Хворію вже понад тиждень, не маю сил ні на що окрім як дивитися фільми (переважно про Ґодзіллу, ось навіть смішну рев'юшку написав на Letterboxd).

Але тут я хочу поговорити ось про що:

Нетфліксифікація Зака Снайдера або як стрімінг захотів монетизувати феномен "Снайдерката". Вийшло дивно, але це нас може дечого навчити.

Rebel Moon: A Child of Fire — перша частина величного космічного фентезі від шанувальника слоу-мо і гіперстилізованого кадру.

Молода жінка із загадковим минулим на ім'я Кора вирушає на пошуки воїнів із сусідніх планет, щоб ті допомогли їй вистояти проти космічної імперії.

Yup, that's it. Totally works for me.

Я детальніше розповідав про фільм (за місяці до його прем'єри) у своєму відеоесе про Зака Снайдера, тож якщо хочете краще зрозуміти новий фільм про космічних повстанців і як він інтегрований у контекст творчості Снайдера, то там про все це є (і про Man of Steel, авжеж).

А для цього поста важливо ось що — Rebel Moon як фільма, принаймні зараз, немає. І майже всі відгуки користувачів в інтернеті про те, що з себе зараз представляє кіно, практично не мають сенсу.

Ні, відеофайл дійсно лежить на серверах Нетфлікс, тож технічно фільм є. Але річ у тім, що за дві години і п'ятнадцять хвилин хронометражу A Child of Fire скоріше нагадує повнометражний ТікТок, який не дуже зацікавлено розповідає (не показує) глядачеві плот-поінти з персонажами — цей добрий, цей поганий, ось тут жінка-павук, ось тут робот з великим серцем, ось тут герої зібралися на місію, а ось тут вже кінцівка. Ніби фільм чекає, що глядач почне гуглити про побачене, але цього не відбувається.

Усе, що стосується арок персонажів та їхнього розвитку, усе, що стосується поступального створення сеттінгу, усе, що для глядача взагалі може бути причиною емоційно солідаризуватися із зображенням на екрані, — залишено за кадром. І на це є вагома причина, яку я хочу розкрити докладніше в постах нижче, бо дискутувати в контексті "ой, та це просто поганий фільм" якась токсична позиція.

Напевно ви помічали як в інтернеті пишуть про Rebel Moon "сценарій до цього фільму написала нейронка". Не те щоб попередні фільми режисера сильно заперечували цю тезу, — Снайдеру і справді не завжди цікавий сценарій, який так сильно хочуть для його фільмів. Йому цікаві видовищні моменти та сильні образи.

Але особливість ситуації з Rebel Moon якраз у тому, що в нинішньому монтажі буквально немає цілої години хронометражу, тож сценарій тут ні до чого.

На мою думку Нетфлікс хоче монетизувати колись величезний феномен "розширеної версії Зака Снайдера", який реально працює. Порівняйте кінотеатральні версії його фільмів із розширеними — найчастіше це просто два дуже несхожих твори, а в ідеалі це нова версія Justice League.

У всіх прес релізах, Rebel Moon описувався як майже шестигодинний космічний епос із рейтингом R, розділений на два фільми. Ось тільки та версія, яка зараз лежить на стрімінгу, це сильно скорочена версія в PG-13 у якій просто дуже мало емоційних зв'язків між сцен. Навіть у плані екшену і стилізованого насильства це інший фільм — якщо придивитися то можна помітити, як змінюється крупність деяких кадрів, тим самим прикриваючи який-небудь потенційно кривавий шот.

З великими сегментами історії рівно така ж ситуація — іноді у фільмі є повноцінний інтродакшен нового героя через екшен сцену з демонстрацією здібностей і прагнень. І це навіть з урахуванням скорочень може занурювати глядача у події. Але іноді фільм начебто втомлюється від цього і зрештою використовує тільки один невеличкий діалог. І навіть екшен сцени вже не потрібно, тому що "все вже мається на увазі, і взагалі, раптом глядач задрімає".

Для мене все виглядає наступним чином — Нетфлікс сподівається, що шалені фанати Снайдера після виходу скорочених варіантів фільму, повернуться на сервіс для перегляду "справжньої версії" і принесуть ще більше активності. Причому це буде після виходу другої частини у квітні 2024 року.

І вся ця гонитва за активністю і цифрами тільки культивує ставлення до кіно як контенту.