АНАРХІСТСЬКІ КООПЕРАТИВИ:
як працює економіка майбутнього
🏴Анархістські кооперативи — це підприємства або організації, що працюють на принципах горизонтального самоврядування, відмови від ієрархії та спільного контролю учасників над економічною діяльністю. Це не просто “безвладні” бізнеси, а колективи, де рішення ухвалюються демократією або консенсусом, а прибуток і ресурси — розподіляються рівніше поміж учасниками.
🟥У таких кооперативах всі рішення приймаються колективно, часто за консенсусом замість керівника чи директора.
У таких кооперативах права та обов’язки рівні для всіх учасників. Весь прибуток спрямовується на підтримку колективу і спільноти, а не лише на збагачення окремих інвесторів.
🟥У таких кооперативах робочі місця зазвичай не мають жорстких ієрархій, а роль кожного члена обирається або змінюється колективно.
🟥У світі існує кілька тисяч кооперативів. Їх насправді дуже й дуже багато, і ця тема потребує глибокого та великого дослідження.
Та зараз коротко розкажемо про кілька дуже показових кооперативів.
🔽Одним з таких кооперативів є Cooperation Jackson, що працює в США.
Це мережа робітничих кооперативів у місті Джексон, Міссісіпі, котра веде свою економічну діяльність з 2014 року.
Організація підтримує людей з низьким доходом, безробітних та представників маргіналізованих спільнот, створюючи незалежні підприємства, що разом формують економічну мережу на місцевому рівні.
Точні дані про кількість учасників чи прибутковість не завжди публічні, але вони зазвичай менші за “традиційний бізнес” — натомість пріоритет у них на стабільності робітників та соціальному впливі.
🔽В Україні працює кооператив Longo Maï. Мережа аграрних кооперативів, заснована у Франції 1973 року, що продовжує працювати в багатьох країнах. Спільноти займаються сільським господарством, ремеслами, обробкою шерсті, вирощуванням фруктів та овочів — і при цьому дотримуються принципів самозабезпечення та паритетного управління.
🔽У США існує кооператив Firestorm Books & Coffee. Це антикапіталістичний книжково-кавовий кооператив в Asheville, Північна Кароліна. Цей бізнес управляється спільнотою, поділяючи роботу й прибуток порівно, а всі прибутки спрямовуються на розвиток культурних та лівих політичних ініціатив.
🔽Канаду в нашому огляді представляє кооператив ARP Books.
Хоча це не велика мережа, ця робітнича видавнича спільнота у Вінніпезі управляється на основі принципів самоорганізації, пропагує радикальну літературу й підтримує анархістські цінності.
🧨🏴Журнал українських анархістів @artillinfo розповідатиме про інші кооперативи більш детально. Підписуйтеся на @artillinfo - буде дуже цікаво!
як працює економіка майбутнього
🏴Анархістські кооперативи — це підприємства або організації, що працюють на принципах горизонтального самоврядування, відмови від ієрархії та спільного контролю учасників над економічною діяльністю. Це не просто “безвладні” бізнеси, а колективи, де рішення ухвалюються демократією або консенсусом, а прибуток і ресурси — розподіляються рівніше поміж учасниками.
🟥У таких кооперативах всі рішення приймаються колективно, часто за консенсусом замість керівника чи директора.
У таких кооперативах права та обов’язки рівні для всіх учасників. Весь прибуток спрямовується на підтримку колективу і спільноти, а не лише на збагачення окремих інвесторів.
🟥У таких кооперативах робочі місця зазвичай не мають жорстких ієрархій, а роль кожного члена обирається або змінюється колективно.
🟥У світі існує кілька тисяч кооперативів. Їх насправді дуже й дуже багато, і ця тема потребує глибокого та великого дослідження.
Та зараз коротко розкажемо про кілька дуже показових кооперативів.
🔽Одним з таких кооперативів є Cooperation Jackson, що працює в США.
Це мережа робітничих кооперативів у місті Джексон, Міссісіпі, котра веде свою економічну діяльність з 2014 року.
Організація підтримує людей з низьким доходом, безробітних та представників маргіналізованих спільнот, створюючи незалежні підприємства, що разом формують економічну мережу на місцевому рівні.
Точні дані про кількість учасників чи прибутковість не завжди публічні, але вони зазвичай менші за “традиційний бізнес” — натомість пріоритет у них на стабільності робітників та соціальному впливі.
🔽В Україні працює кооператив Longo Maï. Мережа аграрних кооперативів, заснована у Франції 1973 року, що продовжує працювати в багатьох країнах. Спільноти займаються сільським господарством, ремеслами, обробкою шерсті, вирощуванням фруктів та овочів — і при цьому дотримуються принципів самозабезпечення та паритетного управління.
🔽У США існує кооператив Firestorm Books & Coffee. Це антикапіталістичний книжково-кавовий кооператив в Asheville, Північна Кароліна. Цей бізнес управляється спільнотою, поділяючи роботу й прибуток порівно, а всі прибутки спрямовуються на розвиток культурних та лівих політичних ініціатив.
🔽Канаду в нашому огляді представляє кооператив ARP Books.
Хоча це не велика мережа, ця робітнича видавнича спільнота у Вінніпезі управляється на основі принципів самоорганізації, пропагує радикальну літературу й підтримує анархістські цінності.
🧨🏴Журнал українських анархістів @artillinfo розповідатиме про інші кооперативи більш детально. Підписуйтеся на @artillinfo - буде дуже цікаво!
❤12🌚3
🟥🏴Ліва література! О, ліва література! Вона зробила так, щоби ліві ідеї не прото існували в головах соціальних думкунів - ліва література проклала пряму дорогу до сердець і душ робітників, селян, анархістів та лібертарних дієвців.
На сторінках лівої літератури анархісти грабували банки, а велика машина капіталу і приватної власності губила свої коліщатка, зазнаючи деконструкції від гострого слова прудонівської чи марксистської критики.
🟥Ліва література стала не просто інструментом та каналом комунікації, вона зробилася окремими еґрегором, самістю, автономним субʼєктом робітничих відносин.
І от і чому цікавинка: чисто кількісно ліва література переважає будь-яке інше ідеологічне чтиво - праве, ліберальне, християнсько-демократичне.
🕵🏻♂️Левова частка провідних письменників США 19 століття - творили ліву та соціально-критичну літературу.
Більшовики, меншовики та есери - третину своїх коштів заробляли саме на продажі літератури.
У часи радянського союзу українська культура отримала найбільшу кількість україномовної виданої книжково-журнальної продукції.
🏴Ліва література - і художня, й публіцистична, є стилістично більш якісною за чтиво правих та лібералів. Чому? Бо ліва література органічно виросла з лівої філософії, котра була і є соціально критичною, конструктивною і давала чіткий образ майбутнього.
Права та ліберально-буржуазна література не могла запропонувати конструктивної та прогресивної думки, оскільки захищала аристократів шпаги, аристократів мантії, капіталістів та дрібних ділків, діяльність яких зводилися до захисту власних ресурсів та панування. Їхнє майбутнє - це стабільність, коли король, вождь або президент на троні. А стабільність такого роду - завжди породжує кризи, стагнацію і декаданс.
Ліва література воліє тягнутися до культури самоврядування, шукає баланс між колективізмом та індивідуалізмом. Навіть догматична ліва література радянського ґатунку - оперувала якісною методологією деконструкції буржуазних відносин.
🟥Власне, Славой Жижек переміг на дебатах Джордана Пітерсона, бо має сильний бекграунд лівого способу думання.
Права літературна думка веде до меритократії, вона ексклюзивна по духу. Ліва література - інклюзивна, бо ж кожен робітник з низів, штудіюючи літературі твори зможе будувати довкола себе справжній простір свободи - інклюзивний, прогресивний.
▶️Один з ключових лівих літераторів - Іван Франко в оповіданні «Захар Беркут» показав, що український народ історично - противник центральної влади й може будувати своє суспільство засноване на громадівській солідарності та низовій ініціативі.
І ось доказ: за сюжетом повісті представник центральної влад, боярин Тугар-Вовк зраджує Русь та переходить на бік монголів. Й тоді народне ополчення шляхом солідарності та низової ініціативи громить військо азійських загарбників.
Тож саме ліва класична і нова література зможе перетворити Україну на федерацію громад, де народ шляхом будівництва кооперативів та низових проєктів подолає олігархів, корупцію та бідність.
🟥Бідні не ті народи, які живуть під гнітом бюрократії та капіталістів. Бідний той народ, котрий не творить конструктивну ліву літературу…
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
На сторінках лівої літератури анархісти грабували банки, а велика машина капіталу і приватної власності губила свої коліщатка, зазнаючи деконструкції від гострого слова прудонівської чи марксистської критики.
🟥Ліва література стала не просто інструментом та каналом комунікації, вона зробилася окремими еґрегором, самістю, автономним субʼєктом робітничих відносин.
І от і чому цікавинка: чисто кількісно ліва література переважає будь-яке інше ідеологічне чтиво - праве, ліберальне, християнсько-демократичне.
🕵🏻♂️Левова частка провідних письменників США 19 століття - творили ліву та соціально-критичну літературу.
Більшовики, меншовики та есери - третину своїх коштів заробляли саме на продажі літератури.
У часи радянського союзу українська культура отримала найбільшу кількість україномовної виданої книжково-журнальної продукції.
🏴Ліва література - і художня, й публіцистична, є стилістично більш якісною за чтиво правих та лібералів. Чому? Бо ліва література органічно виросла з лівої філософії, котра була і є соціально критичною, конструктивною і давала чіткий образ майбутнього.
Права та ліберально-буржуазна література не могла запропонувати конструктивної та прогресивної думки, оскільки захищала аристократів шпаги, аристократів мантії, капіталістів та дрібних ділків, діяльність яких зводилися до захисту власних ресурсів та панування. Їхнє майбутнє - це стабільність, коли король, вождь або президент на троні. А стабільність такого роду - завжди породжує кризи, стагнацію і декаданс.
Ліва література воліє тягнутися до культури самоврядування, шукає баланс між колективізмом та індивідуалізмом. Навіть догматична ліва література радянського ґатунку - оперувала якісною методологією деконструкції буржуазних відносин.
🟥Власне, Славой Жижек переміг на дебатах Джордана Пітерсона, бо має сильний бекграунд лівого способу думання.
Права літературна думка веде до меритократії, вона ексклюзивна по духу. Ліва література - інклюзивна, бо ж кожен робітник з низів, штудіюючи літературі твори зможе будувати довкола себе справжній простір свободи - інклюзивний, прогресивний.
▶️Один з ключових лівих літераторів - Іван Франко в оповіданні «Захар Беркут» показав, що український народ історично - противник центральної влади й може будувати своє суспільство засноване на громадівській солідарності та низовій ініціативі.
І ось доказ: за сюжетом повісті представник центральної влад, боярин Тугар-Вовк зраджує Русь та переходить на бік монголів. Й тоді народне ополчення шляхом солідарності та низової ініціативи громить військо азійських загарбників.
Тож саме ліва класична і нова література зможе перетворити Україну на федерацію громад, де народ шляхом будівництва кооперативів та низових проєктів подолає олігархів, корупцію та бідність.
🟥Бідні не ті народи, які живуть під гнітом бюрократії та капіталістів. Бідний той народ, котрий не творить конструктивну ліву літературу…
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤8👍1
📣Петлюра був за росію і царя-батюшку!
📣А Січові Стрільці он за австрійців воювали!
А хто ж тоді був за Україну та українців?
🟥За Україну тоді була тільки одна двіжуха. Й звалася вона - ІРСД: інтернаціональна революційна соціальна демократія.
📣Перша Світова війна, яка розпочалася 1914 року, була чудовим шансом розвалити всі ті гнилі, просочені смердючим гноєм бюрократизму, неефективні та нудні імперії. У кожній з воюючих країн вже були сформовані радикальні та революційні рухи, котрі мали стати авангардом побудови нових прогресивних, революційно-соціальних політичних утворень. Авангардом самої руйнації імперій мали стати прості солдати, котрі би повернули багнети проти своїх класових ворогів.
👉🏾Але трапилося ірраціональне, біполярне непорозуміння: українські революціонери підтримали свої імперії.
В імперії російській, «український Карл Маркс», як його називали - Симон Петлюра, став волонтером імператорської армії і робив все для фронту, все для перемоги. А по той бік Збруча, революційна молодь та професійні соціал-демократи типу Дмитра Донцова, який на той час дотримувався лівих прогресивних поглядів і ще не скотився у бік фашизму - він підтримав австрійського Цісаря та імперію зі столицею у Відні.
🏴Та були серед українців нормальні ліві, для яких революція та справжнє народовладдя - це не політичні ігрища задля відмивання грошей, а цінності та життєві принципи. Ця невелика група ентузіастів звалася як «Інтернаціональна революційна соціальна демократія».
🟥На Галичині ще з 1886 року, коли юний Іван Франко розпочинав своє студентське життя, ідеї анархізму та соціалізму серед молоді поширював Михайло Драгоманов. Тоді не було хайпових блогерів і молодь шукала нові й прогресивні ідеї на сторінках журналів та книг. Тексти, які писав Драгоманов викликали у молодих людей захват - він говорив про низову ініціативу, повалення імперій, самоврядування, ліквідацію бюрократії та соціальну рівність, постання вільних громад і федерацій.
🧲Ідеї Драгоманова розвинув Іван Франко, який і сам згодом став авторитетом для молоді. Наш каменяр закликав молодь видавати свої журнали і творити власні гуртки для вивчення соціалізму та революційних ідей.
І от вже на старості літ Франка, десь у 1913 році у Львові виникає Драгоманівський гурток - молоді українські соціалісти, анархісти та ліві революціонери єднаються, аби разом штудіювати філософію, економіку та історію.
🎯Вони збиралися у квартирі на вірменській. Навчання в університеті, де панувала імперська освіта націлена на виховання імперських бюрократів - їх не цікавила. Вони захоплювалися Драгомановим, Франком, Марксом.
На базі таких гуртків і виникла організація - «Інтернаціональна революційна соціальна демократія».
ІРСД випускали свої листівки та газету, в яких агітували військових не підтримувати царів та цісарів, а повернути рушниці проти експлуататорів.
На їх думку, Перша Світова війна мала перетворитися з імперіалістичної на революційну - війну за визволення робітників та селян.
📣При цьому, ІРСД не прагнула будувати авторитарну диктатуру. Члени організації - молоді марксисти та анархісти схилялися до низового самоврядування, робітничого управління і створення федерацій.
Оранізаторами та активними учасниками ІРСД були Осип Крілик, Андрій Мекелита, український анархіст з позивним Квас, Йосиф Данилович, Марк Фляш, Ісаак Розенберг, Роман Роздольський.
🧲Ось хто справді мають бути українськими героями, а не ті хто підтримав імперії та експлуататорів.
🟥Історія ІРСД дуже цікава - й ми розкажемо про них ще, а поки - біжимо вивчати джерела та літературу.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
📣А Січові Стрільці он за австрійців воювали!
А хто ж тоді був за Україну та українців?
🟥За Україну тоді була тільки одна двіжуха. Й звалася вона - ІРСД: інтернаціональна революційна соціальна демократія.
📣Перша Світова війна, яка розпочалася 1914 року, була чудовим шансом розвалити всі ті гнилі, просочені смердючим гноєм бюрократизму, неефективні та нудні імперії. У кожній з воюючих країн вже були сформовані радикальні та революційні рухи, котрі мали стати авангардом побудови нових прогресивних, революційно-соціальних політичних утворень. Авангардом самої руйнації імперій мали стати прості солдати, котрі би повернули багнети проти своїх класових ворогів.
👉🏾Але трапилося ірраціональне, біполярне непорозуміння: українські революціонери підтримали свої імперії.
В імперії російській, «український Карл Маркс», як його називали - Симон Петлюра, став волонтером імператорської армії і робив все для фронту, все для перемоги. А по той бік Збруча, революційна молодь та професійні соціал-демократи типу Дмитра Донцова, який на той час дотримувався лівих прогресивних поглядів і ще не скотився у бік фашизму - він підтримав австрійського Цісаря та імперію зі столицею у Відні.
🏴Та були серед українців нормальні ліві, для яких революція та справжнє народовладдя - це не політичні ігрища задля відмивання грошей, а цінності та життєві принципи. Ця невелика група ентузіастів звалася як «Інтернаціональна революційна соціальна демократія».
🟥На Галичині ще з 1886 року, коли юний Іван Франко розпочинав своє студентське життя, ідеї анархізму та соціалізму серед молоді поширював Михайло Драгоманов. Тоді не було хайпових блогерів і молодь шукала нові й прогресивні ідеї на сторінках журналів та книг. Тексти, які писав Драгоманов викликали у молодих людей захват - він говорив про низову ініціативу, повалення імперій, самоврядування, ліквідацію бюрократії та соціальну рівність, постання вільних громад і федерацій.
🧲Ідеї Драгоманова розвинув Іван Франко, який і сам згодом став авторитетом для молоді. Наш каменяр закликав молодь видавати свої журнали і творити власні гуртки для вивчення соціалізму та революційних ідей.
І от вже на старості літ Франка, десь у 1913 році у Львові виникає Драгоманівський гурток - молоді українські соціалісти, анархісти та ліві революціонери єднаються, аби разом штудіювати філософію, економіку та історію.
🎯Вони збиралися у квартирі на вірменській. Навчання в університеті, де панувала імперська освіта націлена на виховання імперських бюрократів - їх не цікавила. Вони захоплювалися Драгомановим, Франком, Марксом.
На базі таких гуртків і виникла організація - «Інтернаціональна революційна соціальна демократія».
ІРСД випускали свої листівки та газету, в яких агітували військових не підтримувати царів та цісарів, а повернути рушниці проти експлуататорів.
На їх думку, Перша Світова війна мала перетворитися з імперіалістичної на революційну - війну за визволення робітників та селян.
📣При цьому, ІРСД не прагнула будувати авторитарну диктатуру. Члени організації - молоді марксисти та анархісти схилялися до низового самоврядування, робітничого управління і створення федерацій.
Оранізаторами та активними учасниками ІРСД були Осип Крілик, Андрій Мекелита, український анархіст з позивним Квас, Йосиф Данилович, Марк Фляш, Ісаак Розенберг, Роман Роздольський.
🧲Ось хто справді мають бути українськими героями, а не ті хто підтримав імперії та експлуататорів.
🟥Історія ІРСД дуже цікава - й ми розкажемо про них ще, а поки - біжимо вивчати джерела та літературу.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤6🔥3💯1
🟥Red Emma’s — це радикальний книжковий магазин і кафе, названий на честь анархістки Емми Ґольдман. Працює в місті Балтимор з 2004 року. Він працює як робітничий кооператив і культурний центр. Заклад поєднує комерційну діяльність (продаж книг і їжі) з активістською та освітньою роботою — лекції, дискусії, зустрічі громад.
🏴Управління здійснюється горизонтально: ключові рішення приймаються колективно, а прибуток розподіляється між членами. Структура передбачає робочі групи (операції, фінанси, події), що зменшує ієрархію. Для вступу до кооперативу потрібно пройти певний період роботи і погодитися з принципами колективного управління.
📣Red Emma’s не є великим бізнесом у масштабах країни, але відіграє важливу роль у місцевій економіці Балтимора. Він створює стабільні робочі місця в культурному секторі, підтримує незалежні видавництва та локальних постачальників. Це приклад кооперативу, який поєднує економіку і політичну культуру.
🧨
Читайте нову статтю про кооператив Red Emma's та інші спільні підприємства США на сайті журналу “Артіль”.
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
🏴Управління здійснюється горизонтально: ключові рішення приймаються колективно, а прибуток розподіляється між членами. Структура передбачає робочі групи (операції, фінанси, події), що зменшує ієрархію. Для вступу до кооперативу потрібно пройти певний період роботи і погодитися з принципами колективного управління.
📣Red Emma’s не є великим бізнесом у масштабах країни, але відіграє важливу роль у місцевій економіці Балтимора. Він створює стабільні робочі місця в культурному секторі, підтримує незалежні видавництва та локальних постачальників. Це приклад кооперативу, який поєднує економіку і політичну культуру.
🧨
Читайте нову статтю про кооператив Red Emma's та інші спільні підприємства США на сайті журналу “Артіль”.
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Артіль |
Бо справжній соціалізм — це не диктатура партії та економічне планування. Справжній соціалізм — це коли більшість підприємств є…
🥰4❤3
Беріть приклад з робітників та США: вони без авторитаризму, більшовизму і ленінізму рубають за свої інтереси. І в них це добре виходить! Розповідаємо вам одну класну історію!
І поки Ахметови, Міндічі, Коломойські та Юлі-зозулі нагло крадуть тепло і світло в простих українців, американці дають відсіч енергетичній монополії великих компаній.
Світло в селах США почало зʼявлятися ще коли Нестор Махно був живим та мріяв про вільне Гуляйполе. Ліберальна державонька швидко зрозуміла - якщо провести в фермерську глушину електрохарчування, то натхненний протестанською етикою і духом капіталізму, бостонський фермер виростить більше курей, свиней та хлібу. А отже збільшить свої продажі та матиме більше грошей, щоби заплатити податки.
Однак, частина американського робітництва розкусила цю хитромудру схему й почала створювати кооперативи на селах.
І коли настали зубожіння, зрада і ярмо великої економічної депресії - кооперативи стали паличкою-рятівничкою: американський народ не вмер з голоду завдяки дрібним кооперативам. Звісно, у великих містах було важко з продуктами і там помирали робітники, однак кооперативи врятували людей в менших містах і в селах.
Тож кооперативи просто запропонували державі профінансувати створення котелень, маленьких електростанцій, аби генерувати світло локально - для малих сіл.
І сталася переможенька: американські анархісти, соціалісти, робітники та інші низові спільноти отримали копійчану комуналку, бо кооперативні електростанції багато грошей з людей не дерли.
Час ішов, технології модернізувалися і бах - у 1970 роки, кооперативи лобіюють закони про “зелену енергетику” і о, диво, мільйони американців мають майже халявне світло як на той час.
Як пише портал “Екосфера”, який ми зараз будемо цитувати:
І ми можемо робити такі кооперативи, не питаючи в держави, а бо ж навʼязуючи державі свої правила гри.
Неможливе - можливо.
Україна ж вистояла ці 4 роки великої війни? От якщо вистояла і вистоїть далі - то енергетичні кооперативи, це те, що будуть робити наші військові, коли повернуться з війни і законно бажатимуть соціальної, економічної та політичної самостійності і субʼєктності.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
І поки Ахметови, Міндічі, Коломойські та Юлі-зозулі нагло крадуть тепло і світло в простих українців, американці дають відсіч енергетичній монополії великих компаній.
Світло в селах США почало зʼявлятися ще коли Нестор Махно був живим та мріяв про вільне Гуляйполе. Ліберальна державонька швидко зрозуміла - якщо провести в фермерську глушину електрохарчування, то натхненний протестанською етикою і духом капіталізму, бостонський фермер виростить більше курей, свиней та хлібу. А отже збільшить свої продажі та матиме більше грошей, щоби заплатити податки.
Однак, частина американського робітництва розкусила цю хитромудру схему й почала створювати кооперативи на селах.
І коли настали зубожіння, зрада і ярмо великої економічної депресії - кооперативи стали паличкою-рятівничкою: американський народ не вмер з голоду завдяки дрібним кооперативам. Звісно, у великих містах було важко з продуктами і там помирали робітники, однак кооперативи врятували людей в менших містах і в селах.
Тож кооперативи просто запропонували державі профінансувати створення котелень, маленьких електростанцій, аби генерувати світло локально - для малих сіл.
І сталася переможенька: американські анархісти, соціалісти, робітники та інші низові спільноти отримали копійчану комуналку, бо кооперативні електростанції багато грошей з людей не дерли.
Час ішов, технології модернізувалися і бах - у 1970 роки, кооперативи лобіюють закони про “зелену енергетику” і о, диво, мільйони американців мають майже халявне світло як на той час.
Як пише портал “Екосфера”, який ми зараз будемо цитувати:
На сьогодні у США діяльність більшості енергетичних кооперативів спрямована на генерування електроенергії та її розподіл кінцевим споживачам, а також на електрифікацію (переважно сільських) територій. Також існує велика кількість кооперативів, що забезпечують своїх членів найрізноманітнішими енергетичними ресурсами і послугами.Сьогодні, в умовах війни, зруйнованих електростанцій та ненаситних тупих олігархів-крадіїв українцям потрібна кооперативна власність в енергетиці.
Наприклад, кооператив Evergreen Energy Solutions займається встановленням сонячних електростанцій у Клівленді. Кооператив наймає на роботу насамперед місцевих мешканців, а серед його клієнтів – клівлендські клініки, госпіталь місцевого університету.
І ми можемо робити такі кооперативи, не питаючи в держави, а бо ж навʼязуючи державі свої правила гри.
Неможливе - можливо.
Україна ж вистояла ці 4 роки великої війни? От якщо вистояла і вистоїть далі - то енергетичні кооперативи, це те, що будуть робити наші військові, коли повернуться з війни і законно бажатимуть соціальної, економічної та політичної самостійності і субʼєктності.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
🔥5❤3👍1
🏴Грунт, база, фундамент, на якому тримаються анархістські ідеї - це література. Завдяки друкованим книгам та журналам ми дізналися про Драгоманова, Прудона, Нестора Махна. Навіть якщо ви вперше познайомилися з анархізмом у інтернеті, то все-одно - ці знання потрапили до мережі завдяки літературі.
Бо спочатку була книга, бо спочатку був журнал.
⚙️Однак, саме по собі анархістське чтиво не працює, коли немає спільнот, де наша улюблена література циркулює, немов вода у гірському струмку. Тому одне з ключових завдань для лібертарного руху - це творення читацької продукції та комʼюніті довкола неї.
🏴Ідеальний метч, в якому сходяться люди та література - це анархістські книжкові ярмарки. Сьогодні вони відбуваються в багатьох містах Британії, Канади, США, Хорватії, Швеції та Чехії. Подейкують, що відносно нещодавно у Празі, на місцевому анархо-бук-форумі організатори та видавці мали подію, присвячену українському анархізму.
🧲І це чудово та правильно, бо голос українських анархістів має звучати по-всьому світу, адже саме українські анархісти сьогодні ведуть боротьбу проти російського імперіалізму, що одягнувся в шати державного московського капіталізму й хоче стерти з лиця землі наш народ. А опісля - піти війною на сусідні народи, аби навʼязати їм свій імперський державний капіталізм.
🎯Тож аби цього не сталося, анархісти мають мілітаризуватися і звісно ж - розвивати анархістську літературу, аби наш спільний рух поповнювався новими людьми.
Тому важливо організовувати анархістські книжкові ярмарки як в Україні, так і - долучатися до подібних подій закордоном.
📣Друковані книги та журнали дуже важливі, бо влада й капіталісти можуть блокувати сайти, провайдери - видаляти старі посилання, а соціальні мережі - кидати в тіньовий бан й показувати пости мізерній кількості читачів.
Та й зрештою, чтиво з телефону, планшету чи ноута - то швидкий процес, свого роду читацький фаст-фуд. А для розвитку анархістських ідей потрібні більш поживні літературні страви, в яких широкою палітрою розкриваються ліві ідеї та практики. Тому книги й журнали - це ключовий спосіб для повноцінного розкриття анархістської філософії.
🟥Журнал «Артіль» планує у Львові цілу серію подій, присвячених анархістській літературі. Вони відбуватимуться в центрі культури «Артефакт» - затишному автономному просторі на вулиці Кирила і Мефодія.
🏴Саме на базі цих подій ми хочемо створити львівську анархістську книжкову ярмарку.
Слідкуйте за анонсами! Незабаром дамо більше деталей та цікавої інформації!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Бо спочатку була книга, бо спочатку був журнал.
⚙️Однак, саме по собі анархістське чтиво не працює, коли немає спільнот, де наша улюблена література циркулює, немов вода у гірському струмку. Тому одне з ключових завдань для лібертарного руху - це творення читацької продукції та комʼюніті довкола неї.
🏴Ідеальний метч, в якому сходяться люди та література - це анархістські книжкові ярмарки. Сьогодні вони відбуваються в багатьох містах Британії, Канади, США, Хорватії, Швеції та Чехії. Подейкують, що відносно нещодавно у Празі, на місцевому анархо-бук-форумі організатори та видавці мали подію, присвячену українському анархізму.
🧲І це чудово та правильно, бо голос українських анархістів має звучати по-всьому світу, адже саме українські анархісти сьогодні ведуть боротьбу проти російського імперіалізму, що одягнувся в шати державного московського капіталізму й хоче стерти з лиця землі наш народ. А опісля - піти війною на сусідні народи, аби навʼязати їм свій імперський державний капіталізм.
🎯Тож аби цього не сталося, анархісти мають мілітаризуватися і звісно ж - розвивати анархістську літературу, аби наш спільний рух поповнювався новими людьми.
Тому важливо організовувати анархістські книжкові ярмарки як в Україні, так і - долучатися до подібних подій закордоном.
📣Друковані книги та журнали дуже важливі, бо влада й капіталісти можуть блокувати сайти, провайдери - видаляти старі посилання, а соціальні мережі - кидати в тіньовий бан й показувати пости мізерній кількості читачів.
Та й зрештою, чтиво з телефону, планшету чи ноута - то швидкий процес, свого роду читацький фаст-фуд. А для розвитку анархістських ідей потрібні більш поживні літературні страви, в яких широкою палітрою розкриваються ліві ідеї та практики. Тому книги й журнали - це ключовий спосіб для повноцінного розкриття анархістської філософії.
🟥Журнал «Артіль» планує у Львові цілу серію подій, присвячених анархістській літературі. Вони відбуватимуться в центрі культури «Артефакт» - затишному автономному просторі на вулиці Кирила і Мефодія.
🏴Саме на базі цих подій ми хочемо створити львівську анархістську книжкову ярмарку.
Слідкуйте за анонсами! Незабаром дамо більше деталей та цікавої інформації!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤3
Залізна поетка Леся Українка дуже добре шарила в політиці. Ще б пак - дівчина годинами сиділи за книгами, вивчаючи німецьку, французьку. Замість пʼяних вечорниць - Гегель. Замість флетвайту і теревень ні про що з подружками - Вольтер.
І ось настав день, коли Леся Петрівна читнула Маркса. Її зачепило.
Втілення ідей соціалізму для неї стало копіткою працею. Вона писала, що хибно розуміти комунізм, як просто комфорт для всіх, в якому пролетарі гедонізують з пляшечкою гіркого британської іпи в руках.
Ярослава Шеремета написала коротке, але структуроване та динамічне есе про те, як Леся Українка рефлексувала марксизм, соціалізм та ліві ідеї загалом.
Прочитайте та покажіть цей текст друзям. Це важливо, бо переосмислення революційних ідей - це ключ до творення нової революційної ситуації.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
І ось настав день, коли Леся Петрівна читнула Маркса. Її зачепило.
Втілення ідей соціалізму для неї стало копіткою працею. Вона писала, що хибно розуміти комунізм, як просто комфорт для всіх, в якому пролетарі гедонізують з пляшечкою гіркого британської іпи в руках.
Ярослава Шеремета написала коротке, але структуроване та динамічне есе про те, як Леся Українка рефлексувала марксизм, соціалізм та ліві ідеї загалом.
Прочитайте та покажіть цей текст друзям. Це важливо, бо переосмислення революційних ідей - це ключ до творення нової революційної ситуації.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Артіль |
ЛІВА УКРАЇНКА. МАРКСИСТСЬКІ РЕФЛЕКСІЇ ЛАРИСИ ПЕТРІВНИ КОСАЧ | Артіль
Якби журнал «Forbes» вирішив скласти список найбільш популярних блогерів кінця ХІХ – початку ХХ ст., то безперечно верхівку чартів посіли би К. Маркс та Ф. Енгельс. Серед тодішніх глашатаїв вітчизняної політичної думки була й письменниця, активістка та феміністка…
❤8🤡1
Анархістське видавництво Uncivilized Distro випускає новий зін! Його назва - “Anarchy With an X”! і він присвячений культурі Straight Edge.
Стрейт-едж - це потужний рух, що пропагує здоровий спосіб життя й повну відмову від алкоголю, наркотиків та невпорядкованих сексуальних стосунків. Він сформувався у середовищі американської панк-музики 1980 років. В той час алкоголізм, наркозалежність, а також незахищений секс, знищували панків та анархістів із середини - люди помирали від отруєннь, передозувань, венеричних хвороб, СНІДу. Тож Ян Маккей, лідер хардкор-гурту Minor Threat, написав пісню під назвою Straight Edge, в якій закликав усіх дотримуватись чіткої межі між людським життям та шкідливими звичками.
Оскільки багато панків та анархістів мали таку ж саму позицію стосовно речовин, які руйнують душу й тіло, то Straight Edge перетворився з короткої пісні на автономний рух, активісти якого прямо казали:
Тому сьогодні тисячі людей лівих поглядів по всьому світу утримуються від спиртних напоїв, не курять, не вступають у випадкові статеві звʼязки. А деякі радикальні групи анархістів полюють та нападають на драгдилерів і виробників наркотиків, люто лупцюючи їх битами.
Можна по-різному ставитися як до таких акцій насилля, так і до принципів цього руху загалом, однак Straight Edge - важлива та невідʼємна складова панк-культури та анархістської ідеології. Журнал “Артіль” хоч і не позиціонує себе стрейт-едж виданням, однак наша команда солідарна з конструктивними ідеями, котрі несуть стрейт-еджерські колективи.
Тому ми вирішили розповісти вам про запуск зіну “Anarchy With an X”!, бо кожен охочий може надіслати туди свої твори!
Якщо ви пишете есе, оповідання, поезію - то чом би не відрефлексувати на папері важливі теми здорового способу життя та їх контексту! Тим паче редакція зіну ставить цікаві питання до авторі та авторок:
Нагадаємо, що держава рубає мільярди грошей на продажі алкогольних ліцензій, капіталісти варять на цьому добрий кеш, а імперії часто-густо підкорювали корінні народи своїми імперськими спиртними напоями. Так само, як плантатори американського півдня споювали своїх рабів дешевим ромом чи віскі, аби ті не мали часу роздумувати про втечу та свободу.
Тож друзі! Якщо маєте тексти на цю тему або хочете їх написати - вперед, до праці!
Нижче, англійською мовою подаємо умови публікації та контакти анархістського видавництва, з якими ви можете напряму прокомунікувати та узгодити всі деталі написання й оприлюднення вашого тексту:
Format:
In digest zine form: 9 or 10 point Times New Roman Font, two columns.
Maximum sizes:
-Essays and creative writing: 2,000 words
-Poems: 2 pages (please include notes on formatting)
-Letters: ~350 words
-Artwork: 2 continuous pages (or any amount of smaller pieces)
Copies by mail? Send to:
Uncivilized Distro
Po Box 72
Seymour IL, 61875
Digital copies? Send to: tmwg1995[@]protonmail.com
Submissions due July 1, 2026.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Стрейт-едж - це потужний рух, що пропагує здоровий спосіб життя й повну відмову від алкоголю, наркотиків та невпорядкованих сексуальних стосунків. Він сформувався у середовищі американської панк-музики 1980 років. В той час алкоголізм, наркозалежність, а також незахищений секс, знищували панків та анархістів із середини - люди помирали від отруєннь, передозувань, венеричних хвороб, СНІДу. Тож Ян Маккей, лідер хардкор-гурту Minor Threat, написав пісню під назвою Straight Edge, в якій закликав усіх дотримуватись чіткої межі між людським життям та шкідливими звичками.
Оскільки багато панків та анархістів мали таку ж саму позицію стосовно речовин, які руйнують душу й тіло, то Straight Edge перетворився з короткої пісні на автономний рух, активісти якого прямо казали:
“Друзі, нам треба змінювати цей світ, нам потрібно робити революцію, аби знищити капіталізм. А така революція під силу тільки тверезим!”.
Тому сьогодні тисячі людей лівих поглядів по всьому світу утримуються від спиртних напоїв, не курять, не вступають у випадкові статеві звʼязки. А деякі радикальні групи анархістів полюють та нападають на драгдилерів і виробників наркотиків, люто лупцюючи їх битами.
Можна по-різному ставитися як до таких акцій насилля, так і до принципів цього руху загалом, однак Straight Edge - важлива та невідʼємна складова панк-культури та анархістської ідеології. Журнал “Артіль” хоч і не позиціонує себе стрейт-едж виданням, однак наша команда солідарна з конструктивними ідеями, котрі несуть стрейт-еджерські колективи.
Тому ми вирішили розповісти вам про запуск зіну “Anarchy With an X”!, бо кожен охочий може надіслати туди свої твори!
Якщо ви пишете есе, оповідання, поезію - то чом би не відрефлексувати на папері важливі теми здорового способу життя та їх контексту! Тим паче редакція зіну ставить цікаві питання до авторі та авторок:
- Ви не вживаєте алкоголь, бо це ваш спосіб не підтримувати державу й капіталізм? Чи є інші причини? Можливо, це прояв вашої боротьби з імперіалізмом?
Нагадаємо, що держава рубає мільярди грошей на продажі алкогольних ліцензій, капіталісти варять на цьому добрий кеш, а імперії часто-густо підкорювали корінні народи своїми імперськими спиртними напоями. Так само, як плантатори американського півдня споювали своїх рабів дешевим ромом чи віскі, аби ті не мали часу роздумувати про втечу та свободу.
Тож друзі! Якщо маєте тексти на цю тему або хочете їх написати - вперед, до праці!
Нижче, англійською мовою подаємо умови публікації та контакти анархістського видавництва, з якими ви можете напряму прокомунікувати та узгодити всі деталі написання й оприлюднення вашого тексту:
Format:
In digest zine form: 9 or 10 point Times New Roman Font, two columns.
Maximum sizes:
-Essays and creative writing: 2,000 words
-Poems: 2 pages (please include notes on formatting)
-Letters: ~350 words
-Artwork: 2 continuous pages (or any amount of smaller pieces)
Copies by mail? Send to:
Uncivilized Distro
Po Box 72
Seymour IL, 61875
Digital copies? Send to: tmwg1995[@]protonmail.com
Submissions due July 1, 2026.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
🔥3❤2👍1
Що буде, коли двоє радикалів - українець та єврей, зійдуться у Львові? Правильно - буде анархістський журнал!
Саме це сталося у місті Лева теплої весни 1904 року. Максиміліан Нахт і Михайло Лозинський видали «Wolny Świat» - радикальний анархо-комуністичний часопис. Чуваки прямо заявляли, що нафіг державу, парламент, партії, вождів - тільки спільна власність, тільки самоврядування, тільки хардкор!
Для елегантної, інтелектуальної Галичини - то було дуже й дуже радикально, тож габсбурзька поліція оперативно знайшла та опломбувала тираж, вилучивши 300 журналів. Як то кажуть “триста - поцілуй опортуніста”! Однак декілька примірничків Макс і Михайло все ж таки заховали на Високому Замку, тож львівські анархісти нехай і доволі не масово, але могли читати се доволі цікаве анархо-комуністичне чтиво.
Звісно ж, ви запитаєте, чому автори прозвали журнал «Wolny Świat», а не «Вільний Світ». Чому польською, а не українською, чи наприклад - не на їдиші? Однак відповідь буде дуже простою, дещо навіть маркетологічною. Нахт і Лозинський бачили своєю цільовою аудиторією робітників, а більшість пролетарів тогочасного Львову говорила польською мовою, тому й журнал був польськомовний.
Ну й звісно - це перший випадок радикальної анархістської агітації у Львові, хоча журнали про анархізм у місті Лева виходили ще років зо 20 до появи «Вільного Світу». Ну й крім того, 1904 рік - це час, коли анархістський рух вже набрав жирку й про діяльність антиавторитарних радикалів не чув хіба-що лінивий.
Автори журналу «Wolny Świat» цитували Малатесту і Бакуніна, однак найбільший вплив на їх ідеї зробив Ян-Вацлав Махайський, відомий польський анархіст та анти-інтелектуал, котрий вважав, що інтелігенція експлуатує робітничий клас, тому інтелігенції взагалі не повинно існувати. На його думку всі робітники мають займатися як фізичною, так і розумовою працею і от тоді на світ сей грішний прийде справжнє безкласове суспільство.
Прикол в тому, що журнал Нахта і Лозинського, хоч і стосувався складних філософських матерій анархо-комунізму - все ж був написаний простою мовою, без зайвого пафосу й академізму. І це робить його дуже цінним виданням. Та все ж - дуже шкода, що цісарські копи конфіскували майже весь тираж і лишень невелике коло львівських робітників могло читати «Wolny Świat».
Та все ж такі історії надихають, бо ти розумієш: мрійники у надскладних умовах робили анархістське чтиво та вірили, що колись настане революція і люди побудують справжній вільний світ…
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
Саме це сталося у місті Лева теплої весни 1904 року. Максиміліан Нахт і Михайло Лозинський видали «Wolny Świat» - радикальний анархо-комуністичний часопис. Чуваки прямо заявляли, що нафіг державу, парламент, партії, вождів - тільки спільна власність, тільки самоврядування, тільки хардкор!
Для елегантної, інтелектуальної Галичини - то було дуже й дуже радикально, тож габсбурзька поліція оперативно знайшла та опломбувала тираж, вилучивши 300 журналів. Як то кажуть “триста - поцілуй опортуніста”! Однак декілька примірничків Макс і Михайло все ж таки заховали на Високому Замку, тож львівські анархісти нехай і доволі не масово, але могли читати се доволі цікаве анархо-комуністичне чтиво.
Звісно ж, ви запитаєте, чому автори прозвали журнал «Wolny Świat», а не «Вільний Світ». Чому польською, а не українською, чи наприклад - не на їдиші? Однак відповідь буде дуже простою, дещо навіть маркетологічною. Нахт і Лозинський бачили своєю цільовою аудиторією робітників, а більшість пролетарів тогочасного Львову говорила польською мовою, тому й журнал був польськомовний.
Творці журналу «Wolny Świat» напряму заявляли - «Ми є анархістами, і вас всіх закликаємо бути анархістами». І це дуже цінно й важливо, бо анархісти час від часу, прагнучи до більшої популярності, називають себе іншими термінами, бо бачите - анархізм таке страшне слово, що люди точно не підтримають.
Ну й звісно - це перший випадок радикальної анархістської агітації у Львові, хоча журнали про анархізм у місті Лева виходили ще років зо 20 до появи «Вільного Світу». Ну й крім того, 1904 рік - це час, коли анархістський рух вже набрав жирку й про діяльність антиавторитарних радикалів не чув хіба-що лінивий.
Автори журналу «Wolny Świat» цитували Малатесту і Бакуніна, однак найбільший вплив на їх ідеї зробив Ян-Вацлав Махайський, відомий польський анархіст та анти-інтелектуал, котрий вважав, що інтелігенція експлуатує робітничий клас, тому інтелігенції взагалі не повинно існувати. На його думку всі робітники мають займатися як фізичною, так і розумовою працею і от тоді на світ сей грішний прийде справжнє безкласове суспільство.
Прикол в тому, що журнал Нахта і Лозинського, хоч і стосувався складних філософських матерій анархо-комунізму - все ж був написаний простою мовою, без зайвого пафосу й академізму. І це робить його дуже цінним виданням. Та все ж - дуже шкода, що цісарські копи конфіскували майже весь тираж і лишень невелике коло львівських робітників могло читати «Wolny Świat».
Та все ж такі історії надихають, бо ти розумієш: мрійники у надскладних умовах робили анархістське чтиво та вірили, що колись настане революція і люди побудують справжній вільний світ…
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤7🔥4❤🔥2👍2
Forwarded from The Daily Anarchism
Іван Франко у свої 18 був красенем, одягав стильний німецький костюм. Прозу хтів писати для аристократів і мати з цього добрий гешефт. Однак молитвами і листами Михайла Драгоманова, якій той писав зі Швейцарії, юний Джеджалик навернувся у віру громадівську.
Якщо Ісус Христос був першим анархістом, то Івана Яковича можемо сміливо величати першим українським анархо-комуністом.
Це звісно треба за жарт сприймати, але критика збоку Івана Яковича на адресу інституту держави та центральної влади, очевидна, факт є факт: у повісті «Захар Беркут», містер Франко голосно кричить: центральна влада нас зрадила, рідний край врятує тільки низова ініціатива.
І в тому - головна фішка творчості юного Івана: він свою художню думку дуже конструктивно підсилював реальними історичними фактами та джерелами.
Потім Франко вивчав марксизм і вже тоді бачив, що революція може закінчитися ще більшою тиранією ніж абсолютизм ранньомодерних монархій.
До речі: якобінці це чітко довели…
Іван Франко - це скарб в руках українського суспільства. Але поки ми не вміємо користуватися скарбами.
Як зберегти історичну спадщину Львова?
Займатися цим катанням кожного дня, створювати громадські організації, проводити народні збори.
Час діяти вже років 30 як настав. А бездіяльність, вона - короткочасна. Бо ми - дивимося у вічність, а вічність - дивиться і нас…
Скоро буде цікава стаття про анархістські віяння у думці Каменяра.
Він не був анархістом, наголошуємо, однак певні вайби від анархізму в його творчості простежуються. Бо інакше просто бути не може.
Бо якщо Драгоманов твій ментор і круч - то інакше, сука, бути не може!
Якщо Ісус Христос був першим анархістом, то Івана Яковича можемо сміливо величати першим українським анархо-комуністом.
Це звісно треба за жарт сприймати, але критика збоку Івана Яковича на адресу інституту держави та центральної влади, очевидна, факт є факт: у повісті «Захар Беркут», містер Франко голосно кричить: центральна влада нас зрадила, рідний край врятує тільки низова ініціатива.
І в тому - головна фішка творчості юного Івана: він свою художню думку дуже конструктивно підсилював реальними історичними фактами та джерелами.
Потім Франко вивчав марксизм і вже тоді бачив, що революція може закінчитися ще більшою тиранією ніж абсолютизм ранньомодерних монархій.
До речі: якобінці це чітко довели…
Іван Франко - це скарб в руках українського суспільства. Але поки ми не вміємо користуватися скарбами.
Як зберегти історичну спадщину Львова?
Займатися цим катанням кожного дня, створювати громадські організації, проводити народні збори.
Час діяти вже років 30 як настав. А бездіяльність, вона - короткочасна. Бо ми - дивимося у вічність, а вічність - дивиться і нас…
Скоро буде цікава стаття про анархістські віяння у думці Каменяра.
Він не був анархістом, наголошуємо, однак певні вайби від анархізму в його творчості простежуються. Бо інакше просто бути не може.
Бо якщо Драгоманов твій ментор і круч - то інакше, сука, бути не може!
❤5
Forwarded from Чорнозем
YouTube
Львів'яни назвали масові безлади "Ніччю гніву"
UA - Львів'яни назвали масові безлади "Ніччю гніву". Так назвали львів'яни масові безлади, що почались у місті після пролитої на столичному Майдані крові. Випуск ТСН.19:30 за 24 лютого 2014 року
RU - Львовяне назвали массовые беспорядки "Ночью гнева". Так…
RU - Львовяне назвали массовые беспорядки "Ночью гнева". Так…
Чи приречене наше суспільство на хаос під час революційних змін?
В умовах нинішнього світого порядку диктаторські режими намагаються грати свою роль у визначенні панівного статуск-кво. Кремль, Трамп, Іран — усі вони разом засіяли світ кривавими конфліктами та тортурами. Там, де мали бути мир і стабільність, почалися війни та репресії. У диктатур дуже погано виходить одночасно контролювати безпеку, порядок, злочинність та оберігати права й свободи громадян. Точніше, вони і не намагаються їх охороняти, а скоріше прагнуть позбавити своїх підданих прав і свобод. Яскравими ілюстраціями цього слугують міграційна поліція в США, яка вбиває своїх громадян, або силові органи в РФ та Білорусі.
У новітній історії України є чудовий приклад самоорганізації та підтримки порядку у критичний період без держави: після Ночі гніву у Львові, у результаті якої силові структури були розгромлені, порядок на вулицях цього міста почали підтримувати добровольчі дружини.
Сили самооборони вправно виконували функції патрулювання, а рівень злочинності, як зазначали очевидці подій, значно знизився. Вулиці не окутав хаос вуличного свавілля, а провокації присікали рішучими діями самооборони.
Цей відеосюжет демонструє епізод з української історії, коли суспільство та низова ініціатива працювали разом, творячи дійсно народний порядок. Ознайомтесь із цим матеріалом, адже він може стати для вас корисною знахідкою.
В умовах нинішнього світого порядку диктаторські режими намагаються грати свою роль у визначенні панівного статуск-кво. Кремль, Трамп, Іран — усі вони разом засіяли світ кривавими конфліктами та тортурами. Там, де мали бути мир і стабільність, почалися війни та репресії. У диктатур дуже погано виходить одночасно контролювати безпеку, порядок, злочинність та оберігати права й свободи громадян. Точніше, вони і не намагаються їх охороняти, а скоріше прагнуть позбавити своїх підданих прав і свобод. Яскравими ілюстраціями цього слугують міграційна поліція в США, яка вбиває своїх громадян, або силові органи в РФ та Білорусі.
У новітній історії України є чудовий приклад самоорганізації та підтримки порядку у критичний період без держави: після Ночі гніву у Львові, у результаті якої силові структури були розгромлені, порядок на вулицях цього міста почали підтримувати добровольчі дружини.
Сили самооборони вправно виконували функції патрулювання, а рівень злочинності, як зазначали очевидці подій, значно знизився. Вулиці не окутав хаос вуличного свавілля, а провокації присікали рішучими діями самооборони.
Цей відеосюжет демонструє епізод з української історії, коли суспільство та низова ініціатива працювали разом, творячи дійсно народний порядок. Ознайомтесь із цим матеріалом, адже він може стати для вас корисною знахідкою.
❤3👍1🔥1
#анархоновини станом на 4 квітня 2026 року
У Лондоні ліві протестують проти закриття кооперативного ринку
Суд міста Лондон видав ухвалу про виселення торговців на ринку на Рідлі-роуд у Далстоні, Східний Лондон. На цьому ринку торгують робітники кооперативів, а влада міста просто вирішила незаконно віджати цю територію, щоби віддати її під забудову.
Джентрифікація.
Тому анархісти, соціальні активістки та робітники ринку на Рідлі-роуд повстали, щоби захистити свої трудові права й інтереси.
Побажаємо їм успіху в цій нелегкій борні проти сраної джентрифікації.
В Іспанії верховний суд помилував анархо-синдикалістів у справі «Суїза 6». Як повідомляв журнал «Артіль», ще у липні 2025 року, іспанська влада почала репресії проти іспанських анархістів.
Суть конфлікту: шестеро працівників пекарні La Suiza, що в місті Хіхон, історико-культурний регіон Аструія, вийшли на страйк проти власника пиріжкової. Цей власник не раз влаштовував сексуальні домагання проти працівниць, зарплату знизив, коли вони його відшили, змушував працювати понаднормово.
І от робітники вийшли на страйк, зробили агітаційні плакати. Перехожі підходили до мітингарів, спілкувалися. Іспанці загалом народ дуже традиційний - ходять в одні й ті самі заклади щодня, мають сієсту в день, снідають кавою у пекарнях, вечеряють пивом та морепродуктами в пабах щовечора.
І якщо перестають ходити в якийсь заклад через зашквар власника - то це надовго, а можливо й назавжди.
Власник пекарні La Suiza втратив постійних клієнтів, його прибутки впали й він не вигадав нічого кращого, як подати до суду на своїх працівників. Мовляв, через їхні мітинги й боротьбу за якісь там трудові права, до нього перестали ходили відвідувачі, тому, шановний суд, покарай тих довбаних робітників.
Але то не довбані робітники, нешановний власнику пекарні - то учасники анархо-синдикалістської профспілки CTN, одного з надпотужних анархістських обʼєднань Європи. Мабуть, саме це і стало причиною того, що суд виніс вирок на користь власника пекарні, звинуватив робітників і робітниць у навмисному руйнуванні бізнесу й…УВАГА!
Посадив їх за ґрати на три з половиною роки!
Це політично вмотивоване рішення. Це політичне переслідування проти робітників та анархістів! Іспанські анархісти мають вийти на вулиці й сказати своє слово! А парламентські ліві мають зробити все, аби юридичним шляхом прискорити визволення іспанських анархістів. Інакше вони вкотре доведуть сумну тезу: коли лівий політик йде у парламент, він спочатку прикривається маскою реформ і соціал-демократії, а потім стає слугою…ні, не народу. Слугою капіталізму…
Але добре те, що добре закінчується: іспанський суд повністю виправдав анархістів!
Це хороші новини!
Отакі от анархоновини станом на 4 квітня, на 13:40.
Слідкуйте за анархістськими новинами - скоро буде новий дайджест!
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
У Лондоні ліві протестують проти закриття кооперативного ринку
Суд міста Лондон видав ухвалу про виселення торговців на ринку на Рідлі-роуд у Далстоні, Східний Лондон. На цьому ринку торгують робітники кооперативів, а влада міста просто вирішила незаконно віджати цю територію, щоби віддати її під забудову.
Джентрифікація.
Тому анархісти, соціальні активістки та робітники ринку на Рідлі-роуд повстали, щоби захистити свої трудові права й інтереси.
Побажаємо їм успіху в цій нелегкій борні проти сраної джентрифікації.
В Іспанії верховний суд помилував анархо-синдикалістів у справі «Суїза 6». Як повідомляв журнал «Артіль», ще у липні 2025 року, іспанська влада почала репресії проти іспанських анархістів.
Суть конфлікту: шестеро працівників пекарні La Suiza, що в місті Хіхон, історико-культурний регіон Аструія, вийшли на страйк проти власника пиріжкової. Цей власник не раз влаштовував сексуальні домагання проти працівниць, зарплату знизив, коли вони його відшили, змушував працювати понаднормово.
І от робітники вийшли на страйк, зробили агітаційні плакати. Перехожі підходили до мітингарів, спілкувалися. Іспанці загалом народ дуже традиційний - ходять в одні й ті самі заклади щодня, мають сієсту в день, снідають кавою у пекарнях, вечеряють пивом та морепродуктами в пабах щовечора.
І якщо перестають ходити в якийсь заклад через зашквар власника - то це надовго, а можливо й назавжди.
Власник пекарні La Suiza втратив постійних клієнтів, його прибутки впали й він не вигадав нічого кращого, як подати до суду на своїх працівників. Мовляв, через їхні мітинги й боротьбу за якісь там трудові права, до нього перестали ходили відвідувачі, тому, шановний суд, покарай тих довбаних робітників.
Але то не довбані робітники, нешановний власнику пекарні - то учасники анархо-синдикалістської профспілки CTN, одного з надпотужних анархістських обʼєднань Європи. Мабуть, саме це і стало причиною того, що суд виніс вирок на користь власника пекарні, звинуватив робітників і робітниць у навмисному руйнуванні бізнесу й…УВАГА!
Посадив їх за ґрати на три з половиною роки!
Це політично вмотивоване рішення. Це політичне переслідування проти робітників та анархістів! Іспанські анархісти мають вийти на вулиці й сказати своє слово! А парламентські ліві мають зробити все, аби юридичним шляхом прискорити визволення іспанських анархістів. Інакше вони вкотре доведуть сумну тезу: коли лівий політик йде у парламент, він спочатку прикривається маскою реформ і соціал-демократії, а потім стає слугою…ні, не народу. Слугою капіталізму…
Але добре те, що добре закінчується: іспанський суд повністю виправдав анархістів!
Це хороші новини!
Отакі от анархоновини станом на 4 квітня, на 13:40.
Слідкуйте за анархістськими новинами - скоро буде новий дайджест!
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤4🔥3👍2
ПОДУШНИЙ ПОДАТОК,
ЩО ВБИВ ЗАЛІЗНУ ЛЕДІ
Це історія про те, як низова ініціатива, масовий народний спротив та профспілки Англії перемогли консервативно-фашистську політику щодо податків і зборів. Влада намагалася зробити так, щоби британський лорд платив такі самі податки, як і бабця Сʼюзі із взуттєвого заводу. У простих людей почали відбирати житло, цивілізована країна ніби повернулася в часи огородження, коли людей та овець зганяли із їх рідних земель.
Журнал «Артіль» розповідає вам історію боротьби англійськогонароду за свою свободу, бо саме ліві та анархісти відіграли в цій історії - ключову роль.
1990 рік. Англія. При владі уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Її називають залізна леді - бо вона закрила сотні державних шахт, а зекономлені гроші роздала у вигляді кредитів для малого бізнесу. Підкреслюємо - саме малого бізнесу.
Тисячі колишніх шахтарів і сталеварів ходять на курси з економіки та підприємництва. Кінець курсів і бонус приємний: ти відкриваєш свій паб, крамницю або дзигаревий кіоск і живеш своє краще життя заможного середнього класу. Нащо бути пролетарем, робітником, коли за гроші ліберально-фашистського режиму можна стати підприємцем, буржуа, заможним власником успішного маленького бізнесу.
А британська армія - має тисячі ухилянтів для війни десь на берегах Латинської Америки.
Імперіалізм буває релігійним, ліберальним, правим, інколи лівим - яко СРСР. Маргарет Тетчер не любить радянську систему влади та лівий рух - тому й вона закручує гайки економічні, аби військові рейки британського імперіалізму могли тягнути на собі усю вагу британських неоколоніальних амбіцій.
Та з часом ця політика зазнає повного краху: виявляється, що дрібне підприємництво без найманої праці - неможливе. Власники малих фірм лаштують робітників до себе в кіоски та паби, експлуатують їх, недоплачують і вся «чудова» схема пані Тетчер зазнає краху.
Залізна леді шукає вихід - і вихід є: повністю переглянути податкову систему.
У підсумку влада Англії запроваджує подушний податок. Його мета полягає у збільшенні надходжень до імперської казни. Однак, щоби приховати войовничі амбіції, спецслужби королівської родини дають наказ пані Тетчер - гроші збирати через муніципальні органи влади.
І цей наказ вирішує все…
Політику посилення податків з допомогою державних ЗМІ, таких як телерадіокомпанія «ВВС», висвітлюють у хороших тонах - мовляв, це ж позитив, що маленькі міста та малі громади й мед отримають більше податків та самі зможуть ними розпоряджатися.
Однак всі медіа красиво промовчали про змову - виявляється, усі муніципальні органи влади, разом з урядом Маргарет Тетчер та королівськими спецслужбами, знали що ці податки хоч і підуть на фінансування громад, значною мірою дадуть фінансовий ресурс для виробництва зброї, збільшення чисельності армії.
Аби розпочати нову війну…
Та народ британський повстав!
Схема була такою: якщо старенька бабця не платила подушний податок протягом шести місяців - то держава через суд відбирала в неї майно. Все майно - квартиру, дачу, кота.
Але ж мав відбутися суд. Чисто фізично, з адвокатами, блек-джеком та шлюхами, ой, пардон, з державними виконавцями.
І от на судові засідання приходили анархісти, робітники, активісти і просто зривали судове засідання…
Цей рух переріс в масові протести на центральних вулицях міст. Майдани множилися усіма англійськими містами.
Дух Гая Фокса витав над Англією!
У підсумку - народ переміг. Подушний податок скасували, а Маргарет Тетчер зазнала фіаско і більше не була премʼєр-міністром Великої Британії.
Ця історія - яскравий приклад: коли народ виходить на вулиці та завдає удару у відповідь - жодна влада, жодні податки, жодна залізна леді не зупинить ідею, час якої настав!
Анархізм - це саме та ідея.
Її час настає. Низова ініціатива врятує цей грішний світ!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
ЩО ВБИВ ЗАЛІЗНУ ЛЕДІ
Це історія про те, як низова ініціатива, масовий народний спротив та профспілки Англії перемогли консервативно-фашистську політику щодо податків і зборів. Влада намагалася зробити так, щоби британський лорд платив такі самі податки, як і бабця Сʼюзі із взуттєвого заводу. У простих людей почали відбирати житло, цивілізована країна ніби повернулася в часи огородження, коли людей та овець зганяли із їх рідних земель.
Журнал «Артіль» розповідає вам історію боротьби англійськогонароду за свою свободу, бо саме ліві та анархісти відіграли в цій історії - ключову роль.
1990 рік. Англія. При владі уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Її називають залізна леді - бо вона закрила сотні державних шахт, а зекономлені гроші роздала у вигляді кредитів для малого бізнесу. Підкреслюємо - саме малого бізнесу.
Тисячі колишніх шахтарів і сталеварів ходять на курси з економіки та підприємництва. Кінець курсів і бонус приємний: ти відкриваєш свій паб, крамницю або дзигаревий кіоск і живеш своє краще життя заможного середнього класу. Нащо бути пролетарем, робітником, коли за гроші ліберально-фашистського режиму можна стати підприємцем, буржуа, заможним власником успішного маленького бізнесу.
А британська армія - має тисячі ухилянтів для війни десь на берегах Латинської Америки.
Імперіалізм буває релігійним, ліберальним, правим, інколи лівим - яко СРСР. Маргарет Тетчер не любить радянську систему влади та лівий рух - тому й вона закручує гайки економічні, аби військові рейки британського імперіалізму могли тягнути на собі усю вагу британських неоколоніальних амбіцій.
Та з часом ця політика зазнає повного краху: виявляється, що дрібне підприємництво без найманої праці - неможливе. Власники малих фірм лаштують робітників до себе в кіоски та паби, експлуатують їх, недоплачують і вся «чудова» схема пані Тетчер зазнає краху.
Залізна леді шукає вихід - і вихід є: повністю переглянути податкову систему.
У підсумку влада Англії запроваджує подушний податок. Його мета полягає у збільшенні надходжень до імперської казни. Однак, щоби приховати войовничі амбіції, спецслужби королівської родини дають наказ пані Тетчер - гроші збирати через муніципальні органи влади.
І цей наказ вирішує все…
Політику посилення податків з допомогою державних ЗМІ, таких як телерадіокомпанія «ВВС», висвітлюють у хороших тонах - мовляв, це ж позитив, що маленькі міста та малі громади й мед отримають більше податків та самі зможуть ними розпоряджатися.
Однак всі медіа красиво промовчали про змову - виявляється, усі муніципальні органи влади, разом з урядом Маргарет Тетчер та королівськими спецслужбами, знали що ці податки хоч і підуть на фінансування громад, значною мірою дадуть фінансовий ресурс для виробництва зброї, збільшення чисельності армії.
Аби розпочати нову війну…
Та народ британський повстав!
Схема була такою: якщо старенька бабця не платила подушний податок протягом шести місяців - то держава через суд відбирала в неї майно. Все майно - квартиру, дачу, кота.
Але ж мав відбутися суд. Чисто фізично, з адвокатами, блек-джеком та шлюхами, ой, пардон, з державними виконавцями.
І от на судові засідання приходили анархісти, робітники, активісти і просто зривали судове засідання…
Цей рух переріс в масові протести на центральних вулицях міст. Майдани множилися усіма англійськими містами.
Дух Гая Фокса витав над Англією!
У підсумку - народ переміг. Подушний податок скасували, а Маргарет Тетчер зазнала фіаско і більше не була премʼєр-міністром Великої Британії.
Ця історія - яскравий приклад: коли народ виходить на вулиці та завдає удару у відповідь - жодна влада, жодні податки, жодна залізна леді не зупинить ідею, час якої настав!
Анархізм - це саме та ідея.
Її час настає. Низова ініціатива врятує цей грішний світ!
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤1
#анархоновини від журналу «Артіль», розповідають як англійські анархісти наукову конференцію в Оксфорді провели…
⚙️Мережа анархістських досліджень організувала три сесії на конференції Асоціації політичних досліджень 2026 року.
Там було багато цікавих лекцій, семінарів та панельних дискусій.
Особливо цікавою виглядала лекція соціологині Ріаннон Ферт під назвою «Їжте багатих: передвістя екологічної та соціальної перебудови через взаємодопомогу та кооперативні рухи за їжу». Головний мотив лекції - якщо в економіці буде все більше й більше кооперативних підприємств, то з часом вони витіснятимуть підприємства капіталістичні й даватимуть все більше ресурсів та сил анархістському руху й це наблизить революцію.
У прес-службі Мережі анархістських досліджень (ASN) говорять:
«Хоча робота в академічному середовищі створює безліч практичних та етичних викликів, посади, які багато хто з нас обіймає в освітніх закладах, надають нам дуже привілейоване середовище, в якому ми можемо інтегрувати, впроваджувати та узгоджувати наші анархістські погляди у нашій практиці».
Така позиція показує, що англійські ліві розглядають анархізм як академічну науку - питання безнчальства, кооперативної економіки та низового самоврядування, все це - наука, яка має конструктивну теорію. Все це дає світовому анархістському руху чіткі інструменти для дій, які принесуть бажаний результат - побудову кооперативної економіки та низового самоврядування в політичних інститутах та на підприємствах.
📣А тепер питання - чи є в Україні вчені-анархісти? Чи можемо ми тут, у Львові, в Полтаві, в Ужгороді чи Дніпрі організовувати семінари та конференції в галузі анархістської науки.
👉🏾Перший, хто одразу спадає на думку - це доктор історичних наук Віктор Савченко. Це єдиний науковець в Україні, котрий захистив дисертацію про анархізм. Ця праця має історичний характер, вчений досліджує минуле українського анархізму.
🏴Однак анархістська наука в Україні - це не тільки історичні рефлексії. У нас багато молодих вчених - соціологинь, економістів, літературознавців, котрі досліджують суспільство з анархістської точки зору.
Тож потрібно організувати наукові семінари й розвивати анархоосвіту в Україні.
🟥Без якісної анархоосвіти - ми просто не зможемо знищити сей клятий капіталізм та звести вплив держави до символічного і нешкідливого.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
⚙️Мережа анархістських досліджень організувала три сесії на конференції Асоціації політичних досліджень 2026 року.
Там було багато цікавих лекцій, семінарів та панельних дискусій.
Особливо цікавою виглядала лекція соціологині Ріаннон Ферт під назвою «Їжте багатих: передвістя екологічної та соціальної перебудови через взаємодопомогу та кооперативні рухи за їжу». Головний мотив лекції - якщо в економіці буде все більше й більше кооперативних підприємств, то з часом вони витіснятимуть підприємства капіталістичні й даватимуть все більше ресурсів та сил анархістському руху й це наблизить революцію.
У прес-службі Мережі анархістських досліджень (ASN) говорять:
«Хоча робота в академічному середовищі створює безліч практичних та етичних викликів, посади, які багато хто з нас обіймає в освітніх закладах, надають нам дуже привілейоване середовище, в якому ми можемо інтегрувати, впроваджувати та узгоджувати наші анархістські погляди у нашій практиці».
Така позиція показує, що англійські ліві розглядають анархізм як академічну науку - питання безнчальства, кооперативної економіки та низового самоврядування, все це - наука, яка має конструктивну теорію. Все це дає світовому анархістському руху чіткі інструменти для дій, які принесуть бажаний результат - побудову кооперативної економіки та низового самоврядування в політичних інститутах та на підприємствах.
📣А тепер питання - чи є в Україні вчені-анархісти? Чи можемо ми тут, у Львові, в Полтаві, в Ужгороді чи Дніпрі організовувати семінари та конференції в галузі анархістської науки.
👉🏾Перший, хто одразу спадає на думку - це доктор історичних наук Віктор Савченко. Це єдиний науковець в Україні, котрий захистив дисертацію про анархізм. Ця праця має історичний характер, вчений досліджує минуле українського анархізму.
🏴Однак анархістська наука в Україні - це не тільки історичні рефлексії. У нас багато молодих вчених - соціологинь, економістів, літературознавців, котрі досліджують суспільство з анархістської точки зору.
Тож потрібно організувати наукові семінари й розвивати анархоосвіту в Україні.
🟥Без якісної анархоосвіти - ми просто не зможемо знищити сей клятий капіталізм та звести вплив держави до символічного і нешкідливого.
Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤2
🏴12 АНАРХІСТСЬКИХ КНИЖКОВИХ ЯРМАРКІВ, КОТРІ ВІДБУДУТЬСЯ ЦЬОГОРІЧ тільки в одній Британії!!! А ще ж є ціла Європа та Америка!
🟥Журнал «Артіль» вже розповідав про анархістські книжкові ярмарки, що відбуваються до всьому світу. Нам стало цікаво й надалі досліджувати цю цікавезну тему. Ми дізналися, що тільки у Британії цьогоріч відбудеться аж цілих 12 анархістських книжкових ярмарків.
🥰О, Британіє, ти щедра нива анархізму!
Це справді дуже цікавий феномен - така кількість великих подій, присвячених темі анархізму.
Тож якщо ви раптом десь там - на землі британській, або ж маєте нагоду туди потрапити, залітайте на анархістські книжкові ярмарки!
Для зручності записів у календарі, ось список за датами:
25 квітня: Книжковий ярмарок Hull Radical
26 квітня: Фестиваль радикальної історії в Брістолі
2 травня: Сомерсетський анархістський книжковий ярмарок
9 травня: Единбурзький анархістський книжковий ярмарок
23 травня: Teesside Radical Bookfair
30 травня: Ньюкаслський анархістський книжковий ярмарок імені Юена Брауна
26 вересня: Лондонський анархістський книжковий ярмарок
17 жовтня: Пітербороський радикальний книжковий ярмарок
24 жовтня: Брістольський анархістський книжковий ярмарок
31 жовтня: Манчестерський та Солфордський анархістський книжковий ярмарок
14 листопада: Dorset Radical Bookfair
22 листопада: Белфастський радикальний книжковий ярмарок
Журнал «Артіль» незабаром більш детально розкаже про ці події й ви зможете дізнатися, де вони відбуватимуться та як туди дістатися.
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
🟥Журнал «Артіль» вже розповідав про анархістські книжкові ярмарки, що відбуваються до всьому світу. Нам стало цікаво й надалі досліджувати цю цікавезну тему. Ми дізналися, що тільки у Британії цьогоріч відбудеться аж цілих 12 анархістських книжкових ярмарків.
🥰О, Британіє, ти щедра нива анархізму!
Це справді дуже цікавий феномен - така кількість великих подій, присвячених темі анархізму.
Тож якщо ви раптом десь там - на землі британській, або ж маєте нагоду туди потрапити, залітайте на анархістські книжкові ярмарки!
Для зручності записів у календарі, ось список за датами:
25 квітня: Книжковий ярмарок Hull Radical
26 квітня: Фестиваль радикальної історії в Брістолі
2 травня: Сомерсетський анархістський книжковий ярмарок
9 травня: Единбурзький анархістський книжковий ярмарок
23 травня: Teesside Radical Bookfair
30 травня: Ньюкаслський анархістський книжковий ярмарок імені Юена Брауна
26 вересня: Лондонський анархістський книжковий ярмарок
17 жовтня: Пітербороський радикальний книжковий ярмарок
24 жовтня: Брістольський анархістський книжковий ярмарок
31 жовтня: Манчестерський та Солфордський анархістський книжковий ярмарок
14 листопада: Dorset Radical Bookfair
22 листопада: Белфастський радикальний книжковий ярмарок
Журнал «Артіль» незабаром більш детально розкаже про ці події й ви зможете дізнатися, де вони відбуватимуться та як туди дістатися.
Підписуйтеся на @artillinfo - журнал українських анархістів!
❤2
Forwarded from Artefact Review
🏴Американський репер Каньє Вест відчув, що таке кенсель-культура та справжній британський антифашизм. Через расистські та нацитські висловлювання, влада Великої Британії заборонила йому вʼїзд до країни. А це означає лиш одне - ніяких сольних концертів та ніякого читання репу на території обʼєднаного королівства.
🟥Іронія долі полягає в тому, що містер Вест ці звинувачення відкриває, клянеться, шо він любить євреїв, а свої висловлювання про нацизм пояснює тим, що у нього була…біполярочка.
👉🏾Однак ці випадання не цікавлять британських політиків й ситуація тільки погіршується: слідом за офіційним Лондоном, офіційний Париж теж планує заборонити Каньє Весту вʼїзд до країни гальських півнів.
⚙️Французькі ЗМІ повідомили, що міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс прагне заборонити концерт 11 червня. Неназване джерело, яке, як кажуть, близьке до Нуньєса, повідомило агентству AFP, що міністр «рішуче налаштований» заборонити захід.
У відповідь на цю новину репер сказав:
«Я не нацист і не антисеміт. Я люблю євреїв».
▶️Однак, як бачимо, британські та французькі чиновники не вірять у цю любов.
📣Яка користь із цієї новини для всіх нас, друзі? Просто не треба нічого нести всякої маячні. Ну всім же очевидно, що нацизм, расизм та антисемітизм - це та, що не приймають у західному світі. Тож не треба пороти шлак у соціальних мережах, бо вам прото заборонять вʼїзд до цивілізованих країн - навіть якщо ви не ж зіркою шоу-бізнесу.
🟥Друзі! Нашій команді дуже потрібна ваша підтримка. Ми хочемо регулярно випускати цікавий контент, а для цього потрібні донати!
Банка ось: https://send.monobank.ua/jar/7sygPaNAoG
Підписуйся на @Artefact_Review аби читати конструктивну журналістику про культуру, історію та політику!
🟥Іронія долі полягає в тому, що містер Вест ці звинувачення відкриває, клянеться, шо він любить євреїв, а свої висловлювання про нацизм пояснює тим, що у нього була…біполярочка.
👉🏾Однак ці випадання не цікавлять британських політиків й ситуація тільки погіршується: слідом за офіційним Лондоном, офіційний Париж теж планує заборонити Каньє Весту вʼїзд до країни гальських півнів.
⚙️Французькі ЗМІ повідомили, що міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс прагне заборонити концерт 11 червня. Неназване джерело, яке, як кажуть, близьке до Нуньєса, повідомило агентству AFP, що міністр «рішуче налаштований» заборонити захід.
У відповідь на цю новину репер сказав:
«Я не нацист і не антисеміт. Я люблю євреїв».
▶️Однак, як бачимо, британські та французькі чиновники не вірять у цю любов.
📣Яка користь із цієї новини для всіх нас, друзі? Просто не треба нічого нести всякої маячні. Ну всім же очевидно, що нацизм, расизм та антисемітизм - це та, що не приймають у західному світі. Тож не треба пороти шлак у соціальних мережах, бо вам прото заборонять вʼїзд до цивілізованих країн - навіть якщо ви не ж зіркою шоу-бізнесу.
🟥Друзі! Нашій команді дуже потрібна ваша підтримка. Ми хочемо регулярно випускати цікавий контент, а для цього потрібні донати!
Банка ось: https://send.monobank.ua/jar/7sygPaNAoG
Підписуйся на @Artefact_Review аби читати конструктивну журналістику про культуру, історію та політику!
❤4🤔1
воля
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
ти не державі
ти народу служи
воля
молодість
антифашизм
я служу не партії
я служу не церкві
ходять добрі люди
до нас на концерти
люди ці мої назавжди улюблені
вони всі святі праведні люмпени
ремісники віддані праці
їх не тут знайдуть жодні папараці
рано вранці йдуть хлібороби
чорна земля врожаєм окропить
волю кайдани ви порвіте
що про вас скажуть ваші діти
що про вас скажуть ваші внуки
гени у них інакшої сполуки
сучасна медицина ліки за рецептом
люди так мало ходять до церкви
десь на знесінні куриться ватра
хочеш я стану твоїм психіатром
закриєм гештальти наче кордони
я тебе просив не дивися гордона
я тебе просив писати код да вінчі
бо хто пише книгу той дивиться у вічність
бо хто пише книгу той отрима роялті
хлопці на районі харчуються ролтоном
від час голодному навіть такого не було
бути українцем то смертельне ремесло
риби улов апостол карась
здрастє батюшка купол покрась
йобана мразь хтивий фарисей
отче вже досить єбати дітей
злочин і кара червоний Ікарус
червона ікра вибиті фари
вам не уникнути Божої кари
ей ви стожари дедали ікари
лежали на землі в костюмах зари
пірати з країни імʼя сомалі
тут танцюють мертві королі
тут емачі грають нулі
пташка робить дерево у чорному дуплі
ти дупля дупля не дасиш
святимо паску і трохи ковбаси
моя поезія - сенсів енурес
сечею пишу Христос воскрес
воля
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
тюремні зошити я вже тихо підшив
давай розкажи про культурний марксизм
воля
молодість
антифашизм
Друзі! Вітаємо Вас із Першотравнем!
Не слухайте ліберальних лакеїв, вони зватимуть це свято «совковим», ігноруючи правдиву історію.
Бо це свято кровʼю та потом створили робітники й робітниці в США, серед яких були представники різних народів - британці, німці, суринамці, гвінейці, конголезці, українці, італійці, кубинці, бразильці.
Тобто, 1 травня у корені своїм - інтернаціональне свято.
Робітниче врядування здолає державу та капіталізм, бо молоде покоління має волю, а старіше покоління - досвід помилок, яких нам треба буде уникнути.
Зі святом, товариство!
Воля! Молодість! Антифашизм!
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
ти не державі
ти народу служи
воля
молодість
антифашизм
я служу не партії
я служу не церкві
ходять добрі люди
до нас на концерти
люди ці мої назавжди улюблені
вони всі святі праведні люмпени
ремісники віддані праці
їх не тут знайдуть жодні папараці
рано вранці йдуть хлібороби
чорна земля врожаєм окропить
волю кайдани ви порвіте
що про вас скажуть ваші діти
що про вас скажуть ваші внуки
гени у них інакшої сполуки
сучасна медицина ліки за рецептом
люди так мало ходять до церкви
десь на знесінні куриться ватра
хочеш я стану твоїм психіатром
закриєм гештальти наче кордони
я тебе просив не дивися гордона
я тебе просив писати код да вінчі
бо хто пише книгу той дивиться у вічність
бо хто пише книгу той отрима роялті
хлопці на районі харчуються ролтоном
від час голодному навіть такого не було
бути українцем то смертельне ремесло
риби улов апостол карась
здрастє батюшка купол покрась
йобана мразь хтивий фарисей
отче вже досить єбати дітей
злочин і кара червоний Ікарус
червона ікра вибиті фари
вам не уникнути Божої кари
ей ви стожари дедали ікари
лежали на землі в костюмах зари
пірати з країни імʼя сомалі
тут танцюють мертві королі
тут емачі грають нулі
пташка робить дерево у чорному дуплі
ти дупля дупля не дасиш
святимо паску і трохи ковбаси
моя поезія - сенсів енурес
сечею пишу Христос воскрес
воля
молодість
антифашизм
воля
молодість
антифашизм
тюремні зошити я вже тихо підшив
давай розкажи про культурний марксизм
воля
молодість
антифашизм
Друзі! Вітаємо Вас із Першотравнем!
Не слухайте ліберальних лакеїв, вони зватимуть це свято «совковим», ігноруючи правдиву історію.
Бо це свято кровʼю та потом створили робітники й робітниці в США, серед яких були представники різних народів - британці, німці, суринамці, гвінейці, конголезці, українці, італійці, кубинці, бразильці.
Тобто, 1 травня у корені своїм - інтернаціональне свято.
Робітниче врядування здолає державу та капіталізм, бо молоде покоління має волю, а старіше покоління - досвід помилок, яких нам треба буде уникнути.
Зі святом, товариство!
Воля! Молодість! Антифашизм!
❤6🔥1
Forwarded from Чорний Стяг
ЇХ ПОДВИГИ БУДУТЬ ЖИТИ ВІЧНО. ЇХ ІМЕНА БЕЗСМЕРТНІ!
Саме це гасло донедавна прикрашало національний музей пам'яті другої світової війни, віддаючи шану тим, завдяки кому ми мали змогу народитися вільними. Але цієї весни відбувся ганебний акт демонтажу, який до того ж супроводжувався цинічною наругою над героями збоку однієї одіозної народної депутатки, яка наразі не понесла жодної справедливої відповідальності за свої мерзотні дії.
Зараз ми, на жаль, спостерігаємо доволі сумну картину: в той час коли росія всіма способами намагається закріпити за собою виняткове право на ту, безумовно, святу перемогу ( курйозності тому додає те, що росія станом на зараз є буквальним уособленням нацистської Німеччини часів 2 світової. Єдина відмінність між ними полягає в тому, що росія не має своєї расової теорії. Поки що ) , є чимало українських, так званих, діячів які докладають не менше зусиль, щоб відчужити Україну від перемоги над нацизмом, нівелювати її внесок, який без применшень був найбільшим ледь не з усіх учасників тієї війни. Це відверта наруга над усім українським народом, над його пам'яттю і таке, як і герої тієї війни, не буде забутим. Ми не можемо вести боротьбу на два фронти, і майже всі наші сили кинуті на боротьбу проти основного ворога: фашистських російських вошей. Але це зовсім не означає що ми забудемо про українських гнид.
Саме тому, сьогодні, в день славетної перемоги, свідома молодь "Чорного Стягу" в місті Києві, наглядно продемонструвала: ви можете хоч 100 разів вирізати надписи з будівель, але ви ніколи не виріжете їх з нашої пам'яті. Прийде час, ми все відновимо.
З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!
Саме це гасло донедавна прикрашало національний музей пам'яті другої світової війни, віддаючи шану тим, завдяки кому ми мали змогу народитися вільними. Але цієї весни відбувся ганебний акт демонтажу, який до того ж супроводжувався цинічною наругою над героями збоку однієї одіозної народної депутатки, яка наразі не понесла жодної справедливої відповідальності за свої мерзотні дії.
Зараз ми, на жаль, спостерігаємо доволі сумну картину: в той час коли росія всіма способами намагається закріпити за собою виняткове право на ту, безумовно, святу перемогу ( курйозності тому додає те, що росія станом на зараз є буквальним уособленням нацистської Німеччини часів 2 світової. Єдина відмінність між ними полягає в тому, що росія не має своєї расової теорії. Поки що ) , є чимало українських, так званих, діячів які докладають не менше зусиль, щоб відчужити Україну від перемоги над нацизмом, нівелювати її внесок, який без применшень був найбільшим ледь не з усіх учасників тієї війни. Це відверта наруга над усім українським народом, над його пам'яттю і таке, як і герої тієї війни, не буде забутим. Ми не можемо вести боротьбу на два фронти, і майже всі наші сили кинуті на боротьбу проти основного ворога: фашистських російських вошей. Але це зовсім не означає що ми забудемо про українських гнид.
Саме тому, сьогодні, в день славетної перемоги, свідома молодь "Чорного Стягу" в місті Києві, наглядно продемонструвала: ви можете хоч 100 разів вирізати надписи з будівель, але ви ніколи не виріжете їх з нашої пам'яті. Прийде час, ми все відновимо.
З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!
❤4
СМЕРТЬ НАЦИЗМУ: чому день перемоги - важлива дата для українців та всіх народів світу
Нашого цвіту по всьому світу.
Така от вже дещо банальна фраза, яка сновигала на сторінках самвидавних творів українських письменників, все ж таки змушує задуматися. Задуматися над важливим питанням - якщо українець живе в Канаді, але вважає себе українцем, хоч і не мріє повернутися на землю обітовану наддніпрянську, то хіба ж він українець? Він емігрант, западенець, фарисей!
Саме так мислять мільйони українців, котрі живуть на території сучасної української держави. І так само - мільйони наших земляків впевнені: якщо ти відзначаєш 9 травня, то ти русня, малорос, совок, а не український патріот.
Таки спосіб мислення - хибний і провальний. Щобільше - він контрпродуктивний. Бо якщо росіяни привласнюватимуть наші здобутки та перемоги, то що тоді лишиться нам? Як тоді далі комунікувати з Європою та Америкою, коли все українське - і є російським водночас?
Питання непросте. І відповідей простих не буде.
Але 9 травня - це перемога, яку здобули українці. Бо вони здолали військо, вони знищили систему, яка знищувала українців, євреїв, поляків.
Українці - інтернаціоналісти. Вже давно пора створити ОʼУІН - Організацію українських інтернаціоналістів. Адже саме тісне партнерство українців з низовими ініціативами різних народів допоможе нам побороти новий фашизм, бренд якого активно розвиває сучасна російська федерація.
Смерть нацизму! Волю - народам!
Робітники ідуть до свободи!
Волю людині, хвала чесній праці!
Чорна зоря нам світить уранці!
Нашого цвіту по всьому світу.
Така от вже дещо банальна фраза, яка сновигала на сторінках самвидавних творів українських письменників, все ж таки змушує задуматися. Задуматися над важливим питанням - якщо українець живе в Канаді, але вважає себе українцем, хоч і не мріє повернутися на землю обітовану наддніпрянську, то хіба ж він українець? Він емігрант, западенець, фарисей!
Саме так мислять мільйони українців, котрі живуть на території сучасної української держави. І так само - мільйони наших земляків впевнені: якщо ти відзначаєш 9 травня, то ти русня, малорос, совок, а не український патріот.
Таки спосіб мислення - хибний і провальний. Щобільше - він контрпродуктивний. Бо якщо росіяни привласнюватимуть наші здобутки та перемоги, то що тоді лишиться нам? Як тоді далі комунікувати з Європою та Америкою, коли все українське - і є російським водночас?
Питання непросте. І відповідей простих не буде.
Але 9 травня - це перемога, яку здобули українці. Бо вони здолали військо, вони знищили систему, яка знищувала українців, євреїв, поляків.
Українці - інтернаціоналісти. Вже давно пора створити ОʼУІН - Організацію українських інтернаціоналістів. Адже саме тісне партнерство українців з низовими ініціативами різних народів допоможе нам побороти новий фашизм, бренд якого активно розвиває сучасна російська федерація.
Смерть нацизму! Волю - народам!
Робітники ідуть до свободи!
Волю людині, хвала чесній праці!
Чорна зоря нам світить уранці!
❤7🤡6🔥1💯1