
пташка робить дерево у чорному дуплі
ти дупля дупля не дасиш
святимо паску і трохи ковбаси
моя поезія - сенсів енурес
сечею пишу Христос воскрес
воля
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
тюремні зошити я вже тихо підшив
давай розкажи про культурний марксизм
воля
молодість
антифашизм
Друзі! Вітаємо Вас із Першотравнем!
Не слухайте ліберальних лакеїв, вони зватимуть це свято «совковим», ігноруючи правдиву історію.
Бо це свято кровʼю та потом створили робітники й робітниці в США, серед яких були представники різних народів - британці, німці, суринамці, гвінейці, конголезці, українці, італійці, кубинці, бразильці.
Тобто, 1 травня у корені своїм - інтернаціональне свято.
Робітниче врядування здолає державу та капіталізм, бо молоде покоління має волю, а старіше покоління - досвід помилок, яких нам треба буде уникнути.
Зі святом, товариство!
Воля! Молодість! Антифашизм!
❤6🔥1
Forwarded from Чорний Стяг
ЇХ ПОДВИГИ БУДУТЬ ЖИТИ ВІЧНО. ЇХ ІМЕНА БЕЗСМЕРТНІ!
Саме це гасло донедавна прикрашало національний музей пам'яті другої світової війни, віддаючи шану тим, завдяки кому ми мали змогу народитися вільними. Але цієї весни відбувся ганебний акт демонтажу, який до того ж супроводжувався цинічною наругою над героями збоку однієї одіозної народної депутатки, яка наразі не понесла жодної справедливої відповідальності за свої мерзотні дії.
Зараз ми, на жаль, спостерігаємо доволі сумну картину: в той час коли росія всіма способами намагається закріпити за собою виняткове право на ту, безумовно, святу перемогу ( курйозності тому додає те, що росія станом на зараз є буквальним уособленням нацистської Німеччини часів 2 світової. Єдина відмінність між ними полягає в тому, що росія не має своєї расової теорії. Поки що ) , є чимало українських, так званих, діячів які докладають не менше зусиль, щоб відчужити Україну від перемоги над нацизмом, нівелювати її внесок, який без применшень був найбільшим ледь не з усіх учасників тієї війни. Це відверта наруга над усім українським народом, над його пам'яттю і таке, як і герої тієї війни, не буде забутим. Ми не можемо вести боротьбу на два фронти, і майже всі наші сили кинуті на боротьбу проти основного ворога: фашистських російських вошей. Але це зовсім не означає що ми забудемо про українських гнид.
Саме тому, сьогодні, в день славетної перемоги, свідома молодь "Чорного Стягу" в місті Києві, наглядно продемонструвала: ви можете хоч 100 разів вирізати надписи з будівель, але ви ніколи не виріжете їх з нашої пам'яті. Прийде час, ми все відновимо.
З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!
Саме це гасло донедавна прикрашало національний музей пам'яті другої світової війни, віддаючи шану тим, завдяки кому ми мали змогу народитися вільними. Але цієї весни відбувся ганебний акт демонтажу, який до того ж супроводжувався цинічною наругою над героями збоку однієї одіозної народної депутатки, яка наразі не понесла жодної справедливої відповідальності за свої мерзотні дії.
Зараз ми, на жаль, спостерігаємо доволі сумну картину: в той час коли росія всіма способами намагається закріпити за собою виняткове право на ту, безумовно, святу перемогу ( курйозності тому додає те, що росія станом на зараз є буквальним уособленням нацистської Німеччини часів 2 світової. Єдина відмінність між ними полягає в тому, що росія не має своєї расової теорії. Поки що ) , є чимало українських, так званих, діячів які докладають не менше зусиль, щоб відчужити Україну від перемоги над нацизмом, нівелювати її внесок, який без применшень був найбільшим ледь не з усіх учасників тієї війни. Це відверта наруга над усім українським народом, над його пам'яттю і таке, як і герої тієї війни, не буде забутим. Ми не можемо вести боротьбу на два фронти, і майже всі наші сили кинуті на боротьбу проти основного ворога: фашистських російських вошей. Але це зовсім не означає що ми забудемо про українських гнид.
Саме тому, сьогодні, в день славетної перемоги, свідома молодь "Чорного Стягу" в місті Києві, наглядно продемонструвала: ви можете хоч 100 разів вирізати надписи з будівель, але ви ніколи не виріжете їх з нашої пам'яті. Прийде час, ми все відновимо.
З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!
❤4
СМЕРТЬ НАЦИЗМУ: чому день перемоги - важлива дата для українців та всіх народів світу
Нашого цвіту по всьому світу.
Така от вже дещо банальна фраза, яка сновигала на сторінках самвидавних творів українських письменників, все ж таки змушує задуматися. Задуматися над важливим питанням - якщо українець живе в Канаді, але вважає себе українцем, хоч і не мріє повернутися на землю обітовану наддніпрянську, то хіба ж він українець? Він емігрант, западенець, фарисей!
Саме так мислять мільйони українців, котрі живуть на території сучасної української держави. І так само - мільйони наших земляків впевнені: якщо ти відзначаєш 9 травня, то ти русня, малорос, совок, а не український патріот.
Таки спосіб мислення - хибний і провальний. Щобільше - він контрпродуктивний. Бо якщо росіяни привласнюватимуть наші здобутки та перемоги, то що тоді лишиться нам? Як тоді далі комунікувати з Європою та Америкою, коли все українське - і є російським водночас?
Питання непросте. І відповідей простих не буде.
Але 9 травня - це перемога, яку здобули українці. Бо вони здолали військо, вони знищили систему, яка знищувала українців, євреїв, поляків.
Українці - інтернаціоналісти. Вже давно пора створити ОʼУІН - Організацію українських інтернаціоналістів. Адже саме тісне партнерство українців з низовими ініціативами різних народів допоможе нам побороти новий фашизм, бренд якого активно розвиває сучасна російська федерація.
Смерть нацизму! Волю - народам!
Робітники ідуть до свободи!
Волю людині, хвала чесній праці!
Чорна зоря нам світить уранці!
Нашого цвіту по всьому світу.
Така от вже дещо банальна фраза, яка сновигала на сторінках самвидавних творів українських письменників, все ж таки змушує задуматися. Задуматися над важливим питанням - якщо українець живе в Канаді, але вважає себе українцем, хоч і не мріє повернутися на землю обітовану наддніпрянську, то хіба ж він українець? Він емігрант, западенець, фарисей!
Саме так мислять мільйони українців, котрі живуть на території сучасної української держави. І так само - мільйони наших земляків впевнені: якщо ти відзначаєш 9 травня, то ти русня, малорос, совок, а не український патріот.
Таки спосіб мислення - хибний і провальний. Щобільше - він контрпродуктивний. Бо якщо росіяни привласнюватимуть наші здобутки та перемоги, то що тоді лишиться нам? Як тоді далі комунікувати з Європою та Америкою, коли все українське - і є російським водночас?
Питання непросте. І відповідей простих не буде.
Але 9 травня - це перемога, яку здобули українці. Бо вони здолали військо, вони знищили систему, яка знищувала українців, євреїв, поляків.
Українці - інтернаціоналісти. Вже давно пора створити ОʼУІН - Організацію українських інтернаціоналістів. Адже саме тісне партнерство українців з низовими ініціативами різних народів допоможе нам побороти новий фашизм, бренд якого активно розвиває сучасна російська федерація.
Смерть нацизму! Волю - народам!
Робітники ідуть до свободи!
Волю людині, хвала чесній праці!
Чорна зоря нам світить уранці!
❤7🤡6🔥1💯1
Журнал «Артіль» розпочинає серію матеріалів під назвою «Мапа українського анархізму». Ми розповідатимемо про анархістські ініціативи, які існували та існують в різних містах нашої країни. Раніше наша команда вже писала про львівський журнал «Wolny Swiat», а також про житомирських.
Сьогодні ми розкажемо про автономних лівих Полтави та полтавського краю. На початку ХХ століття Полтавщина була одним із регіонів, де анархістський рух поширився після революції 1905 року. Йдеться не лише про саму Полтаву, а й про Миргород, Хорол, Лубни та інші села губернії. Анархістські осередки там були доволі невеликими, конспіративними, але доволі радикальними та дієвими.
У джерелах згадуються кілька типів організацій. Серед них виділяють анархо-комуністів. У Полтаві діяв гурток «Хлібовольці». Це були послідовники філософії Петра Кропоткіна.
Паралельно в місті існувало товариство «Безначальці» - радикальна група,котра організовувала бойові теракти.
Згодом у місті виникли осередки анархістської конфедерації «Набат».
Вони розповсюджували нелегальну літературу, листівки, проводили таємні зібрання. Особливо активно працювали після революції 1905 року, коли імперія переживала хвилю страйків і селянських рухів.
Історик Віктор Савченко пише, що анархісти на Полтавщині намагалися опиратися на образ «козацької волі» та традиції Запорозької Січі. Часто осередки створювали вчителі або студенти. Це свідчить про виразне інтелектуальне коріння полтавського анархізму.
На Полтавщині анархізм мав не лише міський, а й сільський характер. У селах виникали мобільні бойові групи та неформальні селянські союзи. Це стало підґрунтям для розширення махновського руху 1918–1921 років.
Значна частина селянських низових активістів влилася у РПАУ - Революційну повстанську армію України.
Як ми вже згадували, після революції 1917 року в Україні виникла Конфедерація анархістських організацій України «Набат» — найбільша анархістська мережа того часу у світі.
Її осередки існували також у Полтаві, Миргороді та Хоролі.
«Набат» відкривав чайні клуби, бо анархісти хоч і любили хильнути гіркого пива на свята, та все ж у будні вели тверезий спосіб життя.
У Полтаві та Миргороді існували підпільні набатівсткі читальні, де анархісти могли займатися самоосвітою і читати актуальну ліву літературу.
На млинзаводі та на залізничних майстернях Полтави діяли робітничі гуртки, а в підвальних редакціях - друкувалися газети та прокламації.
У Лубнах промишляли автономні анархістські гуртки, які контактували з ширшими мережами Півдня України. За даними досліджень, у повітових містах Полтавщини формувалися філії «Південного союзу крайніх терористів».
Лубни взагалі були більш потужними в політичному плані, ніж Полтава та могли стати центром.
В Лубнах діяли українські соціалісти, есери й анархісти. Автономні анархістські бригади Лубенщини створювали свої кооперативи та частіше заробляти кошти в мирний спосіб - торгували зерном, ремонтували техніку, шили взуття та одяг.
Як ми вже згадували - анархістський рух був інтелектуальним, гуртки часто засновували вчителі та студенти. В Лубнах було чимало освітніх закладів, тож інтелектуальний анархізм тут мав сильні позиції.
А ще у місті Лубни було простіше перевозити нелегальну літературу через залізницю. Тож цілком логічно, що 1905 року створення лубенської республіки розпочали саме анархісти-залізничники. Вони повели мітинг на заводі та сформували загін самооборони вокзалу та прилеглих кварталів, аби російські шовіністи не могли чинити єврейських погромів та мародерства на фоні того, що православна церква агітувала прихожан саботувати революцію і звинувачувала в революції євреїв, а не царя Миколу ІІ, який розпочав тупу війну з Японією.
Більш детально та повно про анархістів Полтавщини ви зможете почати у друкованому журналі «Артіль», який вийде у світ вже за пару тижнів!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Допоможи нам фінансово - ми готуємо друкований журнал і це потребує значних витрат.
Ось банка моно - https://send.monobank.ua/jar/8GcvpPqfvw
Ось карта приват -
5168745611633030
Сьогодні ми розкажемо про автономних лівих Полтави та полтавського краю. На початку ХХ століття Полтавщина була одним із регіонів, де анархістський рух поширився після революції 1905 року. Йдеться не лише про саму Полтаву, а й про Миргород, Хорол, Лубни та інші села губернії. Анархістські осередки там були доволі невеликими, конспіративними, але доволі радикальними та дієвими.
У джерелах згадуються кілька типів організацій. Серед них виділяють анархо-комуністів. У Полтаві діяв гурток «Хлібовольці». Це були послідовники філософії Петра Кропоткіна.
Паралельно в місті існувало товариство «Безначальці» - радикальна група,котра організовувала бойові теракти.
Згодом у місті виникли осередки анархістської конфедерації «Набат».
Вони розповсюджували нелегальну літературу, листівки, проводили таємні зібрання. Особливо активно працювали після революції 1905 року, коли імперія переживала хвилю страйків і селянських рухів.
Історик Віктор Савченко пише, що анархісти на Полтавщині намагалися опиратися на образ «козацької волі» та традиції Запорозької Січі. Часто осередки створювали вчителі або студенти. Це свідчить про виразне інтелектуальне коріння полтавського анархізму.
На Полтавщині анархізм мав не лише міський, а й сільський характер. У селах виникали мобільні бойові групи та неформальні селянські союзи. Це стало підґрунтям для розширення махновського руху 1918–1921 років.
Значна частина селянських низових активістів влилася у РПАУ - Революційну повстанську армію України.
Як ми вже згадували, після революції 1917 року в Україні виникла Конфедерація анархістських організацій України «Набат» — найбільша анархістська мережа того часу у світі.
Її осередки існували також у Полтаві, Миргороді та Хоролі.
«Набат» відкривав чайні клуби, бо анархісти хоч і любили хильнути гіркого пива на свята, та все ж у будні вели тверезий спосіб життя.
У Полтаві та Миргороді існували підпільні набатівсткі читальні, де анархісти могли займатися самоосвітою і читати актуальну ліву літературу.
На млинзаводі та на залізничних майстернях Полтави діяли робітничі гуртки, а в підвальних редакціях - друкувалися газети та прокламації.
У Лубнах промишляли автономні анархістські гуртки, які контактували з ширшими мережами Півдня України. За даними досліджень, у повітових містах Полтавщини формувалися філії «Південного союзу крайніх терористів».
Лубни взагалі були більш потужними в політичному плані, ніж Полтава та могли стати центром.
В Лубнах діяли українські соціалісти, есери й анархісти. Автономні анархістські бригади Лубенщини створювали свої кооперативи та частіше заробляти кошти в мирний спосіб - торгували зерном, ремонтували техніку, шили взуття та одяг.
Як ми вже згадували - анархістський рух був інтелектуальним, гуртки часто засновували вчителі та студенти. В Лубнах було чимало освітніх закладів, тож інтелектуальний анархізм тут мав сильні позиції.
А ще у місті Лубни було простіше перевозити нелегальну літературу через залізницю. Тож цілком логічно, що 1905 року створення лубенської республіки розпочали саме анархісти-залізничники. Вони повели мітинг на заводі та сформували загін самооборони вокзалу та прилеглих кварталів, аби російські шовіністи не могли чинити єврейських погромів та мародерства на фоні того, що православна церква агітувала прихожан саботувати революцію і звинувачувала в революції євреїв, а не царя Миколу ІІ, який розпочав тупу війну з Японією.
Більш детально та повно про анархістів Полтавщини ви зможете почати у друкованому журналі «Артіль», який вийде у світ вже за пару тижнів!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Допоможи нам фінансово - ми готуємо друкований журнал і це потребує значних витрат.
Ось банка моно - https://send.monobank.ua/jar/8GcvpPqfvw
Ось карта приват -
5168745611633030
❤3