35mm scan 💛

Зробив невеличку реставрацію оригінального тізер-трейлеру першого Mortal Kombat (вирівняв звук і підчистив кадр). Для історії.

Побачимося в кіно у серпні 1995 року.

Мені здається, що перший Mortal Kombat чудово вчить глядача базовому розумінню ритму. Щоб це продемонструвати давайте звернемося до найритмічнішої частини — музики.

Наприклад, проходка Лю Канга до Храму Світла — у сцені грає темний і густий трек від індастріал-гурту Stabbing Westward. Зверніть увагу, як ритм-секція треку вступає лише в той самий момент, коли камера відкриває глядачеві, де знаходиться герой. До цього була лише тиша і легкий подих музики, які вдало сетапили сцену.

Що мене особливо радує, так це довжина плану. Кадр справді дихає, глядач може відчути силу моменту і роздивитися нову локацію. І це тільки тому що монтажер не зробив кат на інший ракурс, тим самим давши музиці вести сцену.

Емоціям потрібен час. А основна емоція в сцені це прибуття головного героя. Завдяки ритмічній музиці, правильному розташуванню ритм-секції та уважному ставленню до довжини кадру ми відчуваємо, що перед нами трапляється щось дуже важливе.

Не так то й просто знайти ритм, який підходить для проходки. У авторів якесь вражаюче відчуття простору кадру і руху в ньому, щоб підібрати до настільки простої сцени абсолютно ударний трек.

Взагалі Mortal Kombat класно розуміє силу момента. Це відчувається в переходах між сценами (згадайте найперший перехід від страшного обличчя Шан Цунга до Лю Канга, який прокидається від кошмару) і в тому, як багато уваги приділяється сетапу (як у сцені з проходкою до Храму Світла).

У такий самий спосіб працює сцена представлення головного залу з бенкетом для гостей.

Зверніть увагу, як після слів Шан Цунга у звуковій доріжці з'являється різкий дроп в тишу. А у наступній сцені далекий ритуальний голос і звук кам'яної брами "запускає" саундтрек. Такий акцент притягує увагу і працює майже на несвідомому рівні. Зате тепер ми включені в процес.

Ця сцена із залом працює рівно так само, як і сцена з проходкою Лю Канга — нову локацію не переривають монтажними склейками, а дають насолодитися оточенням за допомогою повільної камери і саундтреку. Одна з багатьох причин, чому перший фільм досить повільний, що мені до душі.

Ще подобається як монтажно ми виходимо з цієї секвенції — через маленький шот із Рейденом, який стоїть за брамою. Чудово додає загадковості.

Хотів додати про CG 90-х, тому що цей шот із Рептилією напрошується.

Так вийшло, що я ріс разом із цим фільмом. Перший Mortal Kombat і його саундтрек у мене в днк. І це так само стосується візуального представлення.

Виключно на емоційному рівні я можу сказати, що графіку 90-х я часом люблю більше, ніж сучасну. Стара, а інколи й погана графіка, відчувається набагато більш ручною та органічно вписаною в естетику фільмів тих часів. До того ж багатьох інструментів просто тоді не існувало і в мене багато поваги до шотів, які не вийшли з тих чи інших причин.

Розумію, що в той час вже були візуальні ефекти, які навіть досі виглядають неперевершено (згадайте хоча б симуляцію води в The Abyss Кемерона 1989 року), тому пишу лише про емоції. Можливо я не самотній у цьому.

Епілог під Orbital - Halcyon On and On — моя найулюбленіша секвенція.

Це найчистіший, найсвітліший і найніжніший трек з усього плейліста. Ідеально вписується в кульмінацію, в якій Лю Канг приміряється зі своїми демонами, а його друзі врятовані.

Подобається, як приємний голос і акуратне фортепіано підтримує реакції акторів — такий інтимний момент і без стандартного голлівудського скора!

Аж до першої хвилини трек підтримує повільний і чутливий темп сцени. Особливо подобається, як довго ми тримаємося на кадрі на позначці 1:11, де Лю Канг видихає і відпускає минуле.

Після чого йде, можливо, мій найулюбленіший шот у всьому фільмі.

На 1:17 у кадр входить Кітана, а її поява підтримується новим витком ритм-секції. Тобто трек набирає обертів тоді, коли в сцену додаються персонажі.

Я не можу точно описати, чому мені так сильно подобається поява Кітани. Можливо через увагу до ритму треку (склейка з акторкою відмінно підтримує пейсинг сцени), чи то річ у спокійному й упевненому обличчі Таліси Сото, яка зіграла принцесу, — у ній є щось таке безтурботне, що ідеально поєднується з настроєм музики. А фраза Лю Канга Let's go home і його впевнена стійка в променях густого світла закріплює цей мирний ефект.

На 1:33 музика набирає повної потужності. Подобається, як зі збільшенням шарів у треку додаються нові шари в сам кадр — діти з прапорами в цьому відношенні чудове рішення. Плюс ми вперше бачимо, як герої проживають позитивні емоції. Цьому фільму не обов'язково було розкривати персонажів з якогось емоційного або людського боку, але це тут є.

Раніше я писав про Дені Вільнева, який покладався на музику Йохана Йоханссона замість експозиції в Arrival. Пол Андерсон робить те саме — трек від Orbital не дарма такий ніжний і світлий. Він служить не тільки ритмічним і кульмінаційним відбитком, а й, на мій погляд, експозицією для глядача — що відчувають персонажі і як їм зараз легко після пригод. Те ж саме відчуваємо і ми як глядачі.

В інтернеті не так просто знайти behind the scenes першого Mortal Kombat. Тому я вирішив зібрати все важливе в один пост і провести невелику реставрацію матеріалів, які не дуже гарно збереглись (по факту вам потрібно лише два).

- П'ятнадцятихвилинний спешл Mortal Kombat - A Journey Behind The Scenes. Якщо ви хочете подивитися на молодих і красивих людей у кадрі — цей спешл для вас.

Можна дізнатися, що у Пола Андерсона (якому на момент зйомок було 29) не було досвіду в бойових сценах — він знімав їх загальними довгими планами, тим самим довівши акторів до виснаження. Робін Шоу порадив йому знімати бойові сцени частинами, де удари були серією великих та середніх планів, а решта дії залишилася на загальних. Битви відразу ж виявилося знімати легше. Я розумію, що зараз це максимально стандартна практика (навіть занадто стандартна), але на цьому фільмі Андерсон багато чому вчився по ходу.

- Сорокахвилинний документальний фільм зі знімального майданчика спеціально для каналу TNT. Досить рідкісний VHS ріп. Документалка цікава тим, що дає зрозуміти в якому контексті існував фільм і скільком речам знімальна група вчилася прямо під час зйомок. По суті це сильно розширена версія спешла Mortal Kombat - A Journey Behind The Scenes, яка розказана з іншої перспективи.

Подобається той факт, що десь на 54-й хвилині фільму Лю Канг мав повторити акробатичне сальто Саб-Зіро, але актор Робін Шоу (який крім головної ролі ще був координатором деяких трюків) не зміг цього зробити. Після кількох дублів замість акробатичного прийому він просто побіг вниз з криком як у маніяка. Саме цей кадр і увійшов до фінального монтажу фільму.

Обожнюю момент у якому знімальна група підтримувала актора, виставляючи йому жартівливі бали за виконаний прийом.

P.S. Mortal Kombat ніколи не був показаний критикам до виходу на екрани. Just sayin' 😏